Рудницький Леонід. Іван Франко і німецька література / Друге уточнене й розширене видання. -- Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 2002. -- 239 с.
Удосконалене видання праці Леоніда Рудницького з'явилося в серії "Українознавча бібліотека НТШ" під десятим номером. Загалом Наукове товариство імені Шевченка під орудою академіка Олега Романіва вже упродовж років регулярно підтримує бурхливий темп своєї видавничої діяльності. Відповідальним редактором праці Леоніда Рудницького "Іван Франко і німецька література" є Олег Купчинський -- вимогливий і фаховий редактор найвищого класу. Тому й не дивно, що цей том вдався "без страху й докору", тобто практично досконалим. Про автора праці Леоніда Рудницького знають у нас не настільки добре, як він на те заслуговує. А львів'янам слід про нього знати ще й тому, що сам Рудницький теж є Львів'янином за правом народження, хоча й більшість життя провів на чужині. Народився майбутній науковець 1935 року у Львові в родині правника Івана Рудницького, сотника УГА, та Юлії з родини Лужицьких. Під кінець війни сімейство Рудницьких перебралося на Захід, де Леонід здобув освіту й обрав науковий шлях. Леонід Рудницький розвинувся у видатного славіста й германіста, завоював авторитет у широких наукових колах. Згадаймо також, що професор Рудницький упродовж останнього десятиліття минулого століття був головою Наукового товариства імені Шевченка в Америці.
Тотальна більшість з нас знає Франкового "Лиса Микиту", а багато хто після гостини й цитує його: "Тут скріпив я тіло й душу, а тепер рушати мушу". Та не кожен знає, що цей Лис Микита має німецьке коріння і називається або Райнеке Фухс (як у обробці Ґьоте), або Райнке де Фос (як у середньовічному німецькому епосі). Проте поема Франка є все ж оригінальним твором, бо ж навіть сам автор зазначав: "Дослівно я не перекладав нівітке ані одного рядка. Чи се хиба, чи заслуга моєї праці -- в те не вхожу, досить, що із сього погляду вона моя". Звичайно, Франко навіть не мав наміру заперечувати того, що історію про лиса він узяв з німецьких джерел. Леонід Рудницький у своїй праці зібрав і витлумачив практично весь масив матеріалу, що стосується місця німецькомовної літературі й творчому доробку Івана Франка, та не лише літератури, і не лише в доробку. Передусім автор сфокусував увагу на місці німецької мови у житті Франка. Майбутній великий Каменяр досконало оволодів німецькою мовою ще в гімназії, товаришував із німцями, а також із євреями, які зазвичай послуговувалися теж німецькою мовою. Оминувши цілий масив нюансів, згадаймо хоча б зворушливе любовне німецькомовне листування Івана Франка з Ольгою Рошкевич.
Замість перемови у виданні вміщено ґрунтовний нарис Івана Денисюка "Фундаментальне дослідження вагомої проблеми", в якому визначний франкознавець напучує читача й ознайомлює із суттю справи. Цей нарис налаштовує на поважне й вдумливе читання книги. У першому розділі йдеться про стосунок Франка до німецького світу та про значення оточення для творчості поета. Другий розділ присвячено аналізові місця німецької мови й літератури і творчості Франка. А наступні чотири розділ охоплюють розгляд перекладів з німецької, за хронологією, виокремлюючи стару добу, середню добу, XVIII та XIX століття. Зрозуміло, що це не є якісь прості огляди перекладів. Кожен параграф тут є своєрідним і глибоким дослідженням, що базується на фактографії і який доведений до досконалості на крилах новітніх методологій.
Попри суто науковий інтерес, книга Леоніда Рудницького має ще й ширшу пізнавальну цінність, адже з неї можна надзвичайно багато дізнатися про напрочуд цікаві моменти з біографії Івана Франка. Живучи у Львові, не можна не цікавитися Франком. Є багатюща франкознавча література, та її діадема була б неповною без перлини Леоніда Рудницького. |
