BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю Поступу.    Економічний Поступ.    Арт-Поступ у світ.    Поступ технологій.    Львівські обсервації.    Фестивальний Поступ.    ТелеПоступ.    Наша Афіша.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 червня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:22 30-03-2017 -   У Львові зареєстровано 1071 ОСББ  
  15:13 30-03-2017 -   Заробітна плата на Львівщині зросла на 36,7%  
  15:8 30-03-2017 -   У передмісті Львова з-під брами семінарії викрали 20 тонн грунту  
  14:32 30-03-2017 -   З понеділка у Стрийському парку розпочнуть ремонт лавочок  
  12:51 30-03-2017 -   Для учнів старших класів мікрорайону «Левандівка» проведуть виховну бесіду  
Україна
  16:18 30-03-2017 -   ООН: Більшість українців - за межею бідності  
  15:7 30-03-2017 -   В «ДНР» студентів долучають до укріплення передової, – розвідка  
  15:6 30-03-2017 -   СБУ обіцяє 25 тис. грн за інформацію про обстріл польського консульства у Луцьку  
  14:35 30-03-2017 -   ЗСУ готові припинити вогонь на Донбасі з 1 квітня  
  14:34 30-03-2017 -   СБУ: На Закарпатті викрита агентурна мережа Росії  
Світ
  16:20 30-03-2017 -   В горах Уельсу розбився вертоліт: п'ятеро загиблих  
  15:10 30-03-2017 -   Росія відкрила кримінальну справу через вбивство екс-депутата Держдуми Дениса Вороненкова  
  12:0 30-03-2017 -   Ізраїлю запропонували мир в обмін на території  
  11:9 30-03-2017 -   Знаменитого музиканта Джорджа Майкла поховали у Лондоні  
  10:28 30-03-2017 -   "Міграційний указ" Трампа заблокований на невизначений термін  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Зіновій Шкутяк: Україна “кинула” Львів
Мер Івано-Франківська вважає наше місто своєю духовною столицею
 
Зіновій Шкутяк
Як недавно стало відомо, цьогорічна Державна премія в галузі архітектури має бути присуджена за відновлення історичного центру Івано-Франківська. У всякому разі, вже є відповідне рішення комісії – очікується лише Указ Президента. Якщо у справу присудження держпремій не втрутиться висока політика: у місті переконливу перемогу отримав блок “Наша Україна”, як на рівні депутатів міської ради, так і на рівні посади міського голови – ним другий термін поспіль став Зіновій Шкутяк.
Теперішній івано-франківський мер прийшов у політику після перших демократичних виборів: 1990 року він став головою міськвиконкому, з 1992 року, після утворення інституції облдержадміністрації він став першим заступником її глави. З державної служби пішов у 1996 році, коли очолив “Регіональне агентство економічного розвитку”. З цією посади і був обраний у 1998 році міським головою. Львів для Шкутяка є містом-альма-матер: у 1970 році він закінчив Львівський політехнічний інститут.


– Про якісь перші результати роботи на новому посту прийнято питати після хоча б 100 днів діяльності. Для Вас, як міського голови Івано-Франківська, цей відлік дуже умовний – справи попередніх чотирьох років продовжуються. Чим же, на Ваш погляд, ця каденція буде відрізнятися від попередньої?

– Перш за все: чітко перемогли політичні сили національно-патріотичного спрямування. З сесією міської ради в мене тепер жодних проблем нема: абсолютна більшість – депутати з “Нашої України”. Навіть ті, що перемогли не від неї, тепер хочуть бути в “Нашій Україні”. Тобто опозиції як такої немає, немає жодного комуніста чи соціаліста, лише декілька депутатів з СДПУ(о) чи НДП. У іншому
– особливих змін не бачу.

– Чим, з того, що зроблено в місті за Вашу попередню каденцію, Ви найбільше гордитесь ?

