BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Листи у Поступ.    Поступ технологій.    Тема Поступу.    Лицарі у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Львівські обсе.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
 
22 січня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:33 21-11-2017 -   На Личаківському кладовищі вшанували новітніх Героїв України  
  14:57 21-11-2017 -   Поблизу парку «Знесіння» відкрили пам’ятний знак Романові Шухевичу  
  13:37 21-11-2017 -   У Бориславі чоловік зарізав власну дружину  
  13:34 21-11-2017 -   Медиків Львова перевірять на СНІД  
  12:6 21-11-2017 -   На Львівщині зменшилась кількість безробітних  
Україна
  14:21 21-11-2017 -   У МОЗ пояснили хто не отримуватиме безкоштовні медичні послуги  
  14:20 21-11-2017 -   На Одещині скоїли ритуальне вбивство  
  13:36 21-11-2017 -   Ціни на залізничні квитки можуть зрости  
  13:32 21-11-2017 -   В Україні знову подорожчає газ для промисловості  
  11:30 21-11-2017 -   Порошенко звільнив заступника голови Служби зовнішньої розвідки  
Світ
  14:54 21-11-2017 -   У Росії онколог порадив пити пиво через радіоактивне забруднення  
  11:25 21-11-2017 -   У Монако засипають море, щоб вмістити мільйонерів  
  11:10 21-11-2017 -   Став відомий актор, який зіграє Джеймса Бонда  
  11:9 21-11-2017 -   У Німеччині знайшли вкрадені щоденники Джона Леннона  
  10:36 21-11-2017 -   На зйомках загинув оператор, який знімав «Шерлока» і «Гру престолів»  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Тема Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Дієвість судочинства і правосвідомість суспільства
 
Ігор Коліушко
Розмова з Ігорем КОЛІУШКОМ, головою Центру політико-правових реформ, позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради з питань правової політики, координатором Центру законодавчих ініціатив блоку "Наша Україна".

Ігор Марков (політолог): Ми належимо до двох епох -- завершення совєтської епохи і першого десятиліття незалежності. Суд, судова влада, судова реформа. Політика і право. Твій Центр формує правову політику. У зв'язку з цим мене цікавить сприйняття суду, судочинства тощо. Для радянських часів очевидно, що не існувала судова влада, суд був придатком тоталітарної системи. Поділу влади не було. Суд у нашому розумінні був тим, від чого варто триматись подалі. До суду звертались тоді, коли були певні кримінальні злочини чи коли людину у чомусь звинувачували і не було куди подітись. Настав постсовєцький період незалежної України. Суд мав би бути незалежним. Мала би постати незалежна судова влада. Чим би мав бути суд і що є незалежність судової влади?

Ігор Коліушко: Суд -- це одна з трьох гілок влади, завданням якої є встановлювати верховенство права і закону в усіх конфліктних ситуаціях, які виникають у суспільстві. Звичайно, є Кримінальний суд. Він завжди, як і в радянські часи, карає злочинність, і його завдання -- встановлювати торжество права в конфліктах між суспільством і особою, коли особа виходить за межі правил, встановлених у цьому суспільстві.

Є Адміністративні суди, які створюють в Україні. Їх завданням є захист громадян у їх конфліктах з державою, але також на основі права і закону.

Є суди цивільні, які в нас існують у двох видах: загальні і господарські, хоча і ті, і ті, за своєю природою, є цивільними. Їх завданням є вирішувати конфлікти, які виникають у приватно-правових стосунках між фізичними та юридичними особами у різних сферах.

Звичайно, в радянські часи не могло бути мови про Адміністративний суд, а цивільні суди хоч і існували, та люди добровільно не звертались до них за захистом. З відомих причин.

Сьогодні, щоб реалізовувати ці завдання, виникла необхідність судової реформи. Її завдання -- створити такі умови функціонування судів, за яких вони відповідатимуть загальновизнаним стандартам правосуддя: доступності для громадян, неупередженості суддів при вирішенні справ, незалежності суддів, прозорості їх діяльності тощо.

