BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Листи у Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
23 червня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Пьотр МОСТОВОЙ: Я не прихильник федералізації України
 
Пьотр МОСТОВОЙ
-- Як би Ви оцінили сучасний устрій Росії?

-- Я завжди був противником федералізму в Росії. Був і є прибічником унітарної держави. Я вітав ті кроки президента Путіна, що вели до послаблення "федеральної роздробленості", але, на жаль, вони виявились недостатньо ефективними, і побоююсь, що без категоричної відмови від самого принципу федералізму вони не принесуть жодної користі. Насправді федералізм у країні зробив багато поганого.

-- Але ж федералізм урятував Росію від розвалу!?

-- Не впевнений. Федералізм врятував Росію лише від того, що розпад Радянського Союзу не перетворився на одночасний розпад Росії на купку країн, які воюють. Але федералізм виконав свою місію і має поступово зійти зі сцени. Якщо взяти лише для порівняння дві держави з федеративним устроєм -- Сполучені Штати і Індію, то можна зазначити одразу, що російська ситуація більше нагадує Індію, де суб'єкти федерації нанизані так само досить штучно і часто без будь-якої передісторії. В обох випадках це було пов'язано з тим, що в основі цього розділу насправді лежав чисто адміністративний поділ, проте у США маємо іншу історію. Перші штати взагалі були самостійними колоніями, а ті, що виникали внаслідок внутрішньої колонізації, тобто подальшого розселення на тих чи інших територіях, росли знизу. Спочатку на базі місцевих локальних громад виникало місцеве самоврядування, а потім -- форми їхньої співорганізації, те, що в теорії називається асоціативною формою місцевого самоврядування, і є союзом муніципальних утворень. Зародками Штатів, утворених на схід, були асоціації місцевого самоврядування, фактично реґіональне самоврядування, що пізніше набуло певних форм державності. З історії Техасу також можна зробити цікаві висновки, бо він був спочатку самостійним державним утворенням, згодом входив до складу Мексики, а вже потім -- до складу Сполучених штатів. Але у 30 роках ХІХ ст. це була самостійна республіка.

-- Як Ви ставитесь до реґіоналізації України?

-- Ми свого часу створили концепцію реґіонального українського самоврядування, але повторюю, не йшлося про федеративну державу, саме про створення механізмів місцевого самоврядування, проте на рівні вищому, ніж самоврядування окремих громад. Йшлося насамперед про асоціативні форми місцевого самоврядування, тобто про союзи муніципальних утворень, прив'язаних до адміністративно-територіальних кордонів. Це означало, що низку функцій, які з необхідності зараз виконує державна влада, на території адміністративно-територіального утворення можна було би передавати реґіональному самоврядуванню. Крім того, створюють передумови для того, аби гнучкіше маневрувати прибутками, що випадають на долю місцевого самоврядування, створювати якість колективні фонди, які можливо використовувати для вирішення проблем важливих для всієї області, а не лише для окремих муніципальних утворень. Це ж вирішення таких універсальних проблем на пострадянському просторі, як телефонізація і газифікація, а в аграрних районах і проблеми меліорації.

-- А яка Ваша позиція щодо автономізації Галичини?

-- Я не взявся би висловлювати чітку позицію щодо того, що було би краще тут... Зрозуміло, що Донбас, Малоросія, Слобідська Україна і Галичина мають різні історичні долі, не кажучи про Крим. Малоросія і Крим -- території, завойовані короною і трансформовані в організований спосіб (програма переселення з інших частин імперії в Малоросію, програма залучення колоністів, програми трансформації Криму). Історія цих реґіонів відмінна від історії того ж Запоріжжя чи Полтави. Якщо йдеться про цю найстаршу частину України, то Переяславська Рада була певною межею, коли постало історичне самовизначення, можна по-різному оцінювати мотиви тих, хто брав у тім участь, можна ставати на бік Мазепи чи Хмельницького, але за типом політичної дії і за історичними наслідками можна сказати, що це було колективне чи національне самовизначення.

-- Можливо, пізніше лише гіперболізували важливість цієї події?

-- Якщо ми глянемо на історичні долі народів Східної Європи, то в історії кожного з них помітимо місце певного зламу, коли поставало руба питання, з ким вони, позаяк вони потрапляли до сфер впливу і боротьби великих державних утворень і були змушені вирішувати важливі питання. Часто один народ міг вирішувати по-різному. Так, серби і хорвати були одним народом, що розмовляв однією мовою, але здійснили різне історичне самовизначення.

