BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Літературний Поступ.    Дайджест.    post-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
10 березня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
  12:20 23-06-2017 -   Меблеве підприємство «Райтекс» у Кам’янці-Бузькій нарощує виробничі потужності  
  12:17 23-06-2017 -   23,24 та 25 червня в Бориславі оголошено Днями жалоби  
  11:31 23-06-2017 -   Вулиці двох районів Львова знеструмлені на день  
  11:19 23-06-2017 -   Львів почали очищати від сміття  
Україна
  13:5 23-06-2017 -   Кабмін хоче позбавити спецпенсій депутатів і прокурорів  
  12:21 23-06-2017 -   Бойовики заборонили освітянам виїжджати за межі «ЛНР»  
  11:35 23-06-2017 -   Учасники ЗНО сьогодні отримають повні результати тестування  
  11:29 23-06-2017 -   Верховна Рада схвалила обов’язкове встановлення лічильників води і тепла  
  11:25 23-06-2017 -   Убивство в центрі Києва: Загинув ветеран АТО  
Світ
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  
  13:46 22-06-2017 -   Археологи знайшли стародавнє забуте місто в Ефіопії  
  13:22 22-06-2017 -   У Польщі затримали двох українців за підозрою в убивстві жінки  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Поміж Енгром і Дом'є
Орися КРАСНИК
 
За тиждень до 190-річчя від дня народження Тараса Шевченка вийшов тематичний журнал, присвячений малярській та графічній спадщині українського поета. Російською мовою, звісно, як для населення сучасної України...

Незважаючи на щоп'ятирічну регулярність ювілеїв -- уродини, смерть, перепоховання -- на сором усьому світові, Україна все ще ніяк не спроможеться на сучасне повне академічне видання спадщини Тараса Шевченка, замінюючи цей проект сурогатами, в переліку яких перед веде самотесно-монументальна пластика, далі йдуть сумнівні драматично-музичні інсценізації, відтак -- самі знаєте... аж до сувенірної продукції та мальовидел у провінційних автобусах. Уся ця множинність і різноликість культового поклоніння попервах зворушує. Адже саме таким робом, власне, має виявляти себе повнота культури, особливо в пропозиціях маскульту нижчого штибу. Та коли тверезо усвідомити, що за цим порно, ціною зовсім не в марничку, не виявляється такого необхідного вершечка культурної піраміди, отоді закрадаються якісь не вельми веселі думки не так щодо честі вітчизняної науки, як дивовижної політики держави, котра невідь чому називається Україною, не маючи для такого іменування достатньо засадничих підстав.

Звісно, бувають серед усього цього фуфляного мотлоху й непотребу якісь живі діткнення, якась луна понад 150 років, якийсь до гарячкового дрожу вловлений резонанс, і хай там що культурницький офіціоз гонить супроти "міфотворця", "шамана", затовкуючи їх в одній ступі з "вурдалаком" та "бренд-українським", -- а вони таки долають суспільні стереотипи, випрозорюючи нам затуманений слізливими сентиментами погляд. А там, гляди, прочищаючи глибинні, але замулені інформаційні канали, підходить собі джерельна вода живої художньої традиції і до геніальної лялькової вистави "Тарас" хмельничан, і до дрогобицького сценічного експерименту Кауфмана-Валька, і до "кошиківської" монокомедії Ліди Данильчук, і до драматичної поетики Клима в останній прем'єрі Кучинського, що якось так більш ніж доречно -- саме в масть -- з'явилася нещодавно в репертуарі курбасівців... Є, є що ковтнути з цієї криниці для спраглих.

Та тут одразу здіймається ревище ремствувань тих, у кого в свідомості поняття живого мистецтва й творчості замінене скам'янілостями культури, банальними кліше, типовими лекалами уявлень: "А для кого таке мистецтво? Воно ж далеке від народу, якесь незрозуміле! Ви нам таке дайте, щоб ми нашу Трійцю -- Кобзаря, Пророка, Генія -- упізнали в одному, як реклама пише". От і виходить, що хрестиком-хором -- упізнають, а через індивідуальний інтелект -- ні!

Тому такими заскорузлими у фальшивому патосі видаються щорічні сценарії Шевченківських свят, а неструєній душі так швидко набиває оскомину їхній офіціоз. Ото хіба тільки березневі політичні ексцеси примушують адреналін нуртувати. А так -- з одного боку, бронза Батька, з іншого -- церемонія ритуалу Батька. Поміж ними -- цими стовпами містичних воріт -- і проходить ініціацію національна свідомість, та так, що позбувається волі (не в сенсі свободи, бо її й без того нема в нашій неемансипованій свідомості). А спитати тих батькофілів, чи знають вони твори Сильвестрова на слова Шевченка, чи що поет мав до Штенберга, то ... -- ой ні, ліпше не раджу. Бо наслухаєтеся такого, що полюбляють закидати "Поступу" -- мовляв, космополіти вражі, свого рідного не цінуєте, все за чужим зизите. Гай-гай, коби ж то в тому вся зловорожість корінилась! Може, досить свої недоліки уявним ворогам навішувати? Може, для початку варто озирнути темряву, в якій спить власний розум, породжуючи химери, та й визнати нелукаво, що, незважаючи на потуги всіх "Просвіт", не прийшов апостол правди і науки. Не прийшов і квит! Непросвіщенні, від живого глаголу відлучені, нидіємо, розминувшись із власним волевиявленням, із долею власною, у бутафорських декораціях, замість справжніх обставин -- реального, унікального, свого! -- життя. Ну й комплексуємо. А як же без того. Бо неспроможки самим відповісти на питання, що так муляє-дошкуляє: "А що дали світові наші генії?" Бо це ж треба ще й світ знати... От воно якої оптики катма!

