BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Лекція свободи.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Інтерв''ю у Поступі.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
19 травня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Лекція свободи  » 

___________________________________________________________________________

Лекція свободи Адама Міхніка
 
Адам Міхнік
Спробую поділитися роздумами, які випливають з моєї польської перспективи щодо клопотів зі свободою, які маємо сьогодні ми, люди демократичної опозиції у вільній країні.

Почну з анекдоту. Дванадцять років тому я брав участь у конференції в Кіото в Японії разом з Алєксандром Яковлєвим, одним із "батьків перестройки". Якогось вечора ми розмовляли і я запитав його: "Алєксандре Ніколайовичу, ми -- в Японії, країні, де є демократія, але немає свободи. Японці підтягнуті, дисципліновані, весь час бояться, що запізняться чи щось не так зроблять. Але є демократія та її інституції, які функціонують. А в наших країнах, схоже, все навпаки -- маємо свободу, але не маємо демократії."

Маємо свободу, бо розвалився комунізм, Радянський Союз. Але замість демократичних інституцій приходить щось схоже на карикатуру на них. Нібито все виглядає гарно -- маємо парламент, вільний ринок, вільні медіа, але якщо до цього придивитись уважніше, то виявляється, що ринок не такий вже й вільний, бо не кожний має вільний доступ до кредитів. Так уже склалося в моїй країні, що дуже специфічна категорія людей, пов'язаних зі спецслужбами, має доступ до кредитів. Що вільні медіа не є абсолютно вільними, бо їх керівництво пов'язане з політиками і дозволяє собі маніпулювати навіть звітами з засідань парламенту. А вибори до парламенту, навіть якщо вони не фальсифіковані, теж не можуть представляти настрої суспільства. Не можуть, бо ми живемо неначе на маскараді, який настав після падіння комунізму в Польщі. Раптом відродились партії, які говорили, що вони є історичними. Але їх історичність полягала лише в тому, що вони не існували в епоху комуністичної диктатури. Одні перебирались на спадкоємців Пілсудського, другі -- на спадкоємців Дмовського, треті -- Вітоса. Вдягали біло-червоні сорочки і робили вигляд, що це національні прапори. Хрестились у костелах, а виходячи з них, брехали...

Якщо коротко, то свобода, яка подавала великі надії, бо здавалось спочатку, що коли зникне комунізм -- то буде манна небесна, насправді принесла великі розчарування. Бо не сталося чуда: старі не стали молодими, негарні -- красивими, дурні -- мудрими, а голодні -- ситими. Розчарування дало парадоксальний ефект -- ностальгію за комунізмом. У такій країні, як Польща, католицькій, антикомуністичній, патріотичній, це видавалось неможливим. За старим поляки не можуть шкодувати.

Але 1993 року посткомуністична партія виграла вибори і повернулась до влади. Тоді ми стали себе запитувати -- що такого сталося в нашій країні? Сам я відповідав на це запитання в американському стилі: що маємо дві відомості -- одна погана, а друга добра. Погана звістка, що посткомуністи виграли, а добра -- що їм так сподобався капіталізм і парламентаризм, що не шкодуватимуть за комунізмом. Думаю, що такий діагноз вірний, бо повертаючись, внесли вони в польське життя свої риси: маніпуляції, апаратні ігри, кар'єризм. Незважаючи на це, Польща залишилась демократичною, конституційною, ринковою та прозахідною державою. Найбільше ми боялись, що вони змінять зовнішньополітичний курс Польщі, який уже тоді був проатлантичним та проєвропейським. Вони цього не зробили, і через це їх влада не спричинила катастрофи.

Але залишається запитання: чому вони виграли? Це ж не специфічний польський феномен. В усіх посткомуністичних країнах певною мірою вони є сильними. Адже комуністи тоді також виграли в Литві, Угорщині, Болгарії, Румунії, залишились реальною силою в Росії, Україні, Чеській Республіці, а також у східних землях Німеччини. Отже, маємо справу з постійним явищем.

А якщо так, то маємо відповісти на запитання, за чим люди відчували ностальгію. Перша відповідь очевидна: всі люди відчувають ностальгію за тим, що було 15 років тому, коли ми були молодшими, здоровішими і життєрадіснішими. Природно, що людина відчуває ностальгію за своєю молодістю.

Друга відповідь є вже складнішою. Я б її назвав "синдромом в'язня". Коли людина сидить у в'язниці, вона мріє вийти на свободу. Коли людина постійно бачить заґратоване небо і живе в тісній тюремній камері, то їй видається, що як вийде на волю, то щастя буде безмежним. Нарешті відкриваються ворота тюрми і колишній в'язень має цілковиту свободу. Сонце світить, пташки співають, трава зеленіє, кав'ярні відкриті -- прекрасний світ. За три години людина усвідомлює, що свобода прекрасна, але вона не знає, де буде спати, що буде їсти, де може помитись, і пригадує, що у в'язниці у неї все це було. Керівництво тюрми було настільки "добрим та зичливим", що подбало, щоб вона мала де спати, мала що їсти, водило її до лазні, до перукаря... І в цей момент він починає задумуватись, де йому було б краще? Це, звичайно, метафора, але вона показує, що комуністичний лад був великою в'язницею, керівництво якої дбало про те, що ми маємо їсти, де маємо спати, і ніби брало на себе відповідальність за нас. Еріх Фромм називав це "втечею від свободи".

