BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Літературний Поступ.    Дайджест.    post-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
10 березня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:47 21-09-2017 -   На Львівщині СБУ затримала на хабарі слідчого Нацполіції  
  16:46 21-09-2017 -   Після удару блискавки помер курсант Львівської академії сухопутних військ  
  16:44 21-09-2017 -   У Львові хочуть добудувати колію на Коперника  
  14:20 21-09-2017 -   Слідчий Нацполіції погорів на хабарі на Львівщині  
  14:13 21-09-2017 -   Львівські «Леви» боротимуться за «бронзу» з київськими «Джокерами»  
Україна
  16:50 21-09-2017 -   На Хмельниччині внаслідок ДТП загинуло 11 корів  
  16:42 21-09-2017 -   У Києві назвали нові цифри щодо полонених на Донбасі  
  14:16 21-09-2017 -   Жінка, яка потрапила з дитиною під трамвай, померла у "швидкій"  
  14:14 21-09-2017 -   Мерія столиці евакуйована через звістку про міну  
  12:53 21-09-2017 -   На Волині голову селищної ради спіймали на хабарі  
Світ
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  
  11:40 21-09-2017 -   Російські вчені спрогнозували розкол Євразії  
  11:36 21-09-2017 -   Зустріч Трампа і Порошенка триватиме годину  
  13:27 20-09-2017 -   Киргиз надряпав своє ім'я на меморіалі Лінкольна у Вашингтоні  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Костянтин РОДИК: КОЛИ НАРОД НЕ ЧИТАЄ, ДЕРЖАВА ВІДІМРЕ
 
-- Щодо книжки: книжка "вмикає" зовсім інші центри в корі головного мозку, а також центри самоідентифікації, і це дуже важливо, бо людина мусить себе усвідомити у цьому світі, усвідомити те, що вона є. Зважаючи на те, що будь-яка інформація має своє місце, в людському мозку, образно кажучи, теж повинні бути відповідні полички, де б ця інформація розташувалася б. Та якщо таких поличок немає, то можемо говорити про людину, яка не вміє правильно поводитися не лише з інформацією, що надходить звідусіль, але й не замислюється над тим, хто і що вона є (як людина, так і інформація). У цьому випадку в цієї людини й потрібних "поличок" немає, а отже, маємо справжній гармидер, цілковитий безлад.

-- Чесно кажучи, у мене в голові -- вічний творчий безлад...

-- Це не безнадійно. Саме книжка дає змогу вибудувати потрібну "шафу з поличками", тобто навести якийсь лад. Розумієте, в чому штука: людина, яка себе не ідентифікує, не ініціюється у цьому світі, вона мало на що здатна, хіба здатна виконувати накази. Про мову й роль держави в суспільстві, держави, яка прагне керувати натовпом -- це легше. І американці також хочуть керувати натовпами. Проте... Вони розуміють, що треба звідкись брати мізки, аби керувати цим натовпом. Тому президенти розуміють: якщо люди припинять читати, не будуть мислити, а також якщо забракне особистостей, то ДЕРЖАВА ВІДІМРЕ. В Україні поки що, на жаль, цього не розуміють. І такі проекти, як газета "Факти", однозначно спрямовані на пониження інтелектуального рівня всієї української нації. Це жахливо небезпечний проект.

-- Однак на "Факти" в народу грошей ще вистачає, а на добру українську книжку -- все бракне. Беручи до уваги й те, що якісна російська книжка ніколи не була дешевою, хоча продавці на Петрівці кажуть, що їм вигідніше продавати російську книжку...

-- Спробую пояснити. На Заході книжку, яку впродовж трьох тижнів не вдалося продати, забирають з прилавків. У Росії цей проміжок сьогодні розтягнули до двох з половиною місяців. Не продали -- тоді така російська книжка йде за демпінговими цінами в Україну. Інакше їм просто не буде, куди завезти новий тираж, тим паче, що вигідніше ці книжки продати, ніж чекати, коли їх хтось розпочне купувати. В Україні книжка добре продається, коли тираж розкуповують протягом 9-10 місяців, а то й півтора-два роки. Державну структуру -- квазіутворення під назвою СРСР -- будували за такою схемою: якщо ти здібний і чогось досяг, то ти переїздиш до Москви -- чи ти державний чиновник, чи ти великий митець... І наш Кобзар, і Гоголь реалізовувалися там. Цей процес триває й досі. Україна чомусь ніколи не зважала на державні пріоритети тактики й стратегії просування своїх інтересів як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Саме тому завжди програвала, і зараз поступилася перед державами імперського зразка. За приблизними обрахунками Асоціації українських видавців, щороку в Україні російські книжки продають на сто мільйонів доларів. Звісно, що ці гроші -- на благо Росії. І справді сьогоднішній стан українського книговидавництва такий, що можна зробити висновок: росіяни купили український ринок. А в Україні досі немає державної статистики щодо фінансових надходжень від книговидань у Держбюджет.