І.М.: Висновок з того, що Ти сказав: суд має бути повсякденним способом вирішення конфліктних ситуацій, буденною інстанцією, з якою громадянин стикається щодня. Однак на практиці ми маємо ситуацію, коли суд набагато більше використовують у суспільному житті і це широко висвітлюється у ЗМІ. Тому, коли підсумувати, судові справи загалом можна поділити на локальне правове лобіювання економічних інтересів, політичний піар як використання судової влади для здобуття політичного іміджу, способу формування певного попиту, суд є способом крайнього звернення в умовах криміналу, коли без суду просто не можна. Однак суди не стали способом вирішення населенням буденних справ. Населення далі дистанційоване від судів. Як ти дивишся на цю ситуацію?

І.К.: Я тут не зрозумів Тебе. Перше і друге -- це категорії справ, про які пишуть медіа. Вони не пишуть про інші справи. Насправді, у відсотках такі справи займають якісь там 5-10% від усіх справ, що розглядаються у судах. Те, про що пишуть медіа, і те, що вирішують суди, є різними речами.

Чому не зростає довіра до судів? Тому що судова система, судова влада у нас досі не відповідають усім необхідним критеріям. Не можна сказати, що наші судді є незалежні та неупереджені, і це викликає недовіру. Основна причина: невіра в те, що суд вирішить справу законно. На відміну від західних країн, де рішення суду є беззаперечним, де після рішення суду всі суперечки припиняються, там суд є елементом допомоги, і на ньому тримаються демократичні суспільства Західної Європи. У нас цього немає.

І.М.: Фактично, те, що ти говориш, є констатацією факту, що суд не є інституційним способом буття українського суспільства. Ти зараз сказав, що суд як інстанція надалі залишається дистанційованою від суспільства. Він не є виявом повсякденних відносин у суспільстві. І тут є не лише віддаленість населення від суду як ознака постсовєтського суспільства. Є й інше явище -- невиконання судових рішень. Такого в інших суспільствах просто немає.

І.К.: Звичайно, невиконання судових рішень взагалі ставить під сумнів існування суду. Так, як невиконання законів породжує питання, для чого ці закони. Для чого їх ухвалювати? Така дискусія була під час листопадової паузи в роботі парламенту, коли після брутальних подій у Донецьку "Наша Україна" протягом місяця блокувала роботу Верховної Ради. Тут "Наша Україна" цілком мала рацію: якщо не давати оцінки фактам ігнорування законів у Донецьку, то постає питання, навіщо їх взагалі ухвалювати. Тут немає про що говорити. Судові рішення також треба виконувати.

І.М.: Це доктрина, і доволі благородна доктрина. Однак, якщо є питання невиконання законів, то тоді не треба їх затверджувати, тоді далі можна дійти висновку, що в Україні є сила-силенна законів і великий відсоток їх не виконується. Схоже, що зростання валу законів, згідно із європейськими правовими нормами, і прагнення наблизити їх до Європи, створює зростання їх невиконання. У цьому контексті виступає і судова влада. Як оцінити невиконання законів у посткомуністичній Україні?

І.К.: Це дуже крайня позиція: якщо закони не виконують, то їх узагалі не треба ухвалювати. Закони треба затверджувати і вивчати, які з них не виконують, чому не виконують, і думати та шукати способи виконання законів. Проблема в тому, що невиконання законів намагаються пояснити поверховими речами, на кшталт відсутності механізмів реалізації та іншими "штампами". Насправді все має набагато глибшу причину.

Про це гарно висловився професор конституційного права Ягеллонського університету, говорячи про польське суспільство порівняно із західноєвропейським. Проблема Польщі в тому, що голландець, німець чи англієць після ухвалення закону думає: "Як мені виконувати закон? Мабуть, для цього треба щось змінити у своєму житті". А поляк після ухвалення нового закону думає про те, як закон обійти. І це ще більше виражене у нашому суспільстві.