-- Чи варто заради зняття напруги в реґіонах пропонувати різні варіанти їхнього розвитку?

-- Безумовно, але я вважаю федералізм таким, що не має природних історичних передумов, а той, що насаджується штучно й у вольовий спосіб, є просто деструктивним. Тому перетворення України у федеративну державу, де Галичина була би одним із суб'єктів федерації, лише би передувало від'єднанню Галичини і вступу її до складу якогось іншого державного утворення. Не скажу, як би це виглядало на практиці, але можна уявити. Так, Новоросія та Крим, якби мали можливість вибору, то повернулися би до історичної прабатьківщини, до Росії. Перетворення України на федеративну державу сприяло би її розпадові і поглинанню іншими державними утвореннями. Це одна з причин того, що я не є прихильником федералізації України, хоча, можливо, й вітав би входження України разом з Росією до складу нового мультинаціонального конфедеративного утворення на кшталт Євросоюзу. Хоча це мені імпонує, але я, безумовно, є прихильником територіальної цілісності України, водночас розуміючи, що історичні та культурні зв'язки Західної частини України з тими державами, що історично входили до складу Австро-Угорської імперії, значно тісніші, ніж зв'язки з тими частинами, що входили до складу Російської імперії. Мені видається, що, якби у період ІІ Світової війни події розвинулись якось інакше і не відбулося би приєднання Західної України до Радянського Союзу, то для людей, що населяють ці території, був би природнішим окремий розвиток, і це не створило би зайвих джерел напруги. Я абсолютно не ставлю під сумнів, що це один народ, проте для мене залишається питанням, чому один і той же народ не може жити у різних державах? Бо ж маємо і зворотні варіанти суспільного життя -- чимало етнічних українців мешкає в Росії і вважає її своєю батьківщиною, а етнічні росіяни проживають в Україні і так само ставляться до неї.

-- Як Ви оцінити ситуацію з новітніми спробами євразійської реінтеґрації?

-- Якщо абстрагуватися від нинішніх реалій і мислити в категоріях довготермінових і великомасштабних політичних процесів, то мені видається, що та географічна територія, яка була колись об'єднана під протекторатом Російської імперії, відрізняється певною внутрішньою стабільністю. Це означає, що в історичній перспективі справді є можливість входження до складу певного наддержавного утворення, але на умовах безперечного єдиного ринку і, можливо, єдиної валюти (не конче наслідувати приклад Євросоюзу, це може розвиватися на зовсім інших засадах). Виникнення такого утворення на територіях Росії, України, Білорусі, Молдови, Казахстану і Киргизстану видається мені надзвичайно вірогідним, і з огляду на інтереси всіх цих народів може бути набагато кориснішим за нинішню ситуацію. Росія має втратити свій федеративний характер і стати унітарною державою. Це все не лише вірогідне, але й можливе як один із варіантів майбутнього (25-50 річна перспектива), і мені це видається кращим для самих народів, незважаючи на всі складності з їхнім самовизначенням. Я не відкидаю, що навіть у найближчі роки ми станемо свідками певних рухів, що ведуть у цьому напрямку, тому назвав лише території, що безумовно тяжіють одне до одного, є ж території, для яких самовизначення в нинішньому світі значно складніше, хоча вони й мають певні відправні точки для самовизначення. Йдеться насамперед про Закавказзя (країни Балтії можна вважати "відрізаною скибкою", вони входять до ЄС і навряд чи захочуть звідти повертатись).

-- Як би Ви оцінили перспективи інтеґративної політики Росії в Азії і на Кавказі?

-- Що стосується християнського Закавказзя і, наголошую, деяких республік Середньої Азії, то не відкидаю можливості того, що вони можуть здійснити історичне самовизначення на користь входження у схоже наднаціональне утворення, повторюю, з різним рівнем вірогідності. Вірменія, безумовно, тяжіє до Росії і прагнула би укладання такого союзу. Вона навіть декларує це, але територіально від'єднана від Росії, і це створює певні труднощі. Грузія зараз входить у період, коли відбуватиметься самовизначення. Позиція Шеварднадзе була двоїстою, він, з одного боку, тяжів до Росії, проте з іншого -- мав відповідальність політика, що йому не дозволяла рухатись у цьому керунку. Це призвело до того, що стався внутрішньо-національний конфлікт. Свого часу самовизначення внаслідок воєнних дій і спричинило революцію в Абхазії, що на сьогодні є територією, населеною російськими громадянами, хоча ніби офіційно і не входить до складу Російської Федерації. Щодо Середньої Азії можна сказати, що після розпаду Союзу ця територія стала ареною надзвичайно активного проникнення американців, які домоглися різних успіхів у різних частинах Середньої Азії. Найбільшого вони досягли в Пакистані, ця країна фактично під їхнім контролем. Довго вони нічого не могли зробити з Таджикистаном, бо для Росії він був стратегічним районом з потужною російською військовою присутністю, до того ж, це був кордон із Афганістаном, а політично відповідальними за наслідки афганської війни були тоді ми. Проте коли американці взяли на себе політичну відповідальність за Афганістан, їм удалося уможливити свою військову присутність в Таджикистані, і Росія нічого з цим не могла зробити, зрештою, на той момент це навіть видавалось політично виправданим. Узбекистан і Таджикистан -- проблемні у цьому сенсі території. З Казахстаном і Киргизстаном трапилось інше, американці спочатку дуже сильно просунулися в Казахстані, але казахи разом з росіянами сукупними зусиллями цьому досить швидко поклали край, і зараз, враховуючи, що Назарбаєв щораз більше налаштований на інтеґрацію з Росією, можна вважати, що історичну долю Казахстану визначено. Киргизстан завжди був вельми русифікованим, але водночас він відділений Казахстаном, і якщо той інтеґруватиметься до Росії, то Киргизстан інтеґрується автоматично. Окрема історія з Туркменістаном, де спостерігаємо успішну реставрацію феодальної державності на економічному базисі експлуатації сировинних ресурсів. Це історичний шлях Еміратів, і туркмени демонструють, що готові його обрати. Іран та Афганістан їм досить близькі, і вони би прагли інтеґруватися радше до них, а від Росії відокремитись. Якщо їм вдасться вирішити остаточно транспортну проблему, то в Росії вони не матимуть жодної потреби. Це потенційно національна держава, що довго існуватиме. Азербайджан -- це майже те, що Аджарія, і має майже успадковані стосунки між правителем та народом. У династичному сенсі попередник Алієва належав до того князівського роду, що й Гейдар Алієв, і вони були навіть досить близькими родичами. Вони йдуть шляхом Туркменістану, але, на відміну від нього, де феодальний режим не був династійним, в Азербайджані (як і в Аджарії) це історична традиція, яка зараз існує, оскільки є фактичне успадкування влади, а те, в яких формах це буде, вже мало кого й цікавить. Дуже велика проблема -- Грузія, якби вона вирішила ввійти до складу нового можливого наддержавного утворення, то перестала би, по-суті, існувати й чеченська проблема, принаймні її було би набагато простіше вирішити.

-- А як з іншими сусідами?

-- Проблема Придністров'я і Молдови нагадує проблеми України. Незважаючи на те, що значною частиною населення Молдови є етнічні румуни, історична доля цієї країни завжди була іншою, ніж решти Валахії. Вони більше ніж 200 років тяжіли до Росії, яка їх вивела зі складу Оттоманської імперії, і це неможливо ігнорувати. Незважаючи на те, що є частина населення, прихильна до інтеґрації з Румунією, вона не має шансів набути політичної влади. Більшість населення, незважаючи на братський стосунок до румунів, є опозиційним до цієї ідеї і не прагне навіть федеративної держави. Дуже цікавий приклад Монголії, яка ніколи не входила до складу Російської імперії, але яку вона значно контролювала, так само, як і Радянський Союз. Вона перебуває під пресом історичних устремлінь Китаю, до складу якого раніше входила. Кордон між Монгольською Республікою і так званою Внутрішньою Монголією, частиною території КНР, майже прозорий -- стада безперешкодно женуть туди-сюди. Перешкодою для активного проникнення китайців до Монголії є те, що ці землі для них є малоцікавими для обробляння, і до того ж, там нема природних багатств, які, наприклад, у Тибеті призвели до інтервенції і серйозних політичних наслідків. Монголія ані Китаю, ані Росії не була особливо потрібна і почала помалу облаштовуватись. Значна частина монгольської інтеліґенції (вже третє покоління отримує освіту в Росії) зорієнтована на Росію як на культурну метрополію, зрозуміло, коли йдеться про елементи європейської цивілізації. Загалом відбувається серйозна оксиденталізація культурного середовища Монголії, хоча їм потрібні територіальна недоторканість і збереження традиційного укладу життя. Водночас освічених людей небагато, промисловості там майже нема, вони неодноразово звертались до російських компаній з пропозиціями налагодити чи організувати проекти, пов'язані з розробкою корисних копалин, хоча можна промислово розробляти там лише золото.