– Без скромності можна сказати – відновленням історичного центру міста. Навіть за коштами видно, що ми вклали в реконструкцію набагато більше, аніж будь-яке інше місто такого типу в Україні.
Знову ж таки, якщо відкинути скромність: чотири роки тому за мене голосувало 34 тисячі, а зараз – майже 78 тисяч голосів – вдвічі більше. Це оцінка моєї діяльності, і я гордий з цього. Але, звичайно, проблем в місті багато.

– Які найбільші?

– Найбільше проблем, звичайно, в комунальній сфері. Якщо ще чотири роки тому мешканців більше хвилювала і освіта, і охорона здоров’я, то цього року більшість висловилась за першочерговість комунальних проблем. Людей хвилює і житло, і транспорт, і тепло, і водопостачання – ті послуги, що надає місто, і що є, власне, функцією місцевого самоврядування. За бюджетним кодексом фінансування цих функцій дуже занижене – десь на рівні 20 відсотків від потреби. Кожне місто має самостійно шукати якийсь резерв, щоб додати до запланованого державою фінансування.

– Мене дивує: як же вам вдалося відреставрувати історичний центр міста, якщо фінансування не було?


– За державними розрахунками не було, а за фактом – мусило бути, за рахунок перевиконання плану доходів. В часи прем’єрства Ющенка ми мали 10-12 млн. грн. перевиконання – при бюджеті, грубо кажучи, 60 мільйонів (40 відсотків всіх податкових зборів у місті) і населенні 250 тисяч жителів.
І ми це все практично вкладали в реконструкцію історичного центру. Але навіть не в тому справа.
Ми застосували комплексний підхід: 60 відсотків робіт робили самі підприємці, а вже
40 % – це гроші міста і області плюс 500 тисяч, передбачених в державному бюджеті. В минулому році підприємці тільки “живими” грошима внесли на реконструкцію міста півтора мільйона гривень.

– Це було схоже на державний рекет?

– Теоретично можливо й так. Багато хто мені хотів це закинути перед виборами. Але скажу: жоден підприємець не сказав, що його там прогинали чи його бізнес розвалився від цього. Зате, з другого боку, величезна кількість підприємців дякувала мені за цю роботу, яка була зроблена в місті, вона дала синергетичний ефект. Від об’єднання зусиль виграли всі, і підприємці в тому числі. Зрештою, це для них, в першу чергу, вигідна реконструкція: без цього вони б місту ці гроші не давали.

– У Вас є досвід майже двох каденцій: якщо розглядати посаду мера, то чи це найперше політична чи господарча посада?

– Це дійсно складне питання – глобальне і, мабуть, центральне. На міському голові зав’язано багато відносин, і я думаю, що навіть при тому, що кожен міський голова 90% часу витрачає на вирішення господарських проблем, ця посада – політична. Господарські питання можна вирішувати, коли політичні питання збалансовані, не заганяють в кут. У тому плані мер має бути політичною фігурою.

– І політичною фігурою, і лідером міської громади. Чи можна сказати, що існує загальноміська спільнота Франківська? Наскільки сильне почуття укорінення в цьому місті?

– Я можу сказати, що існує така спільнота, і вважаю, що психологічний спадок радянської системи є головною нашою проблемою. Я розумію, що на сто відсотків не вдасться залучити людей до вирішення міських проблем. Але чим більше – тим краще: тоді людина інакше дивиться на світ. Знаючи, що зроблено, вона вже не дасть комусь нищити. У неї психологія міняється. Ці чотири роки ми все робили для того, щоб залучати громадськість до вирішення як найпростіших, так і найскладніших питань, які є в місті. Ми намагалися це робити по-всілякому: і провадити громадські слухання, і збирати багато людей – говорити на глобальні теми, і, скажімо, ставити в гастрономі таку табличку: йдеш попри неї за ковбасою, наприклад, – постав на бюлетені хрестик чи мінус. Це була наша стратегія – щоб люди якомога більше переймалися життям міста.

– Франківськ одне з перших міст, які прийняли стратегію розвитку міста. Що лежить в основі цієї концепції?

– Ми зробили дві речі. По-перше, за західною методикою розробили стратегічний план розвитку міста. І прийняли статут міста. Я не вважаю це своєю заслугою. Так сталося, що зі мною працює група молодих людей: і тим, і іншим питанням займалася група молодих вчених міста, які вчилися, працювали чи проходили стажування за кордоном, які не замикаються на вузькофаховій спеціалізації, а цікавляться проблемами розвитку міст, є політично активними. Я спочатку мав певний скепсис – свого часу в житті наробився тих стратегічних планів і з власного досвіду знаю, що часто вони ніякої ролі не відіграють. А коли я цим молодим вченим доручив роботу, мене вразило, що їхні плани співпадали з моїми мріями. Там є 4 пріоритети розвитку міста, один з них, наприклад: освіта. Ніби банально. Але з їхньої сторони був дуже цікавий підхід: вони довели, що освіта нині є економічно вигідною справою для міста. Якби в місті була 100 тисяч студентів – місту не треба жодної промисловості: за минулі чотири роки найбільшим консолідованим платником податків у місті виявився Університет нафти і газу.

– Геоурбаністика виявила загальне правило щодо міст певної системи розселення: друге за величиною місто мало б мати приблизно вдвічі менше населення за найбільше, п’яте – вп’ятеро і т.д. У львівській системі розселення за Австрії чи Польщі така закономірність спостерігалась. Радянська планова система з її категорійністю обласних центрів здеформувала закономірність розселення в системі, зокрема семи західноукраїнських областей, і зараз існує “вакансія” на місто-віце-лідера. Чи має Івано-Франківськ шанси?

– Я думаю, що найбільше шансів матиме облцентр, у якому налагодиться тісна співпраця з обласним керівництвом.

– А як виглядають ці стосунки у Вашій області?

– Кожен – міськвиконком і облдержадміністрація – має своє законодавство, яким повинен користуватися. Ми намагаємося не пересікатися, і з цього можна сказати, що відношення нормальні.

– Чим для Вас є Львів?

– Духовною столицею, без сумніву.

– Як Ви вважаєте, чи розділяють Вашу думку івано-франківці? Чи не має почуття якоїсь конкуренції одного обласного центру з іншим?

– Може лиш в певної групи верхніх шарів івано-франківського керівництва можна би було означити це як заздрість: Львів завжди мав на регіон певні впливи, місцеві царьки не хотіли цього. Але для абсолютної більшості івано-франківців Львів є наш. Ми, галичани, є одним цілим.

І тому хочу сказати щодо останніх львівсько-польських подій. Я вважаю, що Україна “кинула” Львів.
Так не можна. Ніхто не хоче зрозуміти нашої сторони, ніхто не хоче вникнути у ті питання, які важливі для Львова, для Галичини. Треба було в суспільстві зробити хоч маленьку дискусію, в якій би висловилися різні думки, і яка б прояснила ситуацію і львівським депутатам. Найпростіше сказати: львів’яни зле зробили, нас це не стосується і “ми просимо вибачення”...

– Очевидно, що методи Києва щодо вирішення цієї проблеми поза всякою критикою. Очевидно, що Кучма пообіцяв Кваснєвському речі, які виходять за межі його компетенції. Але маємо результат, який є.
Яке вирішення проблеми Ви тепер бачите. що Ви – мер зі стажем – могли би запропонувати новому голові Львова?

