BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Арт-Поступ у світ.    Спорт-Поступ.    Розмаїтий Поступ.    КіноПоступ.    Особистість у Поступі.    Наша Афіша.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
30 травня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
 
Невтрачений світ

У вівторок переглядаю телевізійну програму і думаю, шо би такого мудрого ся подивити. Львівська телевізія заповідає фільм “Втрачений світ”. О, то, певно, шось таке, як моя Юльця любит, – про тяжку жіночу долю. Втрачений світ кохання! Вмикаю – і шо виджу? І виджу, жи демонструють засідання Львівської обласної ради. Я ся дуже втішив, що про нашу раду вже фільм зняли і так файно назвали. Бігме, дотепно. Правда, не зовсім точно, бо тамтой більшовицький світ ще не зовсім втрачений, коли я можу знову милуватися всіма його рецидивами і дивами.

Тяжка жіноча доля проявилася в незабутньому образі голови лічильної комісії у виконанні народної актриси Віри Байси. Вона талановито зіграла повільне наростання істеричного стану після того, як заробила кілька шпильок від депутатів, жи в неї з арифметикою шось не альо. Але то ше півбіди, всяке буває з тими, хто совіцькі школи закінчував. Тим більше, як сказала пані Віра, “та жара відбиває в нас пам’ять”.

Жара й зіправді тисла на мізки. І панові Сендаку, котрому випала роль голови обласної ради, довелося нелегко. Бо то, знаєте, голова є водночас і спікером. І я си так міркую, жи вибираючи голову, тоті актори, котрі грали депутатів, мали спочатку перевірити, чи вміє хлоп шось троха пашталакати. А ту в нього з тим так само не альо. І я подумав, жи пана Сендака головні режисери затвердили на цю роль з якихось інших причин. Може, він має талант каскадера і стрибає через вогонь, а може, вміє грати на мандуліні. У результаті дісталисьмо теперка нашого львівського Плюща. Бо най би вже говорив по-бойківськи чи по-пустомитівськи, але не по-кацапськи. І я навіть сів писати листа на львівську студію, котра той серіал знімає, аби на роль голови вибрати Остапа Федоришина, бо він принаймні, завершуючи якесь речення, ще пам’ятає, з чого його почав. Заодно він би в ролі пані Стасі з успіхом замінив пані Байсу, котра ся дуже перейняла своєю тяжкою жіночою долею, і боюся, жи з такою нервовою самовіддачею до кінця серіалу ся не втримає.

Але спостерігаючи далі за розвитком інтриги, я нарешті дошолопав, що насправді пан Сендак справився зі своєю роллю просто чудово. Адже пани режисери поставили перед ним неймовірно тяжке завдання. Зіграти такого вуйка, котрий звик керувати водіями і шлюсарами, у міру неписьменного, прибитого недавнім колоніяльним станом, суржиком і “Нашим радівом”. Вуйка, який раптом мусить керувати ружними інтелігентами, серед яких є і дохтори, і лісові барони, і навіть податківці. І я уявляю собі, як ся мучив пан Сендак, призбируючи для своєї ролі ружні штудерні слівця. І то не галіцманські, як в моїх обсерваціях, а кацапські. Яких мук мусило зазнати його щире українське серце! Як йому язик дуба ставав, калічачи рідну мову! Та ту би Вуді Аллена шляк трафив!

Я навіть став записувати за паном Сендаком тоті перли. А для осіб, які ся вчили в постколоніальній системі, подаю український переклад, бо ше не так зрозуміють.

“Об’являється перерив” (оголошується перерва), “прошу об’явити” (прошу оголосити), “ми зареєстріруємося” (ми зареєструємося), сесія “начала свою роботу” (почала), “не начинайте” (не починайте), “не оказалося” (не виявилося), “вибори проводилися” (відбувалися), “на рахунок цього питання” (відносно цього питання), “вичеркнемо” (викреслимо), “слідуючий”, “слідующе питання” (наступний, -не), “вибори по заступнику” (вибори заступника), “по вибору заступника” (з вибору заступника), “не затвержений” (з “дж” не звучить, правда?), “дякую вас” ( як це яскраво – по-кучмівськи! – бо по-нашому буде “вам”), “напоминаю” (нагадую), “получили” (отримали), “міроприємства” (заходи), “а также” (а також), “другІ бЮлетні” з наголосом на “і” та “ю” (інші бюлетені), “другИх” з наголосом на “и” (інших), “сАмі себе” з наголосом на “а”, “стАрого регламенту” з наголосом на “а”. Записав я ще також соковиті канцелярські фрази на зразок “пропоную на вашу пропозицію”, “що вибори як такі, що не відбулися”.

Шкода, правда, що серед того всього таке лагідне, таке рідне, таке тепле галицьке “тихєнько” прозвучало дисонансом. Воно явно не вписувалося в мовну палітру пана Сендака. Тому я б порадив акторові старанно готуватися до накручування наступних серій. Але, думаю, це моє маленьке зауваження не зіпсує враження про фільм.