Виявляється, що для більшості нашого суспільства почуття безпеки є сильнішим за почуття свободи. Бути відповідальним за свою долю в умовах непевності є настільки складно, що від цієї відповідальності намагаються втікати. Трансформація принесла багато побічних ефектів. Так само, як ліки, що теж мають побічні наслідки своєї дії. Бо що з того, що я сьогодні не боюсь, що КДБ мене не заарештує, коли я боюсь ввечері вийти на вулицю, щоб на мене не напали бандити, яким заплатила мафія.

У комуністичній системі не можна було думати самостійно, говорити і писати те, що хотілось. Нині можу думати що хочу, говорити що хочу, але це часто ніхто не чує і воно не має жодного значення. Логіку комуністичної цензури нині замінила логіка какофонії, логіка загального вереску, коли не чути, що важливого людина людині має сказати.

Нарешті, польський парадокс полягає в тому, що свобода була відвойована рухом "Солідарність", була "вистрайкувана" робітниками великих підприємств. І в тому полягає парадокс, що люди, які відвоювали цю свободу, стали першими жертвами трансформації. Бо це були анахронічні підприємства, які не могли витримати конкуренції в умовах вільноринкової економіки.

Один із моїх колег наводить з цього приводу такий анекдот. Уявіть собі підприємство, що виготовляє бюсти Владіміра Ілліча Леніна. Раптом розпався Радянський Союз, і ці бюсти стали непотрібними. Чи винні робітники у тому, що їхнє підприємство збанкрутувало? Ця метафора відображає ситуацію з багатьма підприємствами, продукція яких раптом стала непотрібною, а їх робітники -- безробітними. У Польщі це безробіття перевищило критично допустимий поріг. Безробіття не породжує страйкового руху, але воно є резервуаром для тенденцій популістського протесту. Такий протест підживлює "Національний фронт" Лепена у Франції, а в Польщі "Самооборону" Леппера. На думку тих людей, які програли внаслідок трансформації, демократія виглядає світом балаканини, порожніх обіцянок, нечуваних маніпуляцій.

Одночасно розпадається все, що було раніше джерелом сили. У Польщі таким джерелом сили був міф "Солідарності". Ніде в інших країнах не було такого сильного організованого антикомуністичного руху. Але "Солідарність" була конфедерацією проти комунізму. Коли закінчився комунізм -- закінчилась ця конфедерація. Але колишні антикомуністи вважали, що прийшов їхній час і тепер влада має належати їм. Тепер вони мають визначати, хто буде директором підприємства, воєводою, президентом міста, ректором університету... Ця логіка відштовхнула від "Солідарності" велику частину громадськості.

До цього треба додати, що "Солідарність" мала багато героїчних сторінок у своїй діяльності. Сподіваюсь, що вони будуть колись справедливо оцінені в історії. Але заслуги, які вимагають винагороди, не є заслугами. І коли перші діячі "Солідарності" звернулись до суду за фінансовими відшкодуваннями за часи ув'язнення, то щось почало морально псуватись у цій справі. Виявилось, що "Все продається" (так називається один із фільмів Анджея Вайди).

"Солідарність" почала розвалюватись, марґіналізуватись, не мала жодних ідей, якими мають бути профспілки в епоху трансформації. Повторювала свою поведінку з років комуністичної диктатури, але це у вільній Польщі втрачало сенс. Все це разом спричинило драматичне падіння авторитетів.

Від 1990 року настав час тотальної деструкції авторитетів. Колись авторитетами були наші великі письменники. Недавно у Кракові дійшло до скандалу. Нобелівські лауреати Віслава Шимборська та Чеслав Мілош звернулись до мешканців Кракова, щоб вони виявляли толерантність до нетрадиційних акцій. Це викликало обурення серед деяких мешканців міста. Одна краків'янка на телебаченні виголошувала, що колись купувала книги Шимборської, а тепер її віршів до рук не візьме. А Мілош, якщо він литвин -- то нехай їде до Литви. Геть його з Кракова!..

Не можемо собі уявити, щоб так колись могли говорити про нобелівських лауреатів. Такого ніколи в Польщі не було. Це шалено небезпечно. Єдиним авторитетом залишається Папа Іван Павло ІІ. Але теж у специфічний спосіб. Крайня католицька правиця закликала голосувати під час референдуму проти вступу до ЄС. Але Папа заявив, що Польща має бути в Євросоюзі. Коли ж їх запитали, чому вони не слухаються Папи, то вони відповідали, що Папа мусить так говорити, але насправді думає так, як вони...

