BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Літературний Поступ.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
8 травня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:34 29-03-2017 -   У Стрию судитимуть водійку, яка збила жінку з дитиною  
  16:30 29-03-2017 -   З 1 квітня львівський трамвай №2 їздитиме на Сихів  
  15:22 29-03-2017 -   Через гідравлічні випробування у Львові на кількох вулицях не буде гарячої води  
  15:14 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
  14:13 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
Україна
  16:42 29-03-2017 -   МВФ знову відклав розгляд траншу для України  
  16:37 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  16:36 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  15:19 29-03-2017 -   У Дніпрі звільнили водія-сепаратиста за образи у бік учасниці АТО, – активісти  
  15:17 29-03-2017 -   На Донеччині з гранатомета стріляли по магазину  
Світ
  16:38 29-03-2017 -   Вчені знайшли слід найбільшої живої істоти  
  15:16 29-03-2017 -   Польща призупинила роботу своїх консульств в Україні  
  14:18 29-03-2017 -   Україна оскаржуватиме рішення суду Лондона щодо "боргу Януковича"  
  13:14 29-03-2017 -   У США ухвалили резолюцію до річниці анексії Криму  
  11:0 29-03-2017 -   Після успіху на Євро-2016 в Ісландії спостерігається демографічний вибух  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Петлюра. Політичний некролог
 
Симон Петлюра
Після трьохлітньої незлічимої недуги перейшов на той бік політичного існування Симон Петлюра -- "головний отаман УНР". Умовою з сов. Росією від 7. ц. м. Польща зобов'язалася перевести в діло те, що в загальній формі накладав на неї рижський тракт -- усунути поза межі держави низку осіб нелюбих сов. урядові, між ними й С. Петлюру...

Його фізичне місце пробування нам і байдуже: зате немає найменшого сумніву, де його політичний живот: на тому боці Стикса. Згадана в горі польсько-російська умова -- це вже тілько формальний епілог того видовища, яке носить назву "Петлюрівщини".

Писати історію цієї сумної доби сьогодні ще зарано; та посмертно-політична згадка таки належить її головному героєві. Я не мав чести бути блище знайомим із ним. Яких двадцять літ тому назад, стрінувся я з ним на одних громадських сходинах, так коротенько, що й лиця його не затямив. Все це, може, свідчить про повну відсутність усяких особистих або партійних мотивів у цих моїх замітках, та дає мені деяке право приготовити, хоч частинно, складну працю будущого українського Плютхарха...

Насуваються на думку історичні постаті ріжних "революційних" полководців: Вільгельма Оранського, Хмельницького, Кромвеля, Наполеона, котрі всі справжні вояки по професії; Вашингтон, Гарібальді, Пілсудський... -- вояки дилєтанти, які одначе мали за собою серіозну школу воєнної практики. Щож дало Петлюрі моральне право посягти по найвищу військову владу? Чом українське громадянство задовольняло цю амбіцію та цілі чотири роки бачило в Петлюрі олицетвореного генія узброєної України? Відповідь на ці й їм подібні запити хіба у сфері психопатологічних загадок. Бож за весь час свойого начальства не виявив він найменших признак справжнього вояцького духа, військової організаційної здібности, не згадуючи навіть про який небуть стратегічний талант, або хоч би деякі прикмети воєнної тактики... Під таким проводом не могло бути жадної армії у справжнім розумінню цього слова, хіба тілько більш або менш лихо узброєні банди, без проводу й дисципліни. Стілько-то всякого воєнного добра опинилося було в руках Петлюри у грудні 1918! Европу можна було ним завоювати; та що з цього остало? Ось вам одна з головних причин сьогоднішнього становища України.

Коли з вибухом мартівської революції антанта підняла всі можливі зусилля, щоб не тільки удержати Росію у війні, а ще збільшити її воєнну енергію проти центральних держав, тоді Петлюра (можливо, ще в характері урядника Земського Союза, та в кожному разі в характері українського генерального секретаря для воєнних справ) увійшов у якийсь контакт із другорядними французькими агентами, які не жаліли ні заходів, ні грошей, щоби піддержати зломаного воєнного духа, та оставав і інтимних зносинах із ними. У зв'язку з цим він розвинув горячкову пропаганду, щоб український народ воював безпощадно до загину за "цивілізацією", себ-то за Францію...

Та прийшов момент, коли Центральна Рада рішилася -- поруч московських большевиків -- піти на переговори з центральними державами й заключила Берестейській мир. Тоді Петлюра, згідно з волею своїх патронів, уступив із уряду та, ждучи остаточної перемоги "цивілізації", почав творити те, що приходиться назвати петлюрівською легендою серед народу. Без цієї легенди повстання проти Гетьмана було б певно не вдалося...

