BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
7 травня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

ДІТИ АСФАЛЬТУ-2
Олександр БОЙЧЕНКО
 
То продовжім. Сьогодні в нас, як і обіцяли, ексгумація. У хорошому сенсі: "Ексгумація міста" Світлани Поваляєвої. Як визначила Богдана Матіяш, "ще одна розмова про місто. А ще про смерть і про секс, про наркотики й алкоголь, про думання та його відсутність".

Гадаю, що стислий переказ книжки буде тут зайвим: усі "свої" (йдеться не про друзів-знайомих, а про "спорідненість душ") і так прочитали або прочитають, а "чужі" все одно не читатимуть. Дехто із читачів, певно, подумав, що я тут зараз -- на контрасті з "Містом уповільненої дії" Дністрового -- почну Поваляєву хвалити. І що характерно: так воно й буде (взагалі приємно мати справу з проникливими читачами).

Проте попередньо мушу визнати те, що є одна проблема. Хай там як невизначено звучить вислів "новий четверговий формат", але принаймні не помічати його неможливо. Та, власне, чому "принаймні"? Може, цей "формат" -- найживіше, що в нас є. Натомість коефіцієнт його осмислення в "серйозній" критиці прямує до нуля, попри Іздрикові спеціальні присвяти критикам ("най ся вжеруть") і нарікання на схильність літоглядачів до байдикування. Ось тут і прихована проблема, бо ми, "критичне поріддя", не є аж такими лінивими. Переважно наші письменники (окрім тих, хто за сумісництвом ще й критикує) значно байдикуватіші від критиків (а з-поміж небайдикуватих чимало таких, що вже краще б вони байдикували). То в чому ж причина? За всіх не скажу, але мені особисто досі не вдається знайти адекватного цій новій літературі способу критичного письма. Тобто як не викручуйся, а доводиться взяти на себе потрійний удар Вітгенштайна, Єшкілєва та відомої реклами: коли не знаєш, що і як говорити, мудріше буде трохи пожувати -- доки з'ясуєш усі обставини та внутрішньо- та інтертекстуальні стосунки.

Щоправда, Поваляєва -- це не зовсім те загадкове next-покоління, з яким ми не знаємо, як собі дати раду. З огляду на текст, її фізичний і метафізичний досвід, її, перепрошую, ціннісні орієнтири близькі й нам, членам клубу "Кому за 30". А це вже дає шанс порозумітися. Коли ж у "Змісті" я натрапив на розділ "Рослини шкереберть", то одразу, звичайно, згадав The Inverted Forest Селінджера і сказав собі "О!" А вже на сторінці 7-й я згадав "станіславський феномен" і сказав собі: "Іздрик у спідниці" (згодом зі світлин з'ясувалося, що буває й без. Ще пізніше виявилося, що Олесь Доній також говорив про "жіночий варіант Іздрика". А вже що "загнула" Іда Ворс, то це навіть страшно повторити: "Барроуз із піхвою", -- ось що вона сказанула, виявившись водночас одним із ексгумованих Поваляєвою персонажів. Одне слово, цього було досить, щоб у разі чого пережити можливі недоліки тексту, бо хто без гріха, хай першим кине в мене пляшкою "Сармату".

Основна (для мене) різниця між "Містом уповільненої дії" Дністрового та "Ексгумацією міста" Поваляєвої полягає в тому, що я цій ексгумації вірю. Вірю, навіть попри власну відчужену неспроможність визначити вдалість чи невдалість авторського вираження духу (або запаху) ексгумованого "булгаковського" Міста, давно перетвореного героями Дністрового (сам Дністровий у цьому разі, зрозуміло, не винен) на "бандітскій Мухосранск": Кость Бондаренко, наприклад, вважає спробу вдалою, Богдана Матіяш -- ні, а Сашка Ірванця вона просто "не впирає". І попри очевидну наївність видавничого анонсу, який лякає нас знервуванням від окремих "зворотів, абзаців, а то й сторінок" та заскоченням від споглядання "візуальної частини" (це ж для кого, цікаво знати, такі анонси пишуть -- для "Літературної України" чи що?); і попри якусь шістдесятницько-мегаломанську самопрезентацію авторки: "Народилася на планеті Земля за 26 років до початку ХХІ століття"; і попри різні вади, зауважені тим же Ірванцем та Матіяш. Одне слово, вірю -- і край. Вірю, бо впізнаю: своїх знайомих, свої симпатії та антипатії, свої вечірні злети та ранкові падіння, свої просвітлені сейшини та гівняні трабли. А всілякі натуралізми -- і словесні, і візуальні -- лише підсилюють довіру, логіку якої добре сформулював Юрко Винничук на прикладі Буковскі: "Якщо я бачу, що навіть у таких речах автор не прибріхує, то він ніде не прибріхує" (до того ж це зовсім не означає, ніби він насправді не прибріхує: досить змусити читача повірити, а далі фантазуй, скільки влізе).

