|
|
 |
Арт-Поступ »
|
|
 |
|
 |
___________________________________________________________________________
Дизней любе Буша |
|
|
|
Кіносвітом гуляє великий шкандаль. Walt Disney Company забороняє своєму підрозділові, компанії Miramax, пускати "в люди" стрічку Майкла Мура Fahrenheit 9/11. Річ у тім, що в ній автори активно критикують президента Буша за дії у період після терактів 11 вересня. Щобільше, кіно мало би бути представленим у конкурсній програмі каннського фестивалю. Наразі його присутність на цьому фешенебельному збіговиську поставлена під великецький знак питання.
У стрічці Fahrenheit 9/11 Мур звинувачує Буша у зв'язках із багатими саудівськими кланами, зокрема з родиною Усами бен Ладена. Також режисер уважно досліджує роль уряду в евакуації зі Штатів родини "терориста номер один" після зазначених терактів. Режисер разом зі своїм аґентом Арі Емануелем звинувачує керівництво Walt Disney в тому, що воно заборонило стрічку, побоюючись втратити податкові привілеї у штаті Флоріда, де губернатором служить брат президента.
Раніше відфільмована документальна повнометражка Майкла Мура "Бовлінґ для Колумбіни" була присвячена проблемі вільного носіння зброї в Штатах і зібрала купу призів, включно з "Оскаром", "Сезаром" та спеціальним призом журі каннського фестивалю два роки тому. |
 |
|
 |
Минуле й майбутнє фортець і палаців |
|
|
|
У Львівській державній галереї мистецтв, чия основна експозиція закрита у зв'язку із ремонтом приміщення, нещодавно розгорнуто тимчасову виставку "Оборонні споруди Волині, Галичини, Закарпаття, Поділля в образотворчому мистецтві, фотографіях, проектах, реконструкціях і макетах", до участі в якій куратор і заступник директора галереї Володимир Пшик залучив Львівський історичний музей, Тернопільський краєзнавчий музей, Історичний архів, Бібліотеку ім. Стефаника, НДІ "Укрзахідпроектреставрація", кафедру реставрації "Львівської політехніки", а також Товариство прихильників фортець і палаців, засноване 1991 року Орестом Мацюком. |
Детальніше>> |
|
 |
Танці forever |
Від "Коломийки" -- до "Сміху Самуеля" |
Люна ГАЛАС |
|
Рік Польщі в Україні вчора дав сатисфакцію не лише учасникам "живого" концерту, який на сцені театру Скарбка звів в одній програмі віртуозного польського кларнетиста Войтека Мрозека, камерний оркестр "Леополіс" та групу Turnioki, яка виконує гуральський джаз-рок-кантрі, а значно ширшій аудиторії. Бо саме ця широка верства меломанів від учорашньої офіційної презентації продюсованого Романом Зайцем компакт-диску Войтека Мрозека "Танці народів світу", яка відбувалася в присутності дипломатичних представників Республіки Польщі у вітальні спонсора - львівської "Цукерні", отримала змогу насолоджуватися його пропозицією до танцю де завгодно і скільки завгодно! |
Детальніше>> |
|
 |
Миттєвий спогад у день народження |
|
Богдана БОДНАР |
|
Восьмого травня йому б виповнилося 70, але вже чотири роки його немає з нами. Я подумки повертаюсь у свій підлітковий світ, в якому він, Анатолій Кравчук, народний артист України був своєрідним дитячим ідолом. Від безконечної біганини в "козаки - розбійники" в садку лісотехнічного інституту мене могла відірвати лише екстравагантна пара, яка, жваво жестикулюючи про щось розмовляла, прямуючи з маленьким хлопчиком тоді ще вулицею Пушкіна. Чомусь мені на згадку спадає величезна парасоля, яка в руках Анатолія Кравчука була чарівним жезлом - ось зараз на вулиці розпочнеться священнодійство. Анатолій Кравчук й Ірина Кравчук видавалися мені найчарівнішою парою, і я по-дитячому заздрила цьому маленькому хлопчикові, який увесь час міг жити у світі театру. Я тоді не знала його імені та й не думала, що через роки він піде шляхом своїх батьків. Льошка Кравчук здавався мені маленьким принцом в оточенні королівської сім'ї. Та з часом наша майже нерухома тоді вулиця стала пустою. Сімейство Кравчуків вже не дискутувало, його просто не було видно. Кудись переїхало. І найбільш екзотична окраса нашої вулиці зникла. Залишилися лише вистави. Скільки їх було! |
Детальніше>> |
|
 |
Коломийський сюрприз травня |
|
Світлана ВЕСЕЛКА |
|
Анонсів не було. Ніяких. Афіш -- також. Щит на фасаді театру ім. Заньковецької сповіщав: "Земля", і сприймалося те як повідомлення про ... наступну прем'єру господарів приміщення. Та й з'явився той щит чи не напередодні вистави.
Отак "гостинно" зустрів Львів прикарпатських наших побратимів зі Спілки театральних діячів - Театр з міста Коломиї. Міста, оспіваного в різних жанрах, національно екзотичного, де прадавня гуцульська мальовничість змагається з міською культурою, і на табло історії -- нулі; нічия!
Ну, а театр, той самий, що вранці приїхав, відіграв виставу і, супроводжуваний щирим захватом і вдячністю глядачів, від'їхав? У ніч... Воно начебто й не так далеко (три з половиною години автобусом), якби не денна репетиція "з коліс", та ще й на сцені уславленого театру, якби не шарпанина вічних театральних "накладок", помножених на екстремальні умови бліц-гастролей... |
Детальніше>> |
|
 |
welcomeback, пані Фостер! |
|
|
|
Чарівна цьоця Джоді Фостер, екс-подруга пана людожера Ганнібала Лектора із моторошного фільму "Мовчання ягнят", після двох років розлуки із кінематографом таки вирішила повернутися на великі екрани.
Зважаючи на те, що успіх пані Фостер і трилери -- поняття майже тотожні, наступне кіно Джоді належатиме до цього жанру. Ще б пак! Хто би то став при здоровому розумі нищити золоту жилу, котра свого часу забезпечила акторку двома золотими балванчиками американської кіноакадемії (відомими в народі також під назвою "Оскар") та вогниками в маніяцьких очах (досить згадати принаймні єльського студента Джона Гінклі, котрий через пристрасть до її 12-річної повії в "Таксисті" вчинив невдалий атентат не президента Рейґана у 1981 р.). Два роки тому на екрани вийшла стрічка "Кімната страху", і відтоді про Джоді ні слуху ні духу. |
Детальніше>> |
|
 |
|