BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:29 24-11-2017 -   У Львові воїну АТО встановлять меморіальну таблицю  
  15:14 24-11-2017 -   Сьогодні у Органному залі Львова – Великий прийом  
  14:11 24-11-2017 -   У Львові вітчим забив на смерть пасинка металевою палицею  
  14:6 24-11-2017 -   У Львові буде 25 місць для роздрібної торгівлі хвойними деревами  
  14:5 24-11-2017 -   Трамвайні маршрути № 2 та № 7 вимушено скоротили кількість вагонів на сьогодні  
Україна
  16:26 24-11-2017 -   Синоптик розповіла, якою буде зима в Україні  
  15:18 24-11-2017 -   Через сльозогінний газ зі школи на Рівненщині евакуювали понад 500 учнів  
  15:13 24-11-2017 -   На Новий рік «Укрзалізниця» запустить 7 додаткових потягів  
  14:9 24-11-2017 -   У Києві суддю спіймали на хабарі в 15 000 гривень  
  14:8 24-11-2017 -   Україна відновила будівництво військових кораблів  
Світ
  16:24 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  16:21 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  15:23 24-11-2017 -   У Єгипті стався вибух у мечеті  
  11:0 24-11-2017 -   Австралія ніколи не визнає анексію Криму  
  10:57 24-11-2017 -   Міжзоряний астероїд-«мандрівник» прибув у Сонячну систему  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Доктор Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ: Національний музей -- дамське щастя
 
-- Чи змінилася на ліпше ситуація в музеї? Можливо, не надто коректно запитувати про це в річницю Вашого програшу?

-- Мова не про те. Справді, минув рік від того виняткового конкурсу. Але Національний музей -- це явище, попри яке проходити не можна, тому і до того конкурсу не можна не вернутися, бо це не тільки кулуарна справа влади чи музейників, а відображення ситуації, в якій опинилася наша культура загалом.

-- Ви вважаєте конкурс фарсом тому, що він не передбачений законодавством?

-- Про те, що насправді ніякого конкурсу не було, найкраще свідчить момент розгляду програм. Тоді виявилося, що учасники комісії програм не бачили, і ніхто (зокрема й голова Степан Павлюк) не вважав за потрібне поставитися до цього серйозно. Адже справу вирішили заздалегідь, а конкурс був лишень посвятою на честь демократії.

-- Як було офіційно оголошено з усіма потім доданими й дописаними голосами, перемогла програма п. Лупій...

-- Фактично програми ніякої не було, про це свідчить те, що відбувалося в музеї за останній рік.

-- Тобто?

-- А нічого не відбувалося! Дуже показово минули два ювілеї, важливі для нашої культури: 300 років Жовківського іконостасу і 300 років по смерті його автора Івана Рутковича -- одного з найвидатніших серед відомих нам наших майстрів! Ніхто цього навіть не згадав у цілій Україні разом з українською діаспорою. Музей повинен був про цей ювілей згадати насамперед, тим паче, що в нього є найбільша кількість із збережених творів Рутковича. Я написав статтю до "Пам'яток України" з поясненням, що її слід опублікувати в першій половині минулого року, то її щойно тепер макетують...

-- Музей у кризі міг просто проґавити той ювілей?

-- Ні. Бо коли я розмовляв із заступником голови ЛОДА п. Геричем як один із ймовірних авторів книжки, яку планували видавати до річниці маґдебурзького права Жовкви, то нагадав йому і про ці два ювілеї. Він начебто зацікавився, просив принести якісь папери, я приніс відповідні довідки.

-- І якими були керівні рішення?

-- Очевидно, визначний жовківський патріот і донині вивчає ті папери: хто такий Руткович, які пам'ятки слід дібрати до виставки, в якому селі взяти яку ікону... Виявилося, що Руткович нікому не потрібний.

-- Пригадується, що Музей історії релігії робив маленьку виставку до ювілею Рутковича.

