Сьогодні, другого липня, нарешті задекларовано підписання коаліційної угоди на президентські вибори між "Нашою Україною" та Блоком Юлії Тимошенко. Підписувати текст мають два лідери, хоча донедавна сподівалися, що до коаліції долучиться і Олександр Мороз. Презентацію угоди постійно переносили, узгоджуючи як не "крапки", то "коми". Та найгостріші дискусії точилися довкола питання розподілу посад. Кажуть, що деякі представники оточення Віктора Андрійовича особливо нервували з цього приводу, вимагаючи від свого лідера не поспішати віддавати посади колегам-опозиціонерам, а ще краще -- узагалі не підписувати угоди з Юлією Тимошенко.
Нагадаймо, що заступник лідера БЮТ Олександр Турчинов висловлював пропозицію узгодити всі посади, навіть керівників ЖЕКів. За крісла останніх навряд чи хтось сварився, на відміну від посади прем'єр-міністра, місце якого, цілком природно, пророкували Юлії Тимошенко. Утім, як розповів кореспондентові "Поступу" втаємничений у текст угоди народний депутат Юрій Костенко (фракція "Наша Україна"), про посади у ній тепер не йдеться...
-- Пане Юрію, наскільки ймовірно, що угоду таки сьогодні підпишуть, зважаючи на те, скільки часу зволікали з її оприлюдненням?
-- Думаю, підпишуть. Тому що остаточну редакцію було погоджено ще у середу вже в розширеному колі представників двох блоків. Фактично, ця угода парафована. Щодо того, чому її не підписували раніше, то згідно з законом про вибори президента виборчий процес розпочинається третього липня і тому ми все робимо відповідно до закону.
-- Що передбачає коаліційна угода?
-- Передбачено, що кандидатом у президенти буде Віктор Ющенко. Цю угода, після того як її підпишуть засновники, пропонуватимуть практично всім політичним силам, які поділяють викладені у ній цінності (це основа передвиборчої програми) і принципи формування влади після перемоги.
В угоді є кілька напрямів. Перший -- короткий опис програми, яку ми будемо реалізовувати у разі перемоги. Тут дається відповідь практично на всі сфери українського буття, і думаю, прочитавши її, кожному буде зрозуміло, що робитиме Віктор Ющенко на посаді президента. Другий -- принципи організації виборчих процесів: створюватиметься координаційний комітет, його функції будуть визначені в угоді. Третій -- принципи формування влади після перемоги, які базуються на загальнодемократичних засадах. Дуже багато було спекуляцій щодо розподілу портфелів, посад... Нічого цього угода не передбачає.
-- Про це взагалі не йдеться?
-- Не йдеться. Зазначено, що після виборів політичні сили, відповідно до результатів виборів 2002 року, отримають адекватну кількість посад у виконавчих органах влади. Так, як це роблять в усьому демократичному світі. Спочатку треба отримати від виборця мандат довіри, а потім -- крісло чи стілець, а не навпаки. В українській політиці, на превеликий жаль, багато чого робилося навпаки.
-- Все-таки, на що у такому разі може розраховувати Юлія Тимошенко?
-- А на що може сподіватися Юрій Костенко, який також докладає дуже багато зусиль для перемоги Віктора Ющенка? Я не претендую на жодну посаду. Тим паче зараз.
-- А Тимошенко претендує?
-- Я говорю про Костенка... Зараз нам треба організувати вибори (а боротьба буде жорсткою) так, щоби ми виграли. А вже потім, керуючись базовим демократичним принципом, розподіляти посади. Я представляю Українську народну партію. Відомо, скільки вона взяла місць на виборах 2002 року. Адекватно цьому ми будемо претендувати після виборів на ті чи інші посади. Я думаю, що Юлія Володимирівна як людина демократична буде поділяти наші принципи. Тому що саме вона підписуватиме цю угоду. А те, що говорять про розподіл портфелів між членами коаліції вже зараз, не відповідає дійсності.
-- Була інформація, що деякі соратники Ющенка взагалі проти підписання угоди з Тимошенко.
-- Різні думки, різні позиції... Вони не стільки проти угоди з Юлією Тимошенко, скільки висловлювали сумніви, що цей політичний союз допоможе Вікторові Ющенку перемогти.
Я ж щиро переконаний, що саме об'єднання двох блоків суттєво посилить шанси Ющенка на перемогу. Такої ж думки дотримуюсь щодо Олександра Мороза. Тому скільки міг, стільки намагався його переконати в необхідності утворення єдиної коаліції демократичних опозиційних сил з єдиною програмою та єдиним кандидатом. Але на превеликий жаль, Мороз відмовився, хоча ми також йому будемо пропонувати підписати цю угоду і стати третім засновником коаліції.
Не всі поділяли мій підхід. Дехто каже, що Ющенко і так увійде в другий тур, і так переможе... Я не згоден. Не тому, що Ющенко не переможе -- можливо, і переможе. Але тут про інше треба говорити. Після президентських виборів треба створювати нову парламентську більшість. І що більше парламентських сил буде задіяно у коаліції на підтримку нашого кандидата, то простіше буде створити після перемоги нову більшість. За моїми оцінками, вона може охопити від 270 до 290 народних депутатів.
-- Чи вірите, що вдасться домовитися з Морозом?
-- Мабуть, він піде на вибори самостійно. Але в якийсь момент, як на мене, Мороз все-таки змушений буде робити кроки до співпраці з нашою коаліцією. Бо ми спільно зацікавлені у мінімізуванні спроб фальсифікації результатів виборів.
-- Якщо в угоді немає розподілу посад, довкола чого тоді точилися найбільші дискусії?
-- А ви так переконані, що багато людей працює тільки для того, щоб отримати якусь посаду?
-- Річ не в тім, у чому я переконана. Просто найбільше ажіотажу було саме навколо цього.
-- Зрозуміло, що посада -- найбільш дражлива річ навіть у розвинутій демократії. Коли формуються коаліції, там розписують багато принципових положень, які стосуються розподілу посад. Ми уникли цього, щоби не розпалювати пристрастей. Треба спочатку перемогти. А далі -- усвідомлювати, що навіть силами наших двох блоків ми не зможемо сформувати більшість, бо у нас є 120 депутатів, а потрібно мінімум 226. Але я хочу сказати, що в Україні уже є політична команда, яка задля досягнення спільної мети, готова відмовитися від багатьох речей, від посад тощо. Перед вами сидить людина, яка заявила Ющенку, що не буде у Ющенка-президента вимагати жодної посади для себе.
-- Вважають, що Юлія Тимошенко -- амбітна людина, яку зараз навряд чи задовольнить, скажімо, посада віце-прем'єра. Водночас деякі соратники Ющенка, м'яко кажучи, проти того, щоби віддати їй крісло прем'єра...
-- Мрій у кожної людини багато. Кожен має право себе оцінювати. Питання щодо складу коаліційного уряду, коли переможе Ющенко, буде вирішувати склад нової парламентської більшості.
-- А чому не можна оголосити наперед команду, яка втілюватиме програму після президентських виборів?
-- Ця команда формується. Зараз розпочинати, замість агітації серед виборців, розподіл посад -- це шлях у нікуди. Шлях, який зруйнує і коаліцію, і наші добрі наміри збудувати Україну.
-- Тоді більше не питатиму про посади...
-- Слава Богу.
-- Чи потрібне створення єдиної партії на базі "Нашої України"?
-- Я переконаний, що 2006 року завершиться політична структуризація в Україні і головні ідеологічні партії вималюються. В Україні є потужною так звана правоцентристська електоральна ніша. Це виборці, які хочуть, щоби в Україні була українська мова, українська церква, українська економіка, українське життя. Цей масив людей, який сягає близько 40%, обов'язково потребуватиме саме такої політичної сили, яка віддзеркалює його бачення. Ми працюємо у цій ніші з 1989 року, коли створили Народний рух України за перебудову. Є і ніша соціал-демократична, яка працює в усьому світі і є дуже потужною. В більшості країн сьогодні змагаються правоцентристська і соціал-демократична сили за право очолити уряд, представляти владу.
Правоцентристська партія, над створенням якої ми працюємо, постане. А "Наша Україна" формувалася за дещо іншими принципами. Тоді планували не тільки отримати перемогу на парламентських виборах, але і на президентських. Тому тут є різні за ідеологією політичні сили: і соціал-демократична складова (Порошенко), і ліберальна (Пинзеник), і християнська (Стретович-Поровський). Це свого роду політичний конгломерат, з якого не можна створити єдину партію. Бо партія без ідеології не цікавить виборця. Якщо виборчу коаліцію Ющенка завтра спробувати перетворити у партію влади (а так робилося: пам'ятаєте, "Злагоду"), то ця партія розсиплеться дуже швидко, як тільки зникне особа, навколо якої відбулося об'єднання.
-- Як Ви гадаєте, чи не втратили демократичні сили шансу взяти владу під час касетного скандалу? Натомість Ющенко та і Ви також покладали разом з Кучмою квіти дев'ятого березня 2001 року. Можливо, саме тоді був переломний момент, коли можна було змінювати владу?
-- Змінювати владу можна було конституційним способом 2002 року, коли ми могли створити інший склад парламентської більшості. Тоді такий шанс був. З'ясовувати, чому він не був реалізований -- це вже завдання істориків. А політики мають дивитися вперед. Але я жалкую, що ні 1991 року, після проголошення незалежності, ні 2002-го політичні сили не змогли змінити систему комуністичної влади.
-- Ви забули про 2001 рік... Чи вважаєте, що тоді не було шансу?
-- Ці так звані революції відкидають суспільство назад. Я не вірив у можливість революційним способом змінити владу і президента наприкінці 2000 року, коли виник касетний скандал...
-- Чому не вірили?
-- Тому що маю великий політичний досвід, щоб не бути таким наївним. Тим паче, коли я побачив, що в цій роботі немає навіть внутрішньої логіки і єднання. Вперше тоді очолив уряд представник демократичних сил Ющенко. І лідера, який робив тоді підвалини для перемоги 2004 року, примушувати як голову уряду протидіяти частині сил, які називалися демократичними -- не було в цьому політичної логіки.
Різні за своєю ідеологією політичні сили вийшли тоді на вулицю: соціалісти, частина комуністів, частина демократів -- такий собі конгломерат. На якій основі тоді ця революція мала здійснюватися?
Візьмемо події у Грузії. Там протидіяла демократична опозиція посткомуністичній владі. Чіткий ідеологічний поділ. Коли ж ми 2000 року на першому засіданні, де зібралися Тимошенко, Мороз, Костенко, ще декілька політичних сил, почали обговорення, то я як жорсткий прагматик запитав: "Хто лідер цього об'єднання?" -- "Комітєт національного спасєнія." А що це таке? Так не буває! У Грузії сіли і сказали: Саакашвілі піде на президента, Жванія -- на прем'єр-міністра, Бурджанадзе -- на голову Верховної Ради...
-- О! То, може, і Вам зараз варто так: Ющенко -- президент, Тимошенко...
-- Хвилинку! Ми повертаємося до революції так званої. Тоді всі сказали: буде влада, а там розберемося. Добре, а з якою програмою ми йдемо? Давайте скажемо людям, що буде після революції: Європа чи Росія? Ринок чи колгосп?.. Але вирішили просто брати владу. Такі політичні експерименти завжди погано закінчуються. Тому я особисто, і партія потім мене підтримала, вирішив не брати участі у так званих революційних подіях, хоча Київська обласна організація УНР вирішила долучитися до акції. Як потім показало життя, наша позиція була далекогляднішою.
-- Ви згадали, що у Грузії до перемоги йшли командою, де було чітко виведено: "президент -- прем'єр -- спікер".
-- Ви знову все до посад зводите. Насамперед грузинів об'єднала ідеологія. Вони вийшли із демократичною програмою, із вимогами усунути посткомуністичну владу. Не посада, а ідеологія рушій у зміні влади. От 2001 року нам пропонували боротися за владу без ідеї, без ідеології, а тільки за зміну стільців. Я особисто у таких політичних експериментах брати участі не хочу. Тому я чесно сказав після першого засідання: я не вірю в успіх цієї операції. Але мені дуже боляче було спостерігати вже 2002 року за тими самими політиками (не хочу повертатися до прізвищ) вже у фракції "Наша Україна": вони із таким же успіхом рвали на собі сорочки, мовляв, пішли на вулицю, хлопці, а не в більшість, не в уряд, і з вулиці будемо штурмувати президентську посаду. Я вважаю, що 2002 року потрібно було йти у більшість. Разом з Тимошенко, Морозом та іншими партіями, які готові були до співпраці. Тоді коаліційну угоду підписали Аграрна партія, НДП, "Трудова Україна", БЮТ і "Наша Україна".
-- Чому ж тоді так сталося?
-- Це вже тема іншої дискусії... Бо вивели нас знову ж таки на вулицю разом з комуністами 16 вересня 2002 року...
-- Що значить "вивели"? Хто?
-- Я образно кажу -- вивели. Ті, хто, пропонуючи щось, заводить ситуацію у глухий кут, потім не відповідає політично. |
