BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Поступ технологій.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Поступ реляксу.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
19 березня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  18:30 22-03-2017 -   На площі Кропивницького розпочато реконструкцію  
  17:4 22-03-2017 -   На початку травня у Львові відкриють Центр адопції безпритульних тварин  
  16:10 22-03-2017 -   Від завтра, 23 березня, буде перекрито рух транспортних засобів на вул. Бальзака  
  15:40 22-03-2017 -   У Львові відкрили «Вікно життя» для немовлят  
  14:38 22-03-2017 -   Впродовж дня подача опалення призупиняється, - тепловики  
Україна
  17:8 22-03-2017 -   Гройсман показав найгірші дороги України  
  17:7 22-03-2017 -   Юлії Самойловій заборонений в'їзд в Україну на три роки  
  16:2 22-03-2017 -   До України прийде похолодання  
  16:0 22-03-2017 -   У Києві повітряна хвиля від потягів ледь не вбила двох людей  
  15:42 22-03-2017 -   СБУ: В Одесі розкрита російська агентурна мережа  
Світ
  18:36 22-03-2017 -   Земля і Марс можуть зіткнутися - геофізики  
  17:5 22-03-2017 -   Рокфеллера поховають на сімейному кладовищі  
  16:7 22-03-2017 -   Відкрите на ніч вікно може врятувати від діабету - вчені  
  14:40 22-03-2017 -   У Кувейті заборонили фільм Красуня та Чудовисько  
  12:3 22-03-2017 -   Держдума заборонила перекази в Україну через іноземні системи  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

Львівські обсервації
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Татусько -- пострах олігархів

Все ся круте, все ся верте, ніц на місці не стоїт. А як і стоїт, то не довго. Але я не про те, про що ви подумали, бо про те мені часу нема думати. Мушу думати про нарід. А з народу думка моя спурхнула на комуністів. От, скільки часу були вони стійкими олов'яними солдатиками, га? А й на них правець найшов. Нє, ліві правими не стали, але якось так тихенько, без галасу приєдналися до провладних сил, хоча недавно ще вважалися непримиренними ворогами. Як сказав Петро Симоненко на пленумі КПУ, "на цьому етапі частково збіглися політичні вимоги нашої партії та корисливі, підступні інтереси влади". Тобто гроші не пахнуть. А мета, як відомо, виправдовує засоби.

Для комуністів і соціалістів тепер олігарх -- друг, товариш і брат. А це, до речі, йде в розріз із новою генеральною лінією нашого Татуська, який заявив, що олігархам не місце у парламенті та уряді. Сказав, як відрізав. Я аж мало вареником не вдавився, як єм то зачув. Невже чистки зачнуться? Та на олігархах він не спинився, бо додав, що взагалі тих, хто має власний бізнес, не слід брати в уряд.

Тяжко сказати, що це таке найшло на Татуська. Може, що з'їв? Індіанці Латинської Америки вживають інколи мухомори для того, аби ввійти в транс і зазнати осяяння. Що саме спричинило осяяння Татуська -- невідомо, але на восьмому році правління нарешті йому ся відкрила шухлядка під тім'ячком, клацнув замочок, викотилося звідти чарівне скельце, Татусько зазирнув у нього і побачив, що депутати-, чиновники-бізнесмени спочатку дбають про свою кишеню, а вже потім про народну. Ай-я-яй! А Татусько ж думав, що все навпаки. І що тепер? Хто там в уряді чи парламенті такий, щоби свого бізнесу не мав? Ну, звісно ж, не такі вони йолопи, аби оті всі фірми чи підприємства, та й кнайпочки і кантори на себе записувати. Спробуй, доведи причетність того чи іншого народного висуванця до бізнесу.

Але олігархи і бізнесмени навіть перестрашитися не встигли, бо потім стало зрозуміло, що Татусько не всіх олігархів загалом має на увазі, а це тільки так його пронесло трішечки. І говорив він йно про колишнього віце-прем'єра Гайдука-донецького. Але й на тім наше вам пролетарське "спасибі". Все ж таки Дон отримав тонкий натяк на товсті наслідки. Бо ж і сам весь у бізнесових справах, як коза в реп'яхах.

