BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Ї-Поступ.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Дайджест.    25-Й КАДР.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
9 березня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Безпритульна нація
Андрей ЄКАДУМАВ
 
На початку 20-х років Іґнат Абдзіралович відзначив особливе розташування Білорусі у просторі російсько-европейського культурного діалогу – територія власне на межі православ’я і католицизму. Країна поміж. Поміж світоглядами, поміж культурними материками. Історія Білорусі визначалася її розміщенням. Після всіх загарбань та переподілів культуру білорусів, яка вмістилася на прикордонній території Росія – Европа, сусіди не розглядали як щось самостійне. Їй надавали статус культури-сателіта – або східної православної, або західної католицької культури, залежно від етнонаціональної належности панівних прошарків. Оцінка свого етнокультурного простору як сателітного, неповноцінного без прив’язки до якого-небудь иншого етнічного масиву, на жаль, характерна зараз і для самих білорусів. Вона виявляється й у закликах вести Білорусь до Европи, і в гаслах єднання білорусів з братніми слов’янськими народами.

Білоруське суспільство, гранично марґінальне, в обох випадках повинно кудись іти. І там, і там – шлях у пошуках землі обітованої. Заклики рухатися кудись навіюють думки про кочовий народ. У духовному сенсі білоруси – безпритульна нація. Свого дому-культури, спільного для всіх, хто проживає на цій землі, білоруси не мають. Адже цей дім був багаторазово зруйнований та покинутий. І тепер на його місці – певне тимчасове житло. Будиночок на колесах. Після усіх загарбань, поділів і режимів у Білорусі – етнокультурна дисоціація. Недарма часто вживаний для неї образ – болото. Культурний прошарок надто розмитий, розріджений, щоб бути опорою Білоруського дому. Хто ж будує дім на болоті? Ми проживаємо у країні, де минуле ще більш непередбачуване, ніж у Росії. Безлюдний дім буття – мертва культура. А що ж робити з незамешканим, погано пристосованим до життя-в-культурі?

Існує Европейський дім, особливий етнокультурний масив, куди непогано було б потрапити, але щось ніяк не вдається. Нам пропонують певний гіпотетичний східнослов’янський дім, котрий існує лише у прожекті, є й російський, що розвалюється, де ремонт та руйнування відбуваються одночасно. Отож, мешкаючи у своїй етнокультурній кибитці, сучасні білоруси кочують туди-сюди на крихітному клаптику розмитої національної ідентичности. Нікуди не потрапляють, ніде не осідають.

Як, замість того, щоб іти до Европи, імпортувати досягнення европейської культури та цивілізації до себе? Як, замість того, аби брататися зі слов’янством, погодитися з тим, що ми й так слов’яни, і визначитись, у чому ж наша особливість серед слов’ян?

Ідеолоґема руху куди-небудь приховує ідеолоґему нерухомости. Точніше – нерухомого етнокультурного центру. Місцевий культурний простір при цьому не розглядається як периферія, з якої слід рухатися у напрямку центру цивілізації – европейської чи евразійської. Усвідомлено чи ні, його вважають центром, заселеною територією, плацдармом, який слід втримати за будь-яку ціну, відмежовуючи від натиску чужих культурних масивів. Ідеолоґема руху править за виправдання спробам груп, котрі претендують на соціальний та культурний вплив, ділити населення на провідників та послідовників, надаючи собі роль провідників. Ідеолоґема нерухомости свого етнокультурного центру консолідує ці групи. Оцінка своєї субкультури як центральної у культурному просторі ґрунтується на наборі критеріїв, котрі тлумачаться як ознаки культурного центру. У білоруськомовної опозиції такою обов’язковою ознакою належности до етнокультурного центру виступає вживання білоруської мови. У групи, котра панує – прихильність до стереотипів совєтської ідеолоґії.

Білорусь – двічі периферія. Периферія европейського культурного масиву та масиву Росії. Якби це було не так, то культурний вплив Білорусі на решту світу був би непорівняно більшим, аніж зараз. Боротися за збереження монологічної культурної орієнтації у суспільстві марґіналів – напрочуд неперспективне заняття. За умов такої подібности культурних стратегій політичних еліт-конкурентів Білорусь не зможе ані засвоїти передові моделі соціокультурного розвитку, ні, тим більше, продукувати їх. Перш ніж створити що-небудь передове, потрібно щось передове засвоїти. Ми ж – зовсім не лідери, а аутсайдери культурного процесу.

Виходом могла б слугувати інтеґральна етнокультурна парадиґма рухомого, динамічного, відкритого центру. Коли зовнішня позиція, де Білорусь виступає периферією, і внутрішня, з якої Білорусь сприймається як система відліку для оцінки процесів культури, об’єднаються в одну. Цій моделі більше відповідає формула не “Білорусь до Европи”, а “Европу до Білорусі”. І власне тут необхідно більш детально зупинитися на особливому становищі Білорусі в діалозі Схід–Захід.