Листи

1

Решту моєї сторінки буде присвячено Вашим листам. Один лист мене так знервував, жи я не знав, що з розпачу маю робити. Найдорожча для мене людина, гордість нації, Татусько нації, світоч України, без якого і сонце не сходить і дощ не паде, виявився – о горе! – КАЦАПОМ!!!

Надіслав мені їден пан відбитку з довідника Верховної Ради УРСР 12-го скликання, випущеного секретаріатом. І на 9-й сторінці цього історичного скарбу бачимо дані про особу мало кому відомого на той час депутата з Дніпропетровщини, члена КПРС, трудяги-дірєхтара виробничого об’єднання “Південний машинобудівний завод” Леоніда Даниловича Кучми. У графі “національність” – очам не вірю! – “росіянин”.

Важко сказати, чи юний Льоня покидав своє рідне село Чайкіне на Чернігівщині кацапом. Хутше за все, цей національний переворот у свідомості стався, вже коли він поступав у партію і робив стрімку кар’єру краснава дірєхтара. Або коли балотувався до Верховної Ради УРСР 12-го скликання.
Однак уже до наступної Верховної Ради та на посаду Татуська всіх паханів нарід вибирав чистокровного українця з древнім чернігівським корінням. Як бачимо, Татусько завше тримав носа за вітром і міняв свої національні орієнтири згідно з генеральною лінією.

Таким чином, коли у 1993 р. прем’єр Кучма здивував Верховну Раду своїм історичним запитанням “А яку, власне, державу потрібно будувати?”, то мав на увазі не комунізм чи капіталізм, а власне “яку державу” – Росію, Україну, Киргизію чи Зімбабве. Аби у відповідальний момент миттю перетворитися на того, ким найвигідніше бути. Але судячи з останніх подій, то я дуже сумніваюся, що Льоня все ще залишається українцем. З кожним роком він дивовижно уподібнюється до свого кумпля із Зімбабве.


2

Шановний Обсерваторе!

Написати до вас мене спонукав страшенно дикий випадок, який стався в суботу, 25 травня, на базарі поблизу торгового центру “Іскра”, що на Сихові. Свідком цього випадку були люди, що торгують на базарі. Вісімдесятидворічна бабуся, звичайна жіночка зі села, яку діти забрали доживати віку біля них, у місті, помітила, що два чісто пацани лізуть до кишені якомусь чоловікові, який з дружиною робив на базар закупи.

Помстою за попередження стало те, що злодюги кинули стареньку на тротуар з такою силою, що вона втратила свідомість. При падінні в неї неприродно підвернулася нога, очевидно, стався перелом стегна. Бабцю забрала карета швидкої допомоги, а злодії не тільки не втекли, але нахабно походжали по базару весь день, знаючи, що весь базар їх боїться.

Неодноразово торговці помічали, що до кишень їхніх клієнтів лізуть злодії. Але ніхто нічого не смів сказати, оскільки ці злодії можуть перебувати під патронатом нашої мужньої міліції. Побутові крадіжки на базарах і в інших місцях скупчення людей уже стали нормою: ніхто навіть не заявляє, оскільки райвідділи домовляються не приймати таких заяв. Але щоб серед білого дня в перлині Європи калічили стареньку людину, а злодії і далі перебували на волі – це щось нечуване.

Звичайно, я в міру своїх сил зможу захистити свою родину. Але що буде, якщо моя дружина, матір, батько, сестра стануть на дорозі цих чісто пацанів. Хто їх тоді захистить? Хто пояснить мені, на що йдуть кошти, які я щомісяця плачу до державної скарбниці як податки? Чесне слово, скоро нічого не залишиться, як озброюватися, стріляти, як бандитів, так і їхніх патронів від найтупішого заслиненого сємучками базарного мєнта до Потебенька.
Андрій С.


3

Шановний Обсерваторе!

Мабуть, мого листа не опублікують, але це мене мало хвилює, головне, щоб його прочитали Ви.

Спостерігаючи на початку травня патріотичну совкову істерію на всіх каналах українського телебачення (демонструються фільми, яких не показували з часів покійних Брежнєва та Андропова), всі ці паради Пабєди, а ще раніше надривне вай-вай-вайкання стосовно дивізійників СС “Галичина” (перед виборами), я оцінив позицію “Поступу”. Саме Ваша газета чи не єдина в нашому т. зв. “націоналістичному” регіоні висловила свою думку про празднік. Але близяться інші дати визволення Львова тощо. І проблема не в тому, що ми святкуємо неукраїнські свята, свята переможців, свята тих, хто у 1944-му в’їхав до нашого міста на танках. Проблема полягає в тому, що вони залишилися переможцями донині.

Очевидці розповідають, що після війни Львів фактично став російським містом. Корінних мешканців міста, які ще залишилися після відступу німців, було вигнано з їхніх домівок, натомість у них поселилися совєтські чини зі своїми лярвами.

