BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
26 січня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Шкаф купе в прихожую на заказ Роскоши в интерьер может добавить шкаф купе для прихожей с отделкой деревянным шпоном или кожей. Современный шкаф купе в прихожую на заказ может решить все проблемы разом. Любые сложности планировки прихожей, ее освещенности, маленькой площади легко преодолимы за счет гибкости и легкой адаптации шкафа купе к конкретному, сложному и неправильному помещению.
Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Як і з ким відбувалась злука
 
Лонгин Цегельський
Після того як усі головні члени влади зустрілися в Золочеві, відбулась негайна офіційна нарада Кабінету під проводом д-ра Костя Левицького...

На згаданій щойно нараді Кабінету в Золочеві, 23 листопада 1918 р., було затверджено головні виконавчі рішення, що стали основою подальшого розвитку Західноукраїнської держави...

Одним із дуже важливих рішень було вислання місії на Велику Україну, щоб дістати від неї допомогу -- головно штабовиків, кошти на ведення війни, тяжку артилерію, амуніцію та одяг для війська, що мусило тепер, узимку, вести позиційну війну.

До цієї місії вибрано мене, мабуть, тому, що я перебував у однаково добрих відносинах як із членами гетьманської влади (був знайомий зі самим гетьманом), так і з членами революційної Директорії (Винниченком, Петлюрою та ін.). Казали, крім того, що я достатньо дипломатичний і здатний до швидких рішень, а також доброї стилізації письмових угод. Тому я майже весь грудень 1918 р. та січень, лютий і березень 1919 р., проїздив у всяких дипломатичних місіях, тільки в інтервалах залучаючись до праці Кабінету чи Української національної ради (галицької), чи влади у Києві.

Товаришем у тій місії став (на моє подання) д-р Дмитро Левицький. Ми не знали, з ким нам -- з гетьманом чи з Директорією -- доведеться говорити. У переговорах з Директорією д-р Дмитро Левицький міг дуже придатися. Нам дали повноваження звернутись до "української держави", бо -- як зазначалось -- ми не відали, що це буде за влада, що її ми застанемо над Дніпром: гетьман чи Директорія. Ми були уповноважені укладати всякі угоди між "українською державою" і "Західноукраїнською державою". Не пам'ятаю точно, коли саме ми виїхали зі Золочева на Велику Україну. Певно, наприкінці листопада 1918 р...

Ми приїхали до Підволочиськ, де кордон оберігався нашою сотнею, озброєною кулеметами...

Ті години мого побутування на станції в Підволочиськах були для мене досить повчальними. Я, зокрема, з'ясував, що наша прикордонна влада боялася перекинення великоукраїнської анархії на наш терен. Вони бачили, що діється за Збручем, і не могли допустити такого в нас. Ці прикордонні наші команданти були не політиками, а просто чесними, досвідченими старшинами. Здоровий глузд підказував їм, що треба стримати анархію на Збручі, аби наше населення не заразилось нею. І вони замкнули кордон від Великої України герметично...

Оповідали вони мені також, що зразу -- після 1 листопада -- за Збручем було спокійно. Почалося це безладдя десь за тиждень після бунту Директорії (13 листопада 1918 р.), коли вісті про цю "революцію" докотилися аж до Волочиськ, до кордону. Тоді прикордонна пачкарська голота зрозуміла, що тепер для неї пора та... "загуляла". Я спитав їх, яка влада у Волочиськах.

-- Ніякої, властиво, нема, -- була відповідь. -- Одинока влада, чи там управа, є на залізниці, бо залізничники дисципліновані. Це переважно українці...

Хвастів! Історичне місце! І знову в Хвастові, а не в Києві, творитиметься українська історія... Сьогодні це "головна ставка" революційної Директорії, що йде проти гетьмана...

У ресторані застали ми десятки старшин. Січових стрільців, галичан і наддніпрянців -- переважно знайомих. Привітання, запити відповіді. Гамір довкола. Вони оповідають про своє "повстання", що Київ обложений, що д-р Осип Назарук під Києвом, що хвиля повстання розливається по Україні. За тиждень буде в них стотисячна армія озброєних селян. Ми розказуємо, що сталося зі Львовом.

-- Е, що там Львів! -- кажуть деякі з них. -- Київ -- серце України. Як візьмемо Київ, поїдемо на Львів. Шапками закидаємо...

