Канонада
На фасадах львівських будинків з'явився напис: "Увага! Обережно, можливий обвал снігу". Я безмежно вдячний за турботу. Пригадав, що й у блокадному Ленінграді були написи "При артиллерийском обстреле эта сторона улицы наиболее опасна". З Ленінградом зрозуміло. Війна, німці, а фронтом командує Семен Михайлович Будьонний. Тут блокади не уникнеш. Але що то за Багратіони в нашій міськраді окопалися, що в мирний час у місті стан облоги.
Їзда
Власники маршрутних таксі вже вкотре вимагають збільшення плати за проїзд. Наводять непрості розрахунки, з яких випливає, що вони працюють собі на збитки. Бідна Настя. Так і уявляєш собі, як глава фірми продає квартиру, машину, мобільний телефон, сидить на хлібі і воді, а ночами підробляє розвантажуванням вагонів. І це все, аби покрити збитки фірми. Бо людей возити треба, а він гуманіст і патріот. Економіст з мене ніякий, але зроблю свої підрахунки. Ось дивіться. Таксі (звичайне) з центру до Нового Львова обходиться мені 10, коли -- 8, а інколи -- 6 гривень. Але воно везе мене одного і здебільшого повертається порожнім. А в маршрутках і 25 людей набивається. Окрім того, дорогою одні люди виходять, а інші -- заходять і платять. Розділимо 10 гривень хоча б на 20. По п'ятдесят копійок з персони виходить. Ну, нехай пільговики, котрих намагаються не пускати, холості пробіги. Та все одно піднімати тарифи не має сенсу. А винна міська влада, бо дозволила утворення монополії небагатьох фірм. А треба допустити на ринок всіх охочих. Бо монополія, як вдало колись сказав Ілліч, загниває.
Гігант
Якісь умільці з Запоріжжя склепали величе-е-езний самовар. Десь на 300 літрів. Тульсько-запорізький шедевр навіть потрапив у книгу рекордів Гіннесса. Мені б такий. Бо гарячу воду знову не подають, хоч я й справно платив. От я би в тому самоварі купався. Воно, щоправда, не дуже національно вийшло. Де Запоріжжя, а де Тула. Довго думав, що б такого національного втяти. І придумав. А давайте, зробимо великий-превеликий гуцульський топір. І дружно, громадою "заходимось будить".
Обмін досвідом
А наш президент їздив до Брунею. Казав, що бажає запозичити досвід державотворення. Уявляю його діалог із султаном Брунею: "Здрастє, а вот такскзать і я! Як вам тут живеться-державотвориться?" - "Та воно так нічого. Я -- султан, необмежений монарх. Сам собі держава. Нафта є, гроші є, живемо добре, ну й державотворимо потихеньку." -- "А-а-а! Тобі добре. Ти султан. А я президент. У тебе нафта, а у мене -- опозиція. Б-е-е!" Султан: "Ну, не плач, не плач! Якось воно та буде. На, ось тобі орден. Бачиш, який блискучий? Почепиш собі. І носа втри, бо правовірні дивляться."
Протилежності
А мабуть, таки Буш програє вибори. Той Керрі -- сильний опонент. Воював у В'єтнамі, але виступав проти війни. А Буш від призову ухилився, зате хвацько воює в кабінеті. Ну, що ж. Буває. Черчілль он ІІ Світову війну виграв, а вибори -- програв.
Тарас
Минули Шевченківські дні, під час яких усі багато говорили. Хочеться і свої п'ять копійок всунути. Про значення національних геніїв для бездержавних націй. Чи існувала б англійська нація без Шекспіра або французька без Бальзака? Безумовно, існували б. Куди б поділися. А чи існувала б українська нація без Шевченка? Сумніваюся. Те ж можна сказати і про угорців без Петері. Ось так. А ви кажете, що пам'ятників Кобзарю забагато.
Вперті
30 років тому, тобто 1974 року на Філіппінах склав зброю останній японський солдат ІІ Світової війни. Наказу про капітуляцію він не одержав, отож продовжував воювати 29 років. Ніяк не могли виманити його з джунглів, аж поки не привезли його командира, і той не наказав здатися. Воно, звичайно, ідіотизм, але, знаєте, викликає повагу. Яке почуття обов'язку! Ось цим японці і беруть. Останніми роками про них поширилася слава як про видатних винахідників. Чи не кожен третій патент у світі -- японський. Але погляньте! Телевізор винайшли не японці, але японські телевізори найкращі у світі. Те ж можна сказати про все. Від телефона і до рентгенівських апаратів. А патентування стосується здебільшого дрібниць. Зате японці завдяки ретельності та почуттю обов'язку вміють довести до досконалості чужі винаходи, навіть такі, як наперсток. Шкода, що ми -- зовсім, ну, зовсім не японці.
Пересмикнули
Все-таки газети бувають різними. От, наприклад, "Комсомольська правда". Читаю заголовок "Українська інтеліґенція проти "Сільських вістей". З тексту довідуюся, що такі знані митці, як Богдан Ступка, Ада Роговцева та інші, начебто підтримують закриття цієї газети й підписали відповідне звернення. А в самому зверненні про "Сільські вісті" взагалі не йдеться! Є загальні фрази про недопустимість міжнаціональної ворожнечі. І я б під ним підписався. А навіщо нам міжнаціональна ворожнеча? Але я проти такого пресингу преси (даруйте за невдалий каламбур), який чиниться у нас. Адже й неозброєним оком видно, що антисемітські глупства, яких допустилися "Сільські вісті", були лише приводом до їх закриття. А причиною було те, що це незалежна газета з мільйонним накладом. Але як би там не було, давно я вже не надибував прикладів такого каламутного, такого відстойного піару, який подала "Комсомольська правда" від 10 лютого. От би її закрити! Проте я не є прихильником закриття газет. |