Ну, тут мені попустило: вареник щасливо прослизнув, куди йому треба. Не такий наш Татусько страшний, як йому хочеться.


Бандерштат

Спитав мене їден пан в листі, як я ставлюся до того, жи пам'ятник Бандері у Львові конче хочуть поставити в жовтні. Скажу, як -- негативно. Бо то випаде саме на вибори, і будьте певні, жи всі телеканали будуть демонстрували се свято галицьких бомків по кілька разів на день, аби відлякати східняків від Ющенка. З того огляду, годилося б це дійство перенести бодай на листопад. Але я так міркую, жи є в нас такі файні хлопці, котрі за гроші з Києва зроблять все, аби тілько той пам'ятник у жовтні поставити. І я їх знаю, і ви їх знаєте, бо вони й на минулих виборах зі шкіри лізли, аби Кучму до влади привести. І тепер те саме буде.

А щодо самого пам'ятника, то я взагалі не розумію, звідки така сверблячка з'явилася. Чому вже і негайно? Чому не розглянути проекти і з-поза Львова? Виявляється, були й такі, але наша монументальна мафія, надрочена на бовдурах Лєніну і визволителям, і чути не хоче, аби ту якісь нельвівські скульптори ошивалися. І Василько Куйбіда тихенько нельвівські проекти надійно прикрив. А на що здатні наші львівські творці бовдурів, ми вже наочно бачимо. Хіба лінивий не кпив із пам'ятника Чорноволу. Як взагалі ще автора цього дива земля носить? Я б посадив його на три роки за карикатуру на національного героя. І без права займатися скульптурою до кінця життя.

Дурнувату хвилю позаду Шевченка народ уже давно охрестив "відкривачкою". Так і кажуть: "Зустрінемось під "відкривачкою". Як охрестять майбутній пам'ятник Бандері? Можливо, "пряжкою", а, може, "гільйотиною".

Дехто заявляє, що проект пам'ятника Бандері не такий, якого б хотілося, але коли нема кращого, то буде голосувати за нього. Дивна позиція. Ну, нема кращого, то може, зачекаємо поки він з'явиться? Продовжимо конкурс? Мистецтвознавець Андрій Дорош чітко визначив мистецький стиль пам'ятника: епоха Третього Рейху. Гітлерівсько-сталінським монументалізмом так і пре.

Але у нас мистецтво вже віддавна належить народові. Шкода тільки, що народ у мистецтві ні бум-бум, ні ку-ку-рі-ку. Село без сільради нищить старі розписи церков, покриваючи їх сучасними малімонами, і нема на то спасу. Те саме стосується і пам'ятників.


Про наболіле

Відколи моя Юльця сіла за кермо, а я коло неї, зрозумів, чому у нас така висока смертність на дорогах. Щороку маємо новий Скнилів. Але що ту ся дивувати? Наші люди вперто і послідовно ігнорують знаки переходу і кольори світлофорів. Таке вражіння, що всі нараз стали дальтоніками і пруть на червоне, а як переходять вулицю, то метрів за десять від переходу -- в кращому випадку. І то ще півбіди, жи пруть, а біда в тому, жи воно тобі навіть не озирнеться ані вліво, ні вправо, а йде просто і штивно, мовби тільки йому світ весь належав. Їдну таку цьоцю мало не забили-сьмо. Тягла візочок вздовж тротуару. На тротуарі їй видно не подобалося. І раптом ні з того, ні з сього завертає вліво і -- просто під наше авто. На щастя, навіть її не зачепили, але цьоця дуже голосно виголосила все, що про нас думає. Взагалі ходіння вздовж тротуару перетворюється на якусь неусвідомлену звичку, вироблену ще в ті часи, коли у нас авта були предметом розкоші.

Інша причина аварій і прикрих трафунків -- неосвітлені вулиці. Є такі вулиці, жи там темно, як у негра в шлунку. Мовчу вже про розбиті дороги і таке інше. А для маршруток не існує правила вмикати попереджувальні сигнали повороту чи зупинки. Юльця ближче, як на двадцять метрів, до маршрутки не під'їжджає, бо та може зупинитися будь-якої секунди. Де вони тих водіїв набрали? Певно, вже беруть до праці і таких, що мають закінчені курси водіння фіри.