-- Чи є взагалі якісь шанси на повноцінне життя в українських видавництв? Зокрема шанси на свій дієздатний книжковий ринок?

-- Шанси завжди є. Треба не ходити під Кабінет Міністрів палити скати й смажити шашлики. Слід частину своїх прибутків (вони невеличкі, та вони є) кооперувати й найняти фахових лобістів, які забезпечать підготування відповідних законів і їхнє проходження усіма стадіями. Це цілком реально. Це світовий досвід. Не менш важливим є питання реклами. Західна практика: видавець закладає в собівартість книжки кошти на рекламу, тобто 10% кожного тиражу -- це рекламні примірники. Наприклад, з 10 тис виданих книжок -- тисячу автоматично розсилають в усі видання. Що цікаво: видавець на Заході щасливий, коли одна на сто книжок здобула рецензію. А в нас на всю Україну -- кілька видавців, котрі розуміють, що не треба ображатися, коли на якусь з надісланих книжок журналіст (активних рецензентів у нас, до речі, не так багато -- щонайбільше 50) не написав рецензії, бо справді в тій же Америці рецензують лише 9% усіх виданих книжок. "Книжник-review" на сьогодні просто загромаджений книжками, на рецензії про які просто не вистачає журнальної площі!

-- Тоді зрозуміло, чому до рейтингу "Книжка року" залучено стільки різних експертів. За якими критеріями Ви щороку обираєте експертів?

-- Йдеться про рейтинг тих видань, на які варто звернути увагу. Говорять же про те, що варте уваги читацького загалу, люди достатньо фахові, до того ж ми враховуємо крайні погляди. По-перше, поняття об'єктивного, від якого віє духом радянських часів, просто немає. Об'єктивне -- сума суб'єктивних. Будь-яка думка кожного експерта має бути забарвлена суб'єктивними оціночними судженнями, тоді вона не буде позбавлена індивідуальності. Саме тому ми визначаємо експертів за принципом противаг, себто ми вводимо в одну й ту ж номінацію людей різних орієнтацій. Чому? Щоб в такий спосіб збалансувати загальний результат. По-друге, коли пропонуємо комусь бути експертом, відверто кажемо, що всі їхні оцінки розмістять у інтернеті. Це означає, що експерти повинні зважати на своє професійне реноме, адже всі побачать: якщо ви поставите десять балів Винничукові, якого ви любите, і 0 -- Андруховичу, якого ви не любите, то одразу постане питання, наскільки вашу фаховість як літературного критика можна сприймати серйозно. Літературний світ в Україні не великий і тісний, а отже, всі один одного знають, шляхи яких неодноразово перетиналися і ще перетнуться. В нас були випадки, коли професійні експерти відмовлялися від участі в голосуванні зі словами: "Костю, я не хочу із цією людиною псувати стосунки". Залишилися ті експерти, котрі своє ім'я цінують. Ще такий акцент: ми оцінюємо книжку як культурницьку подію, а текст, грубо кажучи, -- справа смаку. До того ж згадаю важливу засадничу річ: ми не беремо до уваги рейтингів продажів. Проблема в тому, що в Україні обліку проданих книжок, а надто електронного, як на Заході, немає, бо на Заході -- прозора податкова система і там легко все перевірити. А наші видавці думають так: от ця книжка не йде, поставмо її на перше місце!

-- Може, просто книгарні не вміють влаштовувати заохочувальних перфоменсів для покупців?

-- Книгарні дуже часто знову-таки через недосконалість нашої податкової системи приховують джерела надходжень: оформляють п'ять книжок, а насправді беруть п'ятдесят. Як вони покажуть мені, що продано п'ятдесят? Можуть засвідчити тільки, що продали саме п'ять книжок. Книжка, на превеликий жаль, вимивається зі свідомості українця як елемент споживчого кошика. Зайдіть у магазин меблів і подивіться, чи там є книжкові шафи й книжкові полиці. Ви цього не побачите. Ось вам ще один аргумент на підтвердження факту вимивання з масової свідомості розуміння важливості книжки.

-- Цікаво, що на Заході рейтинги книжкових програм шалено високі. Чому б Вам знову не взятися за телепроект: однозначно, що через телебачення Ваші намагання зрушити з мертвої точки українське книговидання будуть набагато продуктивнішими.

-- У мене наразі нема інструментарію, щоб визначити рейтинг, скажімо, програми Бернара Піво у Франції або Марселя Райх-Раніцького порівняно з іншими телепроектами. Та те, що ці програми дійсно дуже впливають на книжковий ринок, -- це факт. Після того, як Піво рекомендував ту чи іншу книжку, то ці видання просто щезали з книгарень. Усе залежить від ринку. Поки що не хочу випереджати подій, на якому каналі буде моя книжкова програма і яка саме її специфіка, але цей проект, звичайно, потрібен. Навіть у Росії кожна поважна газета має постійну книжкову рубрику. На Заході ніхто не може уявити собі, як це газета й без книжкової рубрики...