-- Власне вона була мацьопкою, бо там не було жодної картини Рутковича. Декілька апостолів Рутковича вони брали зі своєї Червоноградської філії. Натомість у Національному музеї -- цілий Жовківський іконостас і низка інших речей Рутковича! Але ніхто не вважав за потрібне їх виставити. До речі, навіть Василь Откович скептично відгукнувся: "Хто там пам'ятає тих 300 років, інша річ, коли 100, ну 120"...

-- Може, таку виставку технічно складно було зробити?

-- Та яка там технічна складність, іконостас же реставрований! Просто людина, яка хоче працювати, шукає можливості, яка не хоче -- оправдання. Усе свідчить, що зараз актуальними є зовсім інші цінності, і музей не для того. Він перетворився на "дамське щастя" для тих жіночок, які там працюють. У 1920-30-ті роки, коли музей діяв у ворожому оточенні, адже тодішня влада не була зацікавлена в розвитку українського музею, він не занепадав, там діяв український підпільний університет. То зараз що, музеєві йти в підпілля в нашій рідній Україні? Знаменита виставка, яку зробили на половині кімнати до 90-річчя Віри Свєнціцької, викликала в мене обурення: що за колгоспна виставка з експонатами в червоному кутку, невже обов'язково чекати до 100-річчя, щоб гідно пошанувати цю людину?

-- Отже, Руткович музею не потрібен, Свєнціцька також, тоді як же святкуватимуть наступного року 100-річчя самого музею, невже ганебною традицією перетасовування основної експозиції?

-- Та пішли б у фонди подивитися, може б, що й знайшли. Щоправда, п. Лупій задемонструвала, що не дуже знає, що в музеї є у сховищах, але ж за рік могла б і вивчити колекцію! Музей з такою колекцією повинен мати інше життя. А то щороку влаштовують виставку Труша... За всю історію тільки раз показали західноєвропейські речі XIV-XV ст., хіба не приємно було, що Львів таке має? Або теперішня виставка Копистинського? Виставляють те саме, обкладаючи книжками й доповнюючи мало що не витинками з газет, ксерокопіями... Це ж не рівень Національного музею!

-- Це проблема загального рівня львівських виставок...

-- Так, у Києві по-іншому. Наприклад, там готують на кінець року велику виставку українського портрету. Це вперше, такого ще не було від 1965 року. І от ніяк не можуть домовитися з Возницьким: того він не хоче, того не дасть... Це вже поза. Виходить, що не виставку головне зробити, а умилостивити Возницького.

-- Але ж Возницький -- наша легенда!

-- Ага, там eже, крім легенди, нічого нема. Він, як ніхто, колись справді багато зробив для музейної справи, але тепер справді перетворився на легенду. Натомість, скажімо, Петрушак ніколи не працював на легенду, він працював на майстерню, хоч Отковичі й перешкоджали, аби його учні отримали в Києві підтвердження категорії, визнаної в Росії. Хто в Україні може претендувати на цей рівень? Отож, експозиція національного музею -- це ікони, які від реставрував Петрушак або люди, яких він навчив. А кого навчив Возницький? Є такий момент у наших легенд?..

-- Повертаючись до проблем НМ: київські фахівці висловили серйозні зауваження до того, як переносити фонди. Це взяли до уваги?

-- Усе й далі залишається на тому ж рівні. Це нагадує пісеньку 1986 р. "Українці -- крепка нація, не бояться радіації". Так от, з тих українців, які це співали, зараз багатьох нема, вони тихенько вимирають.

-- То що, так само й з Національним музеєм?

-- Звісно, він потребує змін. Але хто там що буде робити? Ті працівниці, для яких він - "дамське щастя"? Якщо вони виступлять проти тої політики, яку веде теперішнє керівництво, то буде так, як з реставраторами майстерні Петрушака. Хто ж піде на такі жертви? Вони казатимуть, що в музеї все добре, аби тільки їх не чіпали. От Откович спершу розігнав реставраційну майстерню в музеї, потім свою ЛФ ННДРЦ, і частина тих людей прийшла тепер до музею... Ну, як же ж так: музей мав свою майстерню, своїх двох реставраторів вищої категорії з іконопису (із трьох на Львів), і це все треба було зруйнувати й робити щось інше?! До того ж те інше потужно рекламують як вельми велике наукове досягнення. А коли до діла, то з відреставрованих Отковичем ікон прийняли тільки три, а 10 завернули... Порозганявши всіх, Откович набрав учорашніх студентів, які напевно самі усвідомлюють, що вони за фахівці. Це абсурдна ситуація, коли зважити, що музей має найбільшу колекцію ікон. Відомо, що її перекинули, як дрова, але ніхто на то не реагує.

-- До речі, Товариству шанувальників Львова директор НМ усе ще відмовляє в оглядинах фонду стародруків та інших аварійних приміщень...

-- А що їй ТШЛ, депутати облради -- то свої люди, а ТШЛ може витягнути щось таке, що принесе неспокій. Загалом ситуація нагадує 1930-ті роки з тією різницею, що тепер не стріляють. Решта -- те саме: рапортують, що все добре.

-- Хіба нічого не можна цьому протиставити?

-- Наскільки я знаю, в музеї про колекцію ікон адекватне уявлення має хіба Марія Гелитович, яка керує відділом давньоукраїнського мистецтва і має науковий інтерес, впорядковує каталоги. Але що вона одна зробить? Як тільки перестане підтримувати офіційну політику, то їй доведеться піти, як усій реставраційній майстерні. Це або адорація тієї ситуації, яка є, або ти вилітаєш. "Шануй керівництво" -- основна заповідь нашого життя. Я інколи думаю, з чого б мав починати, коли б мені довелося керувати музеєм: насамперед запропонував би повернутися Петрушкові та його реставраторам, порушив питання перебудови експозицій та перегляду фондів. Але там навіть нема з ким це робити...

-- Невже навіть музейники не усвідомлюють, яку колекцію посідають?

-- А коли колекцію формували, скільки було свідомих львів'ян: Шептицький, Свєнціцький, дещо збирав Драган, дещо Сліпий. Ото й усього. І це тоді, коли українське середовище Львова було на піднесенні. А в наш час скільки Шептицьких, Свєнціцьких, Драганів? Львів'яни живуть чимось зовсім іншим.

-- Чим пояснити таку байдужість?

-- Львів'янам байдужа не тільки доля музею, а все. Таке враження, що у Львові немає людей, а тільки те, що від них залишилося... Кому потрібен музей, тій директорці, яку посадили в крісло?

-- Для області це можливість хорошого іміджу і заробляння коштів.

-- Та бачимо, як це їй потрібно, ті хлопці із вул. Винниченка розуміють інакше, зрештою, там сидять дрібні особи... У цій державі гроші не заробляють, коли їх можна вкрасти. Ми ж бачимо, що у Львові зараз цінують і сприймають: збільшений ноцник "Укрсоцбанку", який знищив пам'ятник Міцкевичу так, що його візуально вже ніколи не буде. А ці всі сучасні пам'ятники, яких у Львові без ліку, -- це ж усе львівська школа "дегенеративної скульптури"! За Польщі дві інституції -- НМ і НТШ -- були спроможними творити у Львові українське інтелектуальне середовище. А тепер, коли ми начебто стали господарями, на якому рівні можемо показати Національний музей, коли теперішній директор поняття не має, що під рукою, а попередні два братики громили і догромилися до зміцнення своїх кар'єрних позицій? Откович також ішов на легенду Отковича. А що він зробив як реставратор? "Успіння" Богородчанського іконостасу "розчистив" так, що Свєнціцька й Петрушак запротестували. А Овсійчук про це написав у книжці "Майстри українського бароко" (стор. 312, 342). Ікона висіла обдерта на експозиції і всі ходили й показували пальцями... А тепер Откович зробив весь іконостас так, як тоді. І п. Герич вважає його великим реставратором, очоливши наглядову комісію...

