|
|
|
|
Літературний Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Славістичний світ професора Моторного |
|
|
| Іван ЛУЧУК |
| |
Моторний В. У світі слов'янських літератур: Студії, розвідки, огляди. -- Львів, 2004. -- 238 c.
Володимир Моторний: Бібліографічний покажчик. Укладач Л.М.Панів. -- Львів, 1999. -- 104 с.
Зовсім нещодавно Володимир Андрійович Моторний відсвяткував своє 75-ліття. Своєрідним підсумком на цей час зробленого професором у царині літературознавчої славістики став збірник його наукових праць під загальною назвою "У світі слов'янських літератур". Цей том з'явився під фірмою Інституту славістики Львівського національного університету імені Івана Франка, а матеріально реалізовано його було в університетському видавничому центрі. Преамбулою до тому слугує переднє слово Миколи Колеси "Літературам слов'янських народів присвячено", в якому патріарх нашої музичної культури тепло й доброзичливо відгукується про свого багатолітнього приятеля. Сам професор Моторний подав до цього видання також вступну авторську ремарку, в якій лапідарно сформулював специфіку своєї книги. Надзвичайно ніжно й по-людяному професор Моторний розповів про себе в автобіографічному нарисі "Сходинки життєвого шляху", не забувши згадати практично всіх тих видатних людей, яких доля зводила з ним упродовж життя. От хоча б Іларіона Свєнціцького, який був першим науковим наставником майбутнього професора.
Книгу поділено на два розділи -- "З серболужицьких літературних джерел" і "Міжслов'янські літературні діалоги". Перший розділ, як видно, всуціль присвячено проблемам сорабістики, властиво, літературі лужицьких сербів та суміжним питанням. Окремо належить відзначити матеріали про українсько-серболужицькі літературні взаємини. Без перебільшення й зайвої патетики Володимир Андрійович Моторний є на сьогодні найвидатнішим українським сорабістом, дослівно -- патріархом української сорабістики. Спільно з незабутнім Костянтином Трохимовичем Володимир Моторний видав свого часу два різні підручники з історії серболужицьої літератури, перший із яких автори скромно назвали "нарисами", хоча це насправді була ґрунтовна монографія. Кожна з десяти статей першого розділу є завершенням і заокругленим науковим дослідженням незалежно від того, чи це панорамний глобалізований огляд, чи деталізований розгляд якоїсь вищої проблеми. Мене, зі зрозумілих причин, надзвичайно зворушила стаття "Зустрічі з Лужицею Володимира Лучука", в якій Володимир Андрійович напрочуд тепло й фахово розповів про місце Лужиці в творчості мого батька. Окремий сюжет присвячено сприйняттю лужицькими літераторами творчості Івана Франка. При цій нагоді треба згадати, що вірш верхньолужицького поета Юрія Коха "Якби Франко у Лужиці з'явивсь" став хрестоматійним на батьківщині його автора. Ще десь майже два десятиліття тому львівський художник, тепер визнаний метр графіки й живопису, Юрій Кох перепитував у мене, чи справді є такий лужицький поет -- його тезко й однофамілець. Перепитування виявилося результативним, до того ж я процитував Кохові цей Кохів вірш.
Другий розділ книги присвячено українсько-інослов'янським культурним взаєминам. Хоча більшість присутніх тут матеріалів стосується літератури, переважно чеської, проте знайшлося місце й для образотворчого мистецтва, сиріч малярства. І для цього виявилася спеціальна мотивація. Єдиний портрет Володимира Моторного, який є у цій книзі, виконав Владімір Фіала в праці 1978 року на вулиці "На драчаках". А стаття "Владімір Фіала: карпатський пленер Вацлава Фіали" саме й розповідає про те, як мистецтвознавець Владімір Фіала трактує творчість свого батька, художника Вацлава Фіали, яка тісно пов'язана з українським Закарпаттям, що в міжвоєнний період входило до Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь. Як видно, мистецтвознавець Владімір Фіала виявився також художником, принаймні автором портрета Володимира Моторного. При цій нагоді незайвим буде зазначити, що по матері Владімір Фіала був українцем: його мати Маріанна Філатова-Бурлюк була рідною сестрою видатного авангардиста Давида Бурлюка. Стаття "Іван Франко і Карел Гавлічек-Боровський" насвітлює рецепцію великого чеха великим українцем. Окремо розглянуто козацьку тему в чеській романістиці середини XIX століття. "Руська Трійця", безумовно, орієнтувалася на вироблені на той час чеські зразки, а професор Моторний звертає увагу на відгомін діяльності "Руської Трійці" в чеській культурі. Ото вже справді рафінована взаємність. Про те, наскільки чеський письменник Геза Вчелічка цікавиться Закарпаттям, також дізнаємося із цієї книги. Із усіх десяти статей другого розділу можна почерпнути силу цікавої інформації, вміло поданої вправним славістом-ерудитом.
Окремо слід звернути увагу на бібліографію праць Володимира Моторного за 1999-2003 роки, що її уклала Людмила Панів. Цей невеличкий додаток є, по суті, доповненням бібліографічного покажчика Володимира Моторного, який уклала та ж Людмила Панів ще п'ять років тому, до сімдесятиліття видатного науковця. До речі, саме покажчиком праць професора Моторного бібліотека львівського університету розпочала нову серію української бібліографії, до якої так поважно й скрупульозно ставиться директор бібліотеки Богдан Якимович. А незабаром з'явиться вже чотирнадцятий випуск нової серії, присвячений науковому доробку Нонни Хомівни Копистянської. Бібліографічний покажчик Володимира Моторного охоплює півстоліття наукової діяльності одного із найсумлінніших і найцікавіших українських славістів. Тут описано рівно чотириста праць автора, а теж понад півтори сотні публікацій про нього. Отож неважко уявити собі обсяг його колосальної діяльності, навіть з огляду на суху бібліографічну статистику. Та за цією статистикою стоять ґрунтовні жваво написані тексти та життєрадісна усмішка професора Моторного, якого люблять і поважають усі, хто з ним хоч колись мав справу. |
|
|
|
|
Франко і німці |
|
|
| Іван ЛУЧУК |
| |
|
Удосконалене видання праці Леоніда Рудницького з'явилося в серії "Українознавча бібліотека НТШ" під десятим номером. Загалом Наукове товариство імені Шевченка під орудою академіка Олега Романіва вже упродовж років регулярно підтримує бурхливий темп своєї видавничої діяльності. Відповідальним редактором праці Леоніда Рудницького "Іван Франко і німецька література" є Олег Купчинський -- вимогливий і фаховий редактор найвищого класу. Тому й не дивно, що цей том вдався "без страху й докору", тобто практично досконалим. Про автора праці Леоніда Рудницького знають у нас не настільки добре, як він на те заслуговує. А львів'янам слід про нього знати ще й тому, що сам Рудницький теж є Львів'янином за правом народження, хоча й більшість життя провів на чужині. Народився майбутній науковець 1935 року у Львові в родині правника Івана Рудницького, сотника УГА, та Юлії з родини Лужицьких. Під кінець війни сімейство Рудницьких перебралося на Захід, де Леонід здобув освіту й обрав науковий шлях. Леонід Рудницький розвинувся у видатного славіста й германіста, завоював авторитет у широких наукових колах. Згадаймо також, що професор Рудницький упродовж останнього десятиліття минулого століття був головою Наукового товариства імені Шевченка в Америці. |
| Детальніше>> |
|
|
|