-- Чому в нас "одна ластівка має робити всю весну", якщо ця "весна" у світовій практиці є великою справою усієї держави? Чи Ви вірите, що настане ще час і у Вашому розпорядженні будуть вагомі важелі впливу на гідний розвиток книжкових проектів та їхній всеукраїнський резонанс, а отже, Україна стане державою, де читають?

-- Знову-таки ще одна характеристика українського ринку, який ніяк не може дорівнятися до російського, проте досі оглядається на те, що робить "старший брат". "Старший брат" залишився в нашій свідомості, і ми нікуди від цього не подінемося. В Росії є державне фінансування книжкових проектів. Скажімо, той же головний редактор газети "Книжное обозрение" Гаврілов щодня на НТВ рекомендує "Книжку до сніданку", нехай все це займає лишень три хвилини, але щоранку йде мова про книжку. В нас нічого схожого наразі немає! У нас же все мусить тягнути Анатолій Толстоухов, причому не як державний службовець, а як почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв. Цей факт може бути приємною характеристикою для Анатолія Володимировича, але це від'ємна характеристика для держави, яка мусить думати про те, про що думають президенти Франції, Німеччини чи США. Кажуть, народ мудрий. Навіщо ж мудрий народ з усіх сил прагне, щоб його діти вчилися у вищих навчальних закладах? Навіщо читати, вчитися, якщо він і так мудрий? Ніякий він не мудрий. Як на мене, то я взагалі обмежив би й виборче право: не доріс багато хто. Той, хто ранок розпочинає з горілки й закінчує одеколоном, що для таких громадян означає поняття "виборчого права"? Треба говорити про державні програми підтримки книговидання, в яких задіяні президенти. Йдеться саме про такий рівень підтримки, але не інакше. Президент же України не зважає навіть на стан української мови, знання якої у ВНЗ, наприклад Криму, можна й не вимагати... Після чого видавництва, які продукують гуманітаристику для високої школи, мають величезні збитки, адже якщо на державному рівні є дозвіл складати іспити російською, то читати українські книжки російськомовній молоді навіщо? А державні програми підтримки читання? Франкфуртський ярмарок відкриває президент Німеччини. Щороку. Чи може в нас йтися про те, щоб на Форум видавців у Львові приїхав прем'єр-міністр? Ось вам і рівень.

Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК

Київ-Львів

DOVIDKA: Костянтин Родик. Народився 14 січня 1955 року. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету (російська філологія). Від 1999 року й донині -- керівник проектів Центру рейтингових досліджень "Еліт-Профі" (громадська організація з додатковим статусом інформаційної аґенції). 1996-1999 рр. -- керівник підрозділу політичної аналітики й прогностики апарату Кабінету Міністрів України. 1994-1996 рр. -- радник міністра України у справах преси та інформації. Від 2000-го й до сьогодні -- головний редактор журналу "Книжник-Ревю". 1998-1999 рр. -- автор і ведучий щотижневої програми "Бібліоман" (Телекомпанія "1+1"). 1997-1998 рр. -- автор і ведучий книжкової рубрики програми "Телеманія" (Телекомпанія "1+1"). 1995-1996 рр. -- автор і ведучий регулярної 20-хвилинної книжкової програми "Філобіблон" (Перший національний). 1993-1999 рр. -- редактор новин "Ліберальної газети", книжковий оглядач радіо "Свобода". Як керівник книжкового напряму МІАУ-культ (Мистецька інформаційна аґенція України) вів постійні рецензійно-оглядові рубрики в низці видань ("Зеркало недели", "Вечірній Київ", "Україна молода", "Молодь України", "ПіК", "Час-TIME" та ін). Від 2003-го й дотепер -- V Всеукраїнська благодійна акція "Книжка року-2003". 2003 р. -- персональна фотовиставка "СучУкрЛіт очима Kr" (Львів, Палац мистецтв; Київ, "Російська книга"; Київ, Експоцентр "Спортивний"). 2000 р. -- автор книжки "Невивчені уроки Ситіна, або "Гоголізація" триває" (Л.: Кальварія, 2000). 2000 р. -- лауреат Міжнародної премії журналістів імені Василя Стуса. 1999-2001 рр. -- член програмної ради Міжнародного фонду "Відродження". 1999 р. -- голова журі Форуму видавців у Львові. 2003 р. -- найкращий журналіст року Х Форуму видавців у Львові.









