Учора Президент України Леонід Кучма здійснив короткотерміновий візит до Брюсселя, де зустрівся з представником Європейської комісії Романо Проді. Ці відвідини об’єднаної Європи Кучма зміг реалізувати на запрошення самого Проді, який і раніше переймався розвитком політичної та економічної ситуації в Україні.
Півжартом можна було б ствердити, що європейське співтовариство вже й почало забувати, як виглядає глава української держави. І в цьому немає нічого дивного, адже Кучма впродовж кількох місяців практично невиїзний або ж виїзний лише в одновекторному напрямку. Визнаймо, що українське зовнішньополітичне відомство останнім часом продемонструвало чималу європейськість, аби хоч трохи “випрасувати” критичне ставлення Заходу до особи Кучми та розвитку демократії в Україні. Проте коли чуєш із офіційних джерел, що сторони у Брюсселі головно обміняються поглядами на міжнародні справи, то напрошується висновок про штучність цього візиту.
Чи можна ствердити, що після відвідин Брюсселя лишиться позаду міжнародна ізоляція Кучми?
Ймовірно, найближчим часом будуть значно активізовані європейські турне глави держави. І, що найбільш показово, в частині Північноатлантичного Альянсу. Проте поява Леоніда Кучми перед європейським політичним бомондом неминуче супроводжуватиметься драстичними питаннями, одне з яких — “збройне”. Ще перед візитом офіційні речники українського МЗС повідомляли, що глава держави не має наміру обговорювати у Брюсселі тему продажу Україною зброї за кордон. За словами держсекретаря МЗС Олександра Чалого, Україна постійно веде діалог із Європейським Союзом щодо нерозповсюдження зброї на професійному, експертному рівнях.
Нагадати й показати себе, розповісти про післявиборчу Україну, водночас дізнатися, чим живе нині об’єднана Європа, і звірити свій час із європейським (готовністю ЄС бачити нас частиною єдиної великої інтегративної структури) — ось, по суті, консолідована мета візиту Леоніда Кучми.
Офіційний Київ водночас прагнув почути у Брюсселі про перспективи нової форми відносин між Україною і ЄС. Йдеться про бажання України стати асоційованим членом цієї структури.
Наразі діє стара програма інтеграції України в ЄС, підписана Кучмою у 2000 році. Вона передбачає Україні набуття статусу асоційованого члена у наступні 10 років. Перспектива далека з огляду на зближення офіційного Києва з Євразійським економічним співтовариством. Кучма і там прагне асоційованого членства. Вочевидь, це останнє бажання не може вітати Романо Проді. Тож одним із можливих позитивних кроків Леоніда Кучми у Брюсселі є відмова від широких політико-економічних обіймів України у рамках ЄврАзЄС.
»
РАТУША
Сесія компромісів
Сьогодні депутати Львівської міської ради мають шанс закрити або розпалити міжнародний скандал
Оля ІГНАТОВА, Орест ДРУЛЬ
Сьогодні в ратуші відбудеться чергове засідання сесії Львівської міської ради. Питання польських військових поховань таки включено у порядок денний, запропонований депутатам міським головою, і його розгляд має всі шанси стати центральною подією засідання — адже рішення щодо нього може визначати не тільки міждержавні україно-польські відносини, але й стосунки між Києвом і Львовом.
Ймовірно, що в його тіні залишиться визначальне для Львова, у всякому разі на поточну каденцію, затвердження складу виконавчого комітету — колегіального органу управління містом.
Москва і Північноатлантичний Альянс зважилися на суттєве зближення. Вирішення на зустрічі в Рейк’явіку всіх принципових питань щодо створення нової ради Росія-НАТО деякі міжнародні експерти вже встигли охрестити “остаточним завершенням холодної війни”. Утім, багато аналітиків значно скептичніше поставилося до цієї події, вважаючи потепління у взаєминах тимчасовим явищем. Водночас формальне зближення позицій Москви й Брюсселя підштовхує й Київ до активнішої співпраці з Євроатлантичними структурами. Адже аргументи українських антинатовців, що загравання з Альянсом погіршить взаємини України з Росією, в такій ситуації стають повним безглуздям.
Коментатори новин на західних телеканалах, говорячи про успіх зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО та Росії в Рейк’явіку, згадують історичні переговори Михайла Горбачова з Рональдом Рейганом, які теж проходили в ісландській столиці. Але, вдаючись до цієї аналогії, чомусь усі забувають, що тоді, в 1986 році радянсько-американські переговори завершилися повним фіаско. Інша справа, що вони дали імпульс для продовження розмов, які, зрештою, через два роки дозволили послабити напруження на лінії Москва-Вашингтон.
