Львів -- Кросно -- Жешув -- Краків -- Катовіце -- це етапи життєвої мандрівки Войцеха Кіляра, яку ми відтворюємо цими днями. Місто дитинства, де пережив радянську та німецьку окупацію, він разом із матір'ю залишив 60 років тому, напередодні повторної радянської окупації. На своїй життєвій дорозі вздовж південних кордонів Польщі мав щастя потрапити під крило харизматичних педагогів: Казімєжа Мірськєго в Жешуві, Марії Білінськєй-Регеровей і Артура Малавськєго в Кракові, Владислави Маркєвічовни і Болеслава Войтовіча в Катовіцах. Із двох музичних стежок, якими йшов, -- гра на фортепіано та компонування -- остаточно обрав завжди ближчу серцю композицію.
Еволюція його творчості збігається із перемінами у польській музиці другої половини минулого століття: від неокласицизму, через авангардизм на зламі 50-х, 60-х років (додекафонія, соноризм) до постмодернового протверезіння кінця століття. Поетика неокласицизму з її енергією, темпераментом, ритмічним рухом, радісною стихією життя -- це первинне, актуальне і для найновіших творів джерело. Вже на зорі його композиторської кар'єри на початку 60 років вирізнилося майстерне поєднання ощадливості звукових засобів і простоти музичних замислів з барвистістю та ефектністю стилю, яскравістю звучання і силою виразу, а також сугестивністю нарації: відчуття музичної конструкції через її внутрішню логіку в процесі розвитку емоційних напружень в часі.
1974 року відкрив симфонічною поемою Кшесани" новий розділ своєї творчості, який триває досі. Своїми двома основними напрямами йде він до великих інструментальних і вокально-інструментальних форм. Напрямом татранських симфонічних і симфонічно-героїчних поем("Кшесани", "Костєлєц 1909", "Сива мла", "Орава" ) -- до фортепіанного концерту й September Symphony. Напрямком вокально-симфонічних "релігійних поем" (Богородиця, Вікторія, Exodus, Angelus) -- до Missa pro pase. Знаменним є також духовний взаємозв'язок між цими двома напрямками. В середній частині фортепіанного концерту Кіляр промовляє до нас мелодією популярної костельної пісні, в "Глорії" з "Меси про мир" -- мовою, близькою "Ораві". Контемпляція чи радісний апофеоз природи сплітається в його музиці в нерозривній цілісності з музичною молитвою і співом "на хвалу Бога".
На зламі тисячоліть постав твір, який належить визнати за opus vitae, своєрідний синтез творчого шляху Кіляра -- "Меса про мир". Замовлена Казиміжем Кордом, директором Національної філармонії у зв'язку з відзначенням 100-річчя її діяльності, яке збіглося з початком нового тисячоліття, -- "Меса про мир" є першим суто літургійним твором композитора. Поряд з концертними виконаннями цей твір дочекався також і виконання в межах святкової Літургії, яку відслужив архієпископ Даміана Цімон на 10-річчя Катовіцької архідієцезії, а також у Ватикані перед Папою Римським.
Традиційний літургійний цикл ordinarium missae композитор відтворив у п'яти частинах: "Господи помилуй", "Слава во вишніх", "Вірую", "Святий Боже" та "Агнець Божий", в якому виокремлюється ще як епілог твору Dona nobis pacem.
Твір пронизаний духом архаїзації та синтезу. В ньому композитор відсилає нас до трьох основоположних стилістичних ідіом та пов'язаних із ними видів, форм і звукових технік: раннього середньовіччя, бароко, романтизму. Ідіома середньовічної музики -- григоріанський хорал і органна школа Нотр-Даму -- найбільше виявляється у "Вірую" -- центральній частині меси. "Господи помилуй" , з якої починається "Меса" -- це пасакалія, барокова варіаційна форма, оперта на одній темі в басовому голосі. Цю тему, яка відсилає до символіки Христа і повертається в розбудованій формі в Agnus Dei, композитор трактує як аналогію cantus priusfactus -- первинної мелодії "на хвалу Бога", яка в середньовіччі становила першооснову музичного світу, віддзеркалюючи порядок буття. Третя ідіома, романтична і навіть експресіоністична, переламана через сучасні ощадно дозовані звукові засоби( наприклад кластери), найбільше проявляється в Agnus Dei. Вже у вступних монументальних акордах, що спираються на три сусідні звуки, ця частина має драматичний і складний у своєму гармонічному перебігу характер, зударяючи туті хору й оркестру з сольним співом, багатоголосну фактуру в ансамблі солістів -- зі співом в октавний унісон, схожий спів у хорі -- з кластерами оркестру. Пульсує в амплітуді між драматичним воланням і тихим благанням. Увесь твір композитор 21 століття увінчує романтичною за духом хоральною костельною піснею до слова Dona nobis pacem. Промовляє в ній сердечним тоном, проникливим і водночас чистим і шляхетним у своїй простоті.
Автор "Меси про мир" використав у цьому творі ключові християнські символи: Трійцю, знак хреста, протиставлення Землі й Неба, оповідь про Бога, який замешкав серед людей, і про людину, покликану до його наслідування. Неможливо уникнути дещо патетичного твердження, що Кіляр прагне озвучити в "Месі про мир", скомпонованій до 100-ліття Національної філармонії, але й на відкриття нового тисячоліття, послання своєї генерації, яка зазнала травматичного досвіду XX століття, і адресує його не тільки своїм краянам, а й усьому людству.
Важливою у творчості Кіляра є емоційна і стихійна реакція на світ. Музика є для нього експресією "дару існування" і релігійною контемпляцією його таємниці. Вона постає також вираженням індивідуального життєвого досвіду, способу відчування подій суспільного і політичного життя, переплетення особистого шляху та всезагальної долі в їх нерозривній єдності -- а отже, водночас інтимним щоденником та хронікою найновішої історії. |
