BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
16 квітня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  9:57 24-04-2017 -   На Львівщині презентували книгу "Мустафа Джемілєв. Незламний"  
  9:56 24-04-2017 -   До річниці аварії на ЧАЕС у школах Львівщини відбудуться виховні заходи  
  9:55 24-04-2017 -   На Львівщині висадили 140 га лісу  
  9:54 24-04-2017 -   Львівський геріатричний пансіонат отримав міжнародну гуманітарну допомогу  
  9:52 24-04-2017 -   Один із найвідоміших дириґентів світу завітає до Львова з єдиним концертом  
Україна
  10:17 24-04-2017 -   Вандали обікрали могилу Лесі Українки у Києві  
  10:12 24-04-2017 -   На Донбасі на міні підірвалась машина ОБСЄ  
  10:9 24-04-2017 -   В Авдіївці електропостачання відновили на 15%  
  17:8 21-04-2017 -   Жданов та Омелян хочуть взяти Мартиненка на поруки  
  16:19 21-04-2017 -   В Одесі знайшли вкрадений пам'ятник солдату Швейку  
Світ
  10:0 24-04-2017 -   Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів  
  9:59 24-04-2017 -   У Голлівуді осквернили зірку Трампа  
  17:5 21-04-2017 -   В Арканзасі вперше за 12 років стратили засудженого  
  15:29 21-04-2017 -   Королеві Єлизаветі виповнився 91 рік  
  12:12 21-04-2017 -   Перестрілка в центрі Парижа: затримано трьох підозрюваних  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

ДІТИ АСФАЛЬТУ
Олександр БОЙЧЕНКО
 
Принаймні від часів Освальда Шпенглера всі знають: одна річ -- культура, а зовсім інша -- цивілізація. Культуру придумали селяни, тому на генетичному рівні вона зберігає пам'ять про свій первісний агроваріант. Так і повелося: культура мусить мати під собою ґрунт, у ґрунті -- коріння, над головою -- зоряне небо. Вдалий символ культури -- дерево. Єднаючи землю і світло, що воно бачить? Моральний закон всередині себе. Натомість цивілізацію, судячи навіть з етимології, придумали городяни. Там, де культуру вкривають тлустим шаром асфальту, настає повна цивілізація -- з електробритвами, водоканалами і вібромасажерами для схуднення.

Добре... Тобто нічого доброго, але жити ж якось треба. Що за таких умов робити митцям? Шпенглер рекомендував зав'язувати з мистецтвом і братися за бухгалтерію або якісь стрибки з жердиною. Митці Шпенглера не послухали: по-перше, якщо ти такий мудрий, подумали митці, то чому сам, замість стрибати, пишеш нам тут трактати у двох томах, а по-друге, десь від Бодлера починаючи, вже мали перед собою докази, що й місто може бути не гіршим об'єктом зображення, ніж вівці й полонини. Але для того необхідно відчути ритм міського життя і виробити адекватні об'єктові засоби вираження, або ж, по-жаргонному кажучи, урбаністичну поетику. Так і стартував процес модернізації літератури.

Я особисто не бачу жодного сенсу ані в тому, щоб цей процес благословляти, ані в тому, щоб його проклинати. З ним просто треба навчитися давати собі раду, пам'ятаючи, що найщиріші сльози, пролиті над культурною Анною Карєніною, не зупинять руху цивілізаційних поїздів. У цьому контексті я вітаю в українській літературі появу кожного нового твору, героєм якого є місто. З найновіших пригадуються два: "Місто уповільненої дії" Анатолія Дністрового та "Ексгумація міста" Світлани Поваляєвої. Розглянемо за порядком.

Щоб краще пояснити, чому мені не сподобався роман Дністрового, мушу вдатися до естетичної аналогії. От є така гра, футбол називається. Грати в неї можна по-різному, залежно від поставленої мети, погоди, стану поля, антропометричних даних гравців, їхньої фізичної та психологічної готовності і таке інше. Можна грати з трьома нападниками, а можна засісти в глухий захист, покладаючись лише на вдалий контрвипад; можна розбирати гравців суперника персонально, а можна застосовувати зонний принцип; можна проходити центр "у стінку", а можна відрізати чужий півзахист довгими діагоналями... Одне слово, можна все -- був би результат. Тобто майже все. Бо, наприклад, вийти на "смарагдовий газон" у ковзанах і з ключкою -- цього вже не можна. Навіть якби суддя дозволив, все одно ніхто б не вийшов: не той, розумієте, ефект, коли намагаєшся у ковзанах на траві дриблінг показувати. Надто уповільнена дія виходить. Оце і є головний закон мистецтва: ковзани самі собою не гірші від бутсів, а хокей може приносити не менше задоволення, ніж футбол. Але футбол у ковзанах -- це вже не футбол і ще не хокей.

