BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    25-Й КАДР.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Інтерв''ю у Поступі.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
5 травня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:59 17-10-2017 -   На Яворівщині розшукали бабусю, яка півтори доби блукала лісом  
  13:57 17-10-2017 -   На Львівщині судитимуть посадовця «Народної міліції ЛНР»  
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
Україна
  13:53 17-10-2017 -   У Луганській області провели навчання снайперів  
  13:51 17-10-2017 -   Мінімальна пенсія для чорнобильців зросла на 11%  
  13:50 17-10-2017 -   Саакашвілі прибув на мітинг під Раду  
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
Світ
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  
  13:49 17-10-2017 -   Різ Візерспун заявила про домагання режисерів  
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Галичина -- ностальгія за Галилеєю
Розмова з викладачем Українського Католицького Університету, православним Антуаном Аржаковським
 
Антуан Аржаковський
-- Коли наші спільні друзі в Києві дізналися, що Антуан Аржаковський -- француз російського походження, православний -- переїжджає з Посольства Франції в Києві до Львова працювати в Українському Католицькому Університеті, вони серйозно захвилювалися. Здавалося, небезпечно порушено відразу кілька табу: росіянин за походженням -- і життя в "націоналістичному" Львові; православний -- і раптом Католицький Університет; парижанин -- і нидіння в галицькій провінції. Безумовно, за кожним стереотипом стоїть якась частка людського досвіду, що узагальнює прості життєві ситуації. Упродовж півтора року свого життя у Львові Вам, напевно, довелося зіткнутися і з антипатією до росіян, і з різкою оцінкою московського православ'я, і з тугою за ажурними балкончиками будинків на паризьких бульварах. Що ж усе-таки є противагою? Чим важливе для Вас життя у Львові?

-- Недарма часто кажуть, що Львів -- це маленький Париж! І справді, навіть якщо Львів в архітектурному плані нагадує мені більше столиці Центральної Європи (як-от, Краків чи Таллінн), коли я спілкуюся з львів'янами, я не почуваю себе як на чужині. Що справді вражає, так це прихильність до європейської ідентичності та мимовільна симпатія до Франції -- чи то мова йде про добре вино, чи про Луї де Фюнеса, чи про Тезе! Іноді я навіть відчуваю потребу якнайделікатніше пояснити, що французи сьогодні читають частіше комікси, ніж Бальзака, ходять, радше, розважатись до кінотеатрів, ніж молитись у собор Паризької Богоматері, а також проводять більше часу у своїх машинах в автомобільних заторах, аніж на коні, повертаючи підвіски королеви! Однак я не заперечуватиму, що отримую справжнє задоволення від частих запрошень -- офіційних чи неофіційних -- представляти мою країну та мою культуру перед аудиторією, яка переважно вже наперед є прихильною.

Я також часто чув тут, що існує таємний зв'язок між Галлією та Галичиною, між Львовом та Ліоном. Навіть якщо мовознавці не погодяться щодо правдивості таких фонетичних наближень, я все ж вважаю, що народна свідомість виражає через них певну позамовну дійсність. Своєю чергою (більше в поетичний, аніж науковий спосіб), я трактую цей таємний зв'язок як ту саму ностальгію за "Галилеєю", як прихильність до "Лева із племені Юди" -- воістину, як ту ж любов до свободи.

Однак скажу Вам, що навіть більшою мірою, ніж чарівність Львова та його мешканців, мене вразила послідовність подій, у круговерті яких я опинився (і які вищі від мого розуміння), що привела мене викладати в Українському Католицькому Університеті. Якби я не відвідав Львів узимку 1998 року (коли снігова заметіль дивовижно підкреслювала блідо-жовтий колір його фасадів); якби я не зустрів Вас у Сорбонні з Вашим другом Євгеном Сверстюком, із яким Ви провели стільки років у ҐУЛАҐові в Пермі (а це місце мені добре відоме зі студентських років, коли я боровся в рамках організації "Допомога віруючим в СРСР" за звільнення іншого політв'язня з того самого табору -- Олександра Огороднікова); якби я не отримав листа із запрошенням на інавґурацію УКУ від отця Бориса Ґудзяка, скріпленого печаткою з образом Божої Премудрості... Є, отже, певна послідовність отих "якби"; є певні обставини, що їх ми починаємо розуміти, лише йдучи визначеним ними шляхом.

-- Наші галицькі уявлення про росіян переважно є ідеологічно рефлекторними: ми пам'ятаємо здебільшого "визволителів", які позаймали квартири, де ще зберігалося тепло відправлених у Сибір мешканців; пам'ятаємо секретарів обкомів партії, які боролися з "буржуазним націоналізмом". Спогади про теплі стосунки з нашими друзями-росіянами часто зберігаються в паралельних "файлах" пам'яті, які рідко коли перехрещуються. Сучасний образ путінської Росії, яка намагається всіляко принизити Україну, тільки обтяжує загальну картину. Ви ж походите зі сім'ї, яка нічого спільного з цим не має. Яким є Ваше сімейне та особисте сприйняття Росії? З чим для Вас асоціюється це загалом дуже містке поняття?

-- Я мав щастя зростати у вільній країні, відритій для всіх політичних міґрацій, де було можливим культивувати власну ідентичність без загрози для національної єдності. Отже, інтуїтивно я зрозумів те, що політологи пояснили мені пізніше, а саме: національна ідентичність складається з багатьох відтінків кольорів. Це як у Делакруа чи Рєпіна, коли вони малюють синім, білим та червоним кольорами, а на картині виходить щось зовсім інше.

Однак моєму поколінню було простіше стати французами, ніж поколінню моїх батьків чи дідуся та бабусі, які залишили Росію у період з 1921 до 1927 рік. Я пригадую свою першу подорож до СРСР у 1984 році (мені було тоді 18 років). Відвідавши Києво-Печерську лавру та будинок Чехова в Ялті, я написав листа моїм дідусеві та бабусі. Як мені розповідали пізніше, читаючи його, моя бабуся по батьківській лінії, що прожила понад тридцять років у Криму, почала плакати від радості й суму. Я здійснив її мрію, яку (і це вона знала) сама вона не змогла б здійснити ніколи.

Моя бабуся по материнській лінії, Тамара Федорівна Клепініна, походила з інтелігенції. У 40-х роках ХХ століття вона працювала науковим секретарем великого філософа Миколи Бердяєва і склала бібліографію його праць. Під час війни вона брала участь у русі опору проти нацистських окупантів, внаслідок чого втратила чоловіка та виховувала сама двох дітей. Пізніше, у 1970-х роках, вона таємно підготувала видання праць Солженіцина у видавництві YMCA Press, де вона працювала.

Я розповідаю це Вам, дорогий Мирославе, аби Ви зрозуміли, що я походжу із середовища, яке постраждало від тоталітаризму у ХХ столітті, але яке також долучилось -- в ім'я своєї віри -- до тієї великої битви духу, що нею була боротьба проти тоталітарних ідеологій.

З цієї спадщини я зробив висновок, що нація є складовою частиною нашої сучасної ідентичності, однак вона має сенс лише тоді, коли закорінена в церковній свідомості. В цьому сенсі нація, а тим паче церковна інституція не можуть бути тиранічними чи винятковими, бо інакше загинуть. Європейські нації формувались поступово -- впродовж століть; і це було здійснено задля захисту свобод (свободи слова, свободи віросповідання, свободи пересування тощо), бо імперії не могли більше цього гарантувати, а також для утвердження іншої християнської істини -- про єдність тіла та голови. Не випадково рух за отримання автокефалії у Православній Церкві (у 1850-х роках -- для Грецької Церкви, а в 1950-х роках -- для Болгарської Церкви тощо) збігся з рухом за політичне визволення грецької, сербської, румунської чи, скажімо, української націй.

-- Священний Синод Константинопольського патріярхату 16 січня цього року канонізував низку видатних постатей духовної історії російської еміґрації у Франції, зокрема відому матір Марію (Скобцову) та Вашого дідуся -- отця Димитрія Клепініна. Стати внуком православного святого -- це, напевно, дивне відчуття...

-- Так, для нашої сім'ї було величезною радістю дізнатись, що Православна Церква так швидко визнала життєве свідчення мого дідуся та трьох інших членів Православного Діла. Що ж до мене, то я постійно відчував приховану присутність мого дідуся поруч зі мною. Я можу Вас запевнити, що багато людей, переконаних у святості цієї групи, моляться до них упродовж років. І не як до "посередників" (французька мова невдало і дещо бюрократично передає цим словом сенс поняття "заступник"), а як до друзів, яким можна довіритись і які відповідають вам невеликими знаками турботи.