Одне слово, так виглядає, жи щорічна загибель і каліцтво кількох десятків людей у нас наперед запрограмовані, і всі з тим змирилися. В масштабах України -- це вже кілька тисяч.

То був погляд з-за лобового шкла. Але як вийду з авта, то вже ся дивлю на все з позиції пішохода. Але ті авта їздять! Таке вражіння, жи частина водіїв -- безнадійні дальтоніки, і їм червоне видається жовтим. І головне -- жодного даішника у таку хвилину не побачиш. Особливо уважним слід бути на переході на початку вулиці Князя Романа. Тутка не досить діждатися зеленого світла, а треба ще й щокроку зиркати на всі боки і пильнуватися так само, гейби переходив трасу. Я так думаю, якби засів тут у брамі якийсь хитрий даішник, то би легко за місяць заробив си на тиху старість. І хто би йому тото шкодував?


Стоїть Буняк над водою, в воду похилився...

Ая, є чого ся журити, бо хоч бери та й з Америки виписуй директора для водоканалу. Такого, аби, знаєте, і для себе не крав, і іншим не давав красти. Бо коли я думаю про нібито неминуче підвищення цін на воду, то не можу збагнути одного. Як так виходить, що у Львові вода мусить бути вдвічі дорожчою, аніж у Криму, куди цю воду завозять? Але віднедавна до мене дійшло. Так, то зрозуміло, що на шикарний ремонт водоканалтресту колишнє керівництво мусило ся стратити. Та й штат у них там такий роздутий, і всі за роботою, і кожен мусить на свій кавальчик шпондерка заробити. А які там кралі сидять у віконечках! Не були-сьте? То підіть, помилуйтеся. І видно, жи тим кралям незле ведеться, платня у них -- не нижча від споживчого рівня.

А оце днями їздилисьмо з Юльцьою Львовом і опинилися на Садовій, на теренах колишнього Кінескопу. І що ви си гадаєте? Там уже місяцями прорвало величезну руру, і вода, б'ючи радісним водограєм, витікає у каналізацію, а звідти -- у Полтву. На тих теренах заводу вже нема, а приміщення перебувають в оренді, і там розташувалися різні майстерні. Вода їх підтоплює, люди скаржаться, пишуть, телефонують, але водоканал мужньо відбиває всі атаки: то є територія Кінескопу і фертик. Нас те не цікавить. І нізащо не хочуть ремонтувати тої рури.

А видите, яка цікава картина вимальовується? Вони не ремонтують, бо їм то до дупи, а ми мусимо оплачувати усю ту воду, яка стекла в каналізацію, аби тоті їхні гарні дупи, які сидять у віконечках, не змнєкли з голоду? А бодай вас нагла чорна кава заллєла! Та ж таких веселих водограїв у Львові кілька. Важко навіть прикинути, яка велетенська кількість води опиняється в Полтві.

Але нема лиха без добра. Я так си міркую, жи скоро в очищеній Полтві знову будуть раки. А жи то всьо за наш рахунок, то можемо ся пишати, що всі ми раптом стали меценатами екологічної чистоти. Але, пане Буняк, прошу, аби тоті раки в Полтві були нам забездурно. А як запустите ще там золотих рибок -- ціни вам не буде. Святий спокій настане. Кожен вже буде чіплятися не до вас, а до золотої рибки: "Ти що обіцяла, га?"

Як-єм став Альфонсом

Є щось одне таке, що галичанин читає, як жид, справа наліво. Знаєте, що це? Меню в кнайпі. Ну, зайшлисьмо з Юльцьов і їднов гостев з Польщі до такої собі файної кнайпи в самім центрі, та й польці захтілося помаранчевого соку, але не того, жи за три гривні з пачки, а свіжо витисненого за 8 грн. Хто би їй то жалував, нє? Гість є гість. Най ся страчу. Хоча я був певен, жи той за вісім буде ще гірший, як той за три, але мовчу. Ну, принесли. Видно, жи не з пачки, бо там плаває трохи м'якоті. Хоча є теперка і соки з м'якоттю. Перше, що здивувало гостю, то жи у них такі соки тиснуть біля клієнта. А ту принесли готовий. Ну, вона посмоктала з трубочки, а я бачу, жи мав рацію, бо в неї здивована міна і не вірить вже своєму смаку. Пробує Юльця: "Розведений!"

