BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    Дайджест.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
2 квітня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  


Программа развития памяти детей эйдетика


  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Мисливець за носорогами
Усім минулим і майбутнім виборам присвячую
Олександр БОЙЧЕНКО
 
"Мені нічого не залишилося, як обробляти свій сад, малювати картини і чекати на кінцеву катастрофу", -- повторював наприкінці життя засновник драми абсурду Ежен Йонеско. Його персональна кінцева катастрофа сталася рівно 10 років тому.

У фіналі однієї з найпопулярніших п'єс Йонеско "Урок" учитель-вар'ят "дістає з шухляди великого ножа..., добре розмахується і одним ударом вбиває ученицю". Радянські критики (як, зрештою, і західні з табору прогресивних) любили помудрувати про хворобливу уяву Йонеско, про її навмисну відірваність від реальних проблем сьогодення та про химерну невмотивованість учинків його персонажів. А позаминулого тижня вихователь одного з чернівецьких навчальних закладів ножем убив учня цього ж закладу. Певно, просто не знав, що в реальній дійсності так не буває.

Сам Йонеско не дуже любив (чи то пак, дуже не любив) визначення "драма абсурду" і зовсім не вважав, що своєю творчістю абсурдизує дійсність. Світ і так неймовірний з погляду здорового глузду, відповідно цей любий обивателям здоровий глузд виявляється неспроможним вирішити ті проблеми, які, на думку драматурга, постають перед сучасним театром. "П'єса для мене, -- пише Йонеско, -- авантюра, полювання, відкриття навколишнього". Звичайно, навколишнє видається нудним, буденним і банальним. Але якщо до нього підібрати належний -- хай уже буде абсурдний -- ключ, то можна виявити такі сюрреалізми, перед якими зблідне найхимерніша фантазія.

Своє полювання на приховану реальність Йонеско розпочав з мови. Його перша п'єса "Голомоза співачка" і була задумана як трагедія мови. Нафарширувавши текст стандартними підручниковими фразами, драматург оголив на сцені відчуття, яке мав би пережити кожен, хто хоч раз бував на мітингу, з'їзді, конференції, партійних зборах, творчому вечорі, корпоративній вечірці чи будь-якому іншому заході, де збирається більше, ніж одна істота. А саме мова -- це вже не засіб спілкування, люди говорять лише для того, щоб нічого не сказати. Завдяки "Голомозій співачці", зауважив Сартр, "виникає дуже гостре уявлення про абсурдність мови: настільки, що не хочеться взагалі говорити". Можна б згадати й проникливе спостереження великого захисника соцреалізму від шкідливих західних впливів Якова Фріда, мовляв, текст "Голомозої співачки" "межує з ідіотизмом". Окрім усього іншого, іронія долі тут полягає в тому, що текст самого Фріда, як і присвячені драмі абсурду тексти Міхеєвої, Бояджієва чи Абалкіна, цю межу легко долає, підтверджуючи цим, що Йонеско таки мав рацію. (Про мовлення, яке заполонило наш теле- та радіоефір, а також про всілякі виступи перед народом наших "провідників" я взагалі мовчу: все це з-за вказаної межі навіть не визирає).

А тим часом на світі є читачі (звичайно, не серед поступівських), які схильні вважати трагедію мови суто філологічною проблемою. Не хотілося би про це говорити, але вони можуть сміливо записуватися до гурту персонажів Йонеско. Бо біда не втім, що мова нас не любить, а в тім, що трагедія мови -- це трагедія її носіїв, мовний параліч -- це параліч тієї колективної свідомості, в якій мова живе (тобто мала б жити). "Існує безпосередній зв'язок, -- пише Володимир Діброва, -- між занепадом мови і тією легкістю, з якою люди підпадають під вплив брехливої риторики політиканів, рекламних агентів та мілітаристів". Водночас оскільки самі розумові паралітики власної трагедії не усвідомлюють, то їхня поведінка набуває виразно фарсового вигляду, що й засвідчують п'єси Йонеско. Трагіфарс -- ось, мабуть, найкраще визначення для його драматургії.

Стандартизація мовлення тягне за собою стандартизацію мислення і чуттєвості, а звідси один крок до найвідомішої метафори Йонеско -- перетворення людей на стадо носорогів. Так драматург підходить до головної проблеми своєї творчості -- проблеми ідеологізації мас і масовізації людини. Самотність, яка ще недавно видавалася літературі великим лихом, для Йонеско є недосяжним ідеалом: людина, на його думку, страждає не від самотності, а якраз від неможливості бути самотньою в нашу епоху натовпу, епоху носорогів. Чому саме носоріг став символом ідеологізованого представника мас? Йонеско пояснює: це тварина, яку людський розум не здатен осягнути. У носорога надто товста шкіра, з ним намагаєшся розмовляти, а він тебе не розуміє, бо переконаний в істинності тієї пропаганди, жертвою якої він, власне, і є.

П'єса "Носороги" (як і багато інших) знову завдала клопоту всій ідейній громадськості, незалежно від правизни чи лівизни сповідуваних тією громадськістю ідей. З одного боку, в цій драмі-притчі легко відгадувалась історія нацифікації Європи: хтось уже давно був у душі носорогом і лише чекав слушної нагоди набути адекватного зовнішнього вигляду, хтось перетворювався з кар'єрних міркувань, хтось -- зі страху, а хтось завдяки специфічному розумінню свого обов'язку перед владою, якою би та влада не була (як говорить Мадлен у "Жертвах обов'язку", "дуже приємно підкорятися законові, бути доброчесним громадянином, виконувати свій обов'язок, мати чисте сумління..."). Причин багато -- результат один: зносороження. З іншого боку, Йонеско ні тут, ні деінде не висуває позитивної програми. Ідейну публіку це дратувало: добре, -- казала ідейна публіка, -- фашизм -- трагічна помилка, але яка ідея є правильною? У Вас, пане Йонеско, -- продовжувала ідейна публіка, -- якось так воно все невизначено і розмито, отже, й змальоване Вами зносороження може натякати і на лібералів, і на націоналістів, і на християн, і на атеїстів, і на сіоністів, і на антисемітів... Еге ж, -- відповідав Йонеско, -- саме це я і мав на увазі, бо коли вас кине під свої непарні копита стадо носорогів, ви можете й не встигнути довідатися про віросповідання чи національну приналежність того стада (зрозуміло, за умови, що ви не є його членом).

Через те Йонеско й критикував, наприклад, театр Брехта: йому імпонувало брехтівське очужене викриття механізмів влади, але він категорично не сприймав апології нових революційних ідей. Бо знав: правда на боці революціонера лише до тих пір, поки він сам не прийшов до влади. А далі відбувається заміна однієї ідеології іншою, а значить заміна правого зносороження лівим. Або навпаки. Усі соціальні, політичні та релігійні ідеї породжені добрими намірами, але й найкращі з-поміж них, варто їм лише здобути статус обов'язкових, перетворюються на інструменти уніфікації неповторного людського "я". "Недосконале рішення, знайдене самою людиною, -- пише Йонеско, -- є безмежно ціннішим за готові рецепти, які відучують мислити самостійно".

Як завжди, чесний перед собою, незадовго до смерті він зізнався: "Мені здається, що люди існують у безглуздому світі. Як ми сюди потрапили? Чому на землі більше зла, ніж добра? Ось на це запитання, яке я задаю собі все життя, я так і не зміг знайти відповіді". Можливо, це й на краще: принаймні його відповідь не заважатиме кожному з нас шукати свою.









» 
Прем'єра у Львівській опері
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Ця прем'єра, яка має відбутись у Львівському театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької 3 квітня, стане найяскравішим акордом Року Польщі в Україні. На цю прем'єру мають приїхати міністри культури Польщі та України. А також запрошено визначного поляка Збіґнєва Бжезінського. "Страшний двір" Станіслава Монюшка -- опера, яка має окреслити новий етап у творчому житті нашого театру. У співпраці зустрілись українські та польські митці, одержимі бажанням відтворити музичний світ класика польського оперного мистецтва Станіслава Монюшка. Усі з нетерпінням чекають прем'єри і, мабуть, навіть собі уявити не можуть, що до цієї прем'єри чи точніше до рішення про цю постановку театр йшов три роки.
Детальніше>>
» 
Гостина та гостинець одеського оркестру
Яким ГОРАК
 
Хоч уже понад сто років (відколи існує у Львові філармонія) наше місто завжди було одним із місць паломництва гастролерів-музикантів, впродовж останніх років, головно з причин фінансово-організаційних, приїзди виконавців стали, на жаль, не такими частими, як хотілося б. З відсутністю гастролерів львівські музиканти (особливо ті, які не мають змоги гастролювати самі) втрачають орієнтацію у тому музичному процесі, що відбувається довкола, мусять замикатися в собі. Тому й не диво, що з'ява одного гастролера викликає ажіотаж, масове зацікавлення, стає подією, навіть коли його виступ не є на належному якісному рівні. А що вже казати про приїзд великого колективу! Але, як то не сумно, а гастролі симфонічного оркестру -- рідкість... Тому приїзд до Львова Національного одеського філармонійного оркестру, очолюваного заслуженим артистом України Гобартом Ерлом, став приємною несподіванкою, ковтком свіжого повітря.
Детальніше>>
» 
День театру
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Я повернулась до Львова на світанку Дня театру. Було похмуро, і відчуття театральності в сірості Львівського автобусного вокзалу не було ні на йоту.

