Усупереч розповсюдженому переконанню, мешканці Азії не мають вродженої схильності до короткозорості. Епідемія міопії в таких країнах, як Сінгапур та Японія, зумовлена не генами, а змінами у способі життя. Така епідемія може спалахнути й у Європі, якщо спосіб життя тут буде й надалі змінюватися.
"Якщо європейські діти будуть стільки ж часу проводити у приміщеннях, за комп'ютером чи телевізором, то вони стануть такими ж короткозорими", -- пояснив австралійський дослідник із Національного університету в Канбері Ян Морган.
Він разом з колегами проаналізував швидке розповсюдження короткозорості за останні роки серед молоді азійських країн, зокрема Японії та Сінгапуру. Вчені дійшли висновку, що основна причина захворювання полягає у зловживанні книгами і комп'ютером. Очі змінюють форму, щоб полегшити фокусування на малі відстані. Так виникають проблеми з фокусуванням на відстані великі.
Як наслідок, у такій країні, як Сінгапур, наприклад, через короткозорість страждають 80% 18-річних призовників, до того ж, стало більше юнаків з екстремальною короткозорістю, що загрожує іноді сліпотою. Для прикладу, 30 років тому короткозорих призовників було лише 25%.
Ще донедавна деякі вчені були переконані, що населення цього реґіону відрізняється генетичними варіаціями, що роблять його більш схильним до короткозорості. Переглянувши понад 40 досліджень, австралійці не знайшли цьому підтвердження, але виявили такі цікаві факти: 70% мешканців Сінгапуру індійського походження страждають від міопії, а в самій Індії ця хвороба зустрічається набагато рідше -- у 10% населення.
Інше дослідження показало дуже високий рівень короткозорості (до 80%) у хлопців 14-18 років, котрі вчаться в Ізраїлі в школах, де їх заохочують до читання релігійних текстів. Серед учнів державних шкіл короткозорість є тільки у 30%.
»
Ірина РОМАНІВ: Інсулін має бути доступним
У середньому по Україні на 100 тисяч осіб припадає 157 хворих на цукровий діабет. Багато хто з них мусить купувати необхідний інсулін власним коштом, хоча Національна програма "Цукровий діабет" передбачає безкоштовне надання хворим цих ліків. Цьогоріч із Державного бюджету на це виділили 132 млн гривень. Проте розрахунки, здійснені фахівцями Київського інституту ендокринології, показали: на ліки для одного хворого припало аж 39 копійок. Безкоштовно можна отримати лише вітчизняний інсулін, який підходить далеко не всім хворим на діабет. Саме це і є нині проблемою.
У Львові самотужки її вирішити спробувала міська влада. Читачам "Поступу" про це розповідає заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Ірина Романів.
Оксана -- аспірантка Львівського національного університету ім. І. Франка. І не було би в цьому нічого особливого, якби не два моменти. Перший -- вона є хворою на цукровий діабет (важка форма). Другий -- Оксана незряча (це ускладнення сталося, коли дівчина мала лише 23 роки). Коли спілкуєшся з нею, відчуваєш повагу -- розумна, комунікабельна, дотепна, повна енергії та мрій.
Народилась Оксана у Львові. Дитинство минуло, як і у всіх радянських дітей, щасливо. Проте в п'ятирічному віці захворіла на мононуклеоз (хвороба крові), внаслідок чого їй заборонили робити будь-які щеплення. На цукровий діабет Оксана захворіла завдяки медикам: як і усіх дітей, її "загнали" до фізкультурної зали і, попри усі застереження прищепили. Через тиждень поставили діагноз -- цукровий діабет.
