Замість епіграфу: "Тільки те приречене на тривалість, на вічність, де є містика, а де містики нема -- все календарне. Воно має початок і кінець, а містика -- поза часом".
Василь Герасим'юк
Одна з лауреаток цьогорічного конкурсу "Коронація слова" Наталя Очкур мимохідь вирушила у власну літературну подорож. Її вже коронований дебют мимовільно зачепив і "прекрасне, магічне місто, застиглу в камені симфонію краси" -- Львів. Героїня її роману вибрала для ділової зустрічі час, коли всі найбільше схильні вірити в дива -- Різдво. У цьому випадку що ще залишалося робити молодій самотній дівчині на ім'я Лана, котра стільки разів (і не лише заради підписання успішних контрактів) "грішила" вродою -- українською й неабиякою. Втім, початок роману набагато цікавіший, ніж його гепі-енд. Ось така приємна книжечка:
Наталя Очкур. Містичний вальс. Роман. -- Львів: ЛА "Піраміда", 2004. -- 276 с. з іл.
Принагідно згадуєш (під час прочитання "Містичного...") про популярного сучасного казкаря Коельо, котрому його надмірної наївності та запозиченої містики розпещений якісною белетристикою читач не вибачить. Мріяти треба практично, а не віртуально. Зараз все купується й продається: ми ж у третьому тисячолітті живемо. Єдине прохання не мрійте так екзальтовано, як Лана, бо "вдаритеся" в якусь стіну й у образі чужинки (із цілющими "чарами" від ВАТ "Київлікпрепарат") втрапите в Рутенію сімсот сорок п'ятого року від створення Світла:
-- Он як? І хто ж створив Світло?
-- Власне кажучи, ніхто. І назва ця не дуже правильна, але так вже склалося... Світло саме себе створило".
Про Рутенію у "Історії України" (у двох томах) Наталії Полонської-Василенко чи в англійській енциклопедії XIII ст. Бартоломея написано: "Галиція розлога й багата країна, quae nunc Rhutenia a pluribus nominatur", себто Галичину ототожнювали з Руссю. Навіть в анонімному географічному трактаті 1308 року (який нині зберігають у Парижі), сказано: "Рутенія -- величезна країна, сусідня з Грецією та Болгарією". Історія вам навряд чи буде на думці, хоча пам'яті ви не позбудетеся, навпаки -- ваша чуттєвість не захоче бавитися в історичні дослідження чи в історіософські головоломки. Ви, Світлано, навіть уявити собі не зможете, що втратите голову від кохання до короля Рутенії. Пізніше ж, після того, як вилікуєте 33-річного чоловіка від крупозної пневмонії, несподівано станете коханою коханкою. В країні, де ім'я Світлана -- неймовірна річ, бо у цій релігії "існують ті, кого називають Духами Світла, і вони, хоч і відповідають кожен за свою ділянку роботи -- за сяйво, мерехтіння, відблиск, спалахи, та імен власних не мають. Просто -- Духи Світла, нічого особистого". Особистостям на ім'я Світ-лана не місце в невідомій державі із забутими сьогодні кодексами честі, віршованими шлюбними присягами та королями, які вагаються перед вибором: влада або жінка.
"Ця подорож у інший вимір -- поєдинок того, чого бути не може, з тим, чого бути не повинно, битва, в якій перемагає людська душа, бо вона -- безсмертна".
Справжній король вибере владу. Наївна ж Світлана потім у сучасному світі звірятиме задушевні думки колишньому коханцеві, майже заломлюючи руки з розпуки. Після романтичних вечорів настають шизофренічні світанки.
-- Це кара Божа. За те, що я так ставилася до чоловіків.
Крістіан засміявся.
-- А може, твоя поведінка -- то відплата за всіх ображених жінок світу, за всіх, хто потерпає від нас, чоловіків. Як тобі така версія?
Мавки впоралися із відповіддю, звичайно, в народному стилі набагато краще, тільки спробуйте зрозуміти:
"Ой, сестро, сестро, навчи кохати, / Навчи любити, навчи чекати... / Та мовить сестра: любов -- облуда, / Прийде -- навчишся, та пізно буде!"
Хоч танцювали мавки і не містичний вальс, і не з королем (якщо танцювати -- то з королем, якщо ризикувати -- то...), але все одно це були інакші, не з "Лісової пісні" мавки, щобільше, не такі розпачливо безталанні. Та цей "художній хоровод" п. Наталі вдався. Тут помилитися було складно: крізь найхитромудрішу патетику, романтику, історію, казку має пробиватися щось щиро українське. Незважаючи на те, що дорослі (нема різниці, чи на Сході, чи на Заході України) самі заплуталися: як краще пояснити власним дітям, що означають два незвичні слова -- "українське" та "містика". Розумієте, українське -- то справжня містика... Добре пильнуйте те українське, бо воно візьме й зникне. Містично. |