Сучасній свідомості важко повірити у заступництво святих. Протестанти, наприклад, не мають культу святих (навіть якщо глибоко поважають таку постать, як, скажімо, Мартін Лютер Кінг). Саме тому добре, що святість наче наближається до нас, що вона в певному сенсі демократизується, аби ми зрозуміли, що її обрії досяжні; аби ми могли почути свідків, які бачили, як люди пересували гори. Навколо нас є люди, які у свої 50 років вирішують їхати до Єгипту, щоб допомагати тамтешнім бідним чи заснувати у своїй країні спільноти для неповносправних -- і роблять це. Коли апостол Павло звертався до членів Корінфської Церкви, він називав їх святими, бо, фактично, ми всі покликані стати царями, священиками та пророками.

Я дуже радію за цю Православну Церкву (Екзархат Православних Церков Західної Європи під омофором Константинопольського патріярхату), яку на Заході називають Церквою розпорошення. Ця Церква дала світові визначні постаті: нових канонізованих святих, а також отців Сергія Булгакова, Павла Євдокимова чи Олександра Шмемана. Важливо, аби церковна свідомість визначила їхнє місце у своїй пам'яті. Постатям нових канонізованих святих радіє уся Вселенська Церква. Американський православний історик, отець Майкл Плекон, нещодавно написав чудову книгу "Живі ікони", в якій розповідає про Владику Антуана Блума, отця Олександра Меня та інших, а також і про святість групи Православного Діла. У своїй книзі він зазначає, що золотий ланцюжок святих ХХ століття виходить за межі християнських віросповідань. Отець Димитрій був канонізований саме за те, що захищав переслідуваних євреїв. Мати Марія була черницею в миру і уособлювала християнство скромне та відкрите до тих, хто потребує найбільше. Ілля Фундамінський, засновник часопису "Сучасні записки", був прототипом інтелектуала, який стає "духовним", щоб змінити світ.

Розмовляв Мирослава МАРИНОВИЧ, віце-ректор УКУ

Закінчення -- у "Поступі" наступної середи, 12 травня









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Європа йде! 
  ·  Святійший знову мандрує 
  ·  Учителі виграли суд 
  ·  Сюрприз для Аліни. І для України 
Погляд
  ·  Єдиний кандидат від лівих 
  ·  Янукович не хоче у ЄС 
  ·  З мерією можна судитись 
  ·  Навіщо Україні стільки державних свят? 
Поступ у Львові
  ·  Ірина ГАДЗАЛО: Відходи "оживають" у нових речах 
  ·  Земля не продається 
  ·  1 травня без ексцесів 
  ·  Підприємці нас дурять 
  ·  "Мукачевого-2" не буде 
  ·  Бізнесмени реставрують Львів 
  ·  На свята автомобілів не крали 
  ·  Дні активної "європеїзації" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Лазаренку відмовили у скарзі 
  ·  Мукачівці скаржаться у Євросуд 
  ·  Міліція активізувалась 
  ·  Посольство в Пакистані у безпеці 
  ·  Український "наркоділок" затриманий 
  ·  Влада проти свободи слова 
  ·  Перше травня у столиці 
  ·  Пограбовано офіс НРУ 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Дипломати проти Буша 
  ·  Абашидзе посилює надзвичайний стан 
  ·  Шарон не здається 
  ·  Жертви війни 
  ·  Кастро скандалить 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Україна -- пірат №1 
  ·  Австралійці найпрацелюбніші 
  ·  Банки на продаж 
  ·  До СОТ тільки з Росією 
  ·  "Дружбу" продірявили 
  ·  За тайванським рецептом 
25-Й КАДР
  ·  Народний оракул 
Арт-Поступ
  ·  Флюгери Львова -- пульсація в серці міста 
  ·  Утилізація мистецтва 
Літературний Поступ
  ·  Повірю лише фантастиці 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Галичина -- ностальгія за Галилеєю 
post-Поступ
  ·  good Bye, Європо! 
Пост-Faktum
  ·  Кубинський команданте 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Інтрига втонула у Чорному морі 
  ·  Пилипіва закрити не вдалося 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО