|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Сходами до червоного сонця |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
Поспішаючи поміж безлічі різних справ і львівських літніх гроз на відкриття виставки в Музей етнографії, я потрапила кудись не туди. Так і досі не знаю, що це було. Виглядало на презентацію книжки однієї пані, членкині Союзу українок. Людей, як і квітів, було море. Незважаючи на всю повагу до того, що відбувалося, я мусила вийти, бо мала бути не там... І ось, піднявшись скрипучими дерев'яними сходами, я потрапила на іншу акцію, де було лише кілька осіб, але це не зіпсувало мого враження від побаченого.
Відкривалася виставка малярства Андрія Чернеця з Тернополя, автора небагатослівного, зосередженого й уважного. Його роботи з першого погляду вразили своєю глибинною екзистенційністю, якоюсь ледь вловимою схожістю зі світом нашого львівського Петра Гуменюка.
Образи Андрія Чернеця колоритні і глибинно наповнені, в їхніх рисах відчувається вплив візантійської іконографії. Є там і національний колорит. Вабить автора світ Козака на ймення Ніхто. Його Мамай зосереджений і глибинний. Усі роботи змістово довершені та продумані ремісничо. В одній із робіт, на якій зображений "Мамай", сама картина дуже цікаво переходить у рамку, яка є її продовженням. Біля деяких його робіт хочеться постояти, зосередитися. Думати. Наче "Стояти і дивитися на червоне сонце, що котиться по небу..." Бути тим Ікаром, який на картині Андрія Чернеця журиться летом метелика.
Уважний до свого внутрішнього світу, автор народився 1975 року в с. Біла поблизу Тернополя. 1993 року закінчив Тернопільський учбовий центр за фахом реставратор. Є художником-реставратором Тернопільського краєзнавчого музею. Працює в галузі малярства, інсталяції. З 1998 до 2003 року брав участь у молодіжних виставках (галерея ТООНСХУ). 2001 -- 2003 рр. -- Осінній салон "Високий замок" (Львів), 2001 р. -- виставка малярства та перфоменсу "Малярство на ІІІ дії" (Тернопіль), 2003 р. -- Різдвяна виставка тернопільських художників, 2004 р. -- проект FLA"ZKArta (Тернопіль). І ось сьогодні виставка у Львівському музеї етнографії та художнього промислу. Тож підніміться скрипучими сходами на третій поверх і подивіться. |
|
|
|
|
Казка в гаю |
|
Перший фестиваль аматорського театрального мистецтва оживив дозвілля у Музеї народної архітектури та побуту виступами дитячих та юнацьких колективів |
| Люна ГАЛАС |
| |
|
Ліпшої ідеї для промоції одного з міських музеїв, до якого львів'яни та гості міста полюбляють вчащати у вихідні цілими родинами, годі було й вигадати. Ідея полягала в тому, щоб улаштувати в історичних архітектурних декораціях Шевченківського гаю фестиваль народної казки. І казки не просто озвученої, а костюмованої і розіграної самими дітьми. Мрія про такий спосіб популяризації нашої національної культури серед найменших громадян не давала спокою науковому працівнику Надії Дзвоник відколи вона прийшла на працю до Музею народної архітектури та побуту. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Амбасадор бандури повертається до Львова |
|
|
| Петро МАТІЯШЕК |
| |
|
На площі Ринок у Львові відкрили спроектовану скульптором Миколою Посикірою та архітектором Михайлом Федиком меморіальну таблицю на будинку №36, де в 1930-х роках жив Микола Досінчук-Чорний -- великий популяризатор українського кобзарства в світі. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Білла вбили |
|
|
| |
| |
|
Кажуть, що Kill Bill є кіном про людські стосунки. Мнягко кажучи, це є “маленьким перебільшенням”. Керредайн, виконавець головної чоловічої ролі, вважає, що стрічка належить до жанру “Кунґ-фу-Самурай-Спаґетті-Вестерн-Ловсторі”. А друга її серія -- найтарантинівськіше кіно з усіх, які є. Там є і хитрі герої, і несподіванки, і купа всяких-превсіляких інших викабеликів. |
| Детальніше>> |
|
|
|