– Я думаю, що не новий львівський голова, а Україна мала би поставити свої питання стосовно проблем, які існують в Польщі. Але не так: ми вам – то, а ви нам – це. Треба мати послідовну політику щодо української діаспори. З другого боку: треба толерантно ставитися до всіх. Ми ж не можемо відкинути польської історії на наших теренах, ми маємо дуже багато спільного. Відкидати це – нерозумно. Але якщо ми погодимося на умови поляків, то це мусить бути жестом доброї волі, а не тому, що воно є саме так, а не інакше. Ми сусіди, ми примирюємося по-Божому, і треба вчинки робити не в написах, а в душах, у відношенні конкретних людей. Ми мали різне минуле, але це не означає, що майбутнє нас і далі має вічно роз’єднувати.

– Я так розумію, Ви мали на увазі і реакцію польської сторони до поховань українських повстанців. Але якщо Україна їх ще офіційно не визнала воюючою стороною...

– В тім то й справа. Кому задавати питання, якщо самі собі не можемо? Найперше треба ставити питання собі.

– Питання собі чи Києву? Для галичан відповідь є абсолютно зрозумілою.

– Я, власне, маю на увазі всю Україну. Ніхто серйозно не хоче цією проблемою зайнятися.
Створювались якісь комісії, але ж ніхто не хоче довести справу до кінця. Якщо ти почав роботу і не довів її до кінця, значить робота нічого не варта.

– Чим закінчилась історія з дивізією “Галичина”?

– Вона і не почалася: рішення не було прийняте, все залишилось на рівні пропозицій. Створена робоча група, рішення має бути прийнято хоча б у рамках Галичини. Ми мусимо відкрити дискусію, не таку примітивну, яка була на “1+1” чи на “Інтері”. Це мусить бути дискусія між науковцями. Ми мусимо себе запитати: а що ж ми розуміємо під словом “примирення”? У нас у Франківську залишилось їх 24 чоловіки. Вони йшли 19-літніми дітьми захищати Україну. Тоді вони не приймали політичних рішень. І сьогодні вони приходять і кажуть: “Нам не треба пільг. Ми хочемо знати, що помремо людьми, яких визнали, що вони боролись за Україну, а не ворогами України.” Бо, фактично, зараз де-юре вони вважаються ворогами України.

– Тобто стоїть питання реабілітації. А в Україні реабілітації підлягають ті, щодо яких не доведено, що вони воювали проти Радянського Союзу. Це ж образа тих же українських партизан, які, власне, зі зброєю в руках воювали проти радянського режиму, за незалежну Україну.

– Такі ж утворення в німецькій армії були, практично, в кожній державі, Україна не є винятком. І в Росії, і в Прибалтиці, і в Словаччині, були такі утворення, і майже всюди проблеми вирішено.

– Вас не здивувала реакція, яка пішла по Україні?

– Я спеціально досліджував, чи не було це питання з самого початку провокаційним. Напевно, ні. Цю проблему просто використали. Нота Росії Україні багато прояснила: всі знали, що ніякого рішення немає, і щоб така супердержава подала ноту на ніщо, на те, чого нема – ясно, що це був удар по “Нашій Україні” на сході України, де люди таки нашої історії не знають.

– Ви обіцяєте, що у новій каденції доведете справу до кінця?

– Ми вже обговорював це питання з Левківим, з Буняком. Ми будемо далі працювати, підключати вчених. Нам потрібні дуже серйозні документи на підтвердження. Зрештою, ми ж не “СС-Галичину” збираємося реабілітувати, а Першу дивізію Української національної армії.

– На початках 90-х у таких питаннях існувало чітке протистояння Києву: на рівні обласних рад приймалися рішення про реабілітацію воїнів УПА, прирівнювання їх до ветеранів війни і т.д. Потім, з середини 90-х, ці рішення загальмувались.

– Я думаю, що всі ці відкати стали результатом втрати політичного лідерства національно-політичних сил внаслідок їх роздріблення, неграмотної політики багатьох лідерів. Наша політична думка тоді, в середині 90-х, програла. Причини треба досліджувати, факторів було дуже багато. Але ми програли, ми багато не зробили в Україні у зв’язку з тим, що тоді програли. І коли ми почали політично програвати, то в першу чергу за ці поразки розплачувався Львів, в першу чергу били по місту Львову. Відсутність політичного виграшу тягла за собою і економічний програш. І не винен тут один Куйбіда, хоча лідери, звичайно, несуть найбільшу відповідальність.