Ми дипломатично ні потакуємо, ні перечимо. Нам треба помочі, і то зараз.

У душі я мав сумніви, чи так легко все те піде, як тут, у ресторані, -- язиком. А большевики що?.. Будуть дивитися, склавши руки?.. І та "стотисячна армія" вже тоді не виглядала мені надійною. Я дуже сумнівався, чи схоче вона піти на нову війну за якусь там "Ґаліцію" та "Львов", що їх вони вважали тоді чужою землею. Коли мені молоденькі старшини зі захопленням описували, як щодня тисячі селян зголошуються до зброї та як з них відразу творяться нові полки, здавалося, що я слухаю якусь казку. Ми, в Галичині, маючи свідоме, патріотичне селянство, виховане в національному дусі від 1848 р., не змогли оборонити Львова. А тут раптом цілком аморфна, несвідома маса дядьків мала б утворити національну армію?! Щось воно не теє...

Як я опісля дізнався, всеньке їхнє воювання під Києвом обмежилось до стояння на позиціях та до марнування набоїв... Коли облога Києва припинилася, ця "революційна армія" розійшлася по домівках, забираючи зі собою кожухи, чоботи, шапки, коци, кріси тощо. Це була ота "революційна" сто- чи двохсоттисячна армія "освідомленого трудового народу", що мала йти відбивати Львів. Крім того, якраз з тієї "армії" потворилися ті большевицькі банди, які рознесли Україну та й саму Директорію на кусні...

Ось тобі й "освідомлений трудовий нарід" України, що на ньому ці політичні діти -- Січові стрільці та всякі авантюристи на кшталт Шаповалів, Винниченків і т. і. -- збиралися будувати якусь фантастичну соціалістичну Україну. Замість того, щоб дати гетьманові змогу закріпити його хліборобсько-козацьку Україну, вони у найбільш міжнародно несприятливий момент взялися за соціальні експерименти та за роздразнювання соціальних апетитів мас, переважно голоти.

Цієї голоти в Україні було відносно небагато. Проте вона була рухлива, аґресивна, захланна і не мала чого втрачати. Саме вона й помогла повалити гетьмана, але разом із ним впала й Україна як держава: за підтримки цієї голоти большевики буквально через два місяці після тих хвастівських днів усунули від влади Директорію. Це незабаром зрозумів і Винниченко. Коли вже по "здобутті" Києва Директорією я був наприкінці грудня в нього (також у місії), Винниченко мав дуже мінорний настрій. А коли ми зговорилися про армію Директорії, він махнув рукою та іронічно повторив: "Армія? Армія?.. Забрали дядьки кожухи та рушниці і пішли додому. На одних тільки галичан, Січових стрільців, можемо покладатися..."

Директорія натомість призначена була конспіративно, вузьким колом людей, а саме центральними управами тільки тих "партій", які входили до т. зв. Українського народного союзу... Отже, влада Директорії була дуже вузькою, майже самозваного походження, бо спиралася вона лише на ухвалу згаданого союзу та на баґнети Січових стрільців. Тож недивно, що вона так легко і так швидко впала.

Та за відсутності іншої влади в Україні ми мусили вести переговори з нею...

Проф. Швець закинув нам, що наше уповноваження надано не для переговорів із Директорією чи з Українською Народною Республікою, а з "Українською державою".

-- Ну, а ви, панове, не держава? -- питаю. -- Кого ж представляє Директорія, як не державу?..

-- Ні, ми республіка, -- відповідає професор Швець...

Ледве-ледве вдалося Винниченкові й Андрієвському втовкмачити професорові, що й республіка підходить під поняття держави...

Розмова поплила трохи гладше. Члени Директорії прийняли до відома, що ми готові підписати передвступну угоду щодо злуки Галичини з Великою Україною.

-- А чому передвступну, чому не остаточну? -- спитав хтось із Директорії.

Д-р Дмитро Левицький пояснив, що така важлива угода мусить бути підтверджена нашим урядом і Українською національною радою (галицькою)... Одначе і передвступний договір в'яже, бодай у принципі, а деталі буде розроблено у подальших переговорах.

Перейшли до справи тих деталей. Почав їх знову проф. Швець.

-- Якщо це буде передвступна угода, то яка це злука? Так ви, галичани, можете відділитися, а ми не можемо послати до Галичини нашого губернатора.