Перше, що вражає в німецьких, польських, французьких законах, це їх поверховість і простота. Але в них чітко діють принципи і на загал ніхто не шукає, як своє життя організувати так, щоб обійти закон, і як використати закон для цілей, відмінних від тих, через які він був затверджений. Закон не викручують, хапаючись за його букву і забуваючи про дух. Всі наші спроби максимально детально, конкретно і вичерпно все врегулювати на сьогодні показують, що це просто безвихідний шлях. Як би детально не врегульовував законодавець ці речі, люди завжди знайдуть більше способів обійти закон, якщо будуть їх шукати. Це буде доти, доки не буде розуміння, що закон є в інтересах громадян. Знову ж таки, держава повинна ухвалювати закони, зі змісту яких буде випливати, що вони складені в інтересах суспільства. Відповідно, громадяни поступово повинні опановувати цю демократичну культуру: "закони існують для того, щоб їх виконувати".

І.М.: Ти сказав про "опанування правової культури демократичного суспільства". Але чи не здається тобі даний підхід занадто теоретичним? Ми формуємо закони згідно із принципами права чи згідно із засадами теорії права. А може, тоді початком для правового поля суспільства мають бути засади самого життя чи способу здійснення відносин у суспільстві? Адже в Німеччині, про яку Ти говорив, поверховість законів випливає з того, що все решта вже передбачено в самих суспільних відносинах? Такі закони -- прості, як двері, на півсторінки, писались в ЗУНР, адже перед тим Галичина, Буковина й Закарпаття входили до складу Австро-Угорщини. Ці принципи не треба було вводити, бо вони були самозрозумілі. Що більший вал законодавчих актів, то простіше обійти його. Чи зростає якісний рівень звернень українських громадян до судових інстанцій?

І.К.: Звичайно, зростає, але в будь-якому випадку в судах судять і судяться, переважно юристи, тобто судді, адвокати і прокурори, а їх рівень зростає. Відповідно зростає рівень справ.

І.М.: Відомо, що чимало економічних та політичних цілей у нас досягається через організацію заздалегідь незаконних судових рішень. Тож чи можна стверджувати, що суд стає центром справедливого розв'язання справ?

І.К: Це різні речі. Справедливе розв'язання справи -- це значно ширша проблема, ніж проблема цільового вирішення незаконних справ через суд. Це як крадіжка і грабіж. Перше -- це коли беруть те, що легко лежить, а друге -- коли приходять і забирають силоміць. Випадки, коли суддям дають гроші, на жаль, у нас трапляються. Частіше сторони просто різними методами намагаються перетягти суд на свій бік. Просто є спір, і кожна сторона намагається поряд з правовими аргументами наводити неправові аргументи. І, на жаль, часто перемагають позаправові аргументи, пов'язані з впливом на суддів адміністрацій, суб'єктів господарювання, хабарництвом тощо.

І.М.: У цій же площині лежить і невиконання судових рішень. Це ставить чітку взаємозалежність суду як суспільно значимої інстанції і поняття справедливості, яке виробилось в даному суспільстві. Що необхідно зробити, аби наблизити суди до суспільства? Щоб громадяни вирішували суперечки між собою, з організаціями і громадянами через суд?

І.К.: Елементарна відповідь: зробити суди незалежними і доступними для громадян.

І.М.: Ця ціль лежить в основі Твого бачення судової реформи?

І.К.: Так, незалежність і доступність суду -- мета реформи. А її змістом є поліпшення організаційної системи судів: перша інстанція, апеляція, касація. Друге -- зменшення впливу суб'єктивних факторів на розгляд справ, зокрема через позбавлення голів судів права розподілу справ між суддями. Реформа системи матеріально-технічного і фінансового забезпечення суддів, щоби мінімізувати через них вплив на суд. Кадровий склад суддів сам по собі; створення системи, за якою судді добираються з людей з моральними цінностями і професійно підготовлених. Система відповідальності за порушення принципів судочинства, які допускають судді.

І.М.: На якому етапі перебуває судова реформа в Україні?

І.К.: Іде постійна, щоденна боротьба, перетягування канату між групами впливів, і народжується щось таке, що наперед важко спрогнозувати. Формально, ухвалений Закон про судоустрій і на його основі затверджують процесуальні кодекси. Однак їх ухвалення і рік існування Закону "Про судоустрій" уже засвідчили проблеми. Вносять пропозиції про перегляд деяких його положень. На мою думку, сьогодні треба якнайшвидше ухвалити нові процесуальні кодекси, а потім шукати нові шляхи подальшого розвитку і вдосконалення судової системи.

