Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ-ХХ століття. -- Львів: Світ, 2001. -- 128 с., укр., лат., пол. та нім. мовами.
Ще з глибокої юності пригадую гасло "Пізнай свій край!" Це пізнання можна застосувати до власно міста, району, вулиці. Либонь, кожному львів'янинові цікаво, а як же ж називалася його вулиця раніше. Розгорнувши довідник Бориса Мельника, я одразу ж відшукав свою рідну вулицю Кубійовича. Те, що вона до 1992 року називалася Гончарові, безумовно, я пам'ятаю. Та й підозрював, що так вона називалася саме від 1945 року, коли "другі освіти" тотально перейменували львівські вулиці на свій московський копил. Німці під час окупації теж перейменовували вулиці -- відбулося це 1943 року, і моя вулиця тоді отримала назву Людвіг Янгассе. Від 1916 року вулиця називалася Жижинською, а від 1912 р. Снопківською бічною. Від 1869 р. вона називалася Дорогою до єзуїтської цегельні. Щоправда, я колись натрапив на стару назву моєї вулиці -- Цегельна, але то було в якомусь популярному, а не науковому виданні. Вулиця Кубійовича зазначена на моїй поштовій офіційній адресі, а реально мій під'їзд виходить у двір на вул. Тютюнників. Що ж, дослідимо й це гасло. Так вулиця називається від 1993 року. Від 1946 року вона називалася Немировича-Данченка. Від часу свого функціоналістичного оформлення вулиця називалася Гауке-Босака (1936), двічі змінюючи проміжні назви -- Білоруська від січня 1941 р. до серпня 1941 р. і Лютцовгассе від 1943 р. до липня 1944 р. Такі пізнавальні операції може проробити кожен охочий. Лише за однієї умови -- якщо матиме під руками цей довідник Бориса Мельника.
Що ж, частково спробую провести схожу операцію на редакції "Поступу", яка розмістилася на вулиці Сахарова. Позаяк ця вулиця досить довга, то в різні часи складалася навіть із трьох різних вулиць, які, зрозуміло, й назви мали різні. Без уточнення хронологій наведу лише назви у приблизній ретроспекції: Суворова, Спортивна, Вулецька, Кавецького, Гейдріхвег, Стрийська бічна, Вулецька дорога, Вулька.
"Довідник перейменувань вулиць і площ Львова" Бориса Мельника складається, по суті, із трьох покажчиків. Перший -- покажчик сучасних назв, другий -- покажчик назв, змінених у 1940-1999 роках, третій -- покажчик назв вулиць і площ Львова латинською, польською та німецькою мовами. Це видання є своєрідним додатком до книги Бориса Мельника "Вулицями старого Львова", яка заслуговує на окрему розмову. Ще років із десять тому мій приятель художник-дизайнер Андрій Крамаренко носився з ідеєю створення прозорої карти Львова, на яку були б нанесені нові назви. Цю прозору карту можна було б накладати на стару паперову, і все було б "хокей", як казали на нашій вулиці. Чимось на кшталт такої багатошарової мапи і є довідник Бориса Мельника, невтомного дослідника Львова. |
