Цей фільм не був анонсований у програмах українського телебачення 21 січня. На екрані Першого національного вигулькнув, мов чорт з табакерки. Щоправда, його освятив сам голова Державного комітету з інформаційної політики, таваріщ Іван Чиж. І неспроста. Бо ж ішлося про "Леніна у вогняному кільці" (другу серію крутили на цьому ж каналі 22 січня).
Отож громадяни України мали можливість знову (дехто вперше у житті) зустрітися з кінематографічним образом "вождя всємірнава пролєтаріата". Щоправда, образ цей модернізований, осучаснений, сконструйований на такий собі "пєрєстроєчний" лад. Тут таваріщ Лєнін, наприклад, дозволяє собі робити зауваження Іосіфу Віссаріоновічу за "внесудєбниє расстрєли, бєззаконіє", котрі той, мовляв, допускає. Сердиться большевицький вождь, що таваріщ Сталін з таваріщєм Ворошиловим пиячать. Виявляється, Владіміру Іллічу по-людськи шкода, що розстріляли сім'ю Ніколая II. Але нічого не вдієш, таке життя...
Немає сенсу переповідати сценарій цього лубочного фільму. Насторожує сам факт появи в Україні відверто пропагандистського "кіношедевру", оскільки про большевицького вождя написано і сказано більш ніж досить. Знаємо його як авантюриста, державного злочинця, людиноненависника, зрадника, заколотника, псевдотеоретика і неоколонізатора, "хрещеного батька" червоного терору. І ось раптом цей фільм... Що коїться в Україні? Кому спало на думку "піарити" Лєніна в Україні на початку 21-го століття? Кому це вигідно?
Чи доводилося тримати у своїх руках таваріщу Іванові Чижу книгу Акима Арутюнова "Досье Ленина без ретуши. Документы. Факты. Свидетельства"? Напевно, ні. Бо наведені в цій книзі документальні джерела (зокрема й засекречені до останнього часу матеріали і теми) засвідчують зрадницьку роль Лєніна та його найближчих подєльників на користь кайзерівської Німеччини, розкривають методи й засоби большевиків за політичну владу в Росії.
І ось нам знову нав'язують (і це робить державний телеканал!) образ такого собі старичка-добрячка. З якою метою?
Того ж таки 21 і 22 січня на 12-му телеканалі демонстрували "Транссибірський експрес" і "Манчжурський варіант". Про що ці кінострічки? Про доблесних совєтських чекістів. Все. Приїхали. No comment.
Іноді ловлю себе на тому, що мозок людський слід сприймати (розглядати) як своєрідний біокомп'ютер. І ось в системний блок (людський мозок) був запущений своєрідний комп'ютерний вірус -- така собі хакерська програма під назвою "комунізм", "большевизм" тощо. І донині годі вилікувати сотні тисяч громадян (біокомп'ютерів) від цієї зарази. Декому з них своєрідний Norton Doktor (об'єктивна інформація) допоміг, знищивши вірус. Відтак людина прозріла, опам'яталась (біокомп'ютер очистився від скверни). На жаль, новітні хакери запускають новітні віруси: модернізовані, підступніші. Стережімося й зважаймо на це!
»
Журналіст перелякав політиків
Остап ПРОЦИК, Варшава
Спекуляції на тему майбутнього президента Польщі не вщухають. Не встигли влягтися пристрасті після публікації результатів опитування, проведеного популярним журналом "Політика", з яких випливало, що найбільше шансів стати наступним главою польської держави має дружина нинішнього президента Йоланта Кваснєвська, як вибухнув новий скандал.
Медіа, відчувши смак паніки, яку вони посіяли серед політичної еліти, вирішили не зупинятись і добити традиційних гравців польської політичної сцени. Згідно з новими опитуваннями, проведеними на замовлення видання Newsweek, єдиним кандидатом, який міг би гідно конкурувати з Йолантою Кваснєвською на президентських виборах-2005, є популярний телевізійний журналіст і незмінний ведучий вечірнього випуску новин "Факти" на приватному каналі TVN Томаш Ліс. 43 відсотки поляків заявили, що матимуть на увазі його кандидатуру, а 17% (кожен шостий поляк) уже готові голосувати за Ліса. За даними опитування, якби телеведучий вийшов до другого туру, то переміг би будь-кого з відомих політиків. І лише Йоланті Кваснєвській поступився би -- 43% за Ліса проти 57% за дружину президента.
У вас ніколи не було відчуття, що ніби й свята яскравим калейдоскопом чи вихором промайнули, а в серці якась пустка? Чогось благословенного, світлого, від якого оживає душа не відбулося. Свято шумливе, але неосвячене якимсь, хоч би маленьким промінцем власне духовного очищення.
Майже весь січень ми святкували, і прийшли до нас " три празники в гості", але якогось відчуття духовного піднесення не було. Скидала це на суєтність нашого життя, аж поки в неділю не опинилася біля ліфта традиційно брудного львівського під'їзду на вулиці Січових Стрільців, рука простягнулась до світелка, яка давало надію на приїзд ліфта, а очі перехрестились поглядом з маленьким паперовим ангелом, який кликав у височінь, на останній поверх, на зустріч із творчим об'єднанням "Майстерня пісні".
