Високопреосвященним і Преосвященним Владикам, Всесвітлішому і Високопреподобному духовенству, Преподобним Братам і Сестрам, Дорогим у Христі Мирянам Української Греко-Католицької Церкви
Мир у Господі!
Мої дорогі!
Наближається Христове Воскресіння, найбільший празник у літургійному році. З цієї нагоди щиросердечно вітаю Вас усіх і єднаюся з Вами у святій Божій радості.
У перспективі цього світлого празника спробуймо поглянути на ситуацію, в якій перебуває сучасне суспільство. Сьогодні, як і протягом останнього століття, ми продовжуємо зазнавати важких випробувань. Різні системи, жертвами яких ми стали, намагаючись встановити “справедливість у світі”, вдавалися до крайніх заходів. Кілька десятиліть нам обіцяли створити рай на землі, надати все необхідне, натомість вимагаючи від кожного тільки того, що є по його змозі. Ціною такої позірної справедливості було відречення від Богом даного дару свободи; іншими словами, людей хотіли зробити на свій лад щасливими проти їхньої волі, встановити справедливість без свободи.
Тоталітарні режими заганяли суспільство у щораз більшу безодню, де люди, виснажені до краю, переставали бути людьми.
На місце такого людиноненависницького ладу прийшов протилежний спосіб мислення, який почали представляти людям як справжню розв’язку всіх негараздів.
У цьому випадку “рай на землі” мала б забезпечити повна свобода, за якої кожний може робити те, що хоче, може жити так, як хоче, не звертаючи уваги на права інших. У результаті те, що мало бути свободою, перетворилося на свавілля: дуже часто сильніший, енергійніший, багатший без особливих зусиль накидає свою волю всім іншим. Ми пересвідчилися, що таке свавілля, як і попередня крайність тоталітарної диктатури, робить людей нещасними: воно тільки декому забезпечує вигідне існування, дозволяючи робити все, що завгодно, а більшості завдає великих страждань,
Висловлюю всі ці думки, стоячи перед порожнім гробом Воскреслого Ісуса Христа. На перший погляд може видаватися, що у Великодній час світла і радості такого роду міркування недоречні, що вони абсолютно не пов’язані з радістю Воскресіння. Однак насправді все те, що ми пережили і терпимо далі, чого жертвами ми були і є сьогодні, дуже тісно переплітається із Христовою Пасхою, бо Воскресіння – це перемога справедливості та справжньої свободи.
Святіший Отець Іван Павло Перший часто повторює фразу: “Там, де немає справедливості, не може бути справжньої свободи і миру”. В суспільстві, в якому немає справедливості, люди є нещасними.
Як вийти з такого стану, коли, з одного боку, в ім’я справедливості нас перетворюють на рабів, а з другого – заохочують топтати права інших, щоби поставити себе у центр всього? Покладаймо єдину надію на Того, хто встановив справедливість як шлях до справжньої свободи, справедливість, у якій ми можемо розвиватися, в якій ми можемо творити спільноту, в якій кожен із нас може почуватися щасливим у посіданні Божих дарів, у пошані одне до одного, в безпеці, у відсутності будь-якої загрози з боку ближнього. Воскресіння – це свято кожного з нас, усіх, хто став жертвою.
Воскресіння – це наша надія, це ключ до кращого майбутнього.
Бажаю Вам і собі, дорогі Брати і Сестри, щоби ми завжди були з Воскреслим Ісусом, який переміг на хресті всяке лихо і всяку несправедливість, який забезпечив нам свободу, за якої людина розвивається так само, як розпускає свої пелюстки квітка під сонячними променями. Будьмо завжди з Ісусом Христом, пам’ятаймо, що не можна знайти щастя там, де немає свободи і справедливості, і нехай Боже благословення, розуміння правдивості цих слів буде у Вас завжди.
Дивімося на Воскреслого Христа як на запоруку нашого правдивого і невід’ємного щастя.
Христос Воскрес! |