– Чи відчували Ви зміну відношення до Франківська в Києві, в державних структурах?

– Абсолютно. Спочатку було таке, можна сказати, захоплююче, а з другого боку – обережно-толерантне відношення. І зараз, я б сказав, знову відчувається якийсь підйом. Очевидно, він пов’язаний з перемогою “Нашої України” – хоча перемогою, звичайно, тільки на певному рівні.
Можна будь-які закиди робити “Нашій Україні”, але те, що Ющенку вдалося об’єднати всі ці роздріблені партії, треба визнати. Тільки йому це вдалося зробити. І тільки в цьому велич цього об’єднання, цієї справи. Я розумію, що не можна будувати все на одній людині. Але, на жаль, є тільки єдина така особа. Дасть Бог утриматись – Україна знову не буде програвати в політичному плані.

Розмовляв Орест Друль









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Расизм чи турбота про безпеку? 
Погляд
  ·  Ряшівська зустріч прем’єрів 
  ·  Провал посередницької місії Росії 
  ·  Світло з Банкової у тунелі комітетіади 
Поступ у Львові
  ·  Нові пріоритети міста 
  ·  Волинь і Поділля будуть Карпатами 
  ·  У Львові викрали людей 
  ·  У Львові буде свій Хрещатик 
  ·  Податківці змінюють імідж 
  ·  Сесію обласної ради знову перенесено 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Юлія Тимошенко знову під прицілом 
  ·  Чи стане Україна 145-им членом CТО? 
  ·  Сумнівна безплатність медицини 
  ·  Громадське радіо” поза ефіром 
  ·  Журналіст – небезпечна професія 
  ·  Кінах не відпускає Дубини 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Тепер уже й німці критикують Ізраїль 
  ·  Тегеран вітав палестинських терористів 
  ·  Монархія або громадянська війна 
  ·  Слідство проти ЦРУ та ФБР 
  ·  Японія долучилася до Кіотського протоколу 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю Поступу
  ·  Зіновій Шкутяк: Україна “кинула” Львів 
Економічний Поступ
  ·  Український heavy metal: шоу мусить тривати 
Арт-Поступ у світ
  ·  Джакометті замінили підробкою 
  ·  Прах Астрід Ліндгрен поховано у її рідному місті 
  ·  2002 – рік Германа Гессе 
  ·  Букера зроблять американським 
  ·  Анні Жирардо стала мадам Маргаритою 
  ·  Вчитель украв тисячу книг 
  ·  Міста на дні 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
Поступ технологій
  ·  divХ ;-), Xbox і злі хацкери 
  ·  Майже все, що ви хотіли знати про домашній кінотеатр, але боялися запитати 
  ·  НЬЮЗ 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Фестивальний Поступ
  ·  Нью-Йорк – столиця незалежного кіно 
  ·  Майкл Джексон знову стає вовкулакою 
  ·  Політика під каннськими пальмами 
  ·  Велике пограбування потягом, 
ТелеПоступ
  ·  Відкриття вартістю у 8 мільйонів доларів 
  ·  Марсель Десаї – “Чорний принц” французького футболу 
Наша Афіша
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ, КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ, КНАЙПИ 
  ·  Творчому об’єднанню “Театр у кошику” – п’ять років! 
Спорт-Поступ
  ·  Чи скористається “Шахтар” своїм шансом? 
  ·  Америка б’є Португалію  
  ·  Броварський повернувся! 
  ·  Металіст” – без Фоменка 
  ·  Таврія” – без тренера 
  ·  Полісся” продовжує боротися 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Factum
  ·  Пожежа для свята – не перешкода! 
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
  ·  Загадки міста Лева 
  ·  КАЛЕНДАР