|
Рівно рік тому наївні мешканці України також мали надію, що президент не витримає тиску акцій протесту, скориться народній волі та оголосить про свою відставку. Зараз розуміємо, наскільки наївними були ці сподівання. Бо президент мусив хіба б геть утратити глузд, аби відмовитися від тих райських вигод, які давали йому владні повноваження.
Нині ми стаємо свідками, як в Аргентині чільні політики один за одним відмовляються від честі стати главою держави. Показилися? Ніскілечки, просто розуміють, наскільки складне завдання стоїть перед главою держави в нинішній кризовій ситуації. Можна, звичайно, стати героєм і твердою рукою подолати проблеми, але в тисячу разів більше шансів знеславити своє ім’я цілковитим фіаско. Там — не Україна, не пострадянський простір: адмінресурс не допоможе забезпечити перемогу на наступних виборах. Напевно, розуміючи все це, чинний президент Аргентини Едуардо Дуальде зразу ж заявив, що не братиме участі в наступних президентських виборах.
Звичайно, ми часто собі кепкуємо з латиноамериканської моделі державотворення, але робимо це даремно. Нам навіть у аргентинців є багато чому повчитися. Аргентина, яка пережила за останні півстоліття чимало пертурбацій, путчів, владу “чорних полