BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    Інтерв''ю у Поступі.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
26 березня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:32 26-06-2017 -   В селі на Львівщині від отруєння гербіцидами загинули корови  
  15:29 26-06-2017 -   Христина Погранична завоювала три медалі для української збірної з художньої гімнастики  
  15:7 26-06-2017 -   У середині липня трамвай №7 повернеться на Погулянку  
  15:6 26-06-2017 -   Працівника «Львігазу» впіймали на хабарі  
  13:7 26-06-2017 -   У Львові за хабарництво судитимуть екс-спомічника судді  
Україна
  15:39 26-06-2017 -   СБУ запобігла підпалу офісу Батьківщини  
  15:37 26-06-2017 -   У Тернопільській області жорстоко вбили 17-річну випускницю  
  14:49 26-06-2017 -   У центрі Києва відкрили пам'ятник Анні Ахматовій  
  14:28 26-06-2017 -   Для половини українців безвіз марний - опитування  
  13:1 26-06-2017 -   Вступна компанія в Україні офіційно стартує 12 липня  
Світ
  15:38 26-06-2017 -   Макрон згадав Анну Київську на зустрічі з Порошенком  
  15:9 26-06-2017 -   У Китаї звільнили з в'язниці нобелівського лауреата Лю Сяобо  
  13:3 26-06-2017 -   Великий бар'єрний риф в Австралії оцінили у понад $40 млрд  
  12:22 26-06-2017 -   ЗМІ: США хочуть легалізувати вторгнення в країни  
  10:40 26-06-2017 -   Вчені виявили придатні для життя екзомісяці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

ІСТОРІЇ ГРОНО П'ЯТІРНЕ
Іван ЛУЧУК
 
Історія Візантії
ВІЗАНТІЙСЬКА СПАДЩИНА

Острогорський Георг. Історія Візантії / Переклав з німецької А. Онишко. -- Львів: Літопис, 2002. -- 608 с.

Однією з історичних назв українського народу є "християни візантійського обряду". Тобто вже навіть із цього маленького нюансу видно, що нас із Візантією багато що пов'язує. Звідти ми прийняли християнство, зародки нашої високої культури формувалися під безпосереднім візантійським впливом. Наша давня книжна мова, церковнослов'янська, теж певною мірою є витвором "візантійської стратегії". Та все ж ми можемо претендувати на візантійську спадщину лише опосередковано і частково, на відміну, скажімо, від Сербії.

До чого тут Сербія? -- виникає спонтанне, але логічне запитання. А до того, що так воно і є. І вичерпну аргументацію можна знайти на сторінках "Історії Візантії" сербського німецькомовного автора Георга Острогорського. Може навіть скластися враження, що ця фундаментальна праця грішить певним сербоцентризмом. Та за додатковою аргументацією ми можемо звернутися до найвідомішого сербського письменника сучасності Мілорада Павіча, книги якого широко відомі і в Україні. Роздумуючи над візантійськими проблемами, він висловив таке одкровення:"„Моя батьківщина -- сербська література. Візантійська культура, до якої належить сербська література, охоплює певний простір, в якому я розвивався і в якому хотів розвиватися. В тому просторі я себе добре почуваю, я відчуваю себе вдома. Йдеться про так звану Східну Римську імперію, як іменують цю половину європейської цивілізації. Багато хто плутає її з Росією. Росія -- лише далека провінційна частина Східної Римської імперії..."

Так, ми зайвий раз маємо нагоду пересвідчитися, що російське візантійство є великою мильною бульбашкою, і його варто сприймати лише в нелатинському переносному значенні -- як хитрість, лукавство і підступність. Коли в одному телеінтерв'ю польського кінорежисера Кшиштофа Зануссі запитали про його приналежність до слов'янської культури, він відповів, що належить до латинської. А українці в Галичині володіють винятковим щастям -- приналежністю і до візантійської, і до латинської культур.


НАШ ТАТУСЬКО ФРАНЦА ЙОСИФ

Тейлор А. Дж. П. Габсбурзька монархія 1809-1918. історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини. -- Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. -- 268 с.

Одна напівсерйозна-напівжартівлива галицька пісенька починається словами "Наш Татусьо Франца Йосиф..." Мали на увазі цісаря Франца Йосифа І Габсбурга, який мав величезну кількість різних титулів, проте тільки найважливіші з них були винесені на моменти з його монаршим зображенням: "Імператор Австрії, король Богемії, Галичини, Іллірії... і Угорщини". Як бачимо, королівство Галичини і Володимирії (Галіції і Лодомерії) було важливою складовою Австро-Угорської імперії. Ім'я цього цісаря не випадково винесене у назву сюжету, адже більша частина розглядуваного у книзі А. Тейлор періоду (1809-1918) припадає саме на правління Франца Йосифа І (1848-1916). Частково відроджувані тепер сентименти до цісаря-татуська стосуються також і його попередників. Наприклад, ще у вступі до своєї "Читанки для діточок в народних училах руських" (1836) Маркіян Шашкевич доступно розтлумачив: "Будь-яка держава має своє окреме ім'я. А знаєте, як називається та держава, в якій ми живемо? Так, називається Австрією і є цісарством, а в тій Австрії є королівство Галицьке і Володимирське, а в тім королівстві Галицькім живемо ми, русини; а добрий наш володар сидить у Відні і називається Фердинанд". Тепер уже автор має на увазі цісаря Фердинанда, який правив від смерті цісаря Франца у лютому 1835 року, а 2 грудня 1848 року зрікся престолу на користь свого племінника Франца Йосифа. На відміну від Шашкевича, Тейлор дуже вже скептично висловлюється про нього: "Імператор Фердинанд був недорікуватим епілептичним рахітиком й виявив характер чи не в єдиному своєму змістовному вислові: "Я імператор і хочу локшини" (с. 47).