Мій театральний настрій не могла знищити львівська похмурість, бо власне у Вроцлаві я познайомилась зі справжнім театральним чоловіком, Мирославом Коцуром, адептом Театру Лабораторіум і Єжи Гротовського, теоретиком і практиком польського театру. Про цю особу справді варто розповісти окремо. Але саме спогади про його лекції допомогли мені подолати труднощі дороги, коли десь недалеко від Кракова поламався автобус, і нас пересадили в інший, що, мабуть, традиційно супроводжувалось ненормативною лексикою. Тож краще було згадувати лекції пана Мирослава, в яких цікаво поєднались розповіді і про експедиції на Лемківщину, і про античний театр, і про сучасний польський театр, в якому Коцур має досвід і як теоретик, і як практик.
Детальніше>>
» 
Концерт справджених очікувань
Світлана ВЕСЕЛКА
 
Вони царюють нарізно, кожна у своєму світі: скрипка і гітара. Не заздрять одна одній -- немає в тім потреби, та й не та в кожної вдача: шляхетні, любимі, а що вже знані... А що вже оспівані!

А от щоб зустрітися на нейтральній території, у сольному концерті, якось не виходило. Не співвідносилося темброво. Не було задокументованих композиторами підстав. Одне слово, як в українському прислів'ї: знай швець своє шевство, а кравець --кравецтво. Можливо, прецеденти були... Але в історії залишився романтичний епізод з життя Ніколо Паганіні. Легенда, як цей диявол у подобі геніального скрипаля закохався в жінку, яка терпіти не могла скрипки і заборонила коханцеві грати на ній. І Паганіні ...перекваліфікувався, досягнув тільки йому підвладної висоти в грі на гітарі, а головне -- написав "Концертну сонату" для скрипки й гітари. Цю сонату виконував у храмі Св. Лазаря дует у складі скрипаля Остапа Шутка та гітариста Лео Вітошинського.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Вода цілодобово 
  ·  Україна -- ЄС: переговори припинено 
  ·  "Поступ" вітає переможців 
Погляд
  ·  Шоу для Сороса 
  ·  Балогу зняли з рестрації 
  ·  Задорожній про купівлю депутатів 
  ·  Податкова не перевірятиме медіа 
Поступ у Львові
  ·  Обіцяного три роки чекають 
  ·  Будівництво попри суд 
  ·  Профспілкам не вірять 
  ·  Проблема сільських сміттєзвалищ 
  ·  Спостереження під маскою 
  ·  Суддівське новосілля 
  ·  Земельні претензії до військових 
  ·  Першоквітневі пакунки 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Політреформа на межі зриву 
  ·  Кучма реорганізував суди 
  ·  Литвин критикує пропорційку 
  ·  Медведчук замінить Ківалова? 
  ·  Місцеві вибори на старті 
  ·  Тарасюк просить допомоги 
  ·  Народ не знає про політреформу 
  ·  Збитки від злочинів відшкодує держава 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Замість єдності -- стіна 
  ·  США тиснуть на сербів 
  ·  Вісім мільярдів для Афганістану 
  ·  Росія обмежила демонстрації 
  ·  Віагра як виборча технологія 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Поляки запанікували 
  ·  Спиртова монополія 
  ·  Австрійські супермаркети у Львові 
  ·  Мобільний зв'язок дешевшає 
Аналітика у Поступі
  ·  Фатальні три відсотки 
Арт-Поступ
  ·  Мисливець за носорогами 
  ·  Прем'єра у Львівській опері 
  ·  Гостина та гостинець одеського оркестру 
  ·  День театру 
  ·  Концерт справджених очікувань 
Літературний Поступ
  ·  ЮВІЛЕЙНІ ПОКЛИКАННЯ ЛУГОСАДУ 
Спорт-Поступ
  ·  Яка дисципліна -- такий результат 
  ·  Котельник знову найкращий 
  ·  Росіянки під загрозою 
  ·  Більярд для студентів 
  ·  Львів'яни б'ються найкраще 
  ·  Футбольний день Європи 
  ·  Покликання на довгі роки 
Дайджест
  ·  Сороса скривдили 
post-Поступ
  ·  З Новим роком, або Ґудбай, Варшаво 
  ·  Криза вибору 
Пост-Faktum
  ·  Гіти Дня дурнів 
  ·  КАЛЕНДАР