BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
6 лютого 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Зрадлива зраджена отчизна в серці дзвонить
Львівська мисткиня Іванка Крип'якевич-Димид удостоєна премії імені Василя Стуса
 
Нещодавно в Києві відбулося нагородження премією ім. Василя Стуса трьох українських діячів культури, кожен із яких є дотичним до Львова, хтось тільки пунктиром долі (вчився тут чи мешкав), а хтось, як от Іванка Крип'якевич, живе і працює тут досі. Нагадаємо, що цю премію заснувала Асоціація незалежної творчої інтеліґенції 1989 року, тобто іще до благословенної незалежності України. Першим цієї премії удостоївся поет Іван Світличний, щоправда, посмертно. Є серед її лауреатів художники Людмила Семикіна, Валерій Франчук, Панас Заливаха, живописець Антонюк, є літературознавці й культурологи Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, поет Ігор Калинець, кілька журналістів і навіть цілий театр ім. Леся Курбаса та багато-багато інших українських достойників. Фактично, це коло друзів Василя Стуса, які премією його імені вшановують пам'ять замордованого поета. Організовують церемонію нагородження щороку на свято Василя і згадують двох різдвяних Василів, які народилися 6 січня -- Стуса і Симоненка. Цьогорічними лауреатами стали львівська художниця-іконописець Іванка Крип'якевич, відомий український поет, критик і есеїст Кость Москалець та бандурист Тарас Компанюченко. "Арт-Поступ" вітає усіх гідних лауреатів і запрошує до розмови Іванку Крип'якевич.

-- Іванко, що для Вас означає премія імені Стуса?

-- У своєму слові на нагородженні я так і сказала: вона має для мене присмак радше удару батогом, аніж солодкого пряника. Стус запитує: "Хто єси: Живий чи мрець?" І стає ніяково перед гострим поглядом страдника. Це випробування на чесність перед собою, на чистоту думок, випробування правдою, яка є передумовою свободи, що за неї можна і життя віддати. З Василем Стусом я розминулася в часі. Вперше це ім'я прозвучало мені з уст Івана і Льолі Світличних. Вони відкрили для мене пласт його творчості. Льоля розповідала, а Іван більше мовчав, аніж говорив, а при згадці про Стуса тільки тихо плакав. Особа Василя Стуса ж є для мене наскрізь євангельською. Це людина дії, муж великої віри, який ставить питання власного буття з гостротою, притаманною першим Христовим учням і дає відповідь на нього власною жертвою на вівтарі Бога і батьківщини.

-- Де і як відбувалася сама церемонія?

-- У Будинку вчителя на Грушевського. Гарне місце в Києві, де завжди відбуваються українські акції, різноманітні з'їзди, світові конґреси українців. Там було дуже тепло й затишно, без жодного офіціозу. Зійшлося близько 200 осіб -- шістдесятники Атена Пашко, пан Горбаль, багато молоді. Сверстюк акцентував на тому, який Симоненко був сильний поет, наскільки великий вплив він мав на Світличного і в ті жахливі часи, коли він жив, міг писати нормальну бадьору поезію, якою більшість оспівувала колгоспні будні, він міг свіжо подати ту тему, бо був талановитим. Але за короткий відтинок життя встиг зробити стрибок від офіційних віршиків, якими він спочатку грішив, до дуже серйозної глибокої поезії. Йому це вдалося. Сверстюк каже, що він не мусив підкреслювати якісь такі речі, як "на цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил", бо говорити так в ті часи було кари гідне. І коли б не те, що він помер від хвороби, його би просто вбили, як Стуса. Адже він був лідером і носієм культури.