І.М.: Чи не можна сказати, що люди нині дивляться на суд як на новий "обком партії", до якого можна піти поскаржитися? Чи це не є ставлення до суду як до установи, що заповнює спорожнілу нішу. Куди конкретно звертатись громадянинові за вирішенням своїх справ?

І.К.: Звертатись треба в суд першої інстанції. Майже завжди.

Кримінально-процесуальний кодекс регулює ті справи, до яких людину притягають. Адміністративно-процесуальний регулює процедуру звернення до Адміністративного суду при конфлікті з адміністрацією. При цьому слід спочатку скористатися правом на оскарження в адміністративному порядку. Цивільно-процесуальний кодекс регулюватиме конфлікти осіб із сімейних і майнових питань. Конфлікти юридичних осіб вирішуються на основі Господарського процесуального кодексу.

І.М.: Якою ти бачиш роль суду присяжних?

І.К.: Суд присяжних передбачений Конституцією і Законом "Про судоустрій". Він має існувати в кримінальному судочинстві, при апеляційних або при окружних кримінальних судах. Тоді суд присяжних буде розглядати складні кримінальні справи.

Суд присяжних, це коли вину підсудного, як і наявність обтяжливих обставин, визначають присяжні, що ухвалюють вердикт. А рішення затверджує професійний суддя: міра покарання або звільнення. Присяжних вибирають за певними правилами. Через суд присяжних буде посилено роль суспільства у вирішенні справ у судах. Однак є тривожні дзвінки. У Росії вже є суди присяжних і в них, кажуть, нерідко рішення судів купують, так, як купують голоси на виборах. Якщо в основі суспільства немає ніяких морально-етичних цінностей, то жодні технології не дають гарантованих позитивних результатів.

І.М.: Але ж в Україні є певні морально-етичні принципи!

І.К.: Ці морально-етичні принципи виражені дуже своєрідно. Так під час довиборів у Верховну Раду в Мелітополі квартирами ходили представники одного кандидата. І вони не просили голосувати за нього. Вони лише роздавали по 50 гривень і обіцяли вирішити проблеми. Коли ж справа дійшла до виборів, то виборці казали, що вони би проголосували за інших, але ж вони взяли гроші, а тому повинні голосувати за цього кандидата. Їм незручно і неетично не голосувати за нього. Цей кандидат переміг, навіть не виступаючи, не приїжджаючи на округ. На таких цінностях збудувати демократичне суспільство не можна. Бо ці принципи поширюються лише на сферу міжособистісних контактів приватних осіб. "Не вкради у ближнього", але вкрасти в держави -- це святе. Якщо є можливість вкрасти в держави, а ти не крадеш, то ти ненормальний. Вибори депутатів? А навіщо вони нам? Краще 50 гривень, аніж якийсь депутат, який нам незрозуміло для чого. Це цілковита відсутність розуміння ролі держави та державних інститутів у житті суспільства. Саме ігнорування їх є однією з причин того, що ми так живемо...

І.М.: На мій погляд, ця байка вказує на те, що соціальне самовизначення української людини відбувається так би мовити поза політичним простором співбуття. Це означає не тільки пасивність щодо "суто політичних" інститутів (партії, парламенту, уряду і того ж суду), а й те, що усталені ними інститути правові не виражають засад і способів, за якими здійснюються реальні відносини в українському суспільстві. Останні охоплюють лише інтерперсональний рівень. Інституційно-правові норми політичного простору співбуття існують тут як часто змінювані "шапки" зовнішнього прикриття відносин, що не узгоджуються з самим форматом цих норм( чи не звідси стільки неузгодженостей в українському законодавстві?). Гадаю, саме в це впирається проблема судової реформи і поділу влади в Україні.









»  ПЕРСПЕКТИВИ
Суди: зміни без змін
Юрій ТИШКУН
 
Чим відрізняється хліб від булки? А чим відрізняється судоустрій від судової влади? Саме тим і відрізняється, кажучи радянською мовою. Хліб є не лише "чорний" чи "білий", а є й хліб взагалі, зокрема й ті ж булки.