А я не казав? Слухайте Юзя. Совок -- і в Галичині совок. Де би наша цьоця, котра пріє на кухні, та й не зекономила? Я теж спробував. Ну, таки справді розведений. Та ми си з Юльцьов цілу зиму тоті помаранчі дусили, як бульбу. Смак стоїть в писку, як приклеєний. Але що з того? Кажуть троє людей офіціантці, що сік розведений і пити вони того не будуть, але та офіціянтка відповідає: "Ви нас дуже образили!" Хтів я її образити ще більше, відмовившись платити. Але Юльця -- то таке янголятко, жи всіх жаліє і хоче, аби всім було добре. Навіть тій цьоці, жи на кухні пріє. А я: "Прошу дуже, будь добра, але тілько не за мої гроші!". Ну, вона й витягла свої. Так жи я того разу був альфонсом.

Нє, в нас клієнт ніколи не буде мати рації. Така є засада, на тім стоїмо і за то вмремо.


Рекляма в Юзя

Інтернет -- сила! Телєвізор -- могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1), тел. 76-84-05, 76-84-01. Увага для матолків -- то є телєфони фірми, а не мої. Прошу Юзя не кликати. Моя елєктронна адреса: observator@ukr.net









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Запах виборів 
  ·  Галицькі депутати об'єдналися 
  ·  Кримінал у "Водоканалі" 
  ·  Відставка губернатора 
  ·  Зоряний час Пустовойтенка 
Погляд
  ·  Мадридські терористи 
  ·  Туз усе ще в рукаві 
  ·  Соціалісти тікають до Ющенка 
  ·  Політреформа постатейно 
Поступ у Львові
  ·  До Ратуші -- за гроші 
  ·  Буняк не зовсім мер 
  ·  Буняк-антинаціоналіст 
  ·  Залізничники діють 
  ·  Іван СТЕФАНИШИН: До капіталізму ми ще не доросли 
Поступ з краю
  ·  "Теплий" прийом Сороса 
  ·  "Меджліс" майже підпалили 
  ·  Колінько захистила журналістів 
  ·  Кучма побачив прогрес 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Буш поступився 
  ·  Мілошевич отримає пільги 
  ·  Вибухи в Техасі 
  ·  Олімпіада під загрозою 
  ·  Захоплено терориста 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Дев'ятка -- український ексклюзив 
  ·  bMW йде на рекорд 
  ·  Депутати -- за українську каву 
  ·  Буняк -- міністр 
  ·  ПДВ-подарунок на 1 травня 
Поступ технологій
  ·  ADSL-телефонний зв'язок та Інтернет -- два в одному 
Тема Поступу
  ·  Земля необітована 
  ·  Безконтрольний контроль 
  ·  Юрій СОЛЯРЧУК: Влада усім не догодить 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Арт-Поступ
  ·  Парад європейських "Віртуозів" 
  ·  Першезвітня PERHAPS 
  ·  Амнезія 
  ·  Ударимо сміхом по грипу! 
Спорт-Поступ
  ·  Рустам ШАРІПОВ: Щоб перемагати, не обов'язково бути талановитим 
  ·  Феміді логіка непідвласна 
  ·  Олімпійський вогонь запалено 
  ·  Реванш по-французьки 
  ·  Лукашенко знову перемагає 
Поступ реляксу
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
post-Поступ
  ·  ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ІРИНИ РЕКУШ КОМУНІСТОВІ-НАРДЕПУ ВОЛОДИМИРОВІ СІМОНОВУ 
  ·  Демократичне розширення Європи 
Пост-Faktum
  ·  Кривава естетика Еварісті 
  ·  КАЛЕНДАР