Легенда і інтрига працювали, як знаємо, енергійно. Політичні обставини склалися для неї корисно. ...на нещастя України та на вічну памятку по героях легенди. Петлюра й тов. висадили у воздух молоду по століттях щотілько воскреслу українську державність та кинули рідний край в божевільну, деструктивну анархію, якій покласти сякий-такий кінець прийшлося, о сороме! -- московським більшевикам.

Обіцяні блага й ласки знаємо в що перемінилися, та, мабуть, не багато з тих Українців, які тоді зловилися були на легенду, знає, що якраз антанта, разом із Францією, була противна українському повстанню 1918 р. й рішучо перестерігала його організаторів проти цього кроку, бажаючи заховати покищо status quo з Гетьманом і Німцями (Німеччина навіть формально зобовязалася, умовами перемиря, не виводити своєї армії з України). Я не знаю, чи Петлюра здібний сьогодні уявити собі правдоподібний хід українського життя, і взагалі східно-європейських відносин, як би stаtus quo був удержаний, та чи він може бачити ріжницю між тою можливістю і сьогоднішньою дійсністю на Україні; якщо так, то й годі продумувати для нього більшої моральної кари...

Все-таки нема сумніву, що між французькою орієнтацією Петлюри з 1917-1918 і польською з 1919-1920 є очевидний органічний зв'язок. І якщо прогнаний сьогодні з Польщі, опиниться він завтра на французькій Рівієрі, щоб споживати у затишку panem bene meren-tium, то це буде просто, логічно і природно.

Загалом панує погляд, що польська орієнтація "головного отамана" почалася щотілько в зимі 1919-1920. Нічого більше фальшивого! В дійсности посередні звязки з Поляками сягають ще часів Гетьманщини, а прямі навязалися вже в січні 1919 р. Вже в травні 1919 р. прийшло до першого варшавського порозуміння, і вже тоді мировій конференції в Парижі була знана нова легенда про те, що Польща буцім-то стала чемпіоном ідеї самоозначення українського народу. Варшавське порозуміння відновлювано правильно що четвертину року (останній раз 22 квітня 1920) і за кожним разом підписувано його розпаленим залізом на спині західного відлому української нації, а відносним копіям давано хід у дипломатичних колах антанти...

Та обернім лице від воєнних і дипломатичних подвигів Петлюри до його діяльности по внутрішнім державнім будівництві. Режім Директорії перемінився скоро в диктатуру "головного отамана", в якому видко пробудився й організаційний геній на полі адміністрації й законодавства. Чи маю характеризувати те, чим обдарував він Україну? Він мав і має доволі панегіристів, приятелів й оборонців, та я не пригадую собі ні одної стрічки, ні одного слова в похвалу внутрішнім порядкам УНР за останні три роки; навпаки, все те, що писано й говорено в цьому напрямі, дає образ якогось страшного сну з егзотичної країни: сам голова -- ігнорант, заздрий і без енергії; міністри -- шарлатани і ...; про урядників -- вже й не говорити, в "законодавстві" (sit venia verbo) школярське доктринерство і жіноча непослідовність, глибоке й безнадійне незнання життя, його законів і потреб; в "адміністрації" (знов даруйте за слово!) -- в найкращім разі повна бездільність, поза цим -- самоволя, терор і бандитизм; школа -- не існує цілком. Так без кінця. Гетьман Скоропадський полишив був Україну справді молоком і медом текучу, повну всякого матеріального і культурного добра, з належною адміністрацією і нормальними фінансами. Що сталося з цими цінностями?..

Щоб оцінити політика, по його дійсній вартости, на це маємо тілько одну міру, запитуючи: який був остаточний успіх його діяльности? Всі панегіристи Петлюри дуже скромні у відповідях на це питання. "Розголос українського імені по світу", -- кажуть вони. Ах, як то хотілось би мені повести одного-другого з них у широкий світ і показати йому наглядно, чи і що цей світ говорить про Україну! До того, чи історія не переказала нам імення одної амбітної людини, яка за кожну ціну бажала бути голосною і таки добилася цього? Цим же, які всю вину за неповодження Петлюрівщини складатимуть на ворогів і обставини, треба пригадати стару мудрість державних мужів: не провокувати непотрібно ні ворогів, ні обставин, коли у грі доля цілої нації. Що більше, прихильники Петлюри не матимуть і того задоволення, що їх герой трагічна фігура. Тут же ані одної трагічної рисочки! Невдачник, який не умів зійти із сцени з драматичним ефектом та збереженням особистого достоїнства -- не герой навіть для театру.

Релятивна популярність Петлюри пливе із двоякого джерела. Наперед, він пересічний тип сучасного українського інтелігента, а широкому загалові така пересічність симпатична: плебейське імя, плебейські манєри, цинізм, перемішаний з містичним жестом, мужицька витривалість, демагогічна амбіція -- все це улегчує здобуття популярности. Дальше, він мабуть присвятив 9/10 своєї особистої енергії і величезну частину державного гроша на доцільне витворювання цеї популярності, шляхом непристойної прямо реклами...