Потім він плавно перейшов до Василя Стуса і до нагороджень, а Михайлина Коцюбинська називала кожного з номінантів. Здається, з них тільки я одна знала про присудження премії. Сверстюкові за Москальцем у Бахмач довелося їхати. Він там мешкає на хуторі, в своїй республіці. Кость прибув з мамою, мама -- дуже серйозна, стримана, в такім довгенькім жупанчику. Кость надзвичайно скромний. Я раніше його особисто ніколи не бачила, просто знала, що це цікавий поет. Він з'явився пізніше, аж церемонію затримали. Чекали його, він не хотів їхати, комизився -- скромна людина, трошки перестуджений. Його виступ був коротесенький. Мені сказали, що можна говорити 5 хвилин, і я мала з собою написаний тест. А Кость сказав буквально одне речення: "Для мене Стус є лицарем Світла. І я вірю, що Світло переможе." І пішов собі. Гарно так... А Тарас Компанюченко прийшов із гуртом колядувати, і на нього чекала така несподіванка. Цей бандурист закінчив мистецтвознавство в ЛАМ, але ще в академії познайомився з хлопцями зі Східної України, які грали на бандурі. Це його дуже захопило, і в Ірпені у славного Миколи Будника (на жаль, тепер покійного) Тарас вчився в лірницькій школі. Сам уміє робити бандури, ліри, кобзи і грати думи, псалми.

-- Публіку треба було знайомити з мистецьким доробком?

-- Репродукції були на планшетах, бо робіт я не могла привезти, адже це великі настінні полотна. Тому ми зробили стенди із світлинами. А дві роботи висіли на сцені -- "Пієта" і "Христос -- дерево життя" із нашої сімейної каплички. До речі, вести всю цю забаву мав Роман Корогодський, але перед самим вечором потрапив до реанімації, і його там 5 годин відходжували, рятуючи серце. Отож людини, яка мене знає за роботами чи за спілкуванням, не вечорі не було. Михайлина Коцюбинська мене бачила кілька разів у житті, але вона дуже цікаво характеризувала мої твори, казала, що я твердо дотримуюся національних традицій, працюючи в сучасному стилі.

-- За що нагороджують премією ім. Василя Стуса?

-- Нагороджують людину, яка відповідає кільком критеріям: талант, творчість і активна громадська позиція. Чому їхній вибір впав на мене -- я не можу окреслити. Мені потім якийсь журналіст розповідав, що була страшенна конкуренція, що багато художників із виставками хотіли номінуватися, а в мене й виставок нема... Я собі просто спокійно щось роблю.

-- Наскільки діяльність Асоціації незалежної інтеліґенції в Києві зберігає своє обличчя на тлі культурницького офіціозу, у тому сучасному київському вавилонищі?

-- Київ дійсно дуже змінився. Насамперед відчуваються колосальні грошові інвестиції в місто як у столицю. Це завжди було. Але зараз це набрало якихось показових обертів. Під Хрещатиком -- славнозвісний підземний супермаркет. На одній площі тепер стільки пам'ятників, як десь на виставці чи конкурсі, але коли на конкурсі це тимчасовий сад скульптур, які потім заберуть, то тут вже не заберуть! Це все стоїть поряд -- і стовп Незалежності, і козак на коні, і група з Києм, і колона з архангелом Михаїлом. А весь підземний перехід із триповерховими крамницями -- це величезні скляні вітрини. Там усе супер, як у Нью-Йорку: розкішні хутра, біжутерія, дуже дорогі товари. Люди сновигають попри ті вітрини. Там є й піцерія і кафе системи "Швидко" -- українській макдональдс. Ясно, що глобалізація нав'язує масову культуру. Київ завжди був мурашником і Вавилоном. А тут це стало помітно ще більше. Спускаєшся з літака і, коли ти не знаєш, в якому місті перебуваєш, то й не довідаєшся! Адже всі вивіски в підземеллі -- латинкою. Виходиш назовні -- те саме. І коли б не Софія, не Печерська лавра чи якісь інші відгомони, можна засумніватися, чи це Київ. Нічого не нагадує про те, що це українське місто. Хіба синьо-жовті прапори, хтось подивиться собі до реєстру і близько Уганди знайде Україну. Культура цього міста не має національного елемента, і ясно, що політв'язні й інтеліґенція, яка там залишилася, мусять гуртуватися в якісь свої товариства.

-- Це замкнене середовище?