Для того, щоб зайняти квартиру, не треба було багато – досить було прибити цвяхом до дверей монету. Це означало, що помешкання вже ніхто інший не займе. А тих, хто в ньому мешкав, викидали на вулицю. Нові пани стали тут господарями життя. Вони вчилися у вузах (тоді як українців масово виганяли з них), на заняття ходили зі зброєю, в авдиторіях не знімали шапок, гризли насіння. Вони отримували продовольчі пайки, тоді як більшість українського населення голодувала. Вони обіймали керівні посади. Українці почали на них працювати на землі, на заводах, служити в їхній армії.

Якщо у Вас є телефонний довідник, погляньте, які прізвища стоять під першими телефонними станціями у Львові 33-, 34-. Під якими прізвищами записано власників квартир у найпрестижніших районах старого міста. Переможці все ще тут, передали естафету своїм синкам і внучкам. Багато з тих, хто боровся з українським підпіллям, ще нині живе, отримує пенсію та різноманітні пільги від Української держави. А їхні дітки – це ті, хто був (і є зараз ) на керівних посадах у КГБ, партії, комсомолі, хто мав найкращі шанси займатися диким бізнесом у “золоті” 1991-94 рр. під прикриттям своїх переможців-татусів. Це вони зараз тримають місто у своїх руках, їздять на “мерсах”, їхню явно не пушкінську мову чути в найдорожчих ресторанах, клубах і т.і.

Це вони вбили Білозора. І може, не варто дивуватися, коли чуєте в маршрутках, керованих водіями – простими українцями зі села, російську музику найгіршого штибу, коли на розвалах бачите російські книжки. Це мова переможців, а переможені плазують перед ними.

Горе переможеним. Ми програли ту війну. А вони святкують пабєду. Але невже наша нація зломлена назавжди?
Протестант

Автор цього розпачливого листа чомусь підписується псевдо, пояснюючи, що остерігається довгих рук переможців. Отака наша галицька ментальність (носити дулю в кишені й показувати її тільки тихцем і навпотемки). Але про те, що вимагає волання, шептати не можна. Бо перетворимося на мишок під підлогою.

Юзьо підключений

Інтернет – сила! Телевізор – могила! Своїми мандрами в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet: вул. Свєнціцького, 1; 76-84-05, 76-84-01. Увага! Для матолків! То є телєфони фірми, а не приватні телєфони Юзя. Прошу мене за тими телєфонами не вимагати!!! Пишіть ліпше листи.

Моя елєктронна адреса: juzyk_observator@yahoo.com









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Володимир Литвин – спікер 
Погляд
  ·  Кадровий конфлікт облради 
  ·  Красиво жити не заборониш 
  ·  Україна хоче контролювати ринок нафтопродуктів 
Поступ у Львові
  ·  У міській раді може розпочатися “полювання на відьом” 
  ·  СБУ та прокуратура заплатять батькам Юрія Мозоли 
  ·  Амбітна війна з мертвими 
  ·  Гарячої води не буде 
  ·  Єврорегіон працює погано 
  ·  Друга спроба 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Асоційоване членство для України 
  ·  Щодо шансів авторитаризму в Україні 
  ·  Леся Ґонґадзе проти Генпрокуратури 
  ·  Спершу борги – потім кордони 
  ·  В Одесі завалився будинок 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Створено Раду НАТО-Росія 
  ·  Комуністи прагнуть реваншу 
  ·  100 днів уряду соціалістів 
  ·  Ритуальні вбивства у Європі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Поступ технологій
  ·  Смаколики від Intel 
  ·  Старі документи MS Office небезпечні навіть без вірусів 
  ·  microsoft змусить усе навколо розуміти людську мову 
  ·  Майже все, що ви хотіли знати про домашній кінотеатр, але боялися спитати 
Арт-Поступ у світ
  ·  Скульптура Бранкузі побила рекорд ціни 
  ·  Стінг та Паваротті заспівають дуетом 
  ·  Нова галерея 
  ·  Зруйновано античний обеліск 
  ·  Помер актор Віталій Соломін 
  ·  У Берліні відбувся карнавал культур 
  ·  Лом проти поета 
Спорт-Поступ
  ·  Франція без Зінедіна Зідана 
  ·  Блаттер знову очолив ФІФА 
  ·  До церкви і на службу, і на футбол 
  ·  У Бразилії змінено робочий день 
  ·  Сенегальський футбольний злодій 
  ·  Нарешті Корея продала усі квитки 
  ·  Календар Чемпіонату світу 2002 року 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Розмаїтий Поступ
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
  ·  Загадки міста Лева 
КіноПоступ
  ·  Суд Лінча 
  ·  Встановлена справедливість 
  ·  Канни: фестиваль моди 
Особистість у Поступі
  ·  Міра Наїр: Моє бачення не нагадує оперету 
Наша Афіша
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ, КНАЙПИ 
  ·  xXI фестиваль музичного мистецтва “Віртуози” 
Пост-Factum
  ·  18” – дещо більше, ніж просто 18 пісень 
  ·  КАЛЕНДАР