Головний герой фільму Іштвана Сабо "Полковник Редль", як і більшість галицьких підданих монарха (у фільмі сам Редль є галицьким українцем із Лємберґа), ставився до Франца Йосифа з безумовним пієтетом, проте, коли випадково узрів його на власні очі -- старого і немічного на прогулянці у парку, то був страшенно розчарований, буквально до кризового стану. Так що, коли у наші часи видається, що певні кола беруться ідеалізувати Франца Йосифа, то це є радше ілюзією ідеалізації минулого, бо завжди було, мовляв, краще, ніж тепер, а якщо добре і тепер, то хіба там, де нас нема.

Якщо заглянути до алфавітного покажчика у кінці цієї книги, то впадає у вічі відсутність гасла "Україна". Але так само немає там, наприклад, гасла "Чехія", проте є багато відсилань до Богемії і трохи -- до Моравії. Солідний абзац відсилань займає Галичина -- трохи більший від Англії і трішки менший від Італії. На це ми не мусимо ображатися, бо у книзі йдеться передусім про політичну історію, а на політичній мапі світу реалії Україна тоді не існувало. Та й на час першого видання книги Тейлора (1946), як не прикро, теж.


ШАГРЕНЕВА ШКІРА АВСТРІЇ

Цьольнер Еріх. Історія Австрії / Переклали з німецької Р. Дубасевич, Х. Назаркевич, А. Онишко, Н. Іванчук. -- Львів: Літопис, 2001. -- 712 с.

Якщо скористатися метафорою Оноре де Бальзака про шагреневу шкіру, то з ефектом у навпаки вона пасуватиме до історії Австрії. Точніше стосуватиметься поступового розширення територіального простору Австрії. Зростаючи впродовж довгих століть, наче антишагренева шкіра, австрійська територія раптово скоротилася внаслідок бурхливих подій Першої світової війни -- приблизно до теперішніх розмірів. Це гарно видно з карт, поданих у цій книзі.

Тут можна віднайти безліч цікавинок. От, наприклад, усім львів'янам відомо про німецьке місто-побратим Фрайбург, яке розташоване у Південному Бадені, в кутику між французьким і швейцарським кордонами. Та не всім відомо, що певний час і Львів, і Фрайбург належали до однієї держави. Можливо, саме це стало аргументацією для встановлення побратимства.

Ця книга Еріха Цьольнера дає змогу прослідкувати, як із центральноєвропейської провінції Австрія перетворилася на наддержаву, і як згодом із тріском вона завалилася. Переклад здійснено вже з восьмого видання мовою оригіналу, й опис австрійської історії доведено до 1988 року. Прив'язок до України, а властиво до Галичини, у книзі чимало. От, для прикладу, з таблиці династії Бабенбергів (які передували Габсбургам) дізнаємося, що третім чоловіком Гертруди був Роман Галицький, батько короля Данила. Перед ним Гертрудине ложе ділили спершу Владислав Моравський, а потім Герман Баденський. Вже тоді були євроінтеґраційні тенденції, і не тільки мечем, але й інтимом ми були до них причетними.


ВІД КАРОЛІНГІВ ДО ГІЛЬЙОТИНИ

Ададуров Вадим. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця ХVIII століття). -- Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2002. -- 412 с.

Про Францію зазвичай ми знаємо трохи більше, ніж про інші європейські країни. Ейфелева вежа, висока мода, три мушкетери, "підводна одіссея" Жака-Іва Кусто, О! Бельмондо!, міщанин-шляхтич, Люрд, Орлеанська діва, зрештою -- шампанське і коньяк. Але чи знаємо ми історію цієї країни, окрім белетризованих версій Дюма-батька й Моріса Дрюона? Якщо й не знаємо, то вже маємо змогу вивчити завдяки ґрунтовній книзі Вадима Ададурова. Ця історія складається із двох пропорційних частин. Перша із них присвячена періодові від початків формування та реґіонально-культурних поділів "французького простору", тобто від протоісторії Франції. Ні епоха Карла Великого, ні "каролінське відродження" не були ще, як зазначає автор, "виявом саме французької національної ідентичності", а "більш-менш чіткою хронологічною межею, від якої починає свій відлік історія Франції, треба вважати утворення національного королівства". Окремо слід відзначити розділ про духовну культуру французького середньовіччя, де знаходимо, зокрема, цікаві пасажі про Анну Київську. Та не обійшлося тут без ґанджів, якими виявилися поетичні цитати -- либонь, у перекладі самого автора, бо окремо авторство перекладу цих вставок не зазначене. А вийшло з них щось таке "не до складу, не до ладу", що навіть для сміху цитувати не хочеться.

