BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Поступ технологій.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    Поступ реляксу.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
18 березня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Поговоримо, Богдане?
Богдана БОДНАР
 
Поговоримо, Богдане?
Ми сиділи по різні кінці стола і перекидались словами про... Богдана, точніше про відкриту репетицію в театрі імені Леся Курбаса вистави за п'єсою Володимира Клименка (більш відомого у театральному світі як Клим). Слова перелітали через стіл, як пінг-понг, не зависали у повітрі, а радше, як точний удар, повертались до співрозмовника. Така собі бесіда, яка ні до чого не зобов'язувала, з присмаком болю і з абсолютно відсутньою галицькою чемністю.

Раптом слово, кинуте з протилежного боку стола, на півсекунди зупинило політ моєї уявної кульки: "А чому б вам не написати так, як ви зараз говорите?" Написати? Яка безглузда думка! Це ж такі миттєві думки! Але ж вони не дають тобі спокою ні вдень, ні вночі! А можливо, й варто написати? Не так з точки зору театрознавства, як з точки зору людини зацікавленої і небайдужої.

Декілька років тому в Ірини Волицької, кандидата мистецтвознавства і режисера ТО "Театр і кошику", була чудова ідея зробити на львівському телебаченні таку театральну програму, в якій би відкрито можна було попліткувати про театральне життя. На жаль, ідею цю не вдалося реалізувати. А про театр пліткують зранку до ночі, і ці плітки рідко збігаються з чемними інформаціями про ту чи іншу театральну подію в нашому місті.

Один актор, дуже інтеліґентний і освічений, ніяк не міг заспокоїтись і усвідомити, чому ніхто не напише правди про виставу, в якій він грає і яка, на його думку, потребувала відкритого слова. Але... виникало це вічне "але", за яким стоїть стільки умовностей і небажання псувати стосунки з тією чи іншою особою. Так і бавимося в "очка мружки", ще трішечки і зовсім забудемо, що таке -- говорити правду у вічі. Від цього стає так сумно і безнадійно у похмурому, ще по-зимовому байдужому Львові.

Час летить, з моменту цієї гіркої для мене відкритої репетиції промайнуло понад місяць, вже й відбулася прем'єра, яка була набагато кращою від відкритої репетиції і трохи зменшила присмак гіркоти. Того вечора відкритої репетиції глядач, який має безпосередній стосунок до театрального менеджменту і який так залюблений у театр імені Леся Курбаса, аж стверджує, що єдине, що його стримує від імміґрації зі Львова, це існування тут такого театру, з болем сказав, що тепер він може покинути Львів. Звичайно, відкрита репетиція -- не прем'єра, вона не претендує на довершеність, а лише має риси певної етюдності і повинна, на мою думку, таки показати, заради чого взято цей матеріал і здійснюється ця вистава.

