BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дискусії Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
31 травня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  12:17 26-04-2017 -   Опалювальний сезон закінчено: тепло отримують 3 бюджетні установи  
  12:15 26-04-2017 -   Дитина-напівсирота з ДЦП просить допомоги на останню операцію  
  11:10 26-04-2017 -   У райцентрі на Львівщині пацієнти обікрали лікаря  
  11:6 26-04-2017 -   У райцентрі на Львівщині пацієнти обікрали лікаря  
  11:4 26-04-2017 -   На ремонт перекрили вулицю Литвиненка у Львові  
Україна
  12:50 26-04-2017 -   Посли ЄС підтримали безвіз для України  
  12:19 26-04-2017 -   Влітку в Чорнобильській зоні запустять сонячну електростанцію – міністр  
  11:1 26-04-2017 -   У мережі продають фальшиві відповіді на ЗНО 2017  
  10:59 26-04-2017 -   Україна піднялася в рейтингу свободи преси  
  10:34 26-04-2017 -   СБУ виявила два схрони зі зброєю на Донбасі  
Світ
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  
  10:22 26-04-2017 -   Трамп погодився відкласти будівництво стіни на кордоні  
  14:44 25-04-2017 -   Російські хакери два роки читали пошту міністерства оборони Данії  
  14:38 25-04-2017 -   РФ буде поставляти електрику в Луганськ  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусії Поступу  »  ВІДПОВІДНОСТІ

___________________________________________________________________________

Хто оскаржить вирок українській нації?
Дарій ЛЕВКОВИЧ
 
Хто оскаржить вирок українській нації?
Якщо кожна нація, як казав відомий французький історик ХІХ ст. Ернест Ренан, – це щоденний плебісцит, то останні українські парламентські вибори знову залишили без чіткої відповіді питання про існування української нації.

Укотре україномовний Захід, російськомовні Схід і Південь держави підтримали політичні партії, які пропонують діаметрально протилежні культурні та політичні бачення майбутнього України.
Сьогодні, як і десять років тому, політичні сили в Україні представляють не лише і не стільки політичні ідеології, скільки цілком протилежні типи національно-культурних ідентичностей.

Особливістю цьогорічних парламентських виборів можна вважати те, що наявні культурні відмінності та можливість регіонального розколу України ще, здається, ніколи не ставали об’єктом настільки численних висловлювань і коментарів політиків та аналітиків. Віртуально, у світі мас-медіа, розкол нібито вже відбувся, його узаконено, і тепер він продовжує розвиватися своїм незалежним і непередбачуваним життям.

Без сумніву, мають рацію ті українські аналітики, які вказують, що ця технологія для українських виборів розроблялася поза межами нашої Вітчизни і що її авторами були різноманітні “іміджмейкери” та “радники” з Росії. Водночас було б неправильно розглядати “розкол” лише як московську технологію, але хибно оптимістично заявляти, що вона не спрацювала. Тема дезінтеграції стала серйозною внутрішньою проблемою України та доволі сумним діагнозом для існуючої політичної еліти, її здатності запропонувати чітку та цілісну концепцію сучасної української ідентичності.

Концепція регіонального розколу в тій драстичній формі, у якій вона проявилася під час виборів, була, по суті, запрограмована зростаючою залежністю від Москви і відверто проросійською поставою прокучмівських сил під час “перегонів” до Верховної Ради. Кучма, “За ЄдУ” та СДПУ (о) погодилися з тією роллю “друзів Росії”, яку відвела для них Москва у своїй пропаганді проти “проєвропейського” і “антиросійського” Ющенка. Цей цивілізаційний поділ, запропонований росіянами й активно розтиражований провладними силами у вигляді кампанії антизахідної істерії та параноїдальних звинувачень Ющенка та Заходу ледь не в організації змови проти кучмівського режиму, був також значною мірою вибором певної моделі української ідентичності політичними силами, що підтримують діяльність Кучми.

Зростаюча впродовж кількох останніх років залежність від Москви та перетворення головних фінансово-політичних кланів з оточення Леоніда Кучми на російські групи впливу, залежні від фінансових та інформаційних ресурсів північного сусіда, призвела також до спроб переглянути ключові засади української національної ідентичності, сформульовані протягом ХХ століття і закріплені в перші роки незалежності. Ідеологія повернення до “малоросійсько-совєтської”, а фактично російської імперської, версії України, яку активно взялися пропагувати віднедавна майже всі без винятку прокучмівські сили, чітко демонструє, наскільки більшість із цих російськомовних політичних партій є звичайними “совєтськими” чи вже “постсовєтськими” росіянами щодо сповідуваних культурних вартостей, поглядів на українську культуру чи геополітичних орієнтацій. Цей вибір переважної частини київської російськомовної еліти, що його сьогодні реалізують “сємєноженкі”, “дєркачі” й інші “табачнікі”, не залишає жодних шансів у цьому “государствє” щонайменше половині населення України, переважно західним українцям, які проголосували проти такого курсу.