В Україні давно говорять про судову реформу, навіть роблять її. От тільки що реформують? Судоустрою чи судової влади? Будь-який юрист або ж обиватель, який начитався газет і надивився програм, скаже, що триває реформа судової влади. Та це не так.

Судоустрій -- це сукупність всіх судових установ, їхніх працівників та приписів, що визначають їхню діяльність. Це інституційний вимір судочинства, який є в кожному суспільстві, крім, звичайно, первісного, що забезпечує ненасильницьке вирішення конфліктів, які виникають. У цьому розумінні судочинство існувало в СРСР. Щобільше, у СРСР судоустрій як такий визнавали та досліджували.
Детальніше>>
» 
КОМЕНТАРІ
 
Юрій КАРМАЗІН, народний депутат України, член Комітету з питань правової політики

Судова влада як третя гілка влади існує. Однак вона не дуже міцна й не самостійна. Вона не діє за законом, за Конституцією і за совістю.

Судова реформа в Україні здійснена, але це судова реформа для олігархів. Так, у Верховному Суді лежать 14 тис. справ. З них 4 тис. карні та 10 тис. цивільні справи. Це сталося через перевантаження судів, коли в Україні є не три ланки судів, як у світі, а чотири. Четверту касаційну ланку створено за ініціативи Медведчука. Тому зараз у Конституційному Суді відбувається розгляд подання 62 депутатів про неконституційність створення Касаційного суду.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів без скверів 
  ·  Польща нам допоможе 
  ·  Кучма зустрівся з Ющенком 
Погляд
  ·  Путін приїде за даниною 
  ·  Смак життя 
Поступ у Львові
  ·  Парубія залякують криміналом 
  ·  На Львівщині стає спокійніше 
  ·  Нове житло для пільговиків 
  ·  Медведчука нарешті звільнили 
  ·  Нестримний ріст квартплати 
  ·  Обмежено рух вантажівок 
  ·  Знайдено документи про Злуку 
  ·  Святкове всенародне зібрання 
Поступ з краю
  ·  Ющенко обіцяє громадську непокору 
  ·  Українці стають оптимістичнішими? 
  ·  Мельниченка ще раз перевірять 
  ·  Україна без Кучми 
  ·  Американці цікавляться Бойком 
  ·  Богословська сама винна 
  ·  Телебачення оббріхує опозицію 
Поступ у світі
  ·  Буш ставить на війну 
  ·  Уполювати двадцятого 
  ·  Сюрпризи Червоної планети 
  ·  Запізніле зізнання Єльцина 
  ·  Ізраїль обростає скандалами 
  ·  Конституційні дебати відновляться 
  ·  Франція проти борід 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Перші несподіванки Давосу 
  ·  Європа реорганізує фінанси 
  ·  Землю колись продаватимуть 
  ·  Хліб дорожчатиме й надалі 
  ·  Підгузки мають подешевшати 
  ·  Нові тарифи телефонного зв'язку 
  ·  Купи собі шматок монополіста 
  ·  Уряд формуватиме ціни 
  ·  Десятиріччя "Універсального" 
Листи у Поступ
  ·  Точка опори й опору 
Поступ технологій
  ·  Шпійонські штучки - 2 
  ·  nvidia в космосі 
  ·  НОВИНИ ТЕХНОЛОГІЙ КОРОТКО 
Тема Поступу
  ·  Дієвість судочинства і правосвідомість суспільства 
  ·  Суди: зміни без змін 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Лицарі у Поступі
  ·  Тарас ВОЗНЯК: Нагорода стимулює працювати краще 
  ·  Зорислава РОМОВСЬКА: Лицар має бути чесним 
Арт-Поступ
  ·  Партитура розбризку 
  ·  На прю з Драконом 
  ·  Тричі спілчанець 
Спорт-Поступ
  ·  Корона для шахової королеви 
  ·  Мета "Галичанки" -- "срібло" 
  ·  Гаррінча 
  ·  "Карпати" люблять бокс 
Львівські обсе
  ·  Львівські обсервації 
Поступ реляксу
  ·  Повернення короля 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
Пост-Faktum
  ·  Місія Джорджа Веа 
  ·  КАЛЕНДАР