BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
20 лютого 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:32 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:57 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:53 21-07-2017 -   У Львові за розкрадання 8 млн гривень бюджетних коштів арештували директора підприємства  
  14:50 21-07-2017 -   Знайдені ручні гранати мешканець Жидачівщини передав у шкільний музей  
  14:46 21-07-2017 -   Вулицю Замарстинівську відремонтують на ділянці від вул. Гайдамацької до вул. Липинського  
Україна
  14:44 21-07-2017 -   Полторак заявив про небезпеку російсько-білоруських навчань  
  14:39 21-07-2017 -   Суд закрив кримінальну справу проти Ляшка  
  14:38 21-07-2017 -   В Україні надзвичайна пожежна небезпека  
  14:35 21-07-2017 -   На нардепа Розенблата одягли електронний браслет  
  14:27 21-07-2017 -   ГПУ: На заводі Мотор Січ розікрали 350 млн грн  
Світ
  14:41 21-07-2017 -   Маск отримав дозвіл на тунель між Нью-Йорком і Вашингтоном  
  14:37 21-07-2017 -   У Техасі дозволили пороти учнів палицею  
  13:3 21-07-2017 -   Зірку американського футболу помилували після 9 років в'язниці  
  11:33 21-07-2017 -   У Греції від землетрусу постраждали понад 120 людей  
  10:14 21-07-2017 -   У Монако на аукціоні за мільйон євро продали годинник Путіна  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Професор Стефанія ПАВЛИШИН: Ми щасливі, що мали Людкевича
 
Дні Людкевича у Львові тішать не лише цікавими концертними програмами симфонічної та камерної музики, а й імпрезами, які хоч і не увійшли до офіційного плану ювілейних заходів з нагоди 125-річчя митця, проте мають непересічну цінність. Однією з таких яскравих і унікальних подій став учорашній виступ доктора мистецтвознавства Стефанії Павлишин, присвячений інтеґральному погляду на постать Станіслава Людкевича. Хоч імпрезу було заплановано як лекцію перед молодіжною аудиторією, однак охочих послухати не оприлюднені досі факти з біографії композитора зійшлося так багато (до того ж це були люди різного віку й професій), що їх заледве вмістив великий зал Львівської державної музичної академії імені Миколи Лисенка. І як за такої оказії було не згадати про втрачену традицію міського лекторію, адже виступу музикознавця Стефанії Павлишин пасував би резонанс саме такого масштабу, коли не більший.

Хоч професорові Стефанії Павлишин є що згадати про свого старшого на два покоління уславленого колегу, але цього разу вона ділилася не спогадами про Людкевича (до речі, їх вона також вже написала), а насамперед баченням його як цілісної особи, що відповідала своєму часу. На думку науковця, яка тривалий час співпрацювала з Людкевичем, часто й багато їздила з ним на пленуми й конференції, навряд чи така незвичайна особистість, як автор "Кавказу", міг би бути в теперішньому часі: "В останній подорожі до Одеси на конференцію, де Людкевич прекрасно виступив про думи доби Хмельниччини -- це був 1969 рік -- він показував і наспівував думи проти Хмельницького. Можете уявити?! Він страшенно всім цікавився. Дуже любив літати літаком. Лучив у собі мудреця з дитиною. Мав надзвичайне здоров'я. У його характері вражала гармонійність поглядів надзвичайно високого етичного плану. Він не штучно, а духовно глибоко захищав справедливість, правду. І мав лишень два прокльони "шляк би то трафив" і "холєра би то ясна взяла". Очевидно, що був патріотом, хоч про то ніколи не кричав, а доказував справою. З іншого боку, він був ліричною, душевною натурою. Він давав нам приклад принциповості у ставленні до науки. Цією принциповості нам зараз бракує. Коли сучасного композитора Анджея Нікодемовича брали до спілки, то він сказав, що розуміє його музику дуже мало, але в тому щось є. Натура Людкевича дуже цілісна, чесна. Ми повинні слідувати за його прикладом. Не боятися сказати щось проти антинауковості. Ми ж мовчимо. Може, ми не маємо такого авторитету, як Людкевич, але якби ми разом виступили. Це наш обов'язок. Він не був практичний, і будинок не він собі збудував: його намовив Кос-Анатольський, який розумів: ми мусимо згодом мати музей Людкевича! Не був скнарою, лишень точним, не давав на чай, але робив великодушні жести, наприклад, коли Барвінський був у Гулазі й родина збирала, що йому туди послати, приходив Людкевич і дуже делікатно, дискретно залишав гроші. Одне слово, був справжньою особистістю".