До речі, про вади. Не всі з них я аж так однозначно погоджуся визнати вадами. Так, у тексті трапляються "клішовані метафори". Так, можемо натрапити на стилістичні "ляпи" на зразок відзначеного Богданою Матіяш: "Чоловік прикипів до стіни з відваленою щелепою" (амфіболія називається). Та вже трансформацію прізвища російського співака на "Расторхуєв" я би не спішив називати "недоречною мовною грою", бо хоч і з незалежних від Поваляєвої причин, але ця недоречність раптом виявилася дослівно діалектичною в гегелівському розумінні. Інакше з якого дива українське (!) телебачення щодня кілька разів нагадує мені, що отой Р-хуєв є "любімим пєвцом Пуціна"?

Однак усе це дрібниці. Головний закид "Ексгумації міста" (знову у виконанні Ірванця) такий: це непрофесійно написана збірка оповідань, яку характеризує наскрізна невизначеність: "Деталі, образи, персонажі неначе випорскують з-під пера авторки, прослизають поміж кнопками клавіатури, залишаючись до кінця неспійманими, незафіксованими". На цьому варто зупинитися детальніше.

По-перше, жанр. "Ексгумація міста" -- це таки, мабуть, роман. І той факт, що він не відповідає нашим жанровим уявленням, свідчить лише про одне: настав час учергове (вчетвергове) переглянути ці уявлення, бо такі тепер, значить, романи: як сама Поваляєва й визначила, "безглузда і заплутана проза підсвідомості". Втім, це вона трохи кокетує (хоч метрополітенний коханець і просив її Ліку не вдаватися до таких дешевих прийомів). Та є в тексті й точніші "роздуми про метод": "У житті Ліки не було кінця й початку історій та випадків, не було жодного сюжету й жодного сподівання на гідний жанровий фінал -- тільки Смерть... Це було суцільне каламутне переливання і булькання, тому вона так любила кіно. Тому майже весь час у її уяві створювалися кіносценарії і знімалися кліпи". Стоп. Ось вам і жанр: роман-кліп. (А також виправдання фотографій у книзі: хто-хто, а голі дівчата в кліпах завжди доречні.) До того ж кліп, що наснився. Наприклад, ще не знятий кліп "Королівських зайців".

Тому, по-друге, невизначеність. Що є матеріалом "Ексгумації міста"? Сон, музика та візуальний ряд. Або візуальний ряд, який наснився під впливом музики, яка писалася або слухалася під впливом, скажімо, духмяних медів і запашних трав. Чи можна "до кінця" упіймати й зафіксувати побачені у такий спосіб образи й деталі? Навряд. Залишається каятися: "Перепрошую, товариші, мій сон був не до кінця обдуманим". Проте якби він виявився в тексті обдуманим, спійманим і зафіксованим, то це була б якраз професійна художня (не плутати із фактажною) брехня, якою так славиться наша сповнена високих ідеалів і глибоких почуттів література.

Отже, по-третє, професійність. Якось до Гемінґвея прийшов слухач літературних курсів. Прийшов і каже: "У Вас у такому-то творі такий-то опис подано так, а нас у коледжі вчили ось так". "Не знаю, -- відповів нобелівський лауреат, налаштовуючи спінінг, -- я в літературному коледжі не вчився". Я теж не знаю, але мені чомусь здається, що нині українська література потребує не так техніки, як драйву, не так уміння, як сили й бажання. UNDERSTAND?