» 
Андрій КУРКОВ: Я хотів би, щоб мене поховали у Києві
 
Андрій Курков і...
27 лютого 2004 року у межах українсько-польського "Клубу особистостей", спільного проекту Інституту розвитку міста, газети "Поступ", ТРК "Люкс", радіо "Люкс" та "Радіо-Жешув" у місті Ряшеві (Польща) відбулася зустріч з Андрієм Курковим, одним із найуспішніших українських письменників, або ж, якщо це когось більше влаштує, письменників України, -- річ у тім, що Курков пише російською мовою. Курков відомий не лише як висококласний автор, його знають завдяки його приємній винятковості з правил сучасної української літератури -- він успішний на Заході. Щобільше, його не лише друкують, обговорюють, критикують чи аналізують -- його твори купляють (!) у Франції, Британії, Німеччині, Австрії, Італії тощо. Авторські права на його книжки купляли Китай та Ісландія. Помалу він повертається і на терени колишньої совєтської імперії, стає дедалі більш популярним і в Україні. Андрій Курков -- не лише автор книжок, за його сценаріями знято кілька успішних фільмів, наприклад, "Приятель небіжчика". Він сам собою вже феномен: палкий український патріот, одружений на англійці, пише російською мовою книжки, котрі мають великий успіх на Заході, і, маючи можливість успішно функціонувати там, все ж таки завжди повертається додому, на Україну.

- Ви у певний спосіб репрезентуєте не лише Україну, але й Росію, чому Ви пишете російською?

-- Коли моя родина переїхала до Києва, я мав два рочки. Майже все життя я прожив у Києві на Україні. А російська є мовою моєї родини, зараз мої діти розмовляють трьома мовами, бо моя дружина англійка, -- англійською, українською та російською, хоча відвідують українську початкову школу. Я маю ментальність українську, а не російську. Щоправда, так само я не можу зауважити, що моє постійне життя на Україні повністю би змінило мою психологію на 100%.
Детальніше>>
» 
Поміж Енгром і Дом'є
Орися КРАСНИК
 
За тиждень до 190-річчя від дня народження Тараса Шевченка вийшов тематичний журнал, присвячений малярській та графічній спадщині українського поета. Російською мовою, звісно, як для населення сучасної України...

Незважаючи на щоп'ятирічну регулярність ювілеїв -- уродини, смерть, перепоховання -- на сором усьому світові, Україна все ще ніяк не спроможеться на сучасне повне академічне видання спадщини Тараса Шевченка, замінюючи цей проект сурогатами, в переліку яких перед веде самотесно-монументальна пластика, далі йдуть сумнівні драматично-музичні інсценізації, відтак -- самі знаєте... аж до сувенірної продукції та мальовидел у провінційних автобусах. Уся ця множинність і різноликість культового поклоніння попервах зворушує. Адже саме таким робом, власне, має виявляти себе повнота культури, особливо в пропозиціях маскульту нижчого штибу. Та коли тверезо усвідомити, що за цим порно, ціною зовсім не в марничку, не виявляється такого необхідного вершечка культурної піраміди, отоді закрадаються якісь не вельми веселі думки не так щодо честі вітчизняної науки, як дивовижної політики держави, котра невідь чому називається Україною, не маючи для такого іменування достатньо засадничих підстав.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Повстанське натхнення 
  ·  Путін ухвалив уряд 
Погляд
  ·  Буняк проти судів Львівщини 
  ·  Бойко йде у міністри 
Поступ у Львові
  ·  Великі проблеми малих підприємців 
  ·  Пікет відбудеться 
  ·  Львівщину приватизовують 
  ·  Командири будуть вчитись 
  ·  Жовква поки що чекає 
  ·  Протест по-львівському 
  ·  "Готель" для п'яниць 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Тотальний контроль над журналістами 
  ·  "За ЄдУ-2" оформиться у березні 
  ·  Януковича піарять, як можуть 
  ·  Абортів в Україні поменшало 
  ·  ЄС не може відмовити Україні 
  ·  Лазаренка ніяк не засудять 
  ·  Костенко не знайшов товаришів 
  ·  "Континент" закрив "Укрчастотнагляд" 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Невдалий похід найманців 
Економіка у Поступі
  ·  Тарифний ажіотаж у столиці 
Літературний Поступ
  ·  Андрій КУРКОВ: Я хотів би, щоб мене поховали у Києві 
  ·  Костянтин РОДИК: КОЛИ НАРОД НЕ ЧИТАЄ, ДЕРЖАВА ВІДІМРЕ 
  ·  Поміж Енгром і Дом'є 
Дайджест
  ·  Як допомогти Україні проголосувати 
post-Поступ
  ·  Край загублених словників 
Спорт-Поступ
  ·  Святкувати не вистачило сил 
Пост-Faktum
  ·  Абсолютний монарх Ліхтенштейну 
  ·  КАЛЕНДАР