"Особистість -- явище Західного світу, -- одразу наголосила Стефанія Павлишин. -- У чому полягала особистість Людкевича? Він поєднував великий інтелект, серце й душу з інтелігентністю, почуттям гумору, доброю іронією. Хто не знав Людкевича, то, може, навіть насміхався з його наївності, але в ньому була велика сердечність, душевність і любов до людей. Його натура була дитячою в тому давньому розумінні, бо й діти сьогодні вже не є такими щирими, наївними та безпосередніми. Ще він мав велику скромність, а це особливість великої і мудрої людини. Людкевич був скромний у своїй величі! Хоч і в ті часи якийсь студент-першокурсник міг, не зауваживши професора, його штовхнути, не розуміючи, яка то скромна велич..."

Наголошуючи на незвичайності постаті Людкевича, Стефанія Павлишин намагалася охопити увагою всі ділянки праці, де утверджував себе Людкевич: "Насамперед композитор, науковець, фольклорист світового масштабу, дириґент. Грав на органі, фортепіано. Писав поезії, був директором. У ньому гармонійно поєднувалося все. Окрім того, що Людкевич був інтеґральною особою, мав вродливу зовнішність: високий, стрункий брюнет із хвилястим волоссям. Страшенно подобався жінкам. Замолоду мав різні історії з жінками, однак теперішня молодь не може зрозуміти тих стосунків. Тоді кохання було як щось таке, що буває раз у житті. Людкевич як великий джентльмен схилявся перед жінками, захоплювався ними, вважав, що їх треба шанувати й дуже любив їхнє товариство. Він ідеалізував жінку, думав, що вона має бути чимось найкращим, але він розумів, що в щоденному житті то би не могло бути без кінця. Можливо, тому й був особливим з того погляду, що перед сім'єю віддав перевагу своїй праці: писав не лише композиторські твори, а й поезії, статті. Очевидно, що коли йому влаштували одруження за п'ять років перед сторіччям, то всі розуміли, що йшлося насамперед про збереження його архіву, бо завкафедри марксизму на то вже гострив зуби, тоді частина спадку, напевно, була б знищена, частина відійшла б в архіви КДБ, і нічого б не зосталося".

Описуючи прикрість з виданням збірки Людкевича 1974 р., що, звичайно, подають як якийсь героїчний вчинок, Стефанія Павлишин просила повірити їй, що то не була якась особлива сміливість чи геройський вчинок, а лишень великий недогляд. На той час він вже не міг читати (падав зір, за 10 років перед смертю його оглянули в Інституті Філатова, але сказали, що йому вже не зарадять ані окуляри, ані операція), тому не міг у вступі зауважити кілька прізвищ, які тоді не вільно було згадувати. Через той недогляд у Києві потім шість редакторів втратили роботу... Насправді ж Людкевич був великим дипломатом і знав, як де повестися. Мав таку межу громадянського й особистого, якої б не переступив ніколи. Наприклад, на партзборах 1948 р., де засуджували Барвінського, він відмовився безпідставно зводити наклеп на колегу, хоч розумів чим то може йому загрожувати. Водночас зайвий раз не ризикував. Наприклад, коли його зупинив польський патруль у ночі, й з документів Станіслава Людкевича не міг ніяк второпати, ким він є -- поляком чи українцем, -- композитор без остраху усміхнувся: "А як пан гадає?" Оце його витонченість: на суді він мусив сказати відверто, а тут дозволив собі пожартувати".

До речі, про жарти. Стефанії Павлишин дуже прикро, що є принизливі для Людкевича анекдоти. Вона вважає, що ми не маємо собі дозволяти таких речей. Та є й насправді добрі жарти, які свідчать про те, що Людкевич не раз чинив, як невинна дитина. Вони чудово його характеризують. Наприклад, коли одного вечора грабіжники відібрали в композитора годинник (а він дуже любив золоті годинники), то наступного ранку він віджартовувався, що перехитрив їх, бо мав ще два із собою! Оце був гумор Людкевича!

"Та кожен митець відбиває життя не тільки в побуті, а насамперед у творчості. Людкевич також переніс свої погляди у творчість, -- пояснює Стефанія Павлишин. -- Засоби музичної мови, які він застосовував, втілювали його велику духовність. Він не імітував народності, хоч міг написати таку народну пісню, що є більш народною, ніж котрась із його обробок. Та візьміть маршові теми з "Кавказу", то його теми! Вони узагальнюють героїчне, але вони його власні. А його лірика! Він надзвичайно витончений мелодист. Чи був він аж такий дуже оригінальний, тяжко сказати. Чи він вніс аж стільки нового -- також запитання. Це радше унікальне вираження того, що нам найближче, найдорожче, але воно не повинно обмежуватися тільки нами. Як влучно сказав професор Криштальський, "Кавказ" -- наша Дев'ята симфонія". Вона повинна звучати ширше".

