BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю в Поступі.    Дати в Поступі.    Поступ технологій.    Арт-Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Спорт-Поступ.    Розмаїтий Поступ.    КіноПоступ.    Наша Афіша.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
16 травня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:2 28-03-2017 -   Віктор Пушкарьов звільнився з міської ради за згодою сторін  
  16:1 28-03-2017 -   Понад 50% безробітних Львівщини становлять жінки  
  15:52 28-03-2017 -   У Львові затримали рецидивіста, який торгував боєприпасами  
  14:26 28-03-2017 -   У Львові на хабарі затримали прокурора  
  12:51 28-03-2017 -   На Львівщині може з’явитися завод із ливарного виробництва  
Україна
  16:57 28-03-2017 -   Справу Януковича передали в інший суд  
  16:0 28-03-2017 -   У Чернівцях патрульного поліцейського звільнили за кермування напідпитку  
  15:57 28-03-2017 -   Сума збитків від вибухів та пожеж у Балаклії може сягнути близько 300 млн грн  
  14:44 28-03-2017 -   Україна починає страждати через брак води, - Мінекології  
  14:25 28-03-2017 -   На Київщині затримали організовану групу рекетирів  
Світ
  16:59 28-03-2017 -   В Австрії заборонили носити паранджу в громадських місцях  
  15:57 28-03-2017 -   Австрія виходить з угоди ЄС - не хоче приймати біженців  
  12:30 28-03-2017 -   Британія ввела в обіг нову монету в 1 фунт  
  11:8 28-03-2017 -   Литва відмовиться від російських гелікоптерів  
  10:56 28-03-2017 -   У США невідомий купив будинок дитинства Трампа  


Seoul, seoul kuims medical center


  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дати в Поступі  »  ВІЙНА

___________________________________________________________________________

Польський наступ на Галичину
Ігор МЕЛЬНИК
 
14 травня 1919 року о пів на п’яту ранку, після кількох артилерійських залпів розпочався наступ польського війська на позиції Української Галицької Армії. Внаслідок двократної переваги супротивника та нестачі озброєння й амуніції УГА не змогла стримати ударів польських та румунських військ і, незважаючи на героїчний опір, зокрема під час Чортківської офензиви, змушена була за два місяці відійти за Збруч.


До травня 1919 року воєнні дії на фронті українсько-польської війни велись із перемінним успіхом.
УГА, не отримуючи дієвої допомоги з боку армії УНР, не змогла власними силами відбити втрачену у листопаді 1918 року галицьку столицю та витіснити поляків за Сян. Польща, незважаючи на значно більші, ніж у ЗУНР, ресурси та людські резерви, теж не була в стані здобути вирішальну перевагу у воєнних діях на свою користь і обмежувалась локальними операціями для забезпечення комунікацій із напівобложеним галичанами Львовом.

“Блакитна армія”

Однак час грав не на користь ЗУНР, бо єдиний її союзник, армія УНР, відступала під ударами більшовиків до кордонів Галичини, а Польща нарощувала свої сили, отримуючи допомогу від переможних держав Антанти.

Найдієвішою допомогою стало прибуття наприкінці квітня до Польщі чотирьох дивізій польської армії з Франції під командуванням генерала Юзефа Галлера. Це було майже 100 тисяч вояків, оснащених найсучаснішою зброєю, зокрема танками і літаками. Вони були одягнуті в голубі однострої, тому це військо ще називали “блакитною армією”

Із пропозицією сформувати польське військо у Франції вперше звернулось, як це не дивно, у травні 1917 року російське посольство в Парижі. В той час у Росії поряд іншими національними частинами (українськими, латвійськими, чеченськими, чеськими...) утворювався і польський корпус Довбура-Мусніцького.

Французький уряд своїм декретом від 4 червня 1917 року ухвалив створити “самостійну, автономну” польську армію з польських іммігрантів у Франції, США (22 тисячі), Канаді, Бразилії, а також поляків-військовополонених із війська Німеччини та Австро-Угорщини (35 тисяч). Польські діячі спочатку запротестували проти цієї ініціативи, тим більше, що цим військом мав керувати російський генерал Платон Лещинський. Однак Романові Дмовському, керівникові польського національного комітету в Парижі, вдалося переконати своїх співвітчизників, що після закінчення світової війни Польща потребуватиме військо, а збройний внесок поляків у перемогу Антанти стане важливим чинником під час мирної конференції, яка вирішуватиме долю повоєнної Європи.