Іронічний початок, дещо зухвалий стосовно глядача, мабуть, мав символізувати іронічно відсторонений погляд на нашу історію. Хоча, зрештою, хтозна. Щось жартома виспівували, жартома поливали глядача водою, інколи її заливали комусь за комірець. І видається, глядачеві з мокрою спиною не вельми затишно було в глядацькому залі. Хоча і в цьому міг бути режисерський задум -- щоб реципієнт не відчував себе комфортно і ні на мить не забував про недолю України. А далі була пісня, як завжди в театрі імені Леся Курбаса, досконало злагоджена. Спроби втягнути глядацький зал на територію співу виявилися нерезультативними. Тож спів відлунав, і в театральному просторі залишились двоє: король польський і Адам Кисіль. Король у передчутті смерті, так виглядало за текстом, а в романтично-піднесеному прочитанні Олексія Кравчука це міг бути юний закоханий, хлоп... невідомо хто -- тільки не король польський. А поруч -- Адам Кисіль -- Олег Цьона -- також особа невизначена. Хоча п'єса, як і вистава, не претендує на історичну правду, все-таки хочеться знати, що це за люди, який рівень стосунків між ними і, зрештою, про що йдеться. Якщо чесно, на репетиції я нічого не зрозуміла, бо цей тандем був таким дивним. Побавились хлопці у піддавки і розійшлись, а точніше -- помер король, про це сповістила прозірка на стіні. На прем'єрі, яку довелось побачити, королем був Олег Цьона, а Адамом -- Володимир Кучинський. Про що йшлося Цьоні -- стало більш зрозумілим. Хоча, якщо вже пліткуємо, то треба написати, що глядач, який був і на репетиції, і на прем'єрі, стверджує, що досконалим був у своїй прем'єрній виставі й Олексій Кравчук. Сподобалось мені на прем'єрі існування Володі Кучинського, властиво, його екзистенційне ставлення до історії. Бо з таким трактуванням образу Кисіля погодитись не можу, хіба вважатиму його особою невідомою і не буду пам'ятати, що Адам Кисіль -- український магнат, брацлавський, а потім київський воєвода, брав участь у переговорах з польської сторони під час повстання Павлюка, провадив низку переговорів з Богданом Хмельницьким, намагаючись знайти компроміс між Польщею і Військом Запорозьким. Для мене Кучинський у цій виставі -- особистість передусім патріотична. І навіть неможливо з певністю сказати, кому дорожча воля України -- Богдану чи Кисілю-Кучинському. Але це йде насамперед від особистості Кучинського, а не від концепції вистави, а якщо такою є концепція, то мені видається, що вона дуже помилкова. А далі -- поле імпровізаційне між Богданом (Олегом Стефаном) і Кисілем чи дівчам на ймення Юдита (властиво, у виставі наймення -- Юдіф, але саме таке трактування імені також торкається ще однієї проблеми нової роботи театру, а саме мовної. Дуже багато слів у тексті вимагає корекції, бо є просто калькою з російської мови. Для Клима, який довгий час жив у Росії і дуже рідко користується українською мовою, такі помилки є логічними, для Кучинського, здається, вони є принциповими),чи Кобзарем, чи долею-суддею вносить трохи ігрової дії, акцентує на непоборному бажанні Богдана дати волю своєму народові.

На репетиції свій найболючіший монолог Богдан -- Олег Стефан промовляв крізь "навалу" кадрів з кінофільмів, які принесли славу українському кінематографу і були певним історичним уроком. Абсолютно зрозумілою є логіка режисерського мислення, але так було прикро за актора, який намагався донести слово до глядача, а той поглядом блукав стінами і балконом, де виринали незабутні кадри. На прем'єрі цього не було, і це дуже потішило. Та не варто було так скоро радіти, режисер нічого не змінив, просто фільмоскоп не спрацював і дав можливість нам дослухатись до актора.

Стефану, мабуть, найважче у цій виставі, бо хоч вона і не претендує на історичну достовірність, все ж у кожному з нас живе своє уявлення про Богдана. Спробуй відгадай, який він, Богдан, в уяві кожного екстатичного глядача. Він намагається творити його як справді особу, Богом дану, більш ірреальну, ніж реальну, затяту у своїх ідеях і помислах. Чи потрібний йому в цій духовній сповіді партнер? Інколи здається, що ні. Та й партнери швидше ілюстративні, ніж дієві.

Чарівна Тамара Горгішеллі у ролі Юдити справді здивувала своїм умінням працювати, бо від відкритої репетиції до прем'єри вона зробила величезний крок, який дає можливість говорити про неї як про перспективну творчу особистість. І не її, мабуть, вина, що не виникає логічного відчуття переходу від ненависті до любові (та хіба цей перехід може бути логічним?).

І на репетиції, і на прем'єрі велику надію давали джазові імпровізації, але вони не стали моментом розвитку теми.

А ще миття підлоги, яке, за Кучинським, мало філософське підґрунтя, а для мене, грішної, залишило лише бридке відчуття нелогічної і неестетичної дії.

