buy visitors
|
|
|
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Галицькі намісники |
|
|
| Ігор МЕЛЬНИК |
| |
У суботу в книжковому супермаркеті "Буква", що на вулиці Шевській, відбулась презентація книжки Тараса Батенка "Галицькі намісники". Як зазначив генеральний директор ЗАТ "Видавнича група "Поступ" -- це перша книга "Бібліотеки газети "Поступ". Незабаром мають вийти ще дві книги постійних авторів газети Тараса Прохаська та Володимира Єшкілєва. Проект здійснюється спільно з видавництвом "Каменяр".
Більшість текстів, що увійшла до книги "Галицькі намісники", вже була надрукована в газеті. Однак, як розповів автор, у книгу ввійшли доповнені статті про людей, які керували виконавчою владою у Львівській області у "постчорноволівський", "аграрний" та "гібридний" періоди. Це Степан Давимука, Микола Горинь, Михайло Гладій, Степан Сенчук, Мирон Янків, Олександр Сендега.
Тарас Батенко, котрий сам пропрацював кілька років у коридорах обласної влади, розповів, що до книги не зміг вмістити усіх своїх думок та віднайдених ним фактів, бо йдеться про людей, котрі ще є серед нас. До того ж, хоча пройшло лише кілька років, дуже важко було здобувати матеріали та документи, дотичні до виконавчої гілки влади на Львівщині.
Цікавою є думка Батенка, що Степан Сенчук був чи не найбільш самостійним львівським намісником, котрий виходив напряму на президента Кучму і не завдавав собі клопоту мати справу з "другими особами" київської влади. Саме він мав шанс створити впливове львівське лобі у столиці. "Можливо, відсутність політичного досвіду, стажу державного управління пояснює те, що в керівника області не було достатнього страху в очах..." -- пише про Сенчука Тарас Батенко.
Книга є цікавим джерелом з історії недавнього часу та сьогодення, хоча їй ще далеко до повноти охоплення усіх процесів та нюансів функціонування львівської обласної влади. Але початок зроблено. |
|
|
|
|
Журналісти for sale |
|
|
| Ілько ЛЕМКО |
| |
Засадничим і усім відомим принципом справжньої журналістики є партійна незаангажованість. Це не означає щось таке високе і моральне, а лише те, що журналіст виступає як професіонал-найманець, який продає свою працю за гроші (а хто більший професіонал, то і за більші гроші) без огляду на напрямок чи ідеологію тих, на кого він працює.
Чому ж тоді ми дорікаємо, наприклад Ганні Стеців, за те, що вона, промінявши радіо "Свобода" на Януковича, перейшла з табору проукраїнського в антиукраїнський? Ми ладні картати її так, ніби вона з упівської криївки перебігла у війська НКВД. Ми ж заздалегідь знаємо і погоджуємось із думкою, що ідеальний журналіст не повинен мати жодних ідеологічних симпатій чи антипатій. Він, як і добрий фахівець-будівельник, що може збудувати гарний будинок і для чесної людини, яка заробила свої гроші потом і кров'ю десь у Португалії, і для бандита, який ці гроші забрав у зарізаних ним жертв. Це залежатиме лише від того, хто більше заплатить. І його професіоналізм як будівельника не збільшиться і не зменшиться ні в тому, ні в іншому разі. |
| Детальніше>> |
|
|
|
У Москви хочуть забрати статус столиці |
|
|
| Ігор МЕЛЬНИК |
| |
Дехто з російських парламентаріїв хотів би позбавити Москву статусу столиці Росії. Однак переважній більшості депутатів таки не хочеться їздити на роботу до Нижнього Новгорода. Тож Держдума в п'ятницю відхилила в першому читанні законопроект "Про столицю Російської Федерації", який передбачав деяку децентралізацію столичних функцій.
Законопроект, винесений депутатом Валерієм Гальченком на розгляд, перенесення низки федеральних відомств з Москви в інші російські міста. Урядові пропонували переїхати в Єкатеринбург, Держдумі -- у Нижній Новгород, а Верховному суду -- в Омськ. Автор пояснив доконечну потребу розроблення такого закону тим, що це позитивно позначиться на рівні життя російської провінції. Гальченко послався на досвід таких країн, як Чилі, Бразилія Німеччина та Нідерланди, "в яких органи влади не сконцентровано у столиці, а розосереджено по країні". |
| Детальніше>> |
|
|
|
Російсько-українська географія |
|
|
| Михайло МИШКАЛО |
| |
Ще не вмерла Україна, принаймні доки є такі українці! Шкода, що живуть вони в Америці, а не тут. (Наочний приклад поведінки для наших "звьозд".)
Знаменитий американський теле- і кіноактер Джек Палагнюк (відомий під артистичним псевдонімом Джек Паланс) відмовився прийняти нагороду на фестивалі російських фільмів у Голівуді й залишив зал на знак протесту, заявивши: "Я українець, а не росіянин!"
Волтер Джек Палагнюк, який народився 1920 року, -- американець українського походження, володар "Оскара". Пікантність ситуації полягає в тому, що він разом з іншим американським актором Дастіном Гоффманом повинен був отримати звання народного артиста Росії. Коли дійшло до нагород, то Паланс вийшов на сцену та заявив, що в нього таке враження, що він потрапив кудись не туди. Він сказав, що перебуває на фестивалі російських фільмів помилково, додавши ввічливо, що вважає російське кіно цікавим. |
| Детальніше>> |
|
|
|
