BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Постать у Поступі.    Трагічна дата.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 квітня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
  13:12 24-03-2017 -   З понеділка у Львові запускають студентські автобуси, вартістю 2 гривні за проїзд  
  12:43 24-03-2017 -   У Львові плита впала на будівельників, один загинув  
  12:39 24-03-2017 -   У Львові вагітна жінка випала з маршрутки під час руху  
  12:38 24-03-2017 -   У львівського нотаріуса вкрали Lexus за мільйон гривень  
Україна
  13:14 24-03-2017 -   В «Укрзалізниці» затвердили новий порядок щодо постільної білизни  
  12:41 24-03-2017 -   Геращенко: Вбивцю Вороненкова завербували у 2015-му  
  12:36 24-03-2017 -   На місці вибухів у Балаклії знайшли тіло жінки  
  11:38 24-03-2017 -   У Балаклії почалося розмінування  
  11:37 24-03-2017 -   Блогер назвав ім'я вбивці Вороненкова  
Світ
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  
  11:34 24-03-2017 -   Понад 200 мігрантів ймовірно потонули біля берегів Лівії  
  18:17 23-03-2017 -   У Бельгії запобігли теракту за британським сценарієм  
  16:0 23-03-2017 -   ІДІЛ узяла відповідальність за теракт у Лондоні  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Постать у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Екс-прем’єр, який рівняється на власний профіль
Тарас БАТЕНКО
 
Віктор ЮЩЕНКО
26 квітня минулого року Ющенко став екс-прем’єром. Невблаганна історична логіка свідчить, що більшість голів уряду дуже швидко дослужуються до частки “екс”. Ющенко утримався у прем’єрському кріслі менш як півтора року. Але цього було достатньо, аби закласти нові тенденції економічного поступу та зробити владу більш прозорою.


Рівно через рік, що минув з часу відставки Ющенка, його оточення ставить питання про повернення в уряд. Є безліч історичних аналогій, коли “улюбленець нації”, втративши прем’єрське крісло, шляхом виборів (чи в інший спосіб) повертав його собі. То що нам каже про це вітчизняний досвід?

Ющенко хоче повторити шлях Щербицького.

У демократичний спосіб

Із 31 глави уряду (від часів УНР, Гетьманщини, Директорії, УРСР і до наших днів) прем’єрське крісло повертали собі лише троє. Це: Дем’ян Коротченко (головою Ради Міністрів ставав у 1938 та 1947 рр.), Володимир Щербицький (1961 та 1965 рр.) і Віталій Масол (1987 та 1994 рр.). Усі троє отримували вдруге кабінет по вулиці Кірова (нині Грушевського), звичайно ж, не шляхом перемоги на парламентських виборах. Їхні повернення в уряд були результатом залаштункових апаратних ігор. У випадку Коротченка – посилення влади Микити Хрущова, який у грудні 1947 р. повернувся в Київ першим секретарем ЦК КП(б)У. У випадку Щербицького – послаблення Москвою влади Петра Шелеста.
Лише повторний прихід Масола виглядав трохи нелогічним, він радше символізував “конвульсії” президента Леоніда Кравчука, який в останні місяці владарювання вдався до дещо загадкових кадрових комбінацій. І в результаті програв вибори.

Лише в одному випадку повернення у крісло прем’єра було результативним, таким, що сприяло подальшому підвищенню по державній драбині. Йдеться, звичайно ж, про Володимира Щербицького, який у 1972 році, будучи головою Ради Міністрів УРСР, замінив у кріслі генсека українських комуністів Шелеста. Вітчизняна практика не знає інших аналогів. Тому Ющенкові, по суті, немає сенсу оглядатися на вітчизняну історію. Своє прем’єрство він розпочинав із чистого аркуша, перекресливши і перевершивши здобутки своїх попередників.

Плисти проти течії і не бути в опозиції

Ющенкову фразу “Іду, щоби повернутися” вже вкарбовано в аннали української історії. На відміну від більшості прем’єрів доби Незалежності, він не представляє собою завершений чи невдалий політичний проект. Ющенко стає поняттям феноменологічним. З одного боку, він продемонстрував, що хронічно високу температуру тіла (яка за період Незалежності рідко коли спадала нижче за 37 градусів за Цельсієм, себто тіло ніколи не було в соціальній і політичній рівновазі) можна збивати за допомогою моралі, соціально збалансованої політики та зменшення тінізації економіки.

Ющенко розумів, що після його відставки, яку успішно здійснили олігархічні сили парламенту разом із комуністами при більш ніж мовчазній згоді президента, повернення в політику можливе через парламентські вибори. Однак успіху на виборах можна було досягнути, перепливши річку проти течії.
А плисти проти течії – означає бути в опозиції. Ющенко не лише не прагнув цього, але й намагався вийти сухим із води. Типовий набір якостей управлінця з білим комірцем, який ніколи не мріяв про політичні еверести. Адже добре знав про ще один еверест, що неодмінно є в політиці, про який у далеких 60-х писав Василь Симоненко. Це – “еверест підлості”.

У виборчому проекті “Нашої України” було кілька нереалізованих сценаріїв. Один із них – це доля Івана Плюща у формуванні ющенківського блоку. Плющ так і залишився “річчю в собі”, можливо, розуміючи, що “Наша Україна” не отримає благословення президента. Ви запитаєте, як бути з представником президента у Верховній Раді Романом Безсмертним, котрий став головою політради “Нашої України”? А ніяк, відставка Безсмертного з цієї посади була лише справою часу. А так ліберал Безсмертний, який цілком “увірував” у непереможну ходу Ющенка, доволі понервував публіку, яка розглядала його як “президентські вуха та очі”.

Іще однією невтіленою схемою стала неучасть у блоці Аграрної партії Михайла Гладія. Влада, як завжди, прорахувалася. Бо ввійшовши в “Нашу Україну” (на тих же правах, що й Ліберальна партія Володимира Щербаня), вона б вирішила для себе (частково) проблему з мажоритарними округами.
Принаймні не було б гучного провалу на Львівщині. І немилості президента також. Відпрацював же голова Сумської облдержадміністрації Щербань (44-й номер у списку “НУ”) на блок “За ЄдУ”, пройшов і провів за списками “Нашої України” до парламенту кількох своїх людей, вирішив проблему із мажоритаркою в області. Словом, стратег.

Але все ж не було сумніву, що Ющенко грає на опозиційному полі. Навіть маючи у своєму списку (непропорційно до списку пропрезидентської “За ЄдУ”) керівників банківських структур, себто органічно пов’язаних з існуючою системою людей, маючи представників російського великого бізнесу (“Лукойл”, “Альфа-група”), блок становив найбільшу небезпеку для Банкової. Прийнявши як суб’єктів блоку НРУ, УНР і ПРП, “Наша Україна” автоматично ставала опозиційною до влади. І Ющенко вигадав на час виборчої кампанії формулу, яка дала йому змогу принаймні не вживати слова “опозиція”. Він заявив на установчому з’їзді блоку, що “Наша Україна” є не опозиційною, а альтернативною владі.
Однак навіть це січневе зізнання було сигналом виконавчій владі, щоби розпочати в регіонах масовану кампанію ізоляції лідера блоку.

Антикампанії

Після відставки Ющенко пережив три більш-менш цілісні етапи кампанії, що влада застосовувала проти нього. Перший – інформаційний, що припадає на квітень-грудень 2001 року. Усунувши Долганова від керівництва Національною телерадіокомпанією, влада повелася на цьому етапі в’яло, майже беззубо. У ролі чи не найбільшого “сокирника” Ющенка виступив Михайло Леонтьєв на російському ГРТ. Зрештою, і сам Ющенко не давав інформаційних підстав розпочати у ЗМІ масовану кампанію проти нього. А герць із Леонтьєвим виграв у судовому порядку.

Проте герць – це лише окремі сутички, а не справжній бій. Другий етап, інформаційно-технологічний, який припав на перший місяць передвиборної кампанії, Ющенко також виграв. Найважливішим здобутком була відмова ЦВК у реєстрації блокові-фантому “За Ющенка” Олександра Ржавського. Нарешті третій етап – інформаційно-ідеологічний, суть якого зводилася до дискредитації особистості Ющенка та членів його команди (фактор Євгена Червоненка), звинувачення блоку в націоналізмі та нацизмі (івано-франківський фактор). Ряд гасел тут заповнюють фактична реабілітація в окремо взятому місті учасників дивізії СС “Галичина”, вбивство Шкрібляка, інформаційно-психологічний тиск російських телеканалів і посадових осіб в останню декаду виборчої кампанії. Загалом удар по Ющенкові та блоку “Наша Україна” з боку Росії був явно запізнілим.
Понад те, все виглядало так, що опонентами Ющенка в Росії ставали не представники ліберальних політичних сил, а праві радикали (на зразок Жириновського). Виконавча влада в Україні виявилася неготовою повалити Ющенка протягом виборчої кампанії. Найбільше, на що вона спромоглася, це на різницю в кілька відсотків голосів, яка випливає за підсумками 31 березня в підрахунках ЦВК і паралельних – штабу “Нашої України”. Влада просто не могла собі не дозволити невеличкої фальсифікації.

Перспективи Ющенка

Лідерство Ющенка у Верховній Раді буде все ж відносним, якщо під час четвертої каденції парламенту йому не вдасться схилити на свій бік частину мажоритарних депутатів-однопартійців і, звичайно ж, не розгубити власну фракцію. Так чи інакше, перспективи Ющенка насамперед впираються у формування більшості (ситуативної) у Верховній Раді. Виділяють три найімовірніші сценарії.