Однаково працюючи над вивченням доробку Людкевича і Шенбергом, Стефанія Павлишин поділилася власними спостереженнями: "Вони вчилися в одного педагога, в якого здобували техніку письма, гармонію контрапункту. Та Шенберг став знаковою постаттю XX століття, а Людкевич зберігся тут у нас. Шенберга він знав, але казав, що вони йшли різними шляхами. Найграндіозніші свої твори ці композитори написали в один час -- у перше десятиліття XX ст. Великий неоромантичний твір "Пісні Гурри" Шенберг довів до виконання 1913 року, коли вже писав атонально. Тоді завершено й "Кавказ", хоч, крім першої частини, не було кому виконати. Та тепер цікаво порівняти ці твори. Антивагнеріанець Шенберг, який поважав Брамса, написав цілком вагнерівський твір на романтичний сюжет. Проте арії у тому творі мелодично не цікаві. Водночас у Людкевича, хоч у нього завжди було багато вагрнерівського, в "Кавказі" того нема, бо це не відповідало б Шевченкові. Однак яка там є мелодійна лірика! Основне взяв він від Шевченка й Лисенка. Та не стиль -- ставлення до національної культури. Також маєте ще й інше порівняння: на записі твору Шенберга чути оплески тисяч слухачів. У нас же що було на ювілейному виконанні "Кавказу"? То що ми робимо? Не шануємо, не пропагуємо свого. Нас не знають у світі. Нам важко пробитися. Розпочинати вивчати нашу класику треба від загальноосвітніх шкіл, видавати записи зрештою. Слід, щоб наші бізнесмени зрозуміли, що на нашій музиці можна заробити. А так кого в нас знають? Ну, може, в деяких країнах Сильвестрова. Я не кажу про церковну музику, якій сприяє Рим. Йдеться про нашу присутність в усьому світі. Ми про це не дбаємо! А маємо дуже багато можливостей засвітитися в світі. Це від нас залежить. Маємо талановитих композиторів, які створили, Може, то поодинокі твори, але найвищого рівня!"

"Ми були щасливі, що мали Людкевича, -- підсумувала Стефанія Павлишин. -- Він давав так багато душевного тепла. Зустрінеш його, і на серці стане радісно, прекрасно. Я шкодую, що теперішня молодь його не має. Та правду кажучи, -- не хочу нікого образити -- здається, що він не був би вже потрібний... Чи розуміли би його тепер? Тоді були інші часи. Він був романтиком, не тому, що ходив незмінно із зав'язаною на кокарду чорною шовковою стрічкою. Він мав велику красу -- як зовнішню, так і внутрішню. Він був шляхетним. Проте ми можемо бути горді, що мали такого творця, таку велику людину. Він був нашим останнім і найбільшим романтиком..."









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  До Європи без віз 
  ·  Кучма стежить за опозицією 
  ·  Не віддавай права ДАІ 
  ·  Ківалов -- голова ЦВК 
  ·  Партії без податківців 
Погляд
  ·  Холодна війна 
  ·  Реформа армії як передвиборне гасло 
  ·  Люстрація від Кучми 
Поступ у Львові
  ·  Яворівські вчителі пішли до суду 
  ·  Будівлі, в яких небезпечно 
  ·  Торги за один лот 
  ·  Із заробітків -- на вибори 
  ·  "Традиціоналісти" будуть боротися 
  ·  Залізниця лікує дітей 
  ·  Кожному по пікету 
Поступ з краю
  ·  Томенко скаржиться на канадця 
  ·  Васильєв відмовив журналістам 
  ·  Кучма поїхав до Німеччини... 
  ·  Мітинг за свободу слова 
  ·  Володимир ПОЛОХАЛО: На суді Лазаренко розповість усе... 
  ·  Політреформа буксує 
  ·  Міліція взялася за екс-міністрів 
Поступ у світі
  ·  Верховенство трьох 
  ·  За крок до імпічменту 
  ·  Тортури для Ходорковського 
  ·  Впіймали супермафіозі 
  ·  Миролюбний тайванець 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Стипендії підвищать 
  ·  Нафтоекономіка 
  ·  Черномирдін знає все 
  ·  Податки можна не платити? 
  ·  Банківські перспективи 
  ·  Концесію відклали 
  ·  Інвестиції йдуть на Схід 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Аналітика у Поступі
  ·  Бо завтра ми помремо 
Арт-Поступ
  ·  Професор Стефанія ПАВЛИШИН: Ми щасливі, що мали Людкевича 
Літературний Поступ
  ·  ВІДКРИТТЯ ФІНЛЯНДІЇ 
  ·  ГРОМАДИ СТАРОГО ЛЬВОВА 
Спорт-Поступ
  ·  Перемогли найсильніші 
  ·  Товариству "Сокіл" -- 110 років 
  ·  Мелащенко змінює клуб 
  ·  "Тото" чи не "тото"? 
  ·  Африканські пригоди українців 
  ·  Тенісна вікторія 
  ·  Спортивні багачі 
  ·  Повернення легенди 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
post-Поступ
  ·  Російська муза ві Львові 
  ·  Архієрейська літургія Олександра Козаченка 
  ·  Великі маневри 
Пост-Faktum
  ·  Наступ на куріння 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Ейнштейн таки має рацію