У своєму посланні минулого місяця президент США Джордж Буш знайшов правильний баланс між стратегічними інтересами і поширенням демократії як головними рушійними силами зовнішньої політики США. Хоча ці напрями в політиці США часто вважалися такими, що суперечать один одному, зараз можна довести, що вони є взаємопідсилювальними факторами в просуванні безпеки США та євроатлантичної спільноти.
Це можна побачити на прикладі лібералізації колишніх комуністичних країн Європи, десять з яких незабаром будуть запрошені до повноправного членства у НАТО і ЄС.
Але найближчі місяці також несуть небезпеку затвердження сірої зони в Європі. На Україну, Білорусь і Молдову чекають вибори, які або підштовхнуть ці країни ближче до Європи, або виштовхнуть їх у авторитаризм під контролем Росії.
Вздовж України, Молдови і Білорусі пролягає новий кордон безпеки і свободи між євроатлантичним світом і 60-ма мільйонами їх мешканців.
Відродження автократизму в Росії має небезпечний, надмірний вплив на Україну, Білорусь та Молдову -- нових безпосередніх сусідів розширеного Заходу. Кремль спирається на недемократичних лідерів у цих державах та корумповану клієнтуру для того, щоб витягти ці країни геть з Європи, до сфери політичного, економічного, військового впливу Росії.
Водночас розширення ЄС і НАТО зупинилося на кордонах України, Білорусі та Молдови, і цим країнам не запропонована реальна перспектива інтеґрації до західних структур у найближчому майбутньому.
Так починається перехідний період, що характеризується стратегічною непевністю в цьому величезному реґіоні Європи. Існує загроза появи нової "червоної лінії" в Європі вздовж східних кордонів країн Балтії і західних кордонів Білорусі, України та Молдови.
Безпосереднє завдання для цих країн -- близько пов'язане з виборами, які наближаються -- почати рухатися дорогою, що веде до Європи, до якої ці країни і належать. Без них європейська демократія та єдність, як і євроатлантична безпека, будуть залишатися жахливо неповними. І може статися, що ми знову змушені будемо постати перед складною проблемою безпеки, пов'язаною з історичною лінією поділу на Захід та Схід.
Демократизація -- це дуже ефективний засіб просувати західні інтереси в Білорусі, Україні та Молдові, як і відповісти на європейські устремління мешканців цих країн.
Зміни режимів у Сербії та Грузії створили міжнародні прецеденти, але вони не мають застосуватися як моделі для наслідування в Україні, Білорусі та Молдові. У цих трьох країнах демократизація та зміна режиму мирним шляхом є цілком реальними.
Західні організації, які займаються поширенням демократії, стали законними гравцями у внутрішній політиці цих трьох країн, оскільки внутрішні умови в них досягли необхідного рівня.
Щоправда, Кремль та місцеві представники влади намагаються переконатися, що достатньо сильно підтасували карти проти демократичних сил цих країн. Такі сили обмежені у доступі до медіа, відбуваються утиски свободи зібрань, судову систему використовують як політичну маріонетку, а до виборчої комісії входять представники влади.
Тому допомога Заходу повинна відповідати рівню представлення демократичних сил у політиці. Її потрібно надавати чесно, з благородною метою, на конкретні місії. Крім того, надаючи таку допомогу, не треба керуватися старими догмами про поділ сфер впливу в світі.
У Білорусі, де керує останній тиран Європи, п'ять готових до боротьби партій сформували виборчий блок "5 плюс", до якого приєдналася велика кількість політичних і соціальних груп для того, щоб боротися на парламентських виборах за спільною програмою і з єдиним списком кандидатів.
В Україні на президентських виборах подає надії Віктор Ющенко -- лідер демократичного, орієнтованого на Захід об'єднання "Наша Україна". Ющенко -- лідер від широкої коаліції, він випереджає претендентів від олігархічних або владних сил за всіма опитуваннями. Ось причина того, чому влада зараз намагається змінити Конституцію шляхами, що можуть зруйнувати волю народу до зміни режиму.
Найгірша ситуація -- в Молдові, якою править стара Комуністична партія. Це єдина партія, яка на пострадянському просторі повернулася до влади. В Молдові демократична опозиція ще не потрапила на екрани західних радарів.
Ці три раунди виборів мали б розглядатися не тільки як внутрішні події цих держав, але і як міжнародні. Як заявив американський сенатор Джон Маккейн білоруським і українським демократам на конференції в Ризі: "З нашими європейськими союзниками, зокрема з тими, хто пам'ятає, яким є життя за залізною завісою, ми можемо допомогти створити рівне для всіх поле політичної діяльності, надати вам ресурси для існування і організації, для підтримки вільних мас-медіа, які інакше не існували б, а також надати моральну підтримку у вашій боротьбі за національну незалежність як складових вільної і безпечної Європи". |