-- Можливо, було б замкненим, якби вони не намагалися промовляти до молоді. Вони завжди це робили. В залі сиділо дуже багато молодих людей (і це мені було приємно!) До того ж, багатьох із них я не знала -- якісь студенти з Могилянки, якісь хори... Тобто насправді в Києві відбувається багато українського, але це в жодному разі не відбувається з ініціативи держави. Це просто якісь окремі спалахи, що залежать від конкретних осіб: якщо є в якійсь школі добра вчителька чи викладач у вузі, то такій помішаній на народництві особі вдається щось закрутити. А діти дуже здібні, вони тягнуться і до української мови, й до українського мистецтва. Відчувалося, що серед них є й поети, і художники. Вони дуже тішилися такій зустрічі. А варто вийти з цієї затишної атмосфери, як розчиняєшся в безликому полісі.

-- Хто із них Вас вразив найдужче?

-- Наприклад, прийшла Людмила Семикіна. Це дуже гарна художниця-модельєр. Вона, виявляється, знову зробила нову колекцію одягу. А вони завжди в неї у трипільських традиціях, в якомусь такому плані. І от Людмила каже, що немає де то виставити. А я собі на мить уявила, як би то було, коли б у нас на біґбордах рекламували одяг від Семикіної, чи якби в центрі Києва був якийсь престижний магазин від неї, де продавали б якісь княжі тоги чи туніки, чи плетені шапочки, а вона там собі походжала з мобільним телефоном і давала вказівки: "Ще партію у Донецьк відправте. Ще у Львів..." Фантазії... Як хочеться уявити нормальний магазин з українськими книжками чи кінотеатр, де демонструють українські фільми. Є ж "Аніма-фільм", де Андрій Ящишин робив дитячі мультфільми. Тому мріється про дитячий кінотеатр з українськими мультфільмами. Ходила б публіка, проблем із нею не було б. А театр?.. А так, крім назв вулиць, -- майже нічого українського.

-- Але щось таки ж має бути?

-- І воно, безперечно, є. Скажімо, цього разу знову вразила Лавра. Ми пішли в дальні печери, до святого Климентія... Ну, що дітям показувати? Не станеш же їм магазини підземні показувати? І ми пішли в Лавру. Я собі уявила, як у цих розгалужених під Києвом печерах палахкотять свічки... І метушня на поверхні -- це один світ. А цілком інший світ -- під землею в тих печерах, у віками намолених місцях. Там вузесенькі тунелі, у яких горять свічки, там маленькі іконостасики і підземні церковці, де молилися Теодозій чи Антоній Печерський, там мироточиві голови Папи Климентія і ще декількох святих. Думаю, що ця мильна бульбашка на поверхні врешті-решт не потриває, бо щось там діється під землею... Я була цим дуже зворушена і зовсім по-іншому подивилися на Київ. Ми шукали в ньому, що є ближче, що є Україною.

-- Ви їздили всією родиною?

-- Із трьома дітьми. Дмитрика три дні бавила няня. У нас така традиція: коли дитина закінчує перший клас, то беремо ту дитину до Києва. А Маґді пощастило -- іще не скінчила, а вже потрапила в столицю.

-- З якими відчуттями Ви приймали цю премію?

-- Мені було приємно. Ніби я зарахована до кола друзів Василя Стуса. І зустріч, яка того вечора найбільш вразила, -- із дружиною Василя Стуса. З нею я познайомилася минулого року, коли була на похороні Леоніди Світличної, дружини Івана Світличного, з якою ми були близькими, вона в нас мешкала. Коли мені відрекомендували дружину Стуса поміж іншими людьми, я подумала: "Для них це нормально в Києві, а для мене це таке пережиття. Бо ж я читала лірику Стуса, його листування з дружиною. Я собі не уявляю того, що їй вартувало виховувати дитину без чоловіка роками і витворювати в цієї дитини позитивний образ батька. Уявіть, дитина пішла в школу, вже вміє читати і читає жахливі газетні пасквілі, буцімто її батько -- бандит, якого не можна перевиховати. Ні, щоб повернутися додому і жити, як нормальні люди, так він хоче бути "голосом України". Мало того, що дружина Стуса витворювала в сина позитивний образ батька, вона намагалася їздити на побачення. Тиждень на дорогу, тряска в поїздах, Москва, пересадка на Урал. Нарешті приїжджає, а йому не дають побачення, бо він знову бунтував. Або її роздягають догола, на очах у всіх заглядають у всі шпари, шукаючи якихось записок і після такої екзекуції їй дозволяють 45 хвилин розмовляти з чоловіком за присутності слідчого. Ну, що можна сказати за такий короткий час після такої процедури й насмішок чоловікові, який кілька тижнів нічого не їв, які можна показувати фотографії... І така жінка справді, як свічка, вона "полохко і тонко палахкоче", так, як Стус про неї писав: "Ти тут, ти тут вся біла, як свіча". Коли я читала ці рядки, то думала, а що, як вона дійсно прийшла і сидить в залі. І вона була...