Аргументую. Ось я беру до рук книжку і читаю на обкладинці анонс: "Місто уповільненої дії" -- сувора урбаністична картина з життя сучасних підлітків, які стали на шлях злочинів. Написаний грубою, низькою лексикою у манері жорсткої прози, роман присвячений неусвідомленому злу, невблаганному фатуму і водночас надії у вирі небезпек, які чатують на молоді неприкаяні душі". Ну, думаю, слава Богу, нарешті нам покажуть цих гопників у всій їхній неандертальській красі, нарешті й вони заговорять своєю мовою, без усіляких "сливе" й "далебі".

І що ж я бачу? Саме цілковиту непереконливість мовленнєвих автохарактеристик. Ні, обіцяне арго (замість традиційного агро) разом з "факєн шєтами" та приблизними слов'янськими відповідниками (досить одноманітними) тут, ясна річ, представлені, але в якомусь оксюморонному поєднанні зі штампованою стилістикою шкільних творів на задану тему. Наприклад, чи може оповідач про своїх персонажів сказати таке: "Зграя придурків, які не знають таблиці множення і нічого путнього не домоглись у своєму гівняному житті, а тепер прагнуть вийти сухими з води, хоча в кожного такий мандраж, що, дивись, за хвилину-другу повсцикаються"? Може. Але наш оповідач сам є, хай навіть трохи чужим серед своїх, членом цієї зграї, яка сторінку-другу тому "замочила" якогось "типошу". Про що він тоді думав, цей інтелектуал-наратор із залізними нервами? Прошу дуже: "Важкі сутінки осідають на занедбаний парк, в якому ледве видно стовбури дерев, що потопають у суцільній мряці, у невиразній синьо-чорно-зеленій пелені із сивими пасмами; вологі важкі сутінки осідають на туманну річку, другий берег якої губиться у сизій безвісті. Я думаю про непоправне". Ага, вірші в прозі. Щось такого й зі школи пригадується: "Во дні тягостних раздумій..." То тепер будемо знати, про що і як думає сучасний неповнолітній злочинець, спостерігаючи, як його друзі забивають до смерті незнайому людину.

А серед цих друзів є і "сцикухи". Зокрема Мишка, якій "тупа хліборізка" (або ж "коняча пика") не заважає користуватися інтенсивним сексуальним попитом. І ось наступного дня між Мишкою й Олегом (це він -- оповідач) відбувається така розмова. Вона йому каже: "Ти чьо? З тобою буде навіть кльово... Ти любиш ззаду, раком? Прікалуєш, як класно раком!" Ну, він ззаду, мабуть, не дуже любить, тому починає її спокушати в хорошому значенні слова, мовляв, схаменися, треба звідси валити, подумай про майбутнє тощо. На це Мишка раптом роззявляє "хліборізку" і з неї лунає дослівно таке: "У тебе відкрите серце, але моє життя належить тільки мені, тому я нікого не буду слухати". Відкрите серце, прікалуєте? Як там любить повторювати Ірванець: "Ха-ха-ха! -- зареготала Одарка".

Але, зауважить неупереджений читач, у романі ж є не лише стилістичні проколи. Там, мабуть, є і сюжет, і почуття, і філософські відступи, і якісь відблиски добра у злих очах, і взагалі, осмислення проблеми злочину й кари в усіх сенсах -- від фізичного до метафізичного, чи не так? Так. Скажу більше: автор геть не зле тримає певний прозовий ритм, і вибудувана ним фабула потенційно здатна захопити отого неупередженого читача. Але саме через те, що роман задуманий не як забавка, а як трагічна і повчальна історія, мовленнєві проколи руйнують його вщент. Бо якщо я не вірю в художню реальність персонажів, то і їхнє життя з першими коханнями та бійками, переслідуваннями та втечами, ломками та обломами, і їхня смерть -- все це викликає в мені не більше емоцій, ніж життя і смерть компактних монстрів на екрані сусідського монітора. А без емоцій від "Міста уповільненої дії" залишається констатація факту: серед нинішніх підлітків процвітає наркоманія, бандитизм і побутова проституція. Факт, безперечно, страшний, але задля знайомства з ним не конче романи читати. Одне слово, хочете вірте, хочете -- ні, а невдача Анатолія Дністрового мене вельми засмучує, адже тема його роману справді надзвичайно актуальна. І коли ще після цього хтось знову наважиться за неї взятися?

