Поєдинки останнього туру групи С на Євро-2004 за регламентом, як і в інших групах, розпочиналися водночас. Та їх можна було не проводити взагалі. Адже за регламентом до чвертьфіналу виходить дві команди, а турнірна ситуація склалася так, що нічия у матчі Данія -- Швеція, за умови, що кожен із суперників заб'є не менше від двох голів, дозволяла саме цим командам здобути омріяні путівки.
Зрозуміло, що до початку зустрічі кожен із наставників обох збірних у інтерв'ю не допускав й думки про "договірняк", пообіцявши, що його підопічні гратимуть лише на перемогу. Справді, і шведи, і данці вийшли на поле стадіону "Бесса" у Порту в оптимальних складах. Як і в Гімараєші, матч у Порту відбувався під акомпанемент дощу.
З перших хвилин поєдинок проходив доволі цікаво, обидві команди діяли на непоганих, як для дощової погоди, швидкостях. Єдине, чого бракувало у цій зустрічі, -- напруження, яке може викликати лише відповідальність за результат. А коли результат відомий заздалегідь, то викликати у себе психологічне напруження для футболістів, як і представників будь-якої іншої професії, практично неможливо.
А от голів у цьому матчі, який радше нагадував спектакль, було достатньо. Точніше їх було стільки, скільки було треба для взаємного задоволення. Однак будемо відверті, актори у цій виставі зіграли добре.
Рахунок у зустрічі відкрили на 28-й хв., коли форвард данців Томассон з-за меж штрафного майданчика, прийнявши м'яч на груди і не давши йому торкнутися землі, чудовим ударом дугою закинув його "за комірець" Ісакссону -- 1:0. Саме за такого рахунку команди пішли на перерву.
Та вже на 47-й хв. "Тре крунур" вирівняла ситуацію: у штрафний майданчик данців увірвався лідер шведів Ларссон, якого "успішно" завалили. Сам постраждалий і виконав вирок -- 1:1. Це був третій гол Ларссона на Євро-2004.
Наступні 20 хвилин на мокрому газоні точилася доволі рівна гра. Можливо, це було обумовлено тим, що й у Гімараєші в матчі Болгарія -- Італія був такий же рахунок. А за умови, якщо італійці не виграли б у болгар, результат протистояння Швеція -- Данія взагалі не мав би значення.
Та підопічні Мортена Ольсена і Томмі Седерберга вирішили підстрахуватися, аби "скуадра адзурра" не підловила їх на останніх хвилинах, і забили ще по одному голу. На 67-й хв. після подачі кутового шведські оборонці вибили м'яч зі штрафного майданчика, але хтось із данців зіграв на підборі і пробив по воротах: "круглий" потрапив у "паркан" із ніг футболістів обох команд і опинився у Томассона, який без жодних проблем спрямував його у правий нижній кут -- 2:1.
А останнім акордом цієї вистави був гол Йонсона на 89-й хв., який він забив після того, як Серенсен відбив удар Вільгельмссона. 2:2 -- крах примарних надій італійців.
»
ЄВРО-2004
Наплювати в душу вболівальникам
Віталій КРУТЯКОВ
Італія - Болгарія
Фінальний свисток російського рефері Валентина Іванова офіційно оформив, мабуть, найгучнішу сенсацію на Євро -- збірна Італії не потрапляє до плей-оф! Дехто може сказати, що тут належить додати фразу "за не залежних від себе обставин", але, думається, не треба квапитися з висновками. Так, по суті, знали б італійці, що збірні Данії та Швеції "розпишуть" нічию з потрібним для себе рахунком 2:2 (цей результат автоматично виводив їх у чвертьфінал, незалежно від результату збірної Італії), то вони взагалі могли б не виходити на матч із болгарами. Проте хто, як не сама збірна Італії, винен, що так сталося? Чому італійці вважають, що вони повинні випереджати Швецію і Данію, якщо з двома цими збірними зіграли у нічию? Невже апенінці вважають, що лише через свій зірковий статус? Мабуть, ні.
Футбольні вболівальники зі стажем добре пам'ятають, як на чемпіонаті світу 1982 року, після сенсаційної перемоги збірної Алжиру над командою ФРН з рахунком 2:1, у їхній групі, в якій грали також Австрія та Чилі, склалася ситуація, коли перед завершальним туром будь-яка команда могла вийти у наступне коло змагань. Але путівок було лише дві.
Першими грали Чилі -- Алжир. Африканська команда після І тайму була попереду -- 3:0, але у підсумку перемогла лише з рахунком 4:3. А якби алжирці виграли з різницею у два м'ячі, то їх би не цікавив підсумок матчу ФРН -- Австрія. А так їх у зустрічі європейців влаштовував будь-який рахунок, окрім 1:0 на користь західнонімецької збірної. У цьому разі до чвертьфіналу виходили обидві європейські збірні.
В останній день червня прихильники боксу знову матимуть нагоду стати свідками поєдинків за участі відомих львівських боксерів-професіоналів. У ринг нічного клубу "Міленіум" вийде улюбленець львів'ян Роман Джуман (вага до 69,9 кг), проти якого у шестираундовому рейтинговому поєдинку боксуватиме молдованин Іван Гонца. Конкуренцію Дмитрові Готовському (до 72,5 кг) складе представник Білорусі Андрєй Шпак, а досвідченому Вікторові Плотнікову (до 66,6 кг) -- росіянин Андрєй Гибало. Ще один львів'янин, Володимир Липський (до 63,5 кг), зустрінеться у рингу з Вадимом Хамазою з Дніпродзерджинська, а з дніпропетровцем Віталієм Григор'євим (понад 91,2 кг) позмагається білорус Олег Цуканов. Львів'янин Юрій Золотов (до 66,6 кг), який кілька місяців тому вперше провів поєдинок серед професіоналів, продовжить того дня своє сходження до вершин: у чотирираундовому двобої він зустрінеться з росіянином Сєргєєм Зємкєвічєм.
У столиці Лівії триває чемпіонат світу з шахів серед чоловіків за версією FIDE. Зі 128-ми учасників, які приїхали до Тріполі виборювати першість, залишилось 16. Серед них і двоє представників України: Василь Іванчук та Олександр Мойсеєнко. Львів'янин Василь Іванчук зустрівся з індійцем Пенталу Харікрішну. Перші дві партії завершились внічию, і долю перемоги гросмейстери вирішували на тай-брейку. У додаткових партіях успішнішим був Іванчук -- 2:0. В 1/16 фіналу львівський шахіст зустрінеться з представником Узбекистану Рустемом Казімджановим.
Львівський боксер-професіонал Андрій Котельник (перша півсередня вага), який виступає за відомий німецький клуб Universum Box Promotion під опікою промоутера Клауса-Пітера Коля, в австрійському Телфсі вдруге захистив титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBA. У ринг "Спортцентрума" проти українця вийшов досвідчений француз Габріель Мапуку, який багато чого встиг побачити у професіональному боксі. За свою професіональну кар'єру він 43 рази кидав виклик суперникам і 36 разів виходив з поєдинків переможцем. Проте найбільше Мапука мріяв про титул чемпіона Європи в своїй ваговій категорії. Тричі він здійснював похід за омріяним поясом, але щоразу зазнавав невдачі. Останній шанс записати своє ім'я до книги чемпіонів 35-річний Мапука втратив днями у поєдинку проти Котельника.
