|
|
|
|
КіноПоступ »
МІНУС |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Краса по-американськи |
|
|
| Олександр КОНДУКОВ |
| |
Пам’ятаєте піаніста Ніка Найтінгейла з “Широко заплющених очей”? Напевно, пам’ятаєте, а обличчя згадати важко. Тодд Філд із породи незалежних невидимок, актор другого сорту і режисер-вискочка, що вибилася у фаворити чутливої до істеричних фокусів кінокритики. Його повнометражний дебют “У спальні” – плоть від плоті американського інді в наймодніших його проявах. Як от у перекрученій істерії і патологічній нудьзі, за які може ховатися не тільки неправда, але і призабута “незалежними” ідея гуманізму. Що ж усе-таки ховається, можна визначити шляхом зосереджених міркувань із сигаретою в тремтячих пальцях. “У спальні” – той тип фільму, який балакучі студенти американських кіношкіл здатні обговорювати ночами, оспівуючи сувору красу мертвотного стилю.
Точніше, відсутність як самого стилю, так і краси.
З красою в “незалежних” завжди було важко – погляньте на їхніх богинь: Кетрін Кінер, Мег Тіллі або Джоі-Лорен Адамс – і все стане зрозуміло. Якісних дівиць вирощує хіба що Девід Лінч. Але зараз не про це.
Тодд Філд, зрештою, не дівицями “У спальню” заманює. Заманює він патологічною сімейною драмою, простою і протяжною в рівних пропорціях. Маріза Томей грає жінку, про яку всі говорять у містечку під Бостоном. На касирку з дитиною “клює” рибалка за покликанням і студент на канікулах за формою. Кличуть студента Френком, і біль у його розплющених очах стоїть невимовний: чи то стати архітектором, чи то жити простим життям рибалки з касиркою Наталі? Акуратна задниця останньої була помічена і татусем Френка – лікарем-ледарем Меттом (Вілкінсон). Тато сина зрозумів і втовкмачив своїй облізлій дружині Рут (Спейсек) між репетиціями її хору, що мезальянс у конкретному сімейному випадку – зовсім непогано. Аби “колишній” не зголосився. “Колишнього” грає Вільям Мепоутер (один із партнерів Траволти в “Пароль: Риба-меч”, якого чоловіче єство так і переповнює). Істеричного громили непросто позбутися, а вже дрібонькому Френку – тим більше. А якщо в нього є ще і пістолет заряджений – студент може позбутися чверті голови. Прокляті ж судді вбивцю саджати збираються ненадовго (років на п’ять-десять), так ще і випускають під заставу.
І починається власне соціальна драма з улюбленими “примочками” Good Machine як компанії-виробника: каламутні кадри, пустельні шосе, тріск гілок і зернисте зображення. Одне слово: трюки, яким у згаданих американських кіношколах якраз і місце. Призовим конячкам, звичайно, ніяких “Оскарів” (так само як і інших премій) давати не випадало. Всі вони, а особливо всеамериканська “бідачка” Спейсек, знаходяться на своїх місцях і досить проникливо навіюють сум нашим серцям. На їхніх місцях можна уявити кого завгодно, і опус Філда від цього анітрохи не програє. Так чи інакше, Спейсек і щирий ветеран-британець Вілкінсон (елегантний банкрут із “Чоловічого стриптизу”) винятково достовірні в ролі батьків. Всі ці нервові кухонні розборки та інші бергманізми – акторська вотчина виконавців високого класу. А вже класу Тому, Сіссі, так само як і Марізі Томей, не бракує. Ультра-реалізм, який насаджується американським незалежним кіно, – винятково шкідлива штука, і так зрозуміло, що існування простих обивателів жахливо нудне. І так зрозуміло, що невротики з white trash середовища вкрай неприємні. Але щоб цих невротиків ще й убивати з гордовито підійнятим підборіддям...Ситуація з резонансом “У спальні” нагадує рефлекси собаки Павлова і сніжну лавину одночасно: один раз хтось у якійсь курилці ляпнув, що продукт Філда – ключовий у сучасному кіно. І почалося... Американський міщанин, що спостерігає за власним відбитком, – комашня не із приємних. Міщанин, що зариває труп, – картина зовсім неможлива.
Цікаво, скільки американців спроектувало цю ситуацію на себе? І скільки – відчули гордість? |
|
|
|
|
Деніел Редкліфф: Так, я – Гаррі Поттер! |
|
|
| |
| |
Тріумфальний хід дитячої пригодницької стрічки “Гаррі Поттер і філософський камінь” (Harry Potter And The Sorcerer’s Stone) по кіноекранах світу добрався, нарешті, і до Львова. Без сумніву, пильну увагу журналістів привернув виконавець головної ролі, зовсім ще юний Девід Редкліфф.
Нещодавно він відповідав на запитання кореспондентів різних американських видань, і ми пропонуємо вам найцікавіші з них.
– Як ти думаєш, чому так багато хлопчисьок хочуть бути Гаррі Поттером?
– Він же сміливий хлопець! І не забувайте – він уміє чаклувати і дружить із чаклунами. А вони такі цікаві люди! Я прочитав усі чотири книги про нього буквально на одному подиху, і тому дуже хотів зіграти цю роль!
– Ти пройшов божевільний відбір, перемігши 40 тисяч кандидатів на цю роль. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Драма, яку важко забути |
|
|
| Петро ГОРОБЕЦЬ |
| |
in the Bedroom, драма. Реж.: Тодд Філд. Сценарій Роберта Фістінгера та Тодда Філда. У рол.: Том Вілкінсон, Сіссі Спейсек, Нік Стагл, Маріза Томей. Тривалість: 136 хв. Бюджет: $1,7 млн.
Безперечно, що одним із найкращих фільмів року стала стрічка Тодда Філда “У спальні”, уперше показана на конкурсі незалежного кіно в Торонто. Захоплене дзижчання критиків після показу цієї стрічки на кінофестивалі в Санденсі дійшло до Американської студії “Мірамакс Філмз”, що займається пошуком для прокату неординарних фільмів. Так, завдяки випадку, стрічка “У спальні” вийшла на екрани і стала доступною широкому глядачеві. |
| Детальніше>> |
|
|
|