-- Наскільки активно зараз китайці інтеґруються в південно-східному Сибіру?

-- Триває м'яка інфільтрація...

-- Вона не призведе до жорсткої інфільтрації?

-- Тут є свої нюанси. Річ у тім, що китайці не вміють інтеґруватися в етнічне довкілля, вони навіть у Америці, де їхні громади існують уже другу сотню років, живуть у своєму замкнутому світі, абсолютно не переймаючись трибом життя навколишніх. Внаслідок цього вони жодної загрози державності чи життєвому устрою США не становлять, хоча численність китайської громади там безупинно росте. За моєю оцінкою, це ж буде й тут. Я вважаю планову еміґрацію китайців середньої інтенсивності радше позитивним чинником, бо на економіку вони впливають добре, до того ж, китайці, де би вони не жили, залишаються китайцями. Неофіційна позиція Пекіна -- головне, аби населення мало куди втекти. Якщо вони втікатимуть у Сибір, -- жодних проблем. А користь буде як для російської, так і для китайської економіки. Тому я в недалекому майбутньому (25-50 років) жодної серйозної загрози не бачу. Жорстко тоталітарний комуністичний Китай часів Мао Цзедуна міг бути загрозою, але тривале існування такого режиму в Китаї було неможливим, бо суперечило традиціям китайської культури і національному характеру. Китайці вкрай неагресивні за своєю природою. Їх підштовхнути до війни можуть лише надзвичайні обставини чи безпосередній примус, а демографічна проблема ним не є, це лише певний соціальний дискомфорт. Ті перетворення, що відбувались у Китаї за останні 15 років, чітко вказують на те, що агресія комуністичного Китаю старого взірця розсмокталась, а нове керівництво переймається зовсім іншими проблемами, які притаманні всім сучасним державам.

Розмовляв Антін БОРКОВСЬКИЙ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Армію скоротили 
  ·  114 мільйонів на День Львова 
  ·  Новий Генсек Ради Європи 
  ·  Міська рада забракувала підписи 
  ·  Мобільні попередження 
  ·  Ставка на бідність та необізнаність 
  ·  "Західенерго" змінює керівництво 
Погляд
  ·  Безстрашні виборці 
  ·  Чеченці змінили тактику 
  ·  ПИТАННЯ ДНЯ 
Поступ у Львові
  ·  Нові правила на ринках 
  ·  Іракські проблеми ОДА 
  ·  Знову ремонт 
  ·  Податкова виявила порушення 
  ·  Добробут львів'ян зростає 
  ·  Відпочинок для неповносправних 
  ·  Справа Шендрика затягується 
  ·  "НУ" за чесний суд 
  ·  Більше вагонів і комфорту 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Новий виток справи Ґонґадзе 
  ·  Невідомому бандитові України 
  ·  "Новий канал" мусить перепросити 
  ·  Янукович -- незалежний кандидат? 
  ·  НАТО попередив Кучму 
  ·  Ющенко заблокує політреформу 
  ·  5 000 солдатів за Ющенка 
  ·  Європа боїться політреформи 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Ядерний тероризм 
  ·  Для чого Ірану скандал 
  ·  Суд над катами перенесено 
  ·  Хто очолить Єврокомісію? 
  ·  Убивства заради честі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Чечетова не оцінили 
  ·  Неплатників ловитимуть спільно 
  ·  Винороби протестують 
  ·  Бензин під контролем 
  ·  Землю -- іноземцям 
  ·  Сихівські батони найсмачніші 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Пьотр МОСТОВОЙ: Я не прихильник федералізації України 
Арт-Поступ
  ·  Василь ТЕРЕЩУК: Вона стає чоловіком... 
  ·  Забава аж до рання 
Спорт-Поступ
  ·  Англійський нокаут "картатим" 
  ·  П'єдестал без українців 
  ·  Перемога за колишні заслуги 
  ·  Урок французької "банкірам" 
  ·  Боротьба завтрашнього дня 
  ·  Айвазян -- найвлучніший! 
  ·  Обмінюємо "бронзу" на "срібло" 
  ·  Визначилися суперники "Карпат" 
Листи у Поступ
  ·  Хочемо захистити свій будинок 
post-Поступ
  ·  Акуратнішими треба бути 
Пост-Faktum
  ·  Великий корейський батько 
  ·  Галасувати заборонено 
  ·  Клінтона добре купують 
  ·  31 рік без перукаря 
  ·  КАЛЕНДАР