З цього погляду, незаперечним є вирішальне значення, яке матимуть наступні президентські вибори для майбутнього української ідентичності. Оптимістичний і на сьогодні досить реальний сценарій передбачає перемогу проукраїнського політика типу Віктора Ющенка. Тоді, ймовірно, вдасться загальмувати перетворення України на другу Бєларусь, де керована з Москви колишня комуністично-гебістська еліта давно відмовилася від будь-яких спроб “націоналізації” білорусів на користь консервації та репродукування старої “совєтсько”-російської ідентичності. Однак навіть за такого сприятливого прогнозу залишаться серйозні проблеми взаємовідносин між центром і регіонами, які створені сьогоднішнім режимом і вирішення яких не уникнути майбутньому новому уряду.
Надцентралізована й у своїй основі несправедлива система перерозподілу ресурсів і повноважень на користь Києва, очевидно, не може більше влаштовувати більшість регіонів і призведе до появи нових регіональних еліт, які більш активно вимагатимуть перегляду існуючої моделі регіональної політики. До того ж сьогоднішня влада, активно сповідуючи політику регіонального фаворитизму, створила в цьому плані небезпечний прецедент. Вигодувавши власними руками “донецького монстра”, Кучма фактично запустив механізм тіньової регіоналізації країни, коли й інші регіональні групи впливу відчуватимуть за собою право домагатися аналогічних повноважень. Перемога ж “Кучми № 2” і фактична втрата суверенітету на користь Росії стане остаточним кінцем теперішньої форми української ідентичності – передовсім тут, в Західній Україні, зокрема в Галичині. Можна спрогнозувати, що утримання влади сьогоднішньою проросійською елітою дасть сильний поштовх для двох певною мірою взаємовиключних, але і взаємопов’язаних процесів. З одного боку, посилення політики русифікації з боку Києва, що вже сьогодні відчутно в середовищі молодої генерації західних українців, і, з іншого боку, можлива поява сильних федералістських та автономістських рухів призведуть до зникнення більш-менш гомогенної галицької версії українства. Виникнення таких рухів, хоча б з огляду на серйозні симптоми кризи української самості та майже сформований дискурс нашої “галицької іншості”, які можна було спостерігати в останні кілька років у середовищі галицької інтелігенції, не видається аж таким нереальним (кількість написаного про “галицьку окремішність”, на основі котрого вже давно можна зробити добрий західний Ph.D. з націоналізму, повинна нарешті набути якоїсь інституційної форми). Спробуємо змоделювати ситуацію й уявити собі, що сьогодні в Галичині або ж в Західній Україні виникає політична партія або рух, який ставить собі за мету захистити насамперед інтереси регіону шляхом значного розширення повноважень регіону та можливої федералізації країни. Назвімо його умовно “Західний Фронт” або ж блок “Західняки”, оскільки ця політична сила свідомо уникає зв’язку з будь-якою політичною ідеологією (зрештою, в умовах України це повністю позбавлено сенсу) й декларує себе як виразник інтересів західноукраїнської україномовної спільноти, вдало граючи на існуючих self-іміджах і стереотипах, нав’язаних західним українцям іншими. В умовах, коли, з одного боку, ринок політичних пропозицій в Україні вкрай обмежений через існування великої кількості соціал-демократичних, націонал-демократичних і навіть комуністичних партій, але при цьому залишається вакантною ніша регіональних і федералістських рухів, такий проект не видається аж такою фантастикою. Зростаюче відчуття загрози власній культурній ідентичності з боку “денаціоналізаційної” політики Києва, глибока криза очікувань після проголошення української незалежності, реальний регіональний фаворитизм, коли Донецьку і Дніпропетровську можна все, а іншим – нічого, зрештою, безпардонна експлуатація західноукраїнського електорату київськими “націонал-демократичними” політиками – ось лише кілька факторів, які дають підстави сподіватися на можливий успіх такого блоку. І є поважні сумніви, що цього разу спрацюють докори на зразок “ви руйнуєте Україну”. Не можна зруйнувати того, що невідомо чи існує. Крилате гасло, кинуте Леонідом Кучмою на початку свого президентства – “Національна ідея не спрацювала” – стало насправді остаточним вироком для “української нації”. Навіть якщо нинішній президент надавав цьому виразу зовсім іншого змісту, то в його оточенні ніколи не бракувало людей, які завжди розуміли цей вислів як керівництво до дії.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Рада заважає новому мерові 
Погляд
  ·  Путіна опустили на землю 
  ·  Скільки людей нарахували в Україні 
  ·  Ющенко запропонував себе на “лідера опозиції” 
Поступ у Львові
  ·  Справа Ігоря Білозора знову в суді 
  ·  Порятунок Церкви – справа мирян 
  ·  Міліція задоволена собою 
  ·  Київ пропонує закрити цвинтар 
  ·  Кадровий пасьянс майже розкладено 
  ·  Школярі матимуть літній відпочинок 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  НАТО нарешті в курсі 
  ·  Завдання – врятувати СНД 
  ·  Чому пробуксовує приватизація? 
  ·  Примусово годувати – заборонено 
  ·  Міліція озброюється ґумовими кулями 
  ·  Українці вимагають професійної армії 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Туркменський газ виявився сильнішим за афганських талібів 
  ·  Палестина нарешті має конституцію 
  ·  Посаду канцлера – для Партії свободи 
  ·  На порозі воєнного конфлікту 
  ·  Загибель чотирьох німців у Польщі 
  ·  У Німеччині знову отруєне м’ясо 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дискусії Поступу
  ·  Хто оскаржить вирок українській нації? 
Арт-Поступ
  ·  Світ, створений співпрацею 
  ·  Картотека сумління і віри 
  ·  Десятиріччя “Перпетум мобіле” 
  ·  Запрошення до танцю 
Пост-Factum
  ·  Тигряча грація 
  ·  КАЛЕНДАР