BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Поступ технологій.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Мій Дрогобич.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Поступ реляксу.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
24 червня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мій Дрогобич  » 

___________________________________________________________________________

Ой, війна, війна...
Роман ПАСТУХ
 
Від початку німецько-радянської війни 1941-1945 рр. минає все більше часу.

Давно покінчили самі з собою, або були повішені за вироком Міжнародного Нюрнберзького військового трибуналу, або перебували в тюрмі до смерті, або відсиділи за ґратами тривалі терміни ув'язнення головні, а за ними й нижчі за посадами гітлерівські воєнні злочинці. Були знищені Сталіним чи померли власною смертю його найближчі поплічники, до яких так і не встиг добратися подібний трибунал. На місці націонал-соціалістської побудована демократична Німеччина. СССР об'єктивно і закономірно розпався на незалежні суверенні держави, що взяли курс на відродження своїх націй, керуючись міжнародними правовими нормами та договорами. Стали доступними для дослідників заховані колись за сімома печатями надсекретні документи фашистської та комуністичної держав, хоча ще далеко не всі, передусім радянські.

Здається, після всього цього ми вже мали б знати об'єктивні факти про передумови та початок найстрахітливішого в світовій історії зіткнення двох тоталітарних режимів – гітлерівського і сталінського. А що маємо насправді? Як російська, так і вслід за нею українська історична наука, офіційні кола нерідко все ще послуговуються стереотипами комуністичної пропаганди. Читачам і слухачам продовжують нав'язувати хибну думку, нібито до 22 червня 1941 р. СССР крайніми зусиллями нарощував свої "оборонні м'язи" перед неминучим нападом із заходу; що історія не дала йому більше часу на підготовку до відбиття гітлерівської аґресії, ніж півтора року; що Гітлер мав далеко більше і кращих вояків, танків, літаків, артилерії; що фашисти володіли заздалегідь відмобілізованою, наближеною до радянських кордонів армією і напали зненацька; що вермахт платив за просування в глибину радянської території гігантськими втратами живої сили і бойової техніки; що в раптовому початку війни передусім і найбільше винен Сталін, який фанатично не довіряв повідомленням про підготовку фашистів до нападу і не дозволив привести свою армію в бойову готовність і т.д і т.п. напівправду, чисту брехню і взагалі нісенітниці...

У країні "перемігшого соціалізму" всіма ідеологічними інституціями та засобами, мовою художньої літератури і мистецтва культивувалась психологія майбутньої переможної "визвольної" війни на чужій території, як тоді співали, "малой кров'ю, могучім ударом". Сталінська імперія максимально мілітаризувалась і на межі своїх можливостей готувалася до війни. "Робітничо-селянська армія" за сукупністю і технічним рівнем танків, літаків, зенітних гармат, гусеничних тягачів, летовищ, аеростатів переважала армії Німеччини, Англії та Франції, разом узяті. Науково-технічний рівень радянської військової промисловості не лише відповідав найкращим світовим зразкам, але й за багатьма напрямками формував "моду". Були розіслані й зберігались у сейфах командирів засургучовані "червоні пакети", які дозволялось відкрити тільки на випадок оголошення початку цього походу. Там зазначалось, до якого дня червня-липня 1941 р. і яка військова формація повинна була досягнути того чи іншого міста в Польщі та Фінляндії, а там і дальше.

Для прикладу. За півроку до війни відповідно до "Записки начальника штабу Київського ОВО по плану розгортання на 1940 рік" (документ № 224), деталізованого і підкоригованого в травні 1941 р., найближчим стратегічним завданням військ округу, перетвореного ще ДО ПОЧАТКУ війни на Південно-Західний фронт (аналогічно були перетворені на Західний та Південно-Західний фронти інші західні військові округи) називався розгром німецьких військ і захоплення на 10-й день наступу польської території до лінії Люблін, Кельце, Радом, Краків, а на 30-й день – до лінії р. Пилиця, Петроков, Оппельн, Нейштадт. Напрям на Краків-Катовіце був вибраний головним, а допоміжним мав стати удар на Люблін і Варшаву. Фінляндію планувалось захопити за півтора місяця.
Північно-Західний і Південний фронти повинні були прикривати фланги наступаючих центральних фронтів. Це абсолютно логічно випливало з усієї попередньої загарбницької політики і практики як царського, так і більшовицького режимів.