-- Хіба є підстави сумніватися в тому, що вони не цвіт української інтелігенції, адже ж авторитети, лауреати тощо?

-- Та відомо, як ті премії здобувають. Отже в нас найкращі виглядають так. Сумно. Ще трохи, і від музею нічого не залишиться. Це наче фатум: Україна завжди римувалася з руїною...









» 
ТЕАТР
Анастасія КАНАРСЬКА
 
На початку травня в театрі ім. Л. Курбаса виступить Світлана Дудар, за першим фахом -- журналіст, за другим -- режисер і акторка Харківського театру PS, із виставою "Горохове плем'я" за поезією Олени Теліги та Ліни Костенко. Партнером Світлани буде режисер і актор Степан Пасічник, якого поєднує давня творча співпраця з цим театром. Це цікаве мистецьке подружжя завжди буде втіленням незламності українського духу в місті, де творив Лесь Курбас.

Режисер Дмитро Лазорко, який поставив у театрі "Воскресіння" Мольєрового "Тартюфа", приступає на ІСТV до постановки багатосерійного фільму, де кожна серія буде завершеною історією і розповідатиме про кохання. Є надія, що хтось із львівських акторів гратиме в цьому серіалі, хоча би в одній історії. А сам режисер, перед тим, як затвердити натуру, поїхав у гості до батьків у Запоріжжя, щоб допомогти посадити картоплю. Скидається на те, що Лазорко не скоро повернеться до театральної режисури.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Битий небитого... 
  ·  "Одеса -- Броди" до Латвії 
  ·  Львів – не Мукачеве 
  ·  Учора був день міст-побратимів. Скільки їх у Львова? 
  ·  Візит Патріарха на Південь України 
Погляд
  ·  Криваві цифри з Іраку 
  ·  Пустовойтенко не здається 
  ·  Українізацію ТБ переносять 
  ·  Лужкова усувають 
  ·  Кордон блокують тілами 
Поступ у Львові
  ·  Доленосні рішення міськради 
  ·  Ласий шматок 
  ·  Тепловикам газу не відімкнуть 
  ·  Прикордонна статистика 
  ·  Страйк триває 
  ·  Школам під одним дахом тісно 
  ·  Краще переробити, ніж викинути 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Влада прикриється Бушем 
  ·  Різака треба звільнити 
  ·  Буша не цікавить Україна 
  ·  Армія близька до розвалу 
  ·  Парламент буде перегрупований 
  ·  Бродського зареєстрували 
  ·  Ющенко звернувся до ЄС 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Македонія з новим президентом 
  ·  Мости дружби по-корейськи 
  ·  Глобальний антитерор 
  ·  США програли суд Ірану 
  ·  Ціна збитого гелікоптера 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  В Україні ринку немає 
  ·  Заробітчани у камуфляжі 
  ·  Пальне в Україні дорожчає 
  ·  Євро активно підробляють 
  ·  Автобуси на літо 
  ·  Іпотека запрацювала 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Марі-Флоранс ван Ес: Репутація України - негативна 
Арт-Поступ
  ·  Доктор Володимир АЛЕКСАНДРОВИЧ: Національний музей -- дамське щастя 
  ·  ТЕАТР 
Літературний Поступ
  ·  Магія Сну, Сексу і Сміху 
Спорт-Поступ
  ·  Фундаментом перемоги є солідарність 
  ·  Дострілялись 
  ·  Тенісні баталії параолімпійців 
  ·  Фаворити змінюються, залишається футбол 
  ·  Блохін далі обіцяє 
  ·  Надія згасла на зорі 
post-Поступ
  ·  Під парканом Європи 
  ·  Невільна Україна 
  ·  ЗАНЕПАД 
Пост-Faktum
  ·  Фатальна сімейна традиція 
  ·  КАЛЕНДАР