BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Ексклюзив у Поступі.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
30 квітня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Перша сторінка  »  АВІАКАТАСТРОФА

___________________________________________________________________________

Смерть генерала Лебедя
Загибель політика, нелояльного до режиму Путіна, сіє підозри
Тарас БАТЕНКО
 
28 квітня в авіакатастрофі в околицях Абакана (Красноярський край Російської Федерації) загинув Олександр Лебедь.

Гелікоптер із губернатором Красноярського краю, членами його адміністрації та журналістами, який прямував на відкриття нової гірськолижної бази, при зльоті зачепився за лінію електропередач – принаймні до такого попереднього висновку дійшла державна слідча комісія, яку, за розпорядженням президента Путіна, очолив міністр із надзвичайних ситуацій Сергій Шойгу.

Загибель бойового генерала і харизматичного політика є першою за два останні роки помітною втратою в російській політичній еліті. Як і раптова смерть у лютому 2000 р. у Світловодську Калінінградської області Анатолія Собчака, трагедія з Лебедем викликає підозри і не дає однозначних відповідей. Сумнів залишатиметься хоча б через те, що Олександр Лебедь був надто вже незалежною від Кремля фігурою.

“Схрещення” у Росії військового і політика завжди могло мати небезпечні наслідки – для самих військових. У переліку трагічних випадків із російськими (радянськими) воєначальниками, що їх наведемо нижче, були й нещасні випадки, і закономірності, зумовлені різкою зміною політичного клімату в Москві; були й здогади, що обростали міфами. Через кілька днів після усунення Хрущова, у жовтні 1964-го, в авіакатастрофі над Белградом загинув начальник генштабу маршал Бірюзов. У 1987 році раптово пішов із життя (стверджували, що застрелився) командувач групою радянських військ у Німеччині генерал армії Бєліков (поховали генерала не на Новодівичому кладовищі – в Москві, а на Личаківському цвинтарі – у Львові). У серпні 1991-го за загадкових обставин застрелився міністр внутрішніх справ генерал армії Пуго, а в своєму кабінеті повісився колишній начальник генштабу, помічник президента СРСР маршал Ахромєєв (хоча близькі маршала стверджували, що коли б він вирішив звести порахунки із життям, то, ймовірно, теж застрелився б).

У серпні 1991-го за загадкових обставин застрелився міністр внутрішніх справ генерал армії Пуго (“пуля не дура”, говорили тоді в антипутчівській Москві), а в своєму кабінеті повісився колишній начальник генштабу, помічник президента СРСР маршал Ахромєєв (хоча близькі маршала стверджували, що коли б він вирішив звести порахунки із життям, то, ймовірно, теж застрелився б). У 1998 році застрелився (або ж його застрелили, бо всі обставини так до кінця й не з’ясовані) депутат Держдуми генерал Рохлін. Ми вже не кажемо про першу та другу чеченські війни, в результаті яких загинуло близько десяти російських генералів (у когось підвело серце, хтось потрапив у засідку. Лише у випадку з генералом Шпигуном історія отримала несподіваний поворот: ФСБ звинуватила опального олігарха Березовського у замовленні викрадення повпреда МВС у Чечні).

Натомість 52-річного Олександра Лебедя доля оберігала. Його мати та дружина отримували похоронку на сина з Афганістану, де він виконував “інтернаціональний обов’язок”. А 20 серпня 1991 року по “барикадній” Москві поповзли чутки, що генерал Лебедь, захисник Білого дому, застрелився.

Лебедь був унікальним типажем новітньої російської історії. “Я буду дуже гуманним...”, — сказав він у Кремлі перед призначенням у червні 1996 року секретарем Ради безпеки РФ. Гуманіст із обличчям диктатора — таку нетипову характеристику Лебедю можуть дати його сучасники. Його нетипові риси — приплюснутий ніс (перебитий ще в юному віці), рішучий і безкомпромісний погляд, карбовані саркастичні фрази (гадаємо, в Росії не одне перевидання переживе “цитатник Лебедя”), густий баритон, командний стиль, адресований як підлеглому, так і президентові, — одним словом, Росія мала усі шанси отримати “гуманного диктатора”.

