|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Чеська фотоверсія колориту життя |
|
|
| Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ |
| |
Нещодавно відкрите у Львові Консульство Чехії запропонувало львів'янам свій перший арт-проект: виставку мистецтва відомого фотохудожника із Чехії Томаша Свободи "Кольори життя" в залах Музею етнографії та художніх промислів.
Автори експозиції визначили кредо виставки так: "Назва виставки вимагає від кожного власного розуміння та прочитання, оскільки формула "кольори життя" містить занадто широкий спектр, але водночас не виділяє нічого конкретного. Щодня ми вдаємося до метафор "барвисте життя", "безбарвне життя", які від занадто частого вживання перетворилися на буденні кліше, отож сьогодні ми вже не відчуваємо їхнього первісного значення. Очевидно, у центрі уваги Свободи перебуває не лише суть життя, але й форми, яких воно набуває".
Томаш Свобода -- високопрофесійний фотограф -- отримав освіту в Академії мистецтв у Голландії, пройшов фотопрактику в метра світового класу Вільяма Клейна, майже два десятки років працював вільним фотографом у Голландії, Празі та Парижі. Професійна майстерність виставлених на львівській експозиції його творів бездоганна, але загалом його роботи викликають складну гаму відчуттів. Напевно, нам ще не доводилося оглядати такого потужного мажорного колористичного фотомистецтва. Кольору підпорядковано все: і композиційна будова, і сенс зображення.
Яскрава чародійна магія кольору привертає увагу глядача, заманює його в площину фото екзотикою сюжету, але водночас глибоко не вражає. Географія сюжетів з південних тропіків -- Індії, Мексики, Папуа-Нової Гвінеї, Малі, М'янми (колишня Бірма) і навіть Середземномор'я Європи -- Іспанії та Франції -- мають вигляд яскравого кольорового декору вишуканих форм і екзотичного антуражу. Зовнішня глянцева ефектність карнавального шоу інтригує. Фетишизм кольору створює потужний візуальний напір, але цей вплив дуже нагадує рекламні потуги. Реальний світ з усіма його проблемами відступає за лаштунки, ховається за декоративними масками. Отож фотографія, що перетворюється на візуальне кліше, стає маскою екзотичного раю. Три аборигени в камуфляжній формі на тлі рекламного плакату "Кока-коли". Хто вони: борці проти глобалізації чи вірні стражі монополії? Це лише один приклад, який є наочною демонстрацією фіксації форми тільки задля форми, де форма маскує суть життя, а не оголює її.
Та одна із фотографій Свободі таки вдалася: вона не просто зворушує, вона вражає. Це "Поцілунок смерті". Фотографія мексиканського тореадора сповнена драматизму, колір і композиція працюють на сюжет, піднімаючи момент щирості на п'єдестал високого мистецтва. Вирізняється на виставці й серія фотографій, зроблених в українському Закарпатті. Тут кольорова гама стриманіша, але водночас вона більш влучна, більш доречна, більш поетична та лірична. Отож "Квітучий великдень" і "Квітучі сакури Мукачевого" викликають щире захоплення. Ще одна серія -- польська -- оперує більш приглушеною кольоровою гамою, через яку намагається передати внутрішній світ героїв. |
|
|
|
|
Рік Жорж Санд |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
|
Цей рік Франція офіційно визнала роком Жорж Санд. 2004-го минає 200 років з дня народження Аврори Дюпен. Ця жінка викликала обурення й захоплення водночас. Вона першою зняла сукню та одягнула чоловічий костюм. Жорж Санд не боялася виглядати не жіночною, вона курила, рухалася рвучко та різко, а чоловіків полонила своїм інтелектом і невгамовною жадобою життя. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Драматичність і таїна генія |
|
|
| Підготував Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ |
| |
Зазвичай для всіх експозицій Лондонської національної галереї властивий підбір лише першокласних експонатів, логічна завершеність концепції та бездоганна організація всіх етапів експонування виставок. Ще один доказ цього -- ретроспективна виставка творчості Ель Греко, присвячена 390-й річниці з дня смерті художника, який зробив останній подих 7 квітня.
Доменіко Теотокопулі народився 1541 року в столиці Королівства Кандії (на Криті). Тут він навчався традиційного іконопису, тут і отримав прізвисько "Ель Греко", під яким згодом прославився на весь світ. Згодом у Венеції Ель Греко навчався таїнам живописного мистецтва в незрівнянного Тиціана та хорватського художника Джуліо Клавіо. 1577 року художник переїхав до Іспанії і замешкав у Толедо. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Секретна арт-операція |
|
|
| Підготував Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ |
| |
|
Знаменитий пантеон модернізму ХХ століття -- Нью-йоркський музей сучасного мистецтва (більше відомий як МОМА) тимчасово закрито для відвідувачів. На період масштабної реконструкції , яка триватиме сім місяців, керівництво музею, скориставшись з унікальної нагоди, вирішило виставити значну частину експозиції і фондів музею в різних містах світу. В переліку щасливців -- Берлін, де в залах Національної галереї 20 лютого відкрили виставку Das MoMA in Berlin (МОМА в Берліні). |
| Детальніше>> |
|
|
|
Китайська для українців |
|
|
| Наталка КОМОЛІНСЬКА |
| |
|
Літописець, що назвав Львів містом "ста язиці і народів", напевно, все ж не зараховував до переліку його жителів та гостей китайців, тому що на той час китайці герметично жили, відгороджені від решти світу своєю дуже великою стіною і до Європи мандрували не часто. Та відтоді світ суттєво змінився: всі мандрують навсебіч, навіть українці, навіть львів'яни, але як виявилося, китайського підручника українською в Україні досі не склали. Його уклав львів'янин Володимир Чорнобай. |
| Детальніше>> |
|
|
|
АРТ-НОВИНИ КОРОТКО |
|
|
| |
| |
|
ВЕРСАЛЬ. З нагоди Року Китаю у Франції у королівському палаці доби розквіту французького абсолютизму та захоплення Сходом відкрили виставку стародавнього китайського мистецтва. 4000 експонатів зі скарбниці пекінського імператорського палацу дуже органічно виглядають у пишних галереях відомої на весь світ королівської резиденції Людовіка ХІV. На виставці представлено мистецтво Китаю останньої чверті ХVІІ -- початку ХVІІІ століть. Тут можна побачити взірці каліграфії, знамениту китайську порцеляну, одяг імператорських придворних і китайський живопис на шовку. Відвідувачів вражає якість збереження творів: за три доби, що минули від їхнього створення, не зблякли ні фарба на шовку, ні туш ієрогліфів. Можливо, це тому, що більшість творів вперше помандрувала за стіни рідного Пекінського палацу. |
| Детальніше>> |
|
|
|
