|
|
|
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Кінець соціалізму |
|
|
| Ігор МЕЛЬНИК |
| |
Хоча формально ми мали б розпрощатись із соціалізмом та комунізмом ще 1991 року, "найпрогресивніший у світі лад" все ж міцно сидить у нашій свідомості і нашому бутті. Мільйони людей все ще записуються у квартирні черги, витрачають час та гроші, щоб отримати посвідчення на різноманітні пільги, та чорно заздрять усім, хто досяг своєю працею успіху.
У Москві зробили, здається, рішучий крок, аби розпрощатися із соціалізмом. Хоча черговий з'їзд КПРФ і обрав своїм почесним делегатом Владіміра Лєніна, незважаючи на гучні протести лівої опозиції, держдума, однак, прийняла законопроект, що замінює соціальні пільги грошовими компенсаціями. А уряд пропонує вже з 1 січня 2005 року замінити натуральні пільги грошовими виплатами на суму понад 170 млрд карбованців ($ 5,9 млрд). Кожному з 50-60 мільйонів потенційних пільговиків припадає по 100 доларів у рік. Щоправда, ще у 2005-2006 роках пільговики зможуть вибирати, чи зберігати їм пільги, чи брати компенсації.
В Україні такі проекти поки що не проходять ні через уряд, ні через парламент. Хоча пенсіонеру, який має теоретичне право безкоштовного проїзду в автобусі і може цілий день на нього чекати на зупинці, краще отримати якихось 10-20 грн на місяць компенсації і мати можливість їхати собі маршруткою.
Бо більшістю пільг, що їх теоретично мають деякі категорії громадян, вони практично не користуються, бо просто не мають до них доступу чи сили та часу, щоб їх "вибивати".
Щоправда, комунальні служби та громадський транспорт втратять тоді можливість прикриття свої збитків, велику частину яких вони списують на обслуговування пільговиків. Але не можна вічно жити з "привидом комунізму". |
|
|
|
|
Україна -- ворог України |
|
|
| Ілько ЛЕМКО |
| |
|
Кучма стверджує, що "національна ідея в Україні не спрацювала". З нашим президентом можна посперечатися, позаяк зараз українська національна ідея завдяки владі успішно спрацьовує проти Ющенка. Кажуть, що більшість галичан є настільки ідеалістами, що готові жити у жебрацтві і в усіх лихах, аби тільки була Україна. Не буде перебільшенням сказати, що й на Сході України є дуже багато ідеалістів, згідних терпіти всі можливі негаразди, аби тільки України не було. Немає у світі країни, окрім Білорусі, де би національний патріотизм не був би в пошані. У свідомості ж більшості наших громадян патріотизм -- це великий гріх, інакше би пропагандистська кампанія влади проти головного українського опозиціонера не будувалася б здебільшого на закидах Ющенкові у намаганні бодай лише несміливо сповідувати національну ідею. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Пам'яті ''хрещеного батька'' |
|
|
| Юрій МИШКАЛО |
| |
У віці 80 років в одній із лікарень Лос-Анджелеса помер Марлон Брандо -- кіноікона, "хрещений батько" не тільки американського, але, безперечно, й світового кіно. Найпопулярніший актор-чоловік ХХ століття, єдиний, хто зображений на медалі, реформатор сучасної американської кіношколи -- це тільки кілька з епітетів, якими нагородили Брандо газети. І все це правда.
Брандо з'явився в американському кіно у 1950-х роках: грубіян і бунтівник Стенлі Ковальський, участь в екранізації знаменитої п'єси Теннесі Вільямса "Трамвай бажання", знову молодий бунтар -- прототип рокерів у фільмі "Дикун", соціальна драма "В порту", за яку Брандо дали першого "Оскара", фільм "Молоді леви". 1972 рік приніс акторові скандальний успіх у фільмі Бернардо Бертолуччі "Останнє танго в Парижі", де Брандо -- змучений, спустошений, трагічний і максимально стильний герой. |
| Детальніше>> |
|
|
|