-- Губернатора ви, панове, і так до нас не пришлете, хоч би злука була й остаточна, -- відповів я, -- бо ми його не приймемо. Ви царських порядків в Україні не заводіть. Як би ми об'єдналися з вами, то тільки зі застереженням широкої автономії для Галичини. Ми хочемо мати свій сейм і свою провінційну владу, бо ваші відносини дуже відмінні від наших... Галичина звикла до західноєвропейського права, а у вас закони російські, інакші...

Не пам'ятаю, хто підписав першим -- ми, галичани, чи Директорія. Досить, що було це 1 грудня 1918 р. близько полудня в історичному Хвастові, де між Галичиною й Україною була укладена перша угода про злуку...

Властиво, з державно-правового боку беручи, злука України (цебто Української Народної Республіки та Західноукраїнської Республіки) була реалізована чотирма актами: Хвастівською угодою від 1 грудня 1918 р., резолюцією Української національної ради в Станіславові з 3 січня 1919 р. і протоколом чи універсалом Директорії за 22 січня 1919 р. та резолюцією Трудового конгресу в Києві 23 січня 1919 р. Ця остання резолюція приймала до відома три попередні акти та урочисто декларувала, що обидві українські держави навіки лучаться в одно, творячи єдину, неподільну, соборну державу українського народу.

22 січня 1919 р. на Софійській площі відбулася не сама злука (її вже було здійснено), а лише символічне проголошення, ствердження її для всіх українців, для світу. Це було тільки небувале всенаціональне свято. І був водночас поклін традиції.

Лонгин ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
В Новом Орлеане, в Америці, девица Мэри Миллер держала экзамен на степень капитана корабля. Экзаменовавшій ее инспектор признал ее вполне способною к исполненію капитанских обязаностей, но принимая во вниманіе ея пол, не импонующій физическою силою, не выдал ей атестата и представил то дело на решеніе высших властей.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Війна за "Магнус" 
  ·  Україна образила "Франс-прес" 
Погляд
  ·  Два дні інавгурації Саакашвілі 
  ·  Золочів проти Ющенка 
  ·  Галичани + Східняки = УКРАЇНЦІ 2 
  ·  УНІВЕРСУМ: десять років в інформаційному просторі 
  ·  Закон -- і в Америці закон 
Поступ у Львові
  ·  Експерти ЮНЕСКО у Львові 
  ·  За рік тариф зріс вдвічі 
  ·  День Злуки на Говерлі 
  ·  "Серце" Моршинського реґіону 
  ·  Володимир КОЗЯВКІН: Працювати далі 
  ·  У Новому Роздолі читатимуть менше 
  ·  Ідентифікувати та спати спокійно 
  ·  Марка імені Людкевича 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кучма не віддасть владу 
  ·  Наші "відзначилися" в Іспанії 
  ·  Голова СБУ буде послом? 
  ·  Україна не віддала американця 
  ·  Нелегалів чекає амністія 
  ·  Наші вибори проконтролюють баски 
  ·  Третій термін Кучми неможливий 
  ·  Путін закінчив рік в Україні 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  За що ж воювали американці? 
  ·  Десять років поступу 
  ·  Рада стражів не поступається 
  ·  Витівки п'яних слонів 
  ·  Податок на чаклунів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Січневі жарти соціалістів 
  ·  ТV-cупермаркети 
  ·  Тендер для хабарників 
  ·  Енергетична надкомпанія 
  ·  ЄЕП просувається 
  ·  Податкова проти алкоголю 
  ·  Повінь фальшивих євро 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Історія у Поступі
  ·  Як і з ким відбувалась злука 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Українка на Берлінале 
  ·  "Мамай": зі степу в Лос-Анджелес 
  ·  Фотограф доби, що минула 
  ·  Скульптурна сюїта Ерзі 
  ·  Пристрасть до... бетону 
  ·  Потяг до краси 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
Спорт-Поступ
  ·  Дербі за "Політехнікою" 
  ·  "Рома" спіткнулася 
  ·  Сюрпризи італійських Альп 
  ·  "Озерники" перемагають "Джазменів" 
  ·  Вельс на Євро-2004? 
  ·  Поразка, за яку не соромно 
  ·  Продовження серії "Азовмаша" 
Пост-Faktum
  ·  "Дух" мовчить, "Нагоду" ледве чути 
  ·  КАЛЕНДАР