Кінчу, полишаючи все инше (а цього дуже багато) майбутньому українському Плутархові. Мені здається, що одна з головних амбіцій Петлюри -- стати історичною фігурою. Добився він цього? Без сумніву. Будучий історик України не зможе перейти мовчки коло цієї постаті. Питання в цьому тілько, чи вона буде позитивна, чи негативна. Це проблєма дуже серіозна. Не для особи Петлюри й не ізза неї. Тут -- бути чи не бути українській нації?..

Наша неосвідченість мусить уступити місце знанню, наш егоїзм -- самопожертвуванню, наша самоволя -- дисципліні, наше інтриганство -- особистій і громадській чесности, наше доктринерство -- справжньому знанню народу і його життя, наша демагогічність -- громадському вихованню, наш пайдократизм -- пошані авторитету, наше фразерство -- позитивній діяльности, наша поверховність -- солідности, наш демократизм, радикалізм, соціялізм й анархізм, мусить бути замінений пізнанням і зрозумінням дійсних політичних, культурних, соціальних та господарських цінностей і розвоєних законів.

Що більше. Дотепнішій тип українського інтелігента мусить зникнути не тілько із громадського життя, а й з його літератури й історії. Значить -- переродження мусить йти в парі з ревізією нашої історичної галєрії. Коли це станеться, то портрету Петлюри не буде ані в українськім Пантеоні, ані в самім історичнім музею заслужених для рідного краю Українців, хиба тілько в окремім зачиненім кабінеті з написом на дверях: "Молоді вступ забороняється". Там показуватимуть зразки перебутих поганих національних хоріб українського народу.

Степан ТОМАШІВСЬКИЙ. 28 жовтня 1921 року









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
Ніякая земля не произвела на світ столько чудаков, яко Англія. Так создал недавно некій богатый англичанин в Парижі дом особливого рода. Есть то круглый будинок -- без дверей и без окон. Хотячи достатись до середины, нужно лізти по высокой драбине на дах; тую драбину опускають и стягивають як подъемный мост. Цілий дом поделен на 18 комнаток, в которых поміщаються он, его жена, его осмеро дітей и служба. Всі комнатки выходят на круглый балкон с видом на внутреннюю площадку. Дом тот не оплачивает податков от дверей и окон, а злодіям не легко до него добратися.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львівщина на пороховій бочці 
  ·  Новий Путін 
  ·  Іван Павло ІІ закликає віддати власність 
  ·  ФОТОФАКТ 
Погляд
  ·  Небезпека не минула 
  ·  Війна без війни 
Поступ у Львові
  ·  Василь БІЛОУС: Храми мають належати Церквам 
  ·  Перебудемо без води 
  ·  Наїзд біля Парку культури 
  ·  Підліткова злочинність зростає 
  ·  Не сховатись за парканом 
  ·  Свято наших мам 
  ·  Музей техніки буде 
  ·  Перукарі не хочуть в ПТУ 
  ·  Грузинські інтереси у Львові 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  ПАРЄ розлютило Мукачеве 
  ·  Захід забув про Україну 
  ·  Письменникам заблокували рахунки 
  ·  Архів Гаврилишина в Києві 
  ·  Солідарність "Нашої України" 
  ·  Освіта європеїзується 
Поступ у світі
  ·  Бен Ладен замовив Аннана 
  ·  Доля Доналда Рамсфелда 
  ·  ООН підтримала палестинців 
  ·  Релігійна різанина 
  ·  Гинуть журналісти 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  "Світоч" простоює 
  ·  НБУ не послухався МВФ 
  ·  Автонавантажувач заарештували 
  ·  Активи Григоришина "звільнили" 
  ·  Страхівок не повертають 
Історія у Поступі
  ·  Петлюра. Політичний некролог 
  ·  АРХІВАРІУС 
Літературний Поступ
  ·  Триликий Неборак 
Арт-Поступ
  ·  Минуле й майбутнє фортець і палаців 
  ·  Танці forever 
  ·  Миттєвий спогад у день народження 
  ·  Коломийський сюрприз травня 
  ·  welcomeback, пані Фостер! 
  ·  Дизней любе Буша 
Спорт-Поступ
  ·  Гольова систематика Дроґби 
  ·  Чи наздожене "Баварія" "Вердер"? 
  ·  "Металіст" виходить у лідери 
  ·  Королівські перегони Шумахера 
  ·  Бронза на Spring cup 
  ·  Морієнтеса хочуть повернути 
  ·  У НХЛ знову несподіванки 
  ·  Кленові листки ''відскочили'' 
  ·  "Зелено-біле" протистояння 
post-Поступ
  ·  Брюховицькі боєзапаси: Невдовзі цю проблему буде знято 
Пост-Faktum
  ·  А тепер -- "горбатий"! 
  ·  Нелегальне минуле Кваснєвського 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  "Львівське без фільтрації" варте дегустації