Олег Медведєв (про прикрашання дійсності з метою отримання політичних дивідендів як про суть роботи політтехнолога): У нас якось так повелося, якщо піар, то чорний, якщо політичні технології, то неодмінно брудні. Я завжди в таких дискусіях пригадую історію чи байку: кажуть, що відомий французький політичний маркетолог Жак Сегела колись нібито написав книжку, яка називалась "Не кажіть моїй мамі, що я рекламіст. Вона думає, я піаніст борделю". Мабуть, це є якоюсь складовою частиною політичних технологій, і можливо, головним в діяльності окремих політичних технологів. Насправді політична технологія -- це процес комунікації політика з народом, або, даруйте на слові, з виборцями, з електоратом. І цей процес комунікації, він має на увазі не обов'язковість того, що треба доводити, що чорне це біле, а біле -- це чорне. Урешті-решт для того, щоб довести, що чорне -- це чорне, а біле -- біле, також треба докладати чималих зусиль. А для цього потрібен процес комунікації, якщо говорити загалом. А вже кожен із фахівців може для себе обирати, чи він доводитиме, що чорне це чорне, а біле це біле, чи він, навпаки, доводить те, що чорне це біле, а біле це чорне. Це вже не загальна характеристика професії, а питання морального і будь-якого іншого вибору кожного конкретного політичного технолога.
Марат Гельман (про прикрашання дійсності з метою отримання політичних дивідендів як про суть роботиполіт технолога): Коли дівчина йде на побачення і малює губи -- вона обманює людину, до якої йде на побачення чи ні? Звичайно, вона намагається ввести в оману за допомогою косметики, що-небудь змінивши в собі.
Але цей задум ми не вважаємо злочинним, адже вважаємо, що бажання завоювання електорату чи молодого хлопця -- позитивне. Відповідь друга буде більш серйозною. Політика -- не сфера жестів, а сфера вчинків. В мистецтві, де важливим є жест, новизна, авторство, роль людини, яка творить, дійсно важлива. А в політиці зважають лише на того, хто діє.
В цьому значенні, наприклад, якщо політик знизив податки ніхто ж не прийде і не скаже: "Послухай, це ж не актуально. Сто років тому знижували податки у Франції, в Англії, і ти туди ж?" І в цьому разі перебільшена роль політтехнолога, який все ж залишається консультантом, тому що вирішує і діє лише політик.
Ігор Шувалов (про суть роботи політтехнолога): Люди вирішують щось на основі моралі, ідеології, тих цінностей, які у них є, і в системі, в якій вони живуть і з якою погоджуються. В системі, якій насправді не так багато років, 300 по суті, заведено, що народ вибирає собі владу. Ті, хто вибирає, передусім відмовляються від того, щоб бути обраними, і довіряють це іншим. Ці інші люди як політики діють словом, тому вони не завжди роблять те, що повинні робити зараз. Вони повинні розказати, пояснити і показати, що вони планують робити. І це роль політика. Якщо людина займається цим, вона політик. Технологами стали називати тих, хто займається процесом комунікації.
Олег Медведєв (про те, чи прийнятні "темники"): Чекайте, стоп, до чого цей пафос. Ми як технологи не маємо права позбавляти всю професійну спільноту журналістів права нормально працювати. Я категорично не згоден з тим, що будь-які інтереси виправдовують будь-яку політичну технологію.
Ігор Шувалов (про межу використання політтехнологій): Є відповідь в моралі, і це не має стосунку до професії. Тому або мораль, або професія. Я б не хотів зараз переходити до розмови про мораль і повернутися назад.
Марат Гельман (про межу використання політтехнологій): Є професійна етика, і вона насправді дуже схожа на професійну етику адвокатів. Адвокат перед тим, як братись за справу, її якось вивчає, а вже потім вирішує. Дуже важливо, що адвокат не ідентифікує себе зі своїм клієнтом.
Він може усвідомлювати, що клієнт винен, але хоче зменшити йому термін. Адвокатська етика в цьому значенні найбільш близька до політтехнологійної. Проте він може й відмовитись, якщо вважає справу безперспективною. Друге -- це закон. Я вважаю, що все це розмови -- і якщо все робиться в рамках закону, і клієнт ставить завдання, рішення яких потребує переступити через закон, то технолог також може переступити закон і це допустимо.
І третє, це, звичайно, внутрішнє "Ні". Чому? Політтехнолог не повинен виказувати своїх симпатій до тих чи інших політичних сил, повинен бути дистанційованим. І єдиний спосіб їх показу -- це інколи не працювати ні на кого, і все.
Олег Медведєв (про межу використання політтехнологій): Я скажу дуже коротко, закони і мораль, закони і Біблія. У мене є той поріг, за який я ніколи не зайду сам, і не перекладатиму відповідальності на клієнта. Я не можу прийти і сказати, щось ось є така брудненька технологія, ну, ви, якщо хочете, робіть. Але відповідатимете за це самі. Спочатку я відповідаю за те, чи я принесу цю технологію, чи не принесу.
Підготував Ростислав КОВАЛЬ |
