|
|
|
|
Літературний Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
НЕГРАМОТНА ГРАМАТИКА |
|
АБО СІМА У ФУФАЙЦІ |
| Антон РІЗНЕР |
| |
Бєженова М. О., Шкляревський Є. О. Цікава граматика. -- Донецьк: Стакер, 2002. -- 336 с.
Безумовно, перші ази науки діти найкраще сприймають і засвоюють у грі. Тому в нас існує колосальна потреба в ігрових книжках та підручниках для дошкільнят і молодших школярів. Якщо існує попит, то його необхідно задовольняти. Цю ситуацію прорахувало донецьке видавництво "Стакер" і випустило книжку "Цікава граматика" в серії "Скоро до школи" із гаслом на першій сторінці обкладинки: "Вчимося граючи". Задум був благородний, проте його реалізація виявилася, м'яко кажучи, ганебною. Бо недостатньо мати лише благородні наміри в купі з меркантильними розрахунками, треба ще й ретельно готувати і постачати на ринок якісний продукт.
А вийшло так, що видана "Цікава граматика" не витримує жодної критики. Бо якщо критично рецензувати цю книжку, то треба було б її ледь не цілком зацитувати. Але то була б дурного робота. Тому зацитую лише перший віршик, який є типовим для цілої книжки: "Зайку кинула хазяйка, / Під дощем лишився зайка". Без коментарів.
І хіба в українській мові бракує демінутивних (пестливих) форм імен? А "Цікава граматика" рясніє іменами на кшталт: Маша, Міша, Вова, Боря, Серьожа, Ваня, Вася, Варя тощо. А з-поміж них доволі часто трапляється ім'я Сіма. Серед ілюстрацій до літери "й" /йот/ є слова "лайка" і "фуфайка". Слово "лайка" має декілька значень і першочергово асоціюється зі своїм синонімом "матюкання" чи "матюки". А слово "фуфайка" ілюструє також і літеру "ф" /еф/. То треба було цим словом проілюструвати й інші літери, які входять до його складу. То б на кожну Сіму в книжці вистачило б по фуфайці.
Окремо про недолугі віршики, яких особливо багато в кінці книжки. Із багатющої української поезії для дітей упорядники не спромоглися майже нічого вибрати. Зрозуміло, українська література не належить до їхньої компетенції, як, зрештою, і українська мова. Про те свідчить убогий рівень культури мови нещасних, але зухвалих стелкерів. Можливо, вони самі й не винні, що такі вже вродилися, проте нехай тоді не беруться за халтуру і не чинять злочини, бо інакше ніж злочином їхнє блюзнірство не назвеш. Чомусь хочеться дуплетом зацитувати-перефразувати їхнього земляка Володимира Сосюру: хоча "такий я ніжний, такий тривожний", "та я б нагана в руки брав, стріляв би" холостими набоями по тих стакерах, щоб вони бодай із переляку схопилися за голову і спершу самовдосконалилися, а вже потім бралися за серйозну роботу. |
|
|
|
|
Помаранчева альтернативна книжка |
|
|
| Всеволод СОНЕВИЦЬКИЙ |
| |
Берджес Е. Механічний апельсин: Роман /з англійської переклав О. Буценко/. -- Л.: Кальварія, 2003. -- 176 с.
Із нашумілим свого часу романом англійського письменника Ентоні Берджеса "Механічний апельсин" українські читачі вперше мали змогу ознайомитися ще парканадцять років тому завдяки публікації його перекладу в журналі "Всесвіт". І щойно тепер український переклад цього роману вийшов окремою книжкою. Книжковий переклад Олександра Буценка дещо відрізняється від попереднього журнального варіанту, коли ще демократія трактувалася як "недозволеність", а тепер же побутують ширші погляди на "дозволеність", незважаючи на різномасті види цензури, які стосуються радше політичної, а не художньої зашореності. |
| Детальніше>> |
|
|
|
ЗАКАРПАТЕЦЬ ІЗ ДУШЕЮ СОБОРНИКА |
|
Пам'яті Олекси Васильовича Мишанича (1933-2004) |
| Іван ЛУЧУК |
| |
Верховина: Збірник наукових праць на пошану професора Олекси Мишанича з нагоди його 70-річчя (Упорядник Є. Пшеничний). -- Дрогобич: Коло, 2003. -- 368 с.
Першого січня цього року українська наука зазнала великої втрати -- пішов від нас видатний учений-літературознавець Олекса Васильович Мишанич. Першого квітня минулого року він відсвяткував своє 70-ліття, з нагоди якого побачив світ збірник літературних праць на пошану покійного ювіляра "Верховина". Назву для цього збірника його упорядник Євген Пшеничний вибрав невипадково, бо вона охоплює життєвий еліпс Олекси Мишанича, який народився у верховинському краї, в Міжгірському районі на Закарпатті, а до свого сімдясиліття сягнув верховини наукової діяльності.
Ціле своє творче життя Олекса Мишанич був пов'язаний із академічним Інститутом літератури ім. Т. Шевченка, де розпочав працювати ще 1961 року, а від 1985 року був завідувачем відділу давньої української літератури, якій і присвятив левову частку свого таланту й енергії. Хоча не цурався й інших галузей науки про літературу. Зокрема і текстології, адже брав участь у підготовці до друку творів І. Франка, І. Нечуя-Левицього, С. Руданського, Л. Глібова, А. Кримського, Лесі Українки, Марка Черемшини, О. Маковея, В. Гренджі Лонського, Наталени Королевої, Катрін Криневичевої, С. Черкасенка та інших класиків української літератури, і не лише класиків. А Шевченківську премію (1988) отримав за участь в упорядкуванні та підготовці текстів Франкового п'ятдесятитомника. |
| Детальніше>> |
|
|
|