А для Лебедя шанс стати “гуманним диктатором” з’явився у 1992 році, коли він, командувач 14-ї армії в Придністров’ї, припинив війну в Молдові. Конфлікт із міністром оборони Грачовим і вихід у запас дали йому можливість проявити себе як публічного політичного лідера. У 1995 році, за підтримки Конгресу російських общин (КРО керував опозиційний до Єльцина генерал Скоков), Лебедь виборов депутатський мандат у Тулі, де раніше командував повітряно-десантною дивізією.

Не маючи широкого фінансового та організаційного опертя (за підтримки того ж таки напівмаргінального Конгресу російських общин, з діячами якого згодом посварився), Лебедь усе ж виставив свою кандидатуру на президентські вибори — і посів третє місце (у протиборстві з Зюгановим, із яким Єльцин вийшов у другий тур). Тоді, у 1996 році, за нього віддали свої голоси 11 мільйонів російських виборців, тоді ж і народився у Кремлі план запросити Лебедя “в команду”, створити ефект легального передання голосів від Лебедя до Єльцина. Багато хто вважає, що саме підтримка Лебедя й вирішила результати другого туру президентських виборів.

“Заручини” Єльцина з генералом-десантником і генералом-політиком напередодні другого туру президентських виборів-96 деякі експерти розцінювали як спробу Єльцина поставити на нового спадкоємця. Призначивши Лебедя своїм помічником та секретарем Ради безпеки Російської Федерації, Єльцин, мовляв, засвітив його президентську “зірку”. Завдяки амбіціям генерала розширилися повноваження секретаря Ради безпеки. Згідно з підписаним президентом Положенням про Раду безпеки, її секретар теоретично отримував право проводити робочі наради з членами Ради безпеки на рівні прем’єра, силових міністрів, віце-прем’єрів тощо. Секретар Ради безпеки також мав надавати президентові інформацію про відповідальних працівників, яких рекомендували призначити на вищі державні посади.

Поки Єльцин готувався до складної операції на серце, Лебедь продовжував набирати бали як загальноросійський політик, розвіюючи твердження про свої диктаторські якості. Він говорив країні: “Лебедь не збирається країну на роги ставити. Не буде кривавих біфштексів...” Він послідовно заявляв про абсурдність першої чеченської війни (“просто пацанів шкода, яких тримають там на м’ясо”). За дві чеченські війни був всього один мир — Хасав’юртівський, укладений із президентом Чечні Асланом Масхадовим тим-таки генералом Лебедем. У жовтні 96-го Єльцин відправив його у відставку, бо в спадкоємці він уже не годився: надто високими були в нього амбіції, політична нелояльність та непрогнозованість.

Однак із політики Лебедь уже не зміг піти. У 1998 році він виборов губернаторське крісло в Красноярському краю. “Мене вже ніхто нікуди не призначить”, — заявив він за підсумками губернських виборів. Тоді ж він визнав, що став нетиповою людиною системи іа фактично вийшов з неї. Режим не міг проковтнути “антисистемного” губернатора.

Лебедь був потенційно небезпечним для Кремля і в путінський період, коли начебто не зазіхав на президентство. Принаймні заяв на цей рахунок не робив — до певного часу. Виграючи великі технологічні битви на електоральному парламентському чи президентському полі, Лебедь програвав війни “у коридорах влади”. Не все однозначно було і в Красноярському краї. В останні місяці перед трагедією навіть здавалося, що маси (“електорат”) готують до думки про невідповідність Лебедя губернаторському посту. Ось лише деякі цитати.

Валерій Зубов, голова комітету Держдуми з кредитних організацій і фінансових ринків (журнал “Коммерсантъ-Власть”, 16 квітня 2002): “Мені не подобається режим Олександра Лебедя в Красноярському краю. І якщо за цей рік нічого не буде змінено в економіці краю, то знадобляться десятиріччя, щоб хоч щось привести до порядку”.

“Вечерний Красноярск”, 22 березня 2002: “Путіну потрібна нормальна вертикаль влади. У цьому сенсі у нього повинно бути два критерії оцінки губернаторів — щира лояльність, підтримка путінських реформ; ефективність управління територіями, стабільність у регіоні. Лебедь цим критеріям не відповідав. За 3,5 роки він показав свою повну невідповідність як керівника громадянської адміністрації... За ці три роки з упевненого політика федерального масштабу Лебедь став людиною, яка не розуміє, що відбувається на ввіреній йому території, яка втратила важелі управління й отримала вкрай недружелюбне населення”.

Навіть якщо частина з цього — об’єктивна реальність, то Лебедь мав розуміти, що його “невідповідність”, “нелояльність” усе більше турбувала Кремль. Розпрощатися з ним через зняття з реєстрації на перевиборах (як це було у випадку з іншим генералом, Руцьким) Кремль, імовірно, не зміг би. Здається, у Росії запахло б “пугачовщиною”. Тому помітних закликів до дострокових виборів у Красноярському краю не було. Усе вирішилося саме собою.

В останні місяці за рейтингами “найвпливовіших російських політиків” Лебедь входив у першу тридцятку. Однак є одна обставина, яка змушує задуматися на тим, чи не сталося “перелому” в останні місяць-два його життя.

За березневими рейтингами ЗМІ з 41 місця Лебедь підскочив на 3-тю позицію — як один із найбільших “придворних” політиків Кремля, поступившись лише Волошину та й самому Путіну. Експерти відзначали, що на це вплинув теплий березневий прийом Лебедем Путіна у Красноярському краю. Тим більше незрозуміло, чому так прохолодно відреагував на смерть генерала президент Путін. У день його загибелі, серед довжелезного відеоряду політиків, які в камеру висловлювали свою думку про Лебедя (патріарх Алексій ІІ, Строєв, Шаймієв, Трошин та ін.) Путіна не було. Він відреагував лише дзвінком вдові та сухою телеграмою, котру зачитали диктори. Чому ж її не озвучив сам президент?
Це наразі залишається загадкою. Як і те, що існує чимало загадкових деталей у загибелі генерала Лебедя. Можливо, останнє побачення Путіна з Лебедем у Красноярську переконало президента в тому, що губернатор, навпаки, є “супернелояльним”?









»  ПОЛІТИКА
Цвинтар “Орлят” – перед загрозою відкриття
Президенти України та Польщі пообіцяли вирішити всі “личаківські” проблеми протягом тижня
Остап РЕСТ
 
Цвинтар “Орлят” – перед загрозою відкриття
21 травня у Львові буде урочисто відкрито так званий Цвинтар “Орлят” – польські військові поховання на Личакові часів українсько-польської війни за Галичину 1918-1920рр. Про це заявили в суботу президенти України та Польщі на зустрічі в карпатській резиденції Леоніда Кучми в Гуті.
Президенти запевнили, що відкриття цвинтаря, дату якого приурочено до п’ятої річниці українсько-польського Декларації, супроводжуватиметься важливою політичною заявою, зміст якої ще повинні опрацювати експерти. Однак президенти нічого не сказали щодо вирішення проблем, які протягом минулих років перешкоджали церемонії урочистого закінчення реставрації військових поховань, бо цвинтар, зрештою, ніколи не закривався, хіба що закриють його спеціально – з нагоди наступного відкриття.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Цвинтар “Орлят” – перед загрозою відкриття 
  ·  Смерть генерала Лебедя 
Погляд
  ·  Більшість буде сформовано? 
Поступ у Львові
  ·  Янків перевершить усіх 
  ·  Нові заповіді УГКЦ 
  ·  Виплати Ощадбанку: три рази – по чайній ложці... 
  ·  Офіційний візит росіян у Львові 
  ·  Карпати” зіграли в нічию 
  ·  Мер Львова любить індійське кіно 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кучма просить не зважати на Росію 
  ·  До Туркменбаші — по газ 
  ·  Ющенко — соціологічний президент 
  ·  5 мільйонів від Лазаренка 
  ·  Фракції резервують місця 
  ·  Скорочено державний борг 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Арафат – на волі 
  ·  Остарбайтери по-японськи 
  ·  Мадагаскар можуть розділити 
  ·  Саддамові Хусейну – 65 
  ·  Черговий тріумф Міхаеля Шумахера 
  ·  Траурна церемонія в Ерфурті 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Ексклюзив у Поступі
  ·  Мирон Янків: Не обіцяю раю на Львівщині 
Арт-Поступ
  ·  Пістолет знайшли лише тепер 
  ·  Творчість - острів радості 
  ·  vILLA DEI MISTERI Юрія Новосельського 
  ·  Войтек Мрозек: “Танці світу” вразять Львів 
Пост-Factum
  ·  Футбольна Європа чекає чемпіонів 
  ·  КАЛЕНДАР