Польща зараз нагадує краєвид після битви. Слабка "Солідарність", невизначена правиця, SLD (провладна лівиця) у глибокій кризі, з якої вже, напевно, не вийде. Зате маємо сильну партію, яка називається "Самооборона". Її лідер є постаттю харизматичною, демагогічною і пекельно небезпечною. Бо він представляє цілковиту безпрограмність. Він говорить те, що його слухачі хочуть чути, і одночасно наголошує, що всі, хто керував перед ними, уже накрались, їх треба прогнати і дати владу їм.

Проблема зі свободою, яку ми зараз маємо, полягає в тому, що Леппер відкрито говорить, що треба ліквідувати демократію. Леппер промовляє такою ж мовою, якою говорив Гітлер у 20-х роках, коли ішов до влади. Це дуже небезпечна мова.

Нам необхідно зробити все для інтеґрації всіх розумних сил у нашій країні, щоб перегородити дорогу до влади Лепперу. Це не "страхи на ляхи". Це реальність. У Лодзі утворилась коаліція "Самооборони" Анджея Леппера з Лігою польських родин, консервативною католицькою партією, та з PSL, яке є спадкоємцем селянської партії комуністичних часів. Це такий дивний конгломерат, польський біґос усього найдурнішого та найнебезпечнішого, що є в нашій традиції.

Нам не можна повторити страшної помилки німецької інтелігенції, яка або легковажила Гітлером, або вважала, що його можна освоїти і він буде добрим батогом на комуністів. Хотів би я вірити, що загрозу, яку несе Леппер, відчує світ польського бізнесу. Хоча важко сказати, чи ми маємо справу з класом бізнесменів, чи з бізнесовим конгломератом, який просто нищить Польщу.

Як маємо реагувати на це ми, інтелігенти? На мою думку, досвід ХХ сторіччя вчить нас, що найбільшим нещастям інтелігенції чи інтелектуалів було те, що вони хотіли бути на боці більшості або рушійної сили історії, на боці прогресу. Боялись закінчити на "смітнику історії". Але мені видається, що краще закінчити на "смітнику історії", ніж серед сталінської та гітлерівської ідеологій.

Тому інтелігенція не повинна боятись бути на боці меншості, переможених, бо краще бути на боці істини, а не сили. Так думав Сашко Кривенко, і такими словами хочу закінчити лекцію.

Законспектував Ігор МЕЛЬНИК









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  У Китаї розбився український літак. Екіпаж загинув 
  ·  День народження Святійшого 
  ·  "Шахтар" тренуватиме Мірче Луческу 
  ·  Про Ґонґадзе не забули 
  ·  Права людини очима Польщі 
Погляд
  ·  Великодушний мер 
  ·  Лівий реванш 
  ·  Партія імені Гавриша 
  ·  Європа не відкидає України 
  ·  Таємна розмова про Ірак 
Поступ у Львові
  ·  110 років у рейсі 
  ·  Буде із чого вибрати 
  ·  Собака -- друг прикордонника 
  ·  "Незручний" Чобіт 
  ·  Тотальна ревізія 
  ·  Діти "за" християнську етику 
  ·  Суд над облдержадміністрацією 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Нове викриття Тимошенко? 
  ·  Лави СДПУ(о) рідшають 
  ·  Парламент без більшості 
  ·  Гербст за чесні вибори 
  ·  Кучма захистив Різака 
  ·  Відповідатимуть рядові 
  ·  Перспективи України в ЄС 
  ·  З'їзд євреїв у Києві 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Ґазу відріжуть від Єгипту 
  ·  Ляпас Джорджеві Бушу 
  ·  США таки підуть з Іраку 
  ·  Чеченці активізувалися 
  ·  Соня Ганді формує уряд 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Обмеження для приватників 
  ·  Ідентифікаційний штамп 
  ·  Транзит за накладною 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Лекція свободи
  ·  Лекція свободи Адама Міхніка 
Арт-Поступ
  ·  Держава проти унікального громадського музею? 
  ·  Малюємо "гарно" 
  ·  Чи має небо бути небесним? 
  ·  АРТ-АНОНС 
Літературний Поступ
  ·  Новий закон Архімеда 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Андрій БОНДАР: О так, я естет 
Спорт-Поступ
  ·  Трикутна геометрія спідвею 
  ·  Виклик королю 
  ·  Спортивні династії 
  ·  Відродження городків 
  ·  Переможний характер "беків" 
  ·  Особлива гра для особливих людей 
  ·  Дива великого боксу невичерпні 
  ·  Зачекаємо до вересня 
  ·  Дрогба прагне бути рекордсменом 
post-Поступ
  ·  Можемо 
Пост-Faktum
  ·  За законами карми 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  "ПРИВАТБАНК" -- лідер ощадності 
  ·  aNASTАCIA: від попси до року