|
|
|
|
Перша сторінка »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Помер Зиновій Кулик |
|
|
| Д. О. СВІДНИК |
| |
У п'ятницю вранці, о четвертій годині раптово помер від обширного інфаркту на 58-му році життя Зиновій Кулик -- Галицький лицар, один із небагатьох львів'ян, які були міністрами українського уряду, відомий журналіст, шеф-редактор журналу "ПіК".
Зиновій Кулик народився у Львові 3 лютого 1947 року. Дитинство минуло у центрі міста, навпроти римо-католицької катедри. Батько Зиновія Кулика, Володимир Михайлович, працював палітурником, реставратором книг. Навчався Зиновій у львівській середній школі №37. Після закінчення деякий час працював у конструкторському бюро "Термоприлад", а 1965 року вступив до Політехнічного інституту, на механіко-машинобудівний факультет.
Та через два роки з'ясував, що інженерний фах -- не для нього, і 1967 року Зиновій Кулик потрапив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Починаючи з другого курсу, почав підробляти на Львівській студії телебачення -- спочатку помічником режисера, а згодом -- випусковим редактором. "Я прийшов на роботу на телебачення, коли ще існувала така професія, як кабельмейстер (людина, яка носила кабель за телеоператором), і пережив чотири хвилі технічної модернізації вітчизняного ТБ", -- зізнавався згодом Кулик в інтерв'ю "Всеукраинским ведомостям".
Паралельно Зиновій Кулик робив комсомольсько-компартійну кар'єру. З 1973 року він -- завідувач сектору інформації Львівського обкому ЛКСМУ, з 1975 року -- завідувач сектору, відповідальний організатор ЦК ЛКСМУ, а з 1980 року -- секретар парткому Держтелерадіо УРСР (у 1976 році вступив до КПРС).
У роки "перестройки" він -- аспірант Академії суспільних наук у Москві, де захищає кандидатську дисертацію на тему "Телебачення в системі зовнішньополітичної пропаганди -- 80-ті роки ХХ століття". Колись в інтерв'ю "Поступу" Зиновій Кулик розповідав: "Я, на відміну від багатьох знакових фігур, навіть керівників національно-демократичних рухів і організацій, вийшов із партії не після ГКЧП, а після аспірантури -- за рік до ГКЧП. Причому достатньо демонстративно, але це вже така справа... Керівництво Компартії України було абсолютно непридатним до горбачовських змін, реформ."
Після закінчення навчання в аспірантурі Зиновій Кулик повертається на роботу у Держтелерадіо України -- політичним оглядачем. Багатьом він запам'ятався з тривалого інтерв'ю з Михайлом Горбачовим напередодні розпаду СРСР у грудні 1991 року.
На початках незалежності з'явився перший проект Кулика-бізнесмена -- телевізійний канал УТ-3, який сам Кулик охарактеризував як "приватно-державну структуру". А 1992 року Зиновій Кулик став генеральним директором програм українського телебачення, за рік -- віце-президентом Укртелерадіокомпанії.
У січні 1995 року Леонід Кучма призначив Зиновія Кулика Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення. В цей же час Кулик започатковує спільно з Олександром Роднянським телепроект під назвою "1+1". У серпні 1996 року Зиновій Кулик стає виконувачем обов'язків президента Національної телекомпанії України, а 13 листопада 1996 року він стає першим міністром інформації України. Після його відставки у листопаді 1998 року міністерство було ліквідовано. У ті часи Зиновія Кулика зараховували до найвпливовіших олігархів в Україні.
У 1999 році Зиновія Кулика призначають на посаду заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Цього ж року він започаткував проект створення всеукраїнського україномовного популярного щотижневого журналу для масового читача. Редактором нового журналу "ПіК" був Олександр Кривенко, і за його часів тижневик перетворився на одне з найпопулярніших та найавторитетніших українських видань. Зиновію Кулику вдалося зробити важливий практичний крок в українізації інформаційного простору держави, створивши конкурентноздатний тижневик "ПіК", за що він і одержав звання Галицький лицар-99. Однак з часом Сашко Кривенко відійшов від цього проекту, і від тодішнього "ПіК"-у залишились лише спогади.
Львів'янам Кулик, тодішній член НДП, запам'ятався ще виборами у Галицькому окрузі 2000 року. Хоча він вже тоді обіцяв добудувати міст на Сихів, виборці обрали Тараса Чорновола.
8 липня 2003 прем'єр-міністр Віктор Янукович призначив Зиновія Кулика своїм помічником. "Сам Янукович дедалі менше спирається на привезену з Донецька сотню наближених. Симптоматично, що місце одного з головних радників прем'єра посів киянин Зиновій Кулик", -- писала преса про це призначення. Очевидно, що Януковичу були потрібні люди, добре обізнані з галицькими реаліями.
Чотири роки тому шеф-редактор "Поступу" Орест Друль запитав Зиновія Кулика: "Чим для Вас є Львів?"
"Чим може бути для нормальної людини місто, в якому ти народився, виріс, сформувався. Місто батьків, родини, могил. Дуже багато, але не понад усе. Понад усе в мене -- Україна", -- відповів пан Зиновій.
Зиновія Кулика поховають 15 травня о 14:30 на Байковому кладовищі в Києві. Панахида і прощання з ним відбуватимуться в суботу з 11 до 14 години в Будинку офіцерів у Києві. |
|
|
|
|
Корупція як факт |
|
Експерти Світового банку вирахували суму, яка впродовж року перебуває в обігу в Україні як хабар |
| Ірина СМЕРТИГА |
| |
Корупція залишається однією з найбільших проблем для країн Південно-Східної Європи та СНД, зокрема й України. До такого "сенсаційного" висновку дійшли експерти Світового банку в дослідженні, присвяченому боротьбі з корупцією в перехідний період, результати якого днями оприлюднили в Брюсселі.
Фахівці банку порівняли дані 1999 та 2002 років, які стосувалися корупції в країнах Європи та Центральної Азії. За ці три роки в Україні рівень корупції не знизився. Опитані експертами банку українські підприємства, як і раніше, вважають корупцію перешкодою для своєї успішної діяльності. Понад третина підприємств, за даними звіту Світового банку, змушені давати хабарі. Хоча, відверто кажучи, фахівці банку трохи недооцінили активність українських хабарників -- практично кожне українське підприємство рано чи пізно, але зіштовхується з необхідністю вирішення проблем із чиновниками, вдаючись до єдиного переконливого аргументу у вигляді цілком конкретної грошової суми або подарунка. |
| Детальніше>> |
|
|
|