Боронь, Боже, ніхто не проти ювілеїв. Лишень проти фальшу, за яким комфортно буяє пліснява тупості розуму й серця, боязке небажання відповідати на актуальні питання доби. Ясна річ, що й ювілейні ритуали без інтелектуальної утіхи не минають. Хто ж заперечує, що до цього -- без деки два століття! -- ювілею таки поповнилася розмаїта Шевченкіана чимось та й вартісним. Тим паче, що акурат за тиждень до святкувань трапилася подія, яка стала найкращим подарунком до ювілею Тараса Шевченка для найпосполитіших. Для тих убогих, що не можуть придбати собі дорогого художнього видання або самотужки визначити цінність Шевченкового малярства. І першого й другого ґанджу тепер можна позбутися, придбавши за шість гривень тематичний журнал "Тарас Шевченко" із серії "Великі художники. Їхнє життя, натхнення і творчість". Ага, ще б слід уміти читати російською...

Це видання стотисячним накладом -- 24 частина одного з найдемократичніших культурних проектів. Колекція для кожного. Де б він не був: у мегаполісі, чи "забацаному місці, куди не ступала нога культури". Колекцію "Великі художники" можна збирати, купуючи журнали в пресових кіосках чи замовляючи поштовою передплатою. Це справді феноменальна серія тонких ілюстрованих альбомів, присвячених визначним постатям світового малярства, яка репрезентує їхні життєписи, мистецтвознавчі оцінки та кольорові репродукції найбільш відомих творів. Проектний каталог колекції не тільки побіжно ознайомлює з історією мистецтва та її періодами, а й із структурою багатотомного видання (усього 7 томів, у кожному томі -- 15 частин, кожна з яких присвячена одному художнику чи мистецькому напряму). Отож кожна частина -- це окремий журнал, де вміщено біографію митця, відомості про його добу та сучасників, а також аналіз найхарактерніших творів. Отак тиждень за тижнем, частина за частиною можна зібрати справжню енциклопедію живопису. Для цього задумано й спеціальні палітурки із металевим зшивачем, який зручно триматиме вашу збірку. На нині вже повністю реалізовано випуск першого тому, до якого увійшли художники від Ван Гога до Мілле й Барбізонської школи, і триває видрук другого тому: від Коро до Врубеля. У середині цього тому і з'явився журнал про творчість Шевченка. Поміж Енгром та Дом'є. Поміж Фридрихом та Брюлловим. Поміж Тернером та Матейком. Поміж романтизмом та реалізмом. Такий-от контекст. А текст для 32-сторінкового Шевченківського журналу, на відміну від інших, написали українські автори Тетяна Андрущенко та Микола Скиба. І коли б не кілька коректорських помилок у датах (так на ціле століття промашечка вийшла), був би текст, який і дітям не соромно дати прочитати.

Зміст реферативного видання з якісними репродукціями, описом найбільш визначних малярських та графічних робіт та коментарями з історії їх створення (для шкільних програм -- неоціненна підмога!) охоплює такі розділи: "Життя Шевченка", "Творчість" (тут зосереджено увагу і на жанрах, які опрацьовував Шевченко, і на техніках, які він застосовував -- олівець, акварель, сепія, офорт, олія -- усе дохідливо, ілюстративно, переконливо), "Шевченко та його сучасники", "Шевченко у музеях світу".

Щодо останнього, то цікавою є географія зосередження образотворчого доробку Шевченка-художника. Україна: Київ (Національний музей Тараса Шевченка, Національний художній музей України, Інститут літератури НАНУ, Національна бібліотека України ім. Вернадського), Львів (Національний музей), Харків (Державний художній музей), Одеса (Державний художній музей), Канів (Національний Шевченківський заповідник). Росія: Москва (Державний музей образотворчих мистецтв ім. Пушкіна), Державна Третьяковська галерея, Державний історичний музей), Санкт-Петербург (Державний Ермітаж, Державний Російський музей, Інститут російської літератури "Пушкінський дім", Науково-дослідний музей Академії мистецтв, Всеросійський музей ім. Пушкіна). Казахстан: Алмати (Казахська державна картинна галерея). Польща: Варшава (Національна бібліотека). США: Філадельфія (Збірка Христини Чорпіти).