» 
АРТ-НОВИНИ
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Ось уже й минув перший місяць нового року, з усіма його безконечними святами. Здається, нарешті люди взялись до роботи. Львівські театри виносять на суд глядача перші проби в новому році.

Властиво, на відкриту репетицію Володимир Кучинський вперше запросив своїх прихильників 6 лютого у театр імені Леся Курбаса. Можливо, цього дня могла би відбутись і прем'єра вистави "Богдан", але вічне банальне нагадування про відсутність грошей переносить прем'єрний показ, сподіваємось, десь на березневі дні. А поки що відкрита репетиція п'єси московського режисера українського походження Кліма (Володимира Клименка). Це єдина п'єса написана автором українською мовою. Вона торкається складної історичної особи -- Богдана Хмельницького, але не претендує на історичну хроніку. Серед виконавців -- Олег Стефан, Володимир Кучинський, Андрій Водичев, Олег Цьона, Мирослава Рачинська, Тамара Горгішеллі та інші.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Прожитковий мінімум не затвердили 
  ·  Опозиція судиться з Литвином 
  ·  Замість Богословської -- Авксентьєв 
  ·  Льюїс обдурив Кличка 
Погляд
  ·  Український прорив у Польщі 
  ·  Суперечки за колишніх комуністів 
  ·  ''Галицький лицар'': претендентів визначено 
Поступ у Львові
  ·  Бандера з претензіями і провокаціями 
  ·  Григорій КОЗЛОВСЬКИЙ: Винниківчани -- народ гордий 
  ·  Мистецтво Індонезії у Золочеві 
  ·  Облрада -- ЛТБ: далі буде 
  ·  Пограбування журналіста 
  ·  Аукціон: спроба третя 
  ·  Кожній школі -- власну бухгалтерію 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко виступив у Брюсселі 
  ·  Депутати згадали про Мукачеве 
  ·  Посол захищає Кучму 
  ·  Чи помириться Омельченко з Черновецьким 
  ·  Верховний суд -- за Тимошенко 
  ·  Податківці не стануть партійними 
  ·  Томенко візьметься за "Шахтар" 
  ·  "Голосу Америки" поменшає 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Папа почуває себе добре 
  ·  Компроміс щодо Курил 
  ·  Дванадцятирічні новонароджені 
  ·  У Перу впав метеорит-велетень 
  ·  Через море на автомобілі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Янукович допоможе ТНК 
  ·  Нюанси бензинового цінотворення 
  ·  Пенсії підвищать 
  ·  Товарні знаки без перекладу 
Аналітика у Поступі
  ·  Спадкоємець "царя Боріса" 
Арт-Поступ
  ·  Зрадлива зраджена отчизна в серці дзвонить 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
Літературний Поступ
  ·  ЩО ЗНАЧИТЬ ТВОЄ ПРІЗВИЩЕ 
  ·  Фоліант із рисами гросбуха 
Спорт-Поступ
  ·  Дві льодові дуелі 
  ·  Вдалий вояж ТВД 
  ·  Зоряний поміст Латиніної 
  ·  "Азовмаш" іде далі 
  ·  Українки вийшли у плей-офф 
  ·  Скільки коштує змінити громадянство? 
  ·  Наближаючись до лідерів 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
post-Поступ
  ·  ГРОМАДЯНСЬКИЙ МИР 
  ·  Теорія інформаційної диктатури 
Пост-Faktum
  ·  Фаберже повертаються в Росію 
  ·  КАЛЕНДАР