» 
Дивні дива
Мартин ОРНАТОВСЬКИЙ
 
Пам'ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга
Запаско Я.П. Пам'ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. -- Львів: Світ, 1995. -- 480 с.: іл.

Монографія Якима Прохоровича Запаска про українську рукописну книгу є не лише ґрунтовною науковою розвідкою, а й чудовим якісним художнім альбомом. Майже півтисячі великоформатних сторінок крейдованого паперу вміщують не лише академічно виважений текст, але й 250 кольорових та чорно-білих репродукцій українського книжкового мистецтва. Саме мистецтва, адже в книзі йдеться лише про художньо оздоблені найвизначніші пам'ятки українського рукописного "книговиробництва". Збереглися ж ще й не оздоблені художньо пам'ятки, та вони їх не взято до уваги, бо цікаві радше для філологів та книгознавців, а не для мистецтвознавців. Щоправда, не варто робити аж такої градації між різними знавцями, адже книга як така має бути однаково цінною для всіх зацікавлених. А всі розглянуті академіком Запаском 128 рукописних книжок є цінними і з мистецького, і з історичного, і з філологічного поглядів, адже витворюють цілісний шедевральний феномен.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Марчук повинен піти 
  ·  Як довго ще в Україні вибухатимуть військові об'єкти? 
  ·  Повернуть всім і все 
Погляд
  ·  Аналізи Кличка зникли 
  ·  Саакашвілі святкує перемогу 
  ·  Українці роззброять світ 
  ·  Україна керуватиме в ЮНІСЕФ 
  ·  ФОТОФАКТ 
Поступ у Львові
  ·  "Нашоукраїнці" конфліктують з мером 
  ·  Львівщину мали в носі 
  ·  Лікарня без операційних 
  ·  Монументальні мрії 
  ·  Партійне свято перемоги 
  ·  Вкотре про замки 
  ·  Частину будинку знесуть 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Йосип ВІНСЬКИЙ: Я ніколи не коментував слів відступників 
  ·  Кравчук обіцяє політреформу 
  ·  Хабарі як засіб виживання 
  ·  Проді пожартував? 
  ·  Арешт опозиціонерів у Харкові 
  ·  Суд знову відмовив Балозі 
  ·  Російська мова -- міжнаціональна 
  ·  Новий прес-секретар Януковича 
  ·  Американці стурбовані виборами 
Поступ у світі
  ·  Комісари зі Сходу 
  ·  Араби не вірять Бушу 
  ·  Північна Корея озброюється 
  ·  Пострадянська мафія 
  ·  ХАМАС: батогом і пряником 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  "Одеса--Броди" як засіб політичної боротьби 
  ·  Держбюджет перевиконують 
  ·  Франція розпродує золото 
  ·  Євро відновлює позиції 
  ·  З Литвою домовилися 
  ·  Створення енергокомпанії затягується 
  ·  Ціна на нафту зростає 
Аналітика у Поступі
  ·  Двічі в одну річку 
Арт-Поступ
  ·  Жінка із голосом флейти 
  ·  Гей, зі Львова -- до Парижа! 
  ·  ТЕАТР 
Літературний Поступ
  ·  Дивні дива 
  ·  ДІТИ АСФАЛЬТУ-2 
Спорт-Поступ
  ·  У бій ідуть лише дівчата 
  ·  Національна трагедія Чехії 
  ·  Уроки школи щастя 
  ·  "Срібний" дебют львівського богатиря 
  ·  Королівські амбіції Морієнтеса 
  ·  П'ятірка на воді 
  ·  Наша гордість 
  ·  Вітаємо ковалів перемог 
post-Поступ
  ·  Та про мене, Семене 
  ·  Еротика чи порнографія? 
  ·  rEXVF, або що виходить з Кучми 
Пост-Faktum
  ·  Ювілей із присмаком поразки 
  ·  Пікассо б'є всі рекорди 
  ·  КАЛЕНДАР