Тим часом ліміт знаків на сьогодні вичерпано, а про "Ексгумацію міста" Світлани Поваляєвої я так нічого й не сказав. То продовжимо наступного разу...









» 
ЗБІРКА ЗОРОВОЇ ПОЕЗІЇ
Іван ЛУЧУК
 
Збірка зорової поезії
Король Мирослав. Час достиглого каміння: Зорові вірші. -- Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. - 176 с.

Збірок зорової, або ж візуальної поезії у нас не так то й густо. Окремих віршів є чимало, а от збірок з'явилося лишень декілька. Маю на увазі не лише актуальну літературу, але й давніше письменство. Якщо сягнути у глибину віків, то понад триста років тому скомпонував дві свої рукописні поетичні збірки класик нашого курйозного віршування Іван Величковський. Траплялися й до нього зорові вірші в нашій поезії, проте саме Величковський сягнув досконалості в цьому штуцерному виді словесної образотворчості. У першій третині минулого століття Михайль Семенко називав цей спосіб творення поезомалярством, і сам був активним його практиком.
Детальніше>>
» 
Що пропонує конкурс "Золотий бабай"?
Михайло МИШКАЛО
 
Це хороша й шляхетна ідея -- популяризувати українську книжку, викопувати з глибин народних і розкручувати нікому невідомих авторів. Чомусь вважають, що народ наш не читає української книжки. Можна посперечатися.

На мою думку, наш народ узагалі мало що читає. А от чому він не читає власне української книжки? Тому що вона серйозна і важка для сприйняття? Напевно, відповідь на це запитання не тільки в мові. Це було б надто просто. Бо як тоді пояснити, що переклади українською народ все-таки читає, а оригінальну українську прозу не дуже?

Можливо, все простіше. Хтось відповість зопалу: тому, що вона погано написана, або тому, що книжка українською мовою його не цікавить, або у нього вже є аналог -- російський, польський, китайський. Напевно, щоб читач захотів перейти на український варіант драми, трагедії, комедії, український текст повинен бути кращим за російський чи китайський. Купувати і читати книжку суто з патріотичних міркувань буде досить невелика кількість читачів.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Скандал на кордоні 
  ·  Очікування компромісу 
  ·  Кличка справді могли отруїти 
  ·  Патріарх вибачив Папі 
Погляд
  ·  Як вирахувати корупцію? 
  ·  Риторичне запитання до мера 
  ·  Що буде далi? 
  ·  На одного силовика менше 
  ·  Янукович від влади 
Поступ у Львові
  ·  До Відня навпростець 
  ·  Житло чиновникам за безцінь 
  ·  "Культурна" вакансія 
  ·  Фонтан біля Опери не потрібен? 
  ·  Нові ділянки для аукціону 
  ·  Приймальня від Ющенка 
  ·  ХДПУ активізується 
  ·  Ректори "круглого столу" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кость БОНДАРЕНКО: Янукович -- не цап-відбувайло 
  ·  Секретні переговори Марчука 
  ·  Пінчуківці критикують Нацраду 
  ·  СІЗО -- розсадник туберкульозу 
  ·  Мороз зірвав репетицію виборів 
  ·  У Мукачевому репресії 
  ·  Литвин не вірить в Януковича 
  ·  Радник Кучми критикує більшість 
Поступ у світі
  ·  Бен Ладен в ефірі 
  ·  Ізраїльтяни відійдуть до 2005 року 
  ·  Смерть італійського заручника 
  ·  Македонія: другий тур 
  ·  Аборигенам не можна пити 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Мобільність може подешевшати 
  ·  ЄС: як постелете, так і виспитесь 
  ·  Полякам євро ще не світить 
  ·  Не треба обмежень 
  ·  Консорціум за версією КС 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Арт-Поступ
  ·  Прилетіла ластівочка 
  ·  ТЕАТР 
  ·  АРТ-АНОНС 
Літературний Поступ
  ·  ЗБІРКА ЗОРОВОЇ ПОЕЗІЇ 
  ·  ДІТИ АСФАЛЬТУ 
  ·  Що пропонує конкурс "Золотий бабай"? 
Спорт-Поступ
  ·  Донбаський вояж 
  ·  "Синьо-жовті" -- найкращі 
  ·  Домашня спроба Романа 
  ·  Головне -- реалізувати свій шанс 
  ·  Знову танці 
  ·  Ганьба 
  ·  Вітрильний спорт 
  ·  Догралися 
post-Поступ
  ·  Кіндерсюрприз 
Пост-Faktum
  ·  Буддисти святкують Новий рік 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Чи є життя на Марсі?