Здавалося б, що бум утворення нових театрів, який охопив Україну в кінці 80-х -- на початку 90-х років ХХ століття вже давно минув. І на це є дуже багато причин. Але світ мистецтва завжди звик жити всупереч причинам, умовам і безконечним економічним проблемам. Ось зовсім недавно в Києві народився новий театр при Києво-Могилянській академії -- Студентський театральний колектив, який очолила акторка Київського експериментального театру Тетяна Шуран. Її львів'яни пам'ятають, зокрема, з вистави "В очікуванні Годо" Беккета та інших вистав, які привозив Київський експериментальний театр на Міжнародний театральний фестиваль "Золотий Лев". Тетяна Шуран, яка починала свій творчий шлях із Валерієм Більченком, одним із найцікавіших українських режисерів періоду студійного театрального руху, учнем Анатолія Васильєва (який, на жаль, зараз проживає в Німеччині), вирішила спробувати свої сили в режисурі і для дебюту вибрала оповідання Мілорада Павіча "Веджвудський сервіз для чаю", яке, як маленький лабіринт, містить у собі декілька несподіваних сюжетних поворотів і кожну подію дає змогу побачити з іншого ракурсу. З одного боку, це класична історія кохання, з іншого -- автор, як завжди, захоплює свого читача у пастку. Тетяна Шуран у складну структуру оповідання Мілорада Павіча вводить ще й поезію Ігоря-Богдана Антонича, Ліни Костенко, Світлани Йовенко та Івана Малковича. Юні актори чуються у такому поєднанні органічно і натхненно. І як свідчать очевидці, з цієї першої вистави народиться театр, що зацікавить будь-якого глядача, для якого все-таки найважливішим у театрі є інтелектуальна основа і ритмічне її освоєння.
А в Нью-Йорку на Бруклінській вулиці Бас-авеню наші земляки також відкрили театр -- Steps ("Сходи"). У цьому театрі грають українські та російські актори: Інна Єсилевська, Євген Александровський, Арсеній Іванкович, Зеновій Аврутін, Юрій Вотяков, а також акторка з Нової Зеландії Ерін Шивін Мерсер. Очолив цей театр випускник ВДІТМ ("ГІТІС), режисер Слава Степнов, який стверджує, що робить свої вистави лише для себе, але не зменшує кількості зацікавленого глядача (а може, коли тобі самому цікаво, то й цікаво іншому?). Театр Степнова ставить вистави англійською, іспанською та російською мовами. Наприклад "Чайку" Антона Чехова режисер поставив іспанською мовою спільно з перуанськими колегами, і прем'єра цієї вистави відбулась у Лімі. Вистава за текстами Кортасара "Це не те, що вам здалося" створена англійською мовою, і в ній поруч із російським актором Олексієм Соковим грають американські актори. Мріючи поставити виставу про кохання, режисер вибрав... "Вій" Миколи Гоголя і для постановки взяв інсценізацію Ніни Садур "Панночка". Вистава йде російською мовою, а роль Панночки виконує акторка з Нової Зеландії Ерін Мерсер. Тяжіння до російської класики у Степнова очевидне. Він мріє про ідеальний проект, яким для нього, так він вважає, може стати "Дядя Ваня" Антона Чехова. Якось вірить, що своїми сходинками режисер таки добереться до своєї ідеальної вистави.
У різних світах різні люди створюють нові театри, і в цьому є сяйво надії, що театр не вмре і ще подарує нам незабутні хвилини в пошуках ідеалу. |