Усього було сформовано чотири дивізії під загальним командуванням французького генерала Л.Арщинара. Одна з них ще встигла у жовтні 1918 року взяти участь у боях із німцями у Шампані. З 4 жовтня того ж року командування польським військом прийняв Ю.Галлер. Однак командирами усіх дивізій та багатьох частин і підрозділів залишались французи. Чимало їх було серед офіцерів та вояків. Кількадесят із них загинуло у боях з УГА та більшовиками у 1919-1920 роках у Галичині. У 1938 році на честь французьких піхотинців, “полеглих під час боїв за Львів та південно-східні креси”, було споруджено пам’ятник на польських військових похованнях Личаківського цвинтаря.

Поряд із цим монументом, з другого боку катакомб, було збудовано пам’ятник трьом американським пілотам з VII ескадрильї ім. Тадеуша Костюшка. Двоє з них загинуло внаслідок катастроф, а один – під час боїв із будьонівцями влітку 1920 року.

Та повернімося до травня 1919-го. Керівництво держав Антанти погодилось використати армію Галлера в Польщі лише у боях проти більшовиків, і, можливо, проти Німеччини, якщо б та загрожувала новоутвореній Польській державі із Заходу. Однак польське командування скерувало дві дивізії “блакитної армії”, котра тоді ще номінально підпорядковувалася верховному командувачеві союзних військ маршалові Фошу, на галицький фронт. Пізніше Галлер виправдовував такий непослух і віроломство тим, що мав усну домовленість із французьким командуванням про використання своїх дивізій у Галичині. До того ж, командирами 1 та 2 дивізій цієї армії, зведених у корпус генерала Домініка Одрі, були теж французькі генерали Бернар та Моделон. Вони б не посміли діяти всупереч вищому французькому командуванню. Згодом дивізії “блакитної армії” стали 11, 12,13 та 18 дивізіями польського війська.

Польський наступ

Тим часом приготування до польського наступу велось під прикриттям міжсоюзної комісії для встановлення перемир’я під керівництвом британського генерала Люїса Боти. Умови перемир’я передбачали втрату для ЗУНР Львова, Перемишля, Самбора, хоча залишали в руках галичан Дрогобич та Борислав. Незважаючи на тяжкі умови, делегація ЗУНР змушена була погодитись на такі умови 13 травня 1919 року.

Однак полякам це перемир’я вже не було потрібне, бо наступного дня вони починали свій наступ, щоб остаточно окупувати усю Галичину. Намагаючись виправдати недотримання польським військом умов перемир’я з УГА, прем’єр-міністр Іґнаци Падеревський писав у телеграмі президентові США В. Вільсону 14 травня 1919 р.

“Прагнучи сповнити бажання Пана та Ваших Колег, вивчив докладно ситуацію, і виявилось, що внаслідок чисельних злочинів, що скоюють українці у Східній Галичині, убивств та різанини, які можна порівняти лише з тим, що здійснювали турки з вірменами, увесь народ одностайно домагається енергійної та рішучої акції... Збудження в країні та обурення навіть найпоміркованіших елементів серед керівних особистостей настільки велике, що уряд безсилий. І , в принципі, неможливо було б вимагати, щоб населення зберігало спокій та терпіння, будучи жорстоко мордованим військами, які повстають проти власних провідників, організованими бандитами, що вдаються до грабежів. А від польського уряду вимагало провадити з ними переговори як з рівними”.

Виглядає, ніби УГА, яка до кінця у найтяжчих умовах засвідчувала взірець дисципліни, організованості, гуманності та толерантного ставлення, навіть до супротивників, утратила здатність підкорятись наказам, а польське військо, обурене “українськими злочинами”, всупереч наказам уряду, “автоматично” загарбує увесь край. Можемо лише дивуватись, що подібну депешу, підписану хоч і шовіністично засліпленим, але все ж освіченим та інтелігентним піаністом-віртуозом світової слави, всерйоз сприймають глави великих держав.