Перший сценарій. Формування ситуативної більшості на базі фракцій “За ЄдУ”, СДПУ(о) та КПУ.
Схожий варіант був апробований у Росії в січні 2000 року після виборів у Думу. Тоді “Отечество – вся Россия” (ОВР) як аналог блоку “Наша Україна” (альтернативна Кремлеві політична еліта – альтернативна Банковій) за партійним списком узяла 13%. Приблизно стільки ж в Україні нині отримав пропрезидентський блок “За ЄдУ” (майже 12%). Сукупний дохід ОВР разом із мажоритарниками становив 25%. Проте завдяки ситуативному альянсові “Медведя” (Шойгу), КПУ, Блоку Жириновського й інших ОВР не здобув у Держдумі практичного жодних керівних місць. В українському варіанті такий ситуативний союз (“За ЄдУ”, СДПУ(о) та КПУ) є цілком можливим, якщо йтиметься про пакетне обрання спікера та двох його заступників і розмежування голів головних парламентських комітетів. За таких умов майбутнє Ющенка – це перспектива опозиційного лідера, який очікуватиме в парламенті свого часу.

Другий сценарій. Формування ситуативної більшості на базі фракцій “Наша Україна”, Блоку Юлії Тимошенко, СПУ та КПУ. За цих умов комуністи мали б частково реабілітуватися перед виборцями за свій програш і відійти від технологічної “опіки” пропрезидентських експертів. Така ситуативна більшість дає підстави президентові висувати кандидатуру Віктора Ющенка на прем’єра. Водночас цю сурогатну коаліцію об’єднує ймовірність внесення (у перспективі) у порядок денний питання імпічменту главі держави. Це відкриває шлях комуністам до подальшої реабілітації в очах електорату.

Третій сценарій. Формування ситуативної більшості на базі фракцій “Наша Україна” та “За ЄдУ”.
Компромісним варіантом є, радше за все, претендування на місце спікера Івана Плюща як узгодженого кандидата. Однак сумнівно, щоб Віктор Ющенко відмовився від проекту альянсу з Юлією Тимошенко, а “За ЄдУ” – із СДПУ (о). Це водночас украй негативний варіант розвитку для самого Ющенка, оскільки суттєво загрожує цілісності його фракції, яка з розпадом на три складові (фракція націонал-демократів (НРУ-УНР-ПРП + КУН тощо), фракція центристських партій (Ліберальна, ХНС і ін.), фракція бізнесменів) може втратити єдину координацію та частково опинитися під опікою
“За ЄдУ”. Однак не слід абсолютно відкидати такий варіант. Мабуть, апогеєм співпраці могло б стати голосування “Нашої України”, “За ЄдУ”, а також СДПУ (о) за спікера та двох віце-спікерів у пакеті (за умови, що спікером буде висунуто Івана Плюща, жодна інша кандидатура “Нашу Україну”, ймовірно, не влаштує). Про формування довготривалої та стабільної парламентської більшості в цій Верховній Раді говорити не доводиться.

Який варіант найбільше пасував би Вікторові Ющенку? Будь-який, що гарантуватиме йому повернення на посаду прем’єра. З усього переліку факторів і чинників, які впливають на внутрішньополітичний процес, не слід нехтувати ще й американським. Зіпсована міжнародна думка про Україну, негативний імідж президента у світі, наближення виборів глави держави, постійне нагадування про себе “непримиренної” опозиції, яка погрожує Леонідові Кучмі імпічментом і міжнародними судами, – ці й інші речі мали б схиляти до думки, що США намагатимуться вплинути на діючого президента і за умов певних політичних гарантій, спробують переконати його повторити “подвиг Бориса Єльцина”. На такий же сценарій сподіваються і російські політтехнологи. Наразі, як неважко здогадатися, росіяни й американці розходяться у поглядах щодо кандидатури президентського спадкоємця.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Міська рада — керована 
Погляд
  ·  Михайло Сендак: Обласну раду повинен очолити представник “Нашої України” 
Поступ у Львові
  ·  Обласну владу – “Нашій Україні” 
  ·  Телевізори згасли, замовкли радіоприймачі 
  ·  Ікони Новосельського у Львові 
  ·  День народження королеви 
  ·  Якість на конкурс 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Недипломатична місія Черномирдіна 
  ·  Два округи — під “гільйотиною” ЦВК 
  ·  Грандіозний інтернет-проект “Укртелекому” 
  ·  Шпигун у ВМС України 
  ·  Томенко бореться з Нацрадою 
  ·  Євро відпускають за паспортами 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Декрети Бенеша – недоторкані 
  ·  Німці заарештували 11 палестинських екстремістів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
  ·  Держдумі не подобається “Свобода” 
  ·  Волги” переживають кризу 
Постать у Поступі
  ·  Екс-прем’єр, який рівняється на власний профіль 
Трагічна дата
  ·  Чорнобиль – 16 років тому 
  ·  Чорнобиль як брехня політиків 
  ·  Найбільші техногенні катастрофи ХХ століття 
  ·  Аварії на ядерних реакторах в СРСР до 1986 року 
Пост-Factum
  ·  Новий рік по-тайськи 
  ·  КАЛЕНДАР