Душевне хвилювання збавляє, звичайно, й тілесних сил, а водночас також і саму душу. Що робить її хворобливою, що доводить її так часто до маній, як не її власна поривчастість, гострота, палкість і, зрештою, її власна сила? Хіба найвитонченіша мудрість не перетворюється на очевидне божевілля? Схоже до того, як найглибша дружба породжує найзапеклішу ворожнечу, а найбільш квітуче здоров'я -- смертельну хворобу, так само глибокі й незвичайні душевні хвилювання породжують найвигадливіші манії й божевілля; від здоров'я до хвороби -- лише один крок.
Скільки хворих породила одна лише сила уяви! Постійно доводиться бачити, як такі хворі роблять собі кровопускання, очищають шлунок і напихають себе ліками, прагнучи зцілитися від уявних хвороб. Коли в нас немає справжніх недуг, наука нагороджує нас вигаданими нею. На підставі кольору обличчя, що змінилося, або шкіри тіла у вас знаходять катаральний процес; спекотна погода обіцяє вам лихоманку; визначений завиток лінії життя на вашій лівій руці провіщає вам у найближчому часі якесь серйозне захворювання або навіть цілковите руйнування вашого здоров'я. Не можна залишити у спокої навіть веселу бадьорість молодості, треба якось забрати в неї крові й сил, щоб вони на лихо не обернулися проти неї ж самої.
Порівняйте життя людини, що перебуває у владі таких вигадок, із життям селянина, який живе за своїми природними нахилами, що оцінюють усі речі тільки з погляду того, чого вони варті у цей момент. Йому невідомі ані наука, ані пророкування, він хворіє тільки тоді, коли справді хворий, на відміну від людини, яка перебуває в полоні своїх вигадок і в якої камені іноді виникають раніше в душі, аніж у нирках. Саме ця людина своєю уявою передбачає біль і сама біжить цьому болеві назустріч, немов боячись, що їй бракуватиме часу страждати від болю, коли той і справді нею опанує.
Кажуть, що тубільці Бразилії вмирають тільки від старості. Пояснюють це дією цілющого та чудового повітря їхньої країни, я ж схильний швидше приписувати це їхньому безтурботному душевному спокоєві, тому, що душа їхня вільна від усіляких пристрастей, що хвилюють, від неприємних думок і напружених занять, тому, що ці люди живуть у дивній простоті та незнанні, без усіляких наук, без законів, без королів і релігії.
І чим можна пояснити те, що ми спостерігаємо щодня, а саме, що люди цілковито неосвічені й необтесані є найбільш придатними для любовних утіх, що любов якого-небудь погонича мулів виявляється іноді набагато бажанішою, аніж любов світської людини, як не тим, що в останньої її постійні душевні хвилювання збавляють його фізичної сили, послаблюють і підточують її? |