Українська делегація на Мирній конференції в Парижі намагалась апелювати до керівників держав Антанти про припинення польського наступу та виводу з галицького фронту дивізій “блакитної армії”. Українські вимоги навіть знайшли розуміння у британського прем’єра. Лойд Джордж заявив тоді на Найвищій раді Паризької конференції: “З того досвіду, який я мав щодо Росії, я прийшов до переконання, що єдиним способом боротьби проти більшовизму є використання національного елементу тієї країни, про яку йдеться. Всюди там, де діють лише чужі війська, міцніють з тієї причини більшовицькі рухи. Щоб поборювати більшовизм в Україні, треба радше використати українців, а не поляків. Цілком природно, що українці мають право сказати, що поляки під претекстом боротьби проти більшовизму, у дійсності руйнують і грабують їхню країну і тому буде той наслідок, що Україні буде просто нав’язаний більшовизм.”

Однак Найвища рада не поспішала розглядати положення в Галичині і відклала це питання до кінця червня. Щоправда, полякам рекомендували забрати дивізії “блакитної армії” з Галичини та припинити наступ. Та поляки не поспішали виконувати ці розпорядження.

Генерал Вацлав Івашкевич (до речі, його могила, одна з небагатьох, що збереглась на “Цвинтарі Орлят”), котрий 31 травня 1919 року перейняв від Ю.Галлера командування польськими військами у “Східній Малопольщі” та на Волині, виправдовувався, що “групи і дивізії самостійно проводять подальший наступ, керуючись особистими амбіціями командирів... та виправдовуючись проханнями місцевого населення... Зв’язок повністю відсутній, а командування втратило вплив на розвиток подій.”

Хоча під кінець травня більшість частин “блакитної армії” змушені були покинути галицький фронт, свою справу вони зробили. УГА змушена була протягом трьох тижнів відступати під ударами переважаючих сил поляків (див. мапу). На додаток 24 травня розпочала окупацію Покуття румунська армія. 26 травня уряд ЗУНР залишив тимчасову столицю – Станіславів, перебравшись спочатку до Бучача, а потім до Заліщик.

До 6 червня УГА відійшла у трикутник між Збручем, Дністром та містом Чортковом. Та, неначе стиснута пружина, галицька армія спромоглась на надзвичайний чин – Чортківську офензиву, внаслідок якої польські війська були відкинені поза лінію Броди, Золочів, Галич. Щоб рятувати ситуацію, командування обійняв особисто начальник держави Юзеф Пілсудський.

25 червня Найвища рада Паризької конференції, “щоб забезпечити особи та маєток мирного населення Східної Галичини проти небезпек, які їм грозять від більшовицьких банд,” уповажнила “сили Польської Республіка вести свої операції аж по ріку Збруч”. До Галичини знову стали перекидати дивізії “блакитної армії”. 28 червня 1919 року поляки розпочали контрнаступ. Знекровлена і позбавлена засобів до продовження боротьби, УГА відступала під ударами переважаючих польських сил і 16-17 липня перейшла Збруч, щоб продовжити свій бойовий шлях на Великій Україні.

Переможці чи переможені?

Польща домоглася того, що хотіла. Тим більше, що згодом польську окупацію Галичини, Холмщини, Підляшшя, Західної Волині, окрім держав Антанти, санкціонував Головний отаман Симон Петлюра та уряд УНР. Рада амбасадорів Британії, Франції, Італії та США визнала 14 березня 1923 року Польщу, щоправда, за умови автономного устрою.

Наперекір цьому варшавський уряд проводив політику інтеграції Галичини до Польської держави та асиміляції галичан та інших національних меншин. Не було реалізовано навіть таких обіцяних постулатів, як відкриття українського університету.

Натомість робилось все для утвердження польськості у Львові та Галичині. Одним із таких символів польських амбіцій мав стати монументальний комплекс на Личаківському кладовищі – “Цвинтар Орлят”.