Друга частина має назву "Давній порядок" і присвячена періодові від часу ранньої модернізації французького суспільства впритул до часів (навіть днів) напередодні Революції (зрозуміло, якої). Бастилія остаточно втратила вона значення політичної в'язниці. Безпосередньо перед початком революції 1789 року тут перебували тільки сім в'язнів... За 15 років "абсолютного" правління цього монарха у Франції не було страчено жодного політичного в'язня". А самого монарха стратили на гільйотині. От вам і Франція, от вам і її історія...


НАЩАДКИ ВІКІНГІВ

Галле Кнут, Дюрвік Столе, Даніельсен Ральф, Готланд Едвард, Грьонді Туре. Історія Норвегії / Переклали з норвезької Н. Іваничук, І. Сабор, М. Красавіна. -- Львів: Літопис, 2001. -- 336 с.

Сучасні норвежці є безпосередніми нащадками давніх вікінгів, які завдяки військовій відвазі та навігаційним умінням завоювали собі авторитет далеко за межами батьківщини. Вони створювали свої королівства на Британських островах, колонізували Ісландію, та все ж їхньою матірною землею є західне узбережжя Скандинавського півострова. Незважаючи на суворий клімат і важкі умови життя, норвежці завжди ухитрялися створювати добробут для себе. Не дивно, що й у наш час Норвегія є країною із надзвичайно високим достатком. І справа тут не лише в нафті, котру відкрили не так уже й давно, а в загартованості людей, які й далі плекають у собі риси своїх предків -- вікінгів.

Конспективна історія п'яти норвезьких авторів є наче супровідним виданням у розлогій програмі видавництва "Літопис", яка знайомить українського читача із здобутками норвезької літератури, а першу скрипку в цьому проекті грає Наталія Іваничук. Хоча Норвегія розташована далі від нас, ніж Австрія чи Франція, проте і з її історією в нас є точки перетину. Згадаємо хоча б те, що Ярослав Мудрий мав не лише доньку Анну, яка стала королевою Франції, але й Анастасію, угорську королеву, та Єлизавету -- королеву Норвегії.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Аврал у Верховній Раді 
  ·  П'ята дитина Ющенка 
Погляд
  ·  Аджарська криза 
  ·  Пам'яті Чорновола 
  ·  Українські апетити Берлусконі 
  ·  Ціна депутатів 
Поступ у Львові
  ·  Розійшлися мирно 
  ·  Молодь тягнуть на барикади 
  ·  Майбутнє за новими технологіями 
  ·  На кота в мішку не купилися 
  ·  Заробітчан закличуть на вибори 
  ·  ПТУ треба реформувати 
  ·  Експерти з книговидання 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Більшість переформатовується 
  ·  Тимошенко перемогла Корчинського 
  ·  Плівки Мельниченка знову перевірять 
  ·  Татари на межі 
  ·  КПУ захищає Кучму від Штатів 
  ·  Дихай вільно! 
  ·  Фельдман відсидить сповна 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Беззахисна Британія 
  ·  Викриття по-американськи 
  ·  Терористи пошкодували Францію 
  ·  Блер зустрівся з аль-Каддафі 
  ·  Ізраїль репрезентував новий літак 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Нікого й не виселяли!.. 
  ·  Кірпа суперечить сам собі? 
  ·  Податківці охоронятимуть спирт 
  ·  Дозволили тимчасовий імпорт 
  ·  Ринок зерна буде стабільним 
  ·  Акції "Магнусу" обмінювали на вогнегасники? 
  ·  Село, як у людей 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Аналітика у Поступі
  ·  ГУЛАГ по-американськи 
Арт-Поступ
  ·  Між кількістю і якістю 
  ·  Острів скарбів у бурхливому морі повсякденності 
  ·  Музика за 120 секунд 
  ·  ТЕАТР 
Літературний Поступ
  ·  ІСТОРІЇ ГРОНО П'ЯТІРНЕ 
Спорт-Поступ
  ·  6,0 -- це ще не перемога 
  ·  Дощ нагород для каратистів 
  ·  Майбутнє спорту -- за наукою 
  ·  Шанси залишаються в усіх 
  ·  Потенційна "бронза" 
  ·  Лише одна перемога 
  ·  Вогонь вирушив у мандрівку 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Микола ГОРИНЬ: Львівщину намагаються перетворити у політичну пустелю 
post-Поступ
  ·  П'ять років без Чорновола 
Пост-Faktum
  ·  Місто починається з вокзалу 
  ·  КАЛЕНДАР