З переліченого найбільш повна колекція художніх творів Шевченка (близько 700) зосереджена в Києві у будинку українського промисловця та мецената Миколи Терещенка, де тепер розташований національний музей Тараса Шевченка. Загалом музейна збірка налічує 73 одиниці зберігання. Серед експонатів музею -- твори олійного живопису, акварелі, офорти, олівцеві начерки й ескізи, автографи, особисті речі, граверне та живописне приладдя Шевченка.

Зрештою, Львову також пощастило мати Шевченкові реліквії, з яких щороку формують традиційну експозицію. Цього разу Музей у Львов найповніше за 90 попередніх років демонструє свою Шевченкіану, розширивши її межі аж до сьогодення...









» 
Андрій КУРКОВ: Я хотів би, щоб мене поховали у Києві
 
Андрій Курков і...
27 лютого 2004 року у межах українсько-польського "Клубу особистостей", спільного проекту Інституту розвитку міста, газети "Поступ", ТРК "Люкс", радіо "Люкс" та "Радіо-Жешув" у місті Ряшеві (Польща) відбулася зустріч з Андрієм Курковим, одним із найуспішніших українських письменників, або ж, якщо це когось більше влаштує, письменників України, -- річ у тім, що Курков пише російською мовою. Курков відомий не лише як висококласний автор, його знають завдяки його приємній винятковості з правил сучасної української літератури -- він успішний на Заході. Щобільше, його не лише друкують, обговорюють, критикують чи аналізують -- його твори купляють (!) у Франції, Британії, Німеччині, Австрії, Італії тощо. Авторські права на його книжки купляли Китай та Ісландія. Помалу він повертається і на терени колишньої совєтської імперії, стає дедалі більш популярним і в Україні. Андрій Курков -- не лише автор книжок, за його сценаріями знято кілька успішних фільмів, наприклад, "Приятель небіжчика". Він сам собою вже феномен: палкий український патріот, одружений на англійці, пише російською мовою книжки, котрі мають великий успіх на Заході, і, маючи можливість успішно функціонувати там, все ж таки завжди повертається додому, на Україну.

- Ви у певний спосіб репрезентуєте не лише Україну, але й Росію, чому Ви пишете російською?

-- Коли моя родина переїхала до Києва, я мав два рочки. Майже все життя я прожив у Києві на Україні. А російська є мовою моєї родини, зараз мої діти розмовляють трьома мовами, бо моя дружина англійка, -- англійською, українською та російською, хоча відвідують українську початкову школу. Я маю ментальність українську, а не російську. Щоправда, так само я не можу зауважити, що моє постійне життя на Україні повністю би змінило мою психологію на 100%.
Детальніше>>
» 
Костянтин РОДИК: КОЛИ НАРОД НЕ ЧИТАЄ, ДЕРЖАВА ВІДІМРЕ
 
Він був тоді студентом першого курсу філологічного факультету Дніпропетровського університету, коли викладач теорії літератури якось запитала його: "Костянтине, а як Ви уявляєте своє майбутнє після закінчення університету? От що Ви думаєте робити?" -- "Хочу писати про книжки, про письменників". Вона подивилася на хлопця, як на несповна розуму людину: "Та Ви що... Це ж такі люди..." (Сміється. -- Авт.) Нині "головний книжник" України, а також журналу "Книжник-review", постійний ініціатор не одного промопроекту "про всі книжки і всіх письменників" Костянтин Родик може розповісти, що значить поняття "книжки" й не тільки в його житті. І стосовно письменників, у п. Родика є тривалий досвід спілкування з літературною богемою, щоправда, тут якраз є найбільше "цікавих речей", та "не для преси".
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Повстанське натхнення 
  ·  Путін ухвалив уряд 
Погляд
  ·  Буняк проти судів Львівщини 
  ·  Бойко йде у міністри 
Поступ у Львові
  ·  Великі проблеми малих підприємців 
  ·  Пікет відбудеться 
  ·  Львівщину приватизовують 
  ·  Командири будуть вчитись 
  ·  Жовква поки що чекає 
  ·  Протест по-львівському 
  ·  "Готель" для п'яниць 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Тотальний контроль над журналістами 
  ·  "За ЄдУ-2" оформиться у березні 
  ·  Януковича піарять, як можуть 
  ·  Абортів в Україні поменшало 
  ·  ЄС не може відмовити Україні 
  ·  Лазаренка ніяк не засудять 
  ·  Костенко не знайшов товаришів 
  ·  "Континент" закрив "Укрчастотнагляд" 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Невдалий похід найманців 
Економіка у Поступі
  ·  Тарифний ажіотаж у столиці 
Літературний Поступ
  ·  Андрій КУРКОВ: Я хотів би, щоб мене поховали у Києві 
  ·  Костянтин РОДИК: КОЛИ НАРОД НЕ ЧИТАЄ, ДЕРЖАВА ВІДІМРЕ 
  ·  Поміж Енгром і Дом'є 
Дайджест
  ·  Як допомогти Україні проголосувати 
post-Поступ
  ·  Край загублених словників 
Спорт-Поступ
  ·  Святкувати не вистачило сил 
Пост-Faktum
  ·  Абсолютний монарх Ліхтенштейну 
  ·  КАЛЕНДАР