Два різних Кобзарі: на репетиції -- Микола Береза -- спочатку дуже цікавий, а потім загнаний темпоритмом репу і доведений до відчаю. На прем'єрі -- Остап Костюк -- відкрий юний школярик, який по-дитячому щиро тарабанить нам історичні істини, трохи нагадує загальне ставлення до нашої історії. Знову буде звучання пісні, і забудеться чи й не усвідомиться, про що ж вистава. Тільки не покидатиме думка про того непізнаного Богдана, бо не знатимеш, чи пізнаєш його у виставі Кучинського, адже вистави у цьому театрі мають шлях росту. Можливо, через рік розмова про Богдана буде іншою. А можливо, вона кане в Лету, як "Камінний господар" Лесі Українки, і тоді вже не скажеш: "Поговоримо, Богдане?"









» 
Про високе і не дуже...
 
Років двадцять тому мав щасливу нагоду оглядати виставку графіки Пабло Пікассо у Львові, в "Кларисках" -- це на площі Митній, де тепер музей скульптури знаменитого Пінзеля. Було виставлено кілька десятків великих кольорових ліногравюр і літографій, привезених не пам'ятаю звідки. Відвідувачів було багато, виставка вражала. Там під час огляду експозиції зустрів я знайомого, тоді доцента, а нині професора Львівської академії мистецтв (а може, вже й "академіка"), який, недбало оглядаючи роботи визнаного в цілому світі Маестро, кинув фразу, яка донині не йде мені з голови: "Та шо там той Пікассо? Шо тово є? Та в мене студенти роблять таке саме і ше ліпше!" Я відразу подумав, що коли "ліпше" роблять його студенти, то що тоді і як робить він?
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  На поклін до Путіна 
  ·  Абрамович полює за Шевою 
  ·  Гладій очолив аграріїв 
Погляд
  ·  Енергетичні "маски-шоу" 
  ·  Аргументи Буняка 
  ·  Лазаренко "спалить" Кучму 
  ·  НАТО пустили в Україну 
Поступ у Львові
  ·  Микола ВИННИЧУК: Задарма нічого не дають 
  ·  ТЕЦ-1 не хоче змін 
  ·  Японське світло для Львівської опери 
  ·  Силовики не корумповані 
  ·  Проблему вирішить "Наш Львів" 
  ·  Небажані депутати 
  ·  Неповнолітні злочинці 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Нардепи не люблять жінок 
  ·  Янукович покотився донизу 
  ·  Провокація закарпатських нардепів 
  ·  Кучма хоче наступності 
Поступ у світі
  ·  Дипломатичні маневри у Грузії 
  ·  45 життів за вентиль 
  ·  Францію тероризують 
  ·  Солдати втомилися воювати 
  ·  Клуб народних президентів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Занадто добрі фари 
  ·  Ціна години роботи 
  ·  Гривня стає товаром 
  ·  Львівські товари найкращі 
  ·  golden Telecom знижує ціни 
Поступ технологій
  ·  Стильна чудасія 
  ·  Форум Intel для розробників у Києві 
  ·  НОВИНИ ТЕХНОЛОГІЙ 
Тема Поступу
  ·  Ліплять і латають 
  ·  За дорогу треба платити 
  ·  Гарячі місця на дорогах 
  ·  Василь ЛЮЦЕВИЧ: Наші приписи часто не виконують 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Арт-Поступ
  ·  Поговоримо, Богдане? 
  ·  Про високе і не дуже... 
Літературний Поступ
  ·  РОМАН-П'ЄСА-СЦЕНАРІЙ 
Спорт-Поступ
  ·  Королева помосту 
  ·  Ковзанярство як хобі 
  ·  Свято баскетболу у Києві 
  ·  Львів'яни перемагають 
  ·  Футболістів стане менше 
Поступ реляксу
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
post-Поступ
  ·  Галицький лицар у Kембриджi 
  ·  Мовою шизофренії 
Пост-Faktum
  ·  День святого Патрика 
  ·  Школі подарували комп'ютери 
  ·  "Кредит Банк (Україна)" -- досвід інвестиційної діяльності 
  ·  КАЛЕНДАР