Формування групової ідентичности інтелектуалів, котрі заявляють про свою прихильність до Білорусі европейської, досі розвивалося шляхом мовної диференціації. Підсумком цього стало відокремлення російськомовних прихильників цінностей европейського суспільства від білоруськомовних. Ті, у свою чергу, теж далеко не одностайні щодо питання, котрий із варіантів білоруської мови вважати правильним. Першочергова увага до питання про мову, про форму, призводить до того, що другорядним виявляється зміст, той культурний досвід, котрий шифрується за допомогою мови. Набуття ідентичности, котре проголошується білоруськомовними опозиційними інтелектуалами шляхом до Европи, у підсумку зводиться до використання мови як певного засобу кодування інформації. У розпалі боротьби за самосвідомість відбувається підміна проблеми. “Що говорять” підмінюється тим, “як говорять”. План вираження домінує над планом змісту. Ідеолоґема руху до Европи плавно підмінюється ідеолоґемою культурної самоізоляції. За умов такого ключового критерію групової ідентифікації, як застосування мови, російськомовні та білоруськомовні прихильники Европи залишаються незгуртованими: і перші, і другі цілком спроможні спілкуватися без перекладачів, вживаючи тої мови, якій надають перевагу, але точка зору щодо мови як чогось більшого, ніж засіб комунікації, призводить до роз’єднання наших еліт за цією ж мовною ознакою. Потрібен метакритерій етнокультурної ідентичности еліт, котрий виходить за рамки мовного. Постає питання щодо етнічного самоусвідомлення як первісного критерію групової ідентифікації, усвідомлення себе власне як себе, а не когось иншого.

Кожна спільнота формується цим спеціально підкресленим або неусвідомленим протиставленням: “ми і вони”. Ми – не вони, ми – це ми. У нашому випадку “ми” – білоруси. Тобто: “ми – не росіяни”. Підкреслити, що ми не росіяни, найлегше і явно можна за допомогою вживання білоруської мови. Питання в тому, чи можна відповідно до цього критерію росіянина, котрий розмовляє білоруською, вважати білорусом? Мабуть, потрібні ще якісь, більш конкретні підстави для етнокультурної ідентифікації. Як така підставою може бути використана ідеолоґема европейської Білорусі, але не лише Білорусі у минулому, як було досі, а й у теперішньому часі. Ідея культурного відродження повинна бути перепідпорядкована ідеї народження культури.

Самоототожнення “ми – білоруси” – є зараз найприйнятнішим підґрунтям для згуртування зусиль роз’єднаних інтелектуальних еліт. Цей критерій групової ідентифікації інтелектуалів Білорусі усуває їх протиставлення згідно з мовним принципом і знімає обмежувальний критерій “білоруське – небілоруське” в оцінці культурної творчости. Усе, зроблене білорусами, – білоруське.









» 
Білоруський досвід прикордоння
Ігар БАБКОВ
 
Події останніх років відвернули нашу увагу від того, що відбувається у Білорусі, країні, "яку ми здали без бою”. Прикро, коли між країнами пролягає смуга культурної байдужости, пов’язана з тим, що Білорусь та Україна протягом останнього сторіччя експлуатують міт про однаковість та паралельність культур.

Як слушно вважає Ігар Бабков, унаслідок цього маємо явище “фальшивої прозорости”, – „Білорусь та Україна одна для одної нібито прозорі та нецікаві: шукаються паралелі, а не контрасти. Паралелі, що окрім своєї паралельности ні про що не говорять. Білорусь та Україна болюче вириваються з постсовєтського, постколоніального простору, ентропійного за своєю сутністю, зараженого енергетикою розпаду, культурної летаргії та безпам’ятности. Шукаючи свої вершини, вони весь час озираються на героїчне минуле, – їм так бракує “міту майбутнього”, усвідомленої власної історичної місії”.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Захист від Росії 
  ·  Ігор АНДРУСІК: Кордон охоронятимуть за новою системою 
Погляд
  ·  МАУП закриють 
  ·  Ірак отримав конституцію 
  ·  Володимр ПОЛОХАЛО: Опозиція має допомогти суспільству 
Поступ у Львові
  ·  Квіти в дарунок 
  ·  "Гарячі" вихідні 
  ·  Зіткнулися дві "тринадцятки" 
  ·  Шевченківські дні по-опозиційному 
  ·  Фальшиві долари 
  ·  Націоналізм модернізують 
  ·  Конференція львівської "Просвіти" 
Поступ з краю
  ·  Юрій ЛУЦЕНКО: Україна дуже різна 
  ·  Кучма -- брунейський орденоносець 
  ·  Останнє досудове слухання 
  ·  У перемозі Ющенка зацікавлені всі 
  ·  У Запоріжжі рятують бригантину 
  ·  Васильєв замінить Васильєва 
  ·  Екс-мера звільнили 
Поступ у світі
  ·  Європа обирає правих 
  ·  Країна на межі вимирання 
  ·  Фінал Паваротті 
  ·  Стрілянина на Гаїті 
  ·  Венесуела проти США 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  США все очікує на зростання 
  ·  Третейський суд -- повноцінний 
  ·  Шведський соціалізм під загрозою 
  ·  Бюджет по-японськи 
  ·  Правильні цифри 
  ·  "Пивне" злиття 
  ·  Мобільний культ 
Ї-Поступ
  ·  Білоруський досвід прикордоння 
  ·  Безпритульна нація 
Арт-Поступ
  ·  Неприколисаний Бунт 
  ·  Люті хлопці концертують 
  ·  jOSS STONE -- новітня британська інвазія в США 
Спорт-Поступ
  ·  Коли мрії здійснюються 
  ·  Шевченко за крок до Кубка 
  ·  Початок сьомого сходження 
  ·  Повторення пройденого 
  ·  Угорська засуха "Карпат" 
  ·  Заокеанська перемога 
  ·  Агахова покинув збірну 
  ·  Армстронг йде на рекорд 
Дайджест
  ·  Керрі проти Буша 
25-Й КАДР
  ·  Вороги є вороги 
Пост-Faktum
  ·  Надвірна та Пнівський замок 
  ·  КАЛЕНДАР