На здійснення надсекретного задуму, продовжує розвивати своє дослідження М. Солонін, – захоплення збройною силою чи не всієї Європи з метою встановити там "радянську владу", а точніше, диктатуру кремлівських узурпаторів державної влади, були спрямовані всі сили і ресурси, працював увесь СССР. До початку війни, пише дослідник, Червона Армія налічувала 198 стрілецьких, 13 кавалерійських, 61 танкову, 31 моторизовану дивізії, мінімум 25 авіаційних, 16 військово-десантних і 10 протитанкових бригад. Зокрема, за станом на лютий 1941 р. Москва зосередила біля західного кордону майже 13 тисяч танків, не рахуючи легких плаваючих танків і гарматних бронеавтомобілів, та ще 7 тисяч було випущено до кінця цього року.

Тут вона переважала німців у чотири рази! Розгромити таку армаду в доядерну епоху одним масованим ударом чи в недовготривалій кампанії було абсолютно неможливо. Крім того, дев'ять десятих радянських армій та полків 22 червня 1941 р. дислокувались поза зоною досяжності німецької артилерії, і знищити їх навіть за перший тиждень боїв не видавалось реальним і теоретично. А взагалі-то Червона Армія на день нападу Німеччини володіла величезною, значно більшою, ніж у противника, кількістю "багнетів", гармат, танків і тракторів. Перевага в авіації була багатократною.

З чим же пішов війною аґресор? На час нападу на німецько-радянському фронті в нього налічувалось 20 танкових дивізій на 3,3 тисячі танків – п'ята частина всіх наявних, 22 винищувальні авіагрупи з 1036 літаків проти 11,5 тисячі радянських винищувачів і значно менше "багнетів". Зрозуміло: противники мали в глибині своєї території чималі сили, які поступово вводили в бій, та це додаткова тема. Назагал же СССР переважав Німеччину приблизно в сім разів. Дослідник іронізує, що якби про це мужньо сказали Гітлеру, він би покінчив із собою на чотири роки раніше.

Неправда, ніби в перший же день війни німецькій авіації вдалося знищити 70-80% радянської авіації і то на "мирно сплячих" летовищах, бо ці цифри стосуються лише трьох дивізій. Всі ж інші зазнали незначних втрат і здійснювали тисячі бойових вильотів, значна частина яких припала на ворожі об'єкти за західним кордоном СССР. Причому ці втрати допущено в основному на білоруському- головному напрямі удару гітлерівців, що стало повною несподіванкою для Кремля. Зокрема, під градом ворожих бомб і снарядів лише в Брестській фортеці через неможливість вийти назовні єдиними східними воротами ще того ж 22 червня загинули без бою майже 30 тисяч воїнів – три піхотні дивізії. Потім радянські ідеологи назвали це "героїчною обороною твердині і найменували її "фортецею-героєм". Як, до речі, назвали Київ "містом-героєм", на підступах до якого гітлерівці влаштували один з найбільших "котлів", тільки полонивши там кількасот тисяч червоних вояків.

Далі автор скрупульозно, зі співставленням документальних цифр кількісного складу та озброєння воюючих сторін аналізує перебіг операцій першого етапу німецько-радянської війни. Величезний початковий успіх гітлерівців, на його думку, пояснюється не їхнім більшим бойовим досвідом (Червона Армія мала не менший) і, як уже зрозумів читач, не чисельною перевагою в живій силі, кількості та якості озброєння, де радянська сторона переважала німецьку багатократно. Якщо не перевтомлювати вас далі "цифір'ю" і сказати афористично, то німці воювали своїм твердим порядком, моральною перевагою, високою військовою вишколеністю, дисциплінованістю, організованістю, цілеспрямованістю, впевненістю в своїх командирах та силах і ще чим хочете. Тільки, повторю вслід за автором, аж ніяк чисельністю особового складу, кількістю чи якістю бойової техніки.

Це свого часу визнав і відомий російський анархіст М.Бакунін: "Німецькі офіцери переважають всіх офіцерів у світі теоретичним і практичним знанням військової справи, гарячою і цілком педантичною відданістю військовому ремеслу, точністю, акуратністю, витримкою, твердим терпінням, а також відносною чесністю". Не завадить згадати й нині нешанованого вже Енгельса: "За весь час існування Росії як такої росіяни ще не виграли ні одної битви проти німців, французів, поляків або англійців, якщо не переважали їх значно своїм числом. За рівних умов вони завжди були биті". Хоча це сказано раніше, проте цілком стосується аналізованого періоду. Одним словом, традиційно фашисти воювали не числом, а вмінням. І воювали на першому етапі німецько-радянської війни, треба бути самокритичними, блискуче.

Що ж стосується радянських військ, то в їхній катастрофі 1941 р. головну роль відіграв цілий ряд негативних факторів. Перший і головний з них – це очевидне й масове небажання червоноармійців, у тому числі офіцерів і навіть значної частини генералітету, воювати за злочинний комуністичний режим. На рахунку кремлівської кліки на той час уже були страшні злочини проти власного народу – насильне захоплення влади в СССР і насадження нечуваного терору, брехні, демагогії, знищення духовенства і храмів, жорстока колективізація, голодомори, безперервні масові репресії, сибірські каторжні концтабори ГУЛАГу тощо. Народ ненавидів більшовицьку владу, тому радянські війська здавались німцям ротами, батальйонами, полками, дивізіями і цілими арміями.

Якби Гітлер прийняв пропозиції переорганізувати їх, дозволити створити чи бодай проголосити власні держави, нехай і під німецьким протекторатом, на кшталт Словаччини чи Хорватії, знову дати полоненим зброю і послати їх на фронт замість себе, то за цих обставин ще недавні червоні вояки самі добили би "проклятих комісарів". Не другорядними і так само масовими були й факти повсюдної паніки, втечі з фронту, деморалізації, офіцерської та генеральської некомпетентності, безвідповідальності, дезорганізації, ухилення від мобілізації і ціла низка інших. Велика кількість бойової техніки і пального була попросту спішно покинута ворогові, наприклад, 50 тисяч тонн пального, а деякі військові штаби панічно "драпали" назад навіть на півтисячі кілометрів.
У результаті влітку й восени 1941 р. Червона Армія втратила полоненими і пропалими безвісті від 49 до 128 % (це не помилка, бо фронти постійно поповнювались) чисельності. Точніше, в німецькому полоні у перші місяці війни опинились до чотирьох мільйонів радянських вояків. Сама ж вона змогла полонити протягом цілого першого року війни лише 17,2 тисячі німецьких вояків. Німці ж недорахувались також 209 тисяч полеглих. Через мільйони військовополонених вермахт попросту не міг з ними справитись, і від кінця липня до листопада 1941 р. німці звільнили майже 400 тисяч полонених з числа українців, білорусів і прибалтів.

Кремлівські верховоди відреагували на це новим драконівським наказом Ставки Верховного Головнокомандування, а фактично Сталіна, за № 270 від 16 серпня 1941 р., за яким полонених або лише за намір чи спробу здатися в полон належало знищувати будь-якими способами, а їхні сім'ї арештовувати та позбавляти державної допомоги. Тільки військові трибунали розстріляли протягом війни 158 тисяч чоловік – десять дивізій, а засудили і відправили в ГУЛАГ чи в штрафні батальйони майже один мільйон вояків! Аналогічно в складі вермахту було страчено 7,8 тисяч, або в двадцять разів менше. Загальні ж втрати радянських військ до зими 1941 р. сягнули вдвічі більше, ніж на початок війни налічувалось вояків у всій діючій армії, – 6,4 мільйона. З їх числа німці й узялися формувати допоміжні військові частини, відтак "національні частини" – батальйони та дивізії загальною чисельністю до 800 тисяч чоловік.

Як пише наприкінці М.Солонін, ні в одній країні, окупованій гітлерівцями, не було такого розвалу, такого масового дезертирства, такої масової співпраці з окупантами, які проявилися в СССР. І це – після всіх бадьорих заклинань про нібито непорушну єдність і безмежну любов до "рідної партії", після нескінченних арештів усіх підозрілих, усіх, хто ними могли бути, їх родичів та сусідів. Невиправні ж нагайколюби і досі зі слізьми захоплення на очах згадують, "який при Сталіні порядок був…" Ні, насправді був не порядок, а нечуваний терор НКВД, тоді як гітлерівський режим тримався лише на величезній, інколи неймовірній брехні та демагогії геббельсівського міністерства пропаганди.

Перегорнувши останню сторінку цієї вражаючої книги, сприймаєш за резонне твердження її автора, що СССР за станом на 22 червня 1941 р. дійсно готувався до загарбання та поневолення всієї Європи і що дійсно Гітлеру вдалося випередити Сталіна на лічені дні, можливо, на якийсь тиждень-другий. Щоб друкована праця легше сприймалася читачами, М. Солоніну варто було подати в ній порівняльну таблицю чи декілька таблиць загальної чисельності воюючих на радянсько-німецькому фронті сил обох сторін, починаючи від особового складу, важкої зброї аж до амуніції. Водночас щонайменше невиправданим і нелогічним виглядає прагнення дослідника штучно "причепити" до теми його дослідження боротьбу ОУН-УПА, якої він окремо не вивчав і не розуміє. Бракує його праці й більшої систематизації фактів та логічнішого викладу, аби увага читача не відверталась постійно на дещо сухуватий перелік величезної кількості інформації, бо це заважає кращому її засвоєнню.
Так, Радянський Союз з його військовим потенціалом услід за автором цілком можна порівняти з повною бочкою й обручами, тільки гнилими. Не дивно, що в дем-Росії її відмовились друкувати, адже вона як спадкоємниця колишнього СССР багатьма рисами нагадує свого спочилого в Бозі тирана-батечка. Чи не тому там так бояться того самого фіналу, який спіткав його?









» 
А що думає Лужецький?
Василь КИРИЛИЧ
 
Вхід-вихід
Нещодавні намагання деяких сил ініціювати відставку Михайла Лужецького знайшли неабиякий резонанс у громадськості міста. Бо те, що ще недавно здавалося можливим та не раз утілювалося на практиці, тепер знайшло відсіч громади, політичних лідерів та бізнесових осіб.

Той факт, що ініціативу певних сил не підтримали "народні маси" та опоненти теперішнього мера – деякі представники демократичних сил – говорить, що ми поступово позбуваємося своїх недобрих рис, одна з яких – “бий свого, щоб чужі боялися”. Звичайно, це не свідчить, що всі змирилися з тими недоліками, які допускає у своїй роботі міська влада під керівництвом Михайла Лужецького, але тим дали зрозуміти ініціаторам подібних заходів, "хто в хаті господар". "Ми його обирали, ми його й маємо право зняти, а різним зайдам зась" – звучало як у гоголівському "Тарасові Бульбі".
Однак, варто глянути на цей факт з іншого боку…
Детальніше>>
» 
То хто ж підпалив офіс СДПУ(о)?
Анатолій ВЛАСЮК
 
У минулому номері газети ми повідомляли про підпал офісу СДПУ (о) в Бориславі.
Він розташовувався в примішенні адміністративного будинку міського парку культури та відпочинку, тож одночасно згоріли сценічні костюми та звукова апаратура.

Правоохоронці повідомили, що знайшли паліїв. Ними виявилися 17-річний безробітний і двоє його колег. Усі вони місцеві мешканці.
Детальніше>>
» 
На Дрогобиччині відкриють “Будинок шерифів”
Надія БАКУН
 
18 червня в Україні відзначали День дільничного інспектора міліції.

За статистикою, працівники цієї служби розкривають майже кожний третій злочин. Вони, як ніхто інший з міліціонерів, близькі до людей, бо саме робота з населенням складає основу діяльності цієї служби.

Останнім часом наша міліція конче хоче бути схожою на американську поліцію. Навіть назву подібну придумали – шериф. Це так мають називатися наші дільничні інспектори.

Щоб вони могли оперативно та якісно виконувати свою роботу, для них відкривають так звані "будинки шерифів". Подібні будинки з'являться в селищах Меденичі та Підбуж Дрогобицького району. А дільничному інспектору в селі Новий Кропивник мають виділити службово-житлове приміщення. На вулиці Коновальця у Дрогобичі планують відкрити дільничний пункт міліції.
Детальніше>>
» 
Довга дорога любові
Оксана СОКОЛИК
 
У Героїні світу День уродин. Я напросилася у жіноче товариство – Ольги Сятецької, голови Союзу Українок Дрогобича та союзянки Лілі Андрух, щоби привітати пані Ірину Сеник. Ми вирушаємо… на 101-й кілометр від Львова, до міста Борислава.

Задуха в маршрутному таксі, дорога на Борислав під супровід блатного російського "шансону"... Їдучи, думала, що після багатьох публікацій у пресі та зливи критики цей безлад припиниться. Якби ж то!.. З динаміків шкварчить про "жиґана-лімона", про "Владімірскій централ"… Згадалися слова Є.Маланюка про "чорний час зневаг, насильства, ґвалту й муки, коли регоче хам над неміччю краси…" Ті слова писані 1926 року. Саме в цього року, 8 червня народилося дитя, якому судилося пройти всіма Дантовими колами совєтської системи.
Детальніше>>
» 
Гроші минуться швидко, а галерея залишиться назавжди
Роман ПАСТУХ
 
Одним із накрасивіших у Дрогобичі вважається колишній приватний палац на вулиці Т.Шевченка, збудований у другій половині Х1Х ст. в стилі пізнього бароко.

Розповідають, що його господар тримав оркестр, який зустрічав його після довгих мандрів прекрасними мелодіями, вмостившись на в'їзній арці. А перед будинком розсипався веселковим водограєм штучний фонтан.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Доголосувалися... 
  ·  Українізація ПАРЄ 
  ·  За два роки матимемо свято 
  ·  Вирок для судді 
Погляд
  ·  Відшкодування за дім у Львові 
  ·  Кривавий сценарій 
  ·  Чи буде референдум? 
  ·  Буш жертвує Рамсфелдом 
  ·  Марчука -- за ґрати? 
Поступ у Львові
  ·  Робота влітку -- не для акторів 
  ·  Амбіції аграріїв в облраді 
  ·  Трембіта збиратиме гроші 
  ·  Фестиваль пива у Львові 
Поступ з краю
  ·  Кучма бореться з податковою 
  ·  Донецьк без "5 каналу" 
  ·  Скільки коштують вибори 
  ·  Руки геть від профспілок! 
  ·  Захід вимагає розслідування 
  ·  Уряд Януковича -- як караван. Іде 
  ·  Есдеки не визначились 
  ·  Правоохоронці активізувались 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Пошук конфронтації 
  ·  Чеченці показують силу 
  ·  Вибачення прийняті 
  ·  Нові погрози "Аль-Каїди" 
  ·  Смерть борця за мир 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Сто мільйонів для кандидата 
  ·  Боргів побільшало 
  ·  Україну взяли до Егмонтської групи 
  ·  Камо грядеши, Україно? 
  ·  ДМЗ ім. Петровського перепродали 
  ·  Спирт суворої звітності 
  ·  Проблема вибору 
  ·  Свято мобільності у Трускавці! 
Поступ технологій
  ·  Вибір провайдера для ІР-телефонії 
  ·  Досконала SRAM 
  ·  Кіно в телефоні 
  ·  Сумні новини 
  ·  lCD-TV дешевшатимуть 
  ·  Комбо-прикомбо 
Тема Поступу
  ·  Політична реанімація 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  Політреформа -- шлях до створення нації 
  ·  Те, що відбувається, -- не політреформа 
  ·  Деякі положення проектів змін до Конституції №4180 і №3207-1 (за первісними варі 
Львівські обсервації
  ·  Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаком... 
Мій Дрогобич
  ·  А що думає Лужецький? 
  ·  То хто ж підпалив офіс СДПУ(о)? 
  ·  На Дрогобиччині відкриють “Будинок шерифів” 
  ·  Ой, війна, війна... 
  ·  Довга дорога любові 
  ·  Гроші минуться швидко, а галерея залишиться назавжди 
Арт-Поступ
  ·  Казка в гаю 
  ·  Амбасадор бандури повертається до Львова 
  ·  Сходами до червоного сонця 
  ·  Білла вбили 
Спорт-Поступ
  ·  Наплювати в душу вболівальникам 
  ·  Регламентований фарс 
  ·  Опускання "скуадри адзурри" 
  ·  Бокс по-львівському 
  ·  До перемоги через тай-брейк 
  ·  Котельник титулу не віддав 
Поступ реляксу
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  Клуб-кафе Лялька 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  Сильна слабка жінка 
post-Поступ
  ·  Синдром невдоволення життям 
  ·  Абсурд на "1+1" 
  ·  ГІВНОРОТИ 
Пост-Faktum
  ·  back In The USSR 
  ·  У всьому винні корови 
  ·  Аффлеку пощастило в картах 
  ·  Найсексуальніші 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Найкраща ''Леґенда твого міста'' 
  ·  Дитячий літній відпочинок -- поєднання приємного з корисним 
  ·  Молодіжний алкоголізм -- реальна загроза 
  ·  "Камавіт" -- вирішення сексуальних проблем