Символічно, що саме звідси у 1925 році було взято останки польського вояка для могили невідомого солдата на Саській площі (тапер площа Пілсудського) у Варшаві. На його місці під плитою невідомого солдата у Львові було поховано трьох невідомих солдатів, які загинули на початку 1919 року на Персенківці, під час чергового наступу УГА на Львів.

Створена завдяки захопленню чужих земель ІІ Річ Посполита значно розширила свої кордони поза межі власної етнічної території. Подібним чином, за рахунок сусідів, значно розширили межі своїх тодішніх держав чехи, румуни, серби.

Але важко назвати це справжньою перемогою, бо національні рухи поневолених народів розсаджували зсередини ці держави, і вони стали легкою здобиччю для гітлерівської та сталінської агресії в 1938-41 р.р.

Незважаючи на це, територіальні здобутки після першої світової війни мали істотний влив на переділ кордонів після 1945 року. Наприклад, Польщі, хоч і довелося відмовитись від більшої частини українських, білоруських та литовських територій, замінених на Сілезію, Померанію та Південну Прусію, за рахунок Німеччини, проте полякам вдалось утримати тоді Лемківщину, Холмщину, Надсяння, Підляшшя, з яких в ті роки було вигнано корінне українське населення.

Меморіал на Личакові, як і більшість інших місць пам’яті загиблих у війнах 1918-1920 років поляків та українців, зруйнував комуністичний режим СРСР та ПНР.

Тепер поляки та українці поступово відновлюють свої національні святині, поступово долаючи недовір’я та спадщину минулого взаємопоборювання, яке не принесло користі жодному з наших народів.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Мартинюк - Плющ - Литвин 
Погляд
  ·  Сесія компромісів 
  ·  Європейська демократія нарешті побачила Кучму 
  ·  Росію допущено до натовського столу 
Поступ у Львові
  ·  Львів перед загрозою зневоднення 
  ·  Кадри вирішують усе 
  ·  Петро Бенюк видужує 
  ·  Викиду радіації не було 
  ·  День пам’яті про СНІД 
  ·  Міцний дах для міста 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Збройний скандал № 2 
  ·  У 2015 році – повний “дембель” 
  ·  Ліквідували порностудію 
  ·  В Україні з’явиться новий канал 
  ·  Спека загрожує врожаю 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Закид проти кандидата в канцлери 
  ·  Атака на День незалежності 
  ·  Кашмірське протистояння триває 
  ·  Новий режим санкцій 
  ·  Суд над заколотниками 
  ·  Перша жертва коров’ячого сказу в Японії 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю в Поступі
  ·  Кшиштоф Савіцький: Погляди на польський патріотизм бувають різними... 
Дати в Поступі
  ·  Польський наступ на Галичину 
Поступ технологій
  ·  Черговий рекордсмен від корпорації Intel 
  ·  Корисні поради зі знищення комп’ютера 
  ·  Мобільник” для сліпих глухонімих? 
Арт-Поступ у світ
  ·  Лондонці попрощалися з “Кішками” 
  ·  Дон Кіхот” – найкраща книга світу 
  ·  Злощасний грип Поваротті 
  ·  Картина Ван-Гога – в японському банку 
  ·  Колізей знову у шоу-бізнесі 
  ·  Міністр звинувачує Німеччину в цензурі 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Спорт-Поступ
  ·  Україна втратила Лобановського 
  ·  Чи очолить Блохін “Карпати”? 
  ·  Буряк визначився 
  ·  Українці зіграють із чемпіонами 
  ·  У “Феррарі” — проблеми 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Розмаїтий Поступ
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
  ·  Загадки міста Лева 
КіноПоступ
  ·  Мадонна гратиме у фільмі про Джеймса Бонда 
  ·  Клуб диких режисерів 
  ·  55-й кінофестиваль у Каннах 
  ·  У Каннах настав кінець Голлівуду 
  ·  Помер Ів Робер – режисер комедії “Високий блондин у чорному черевику” 
Наша Афіша
  ·  НАША АФІША 
Пост-Factum
  ·  Ґумовий учитель Йода опинився на смітнику 
  ·  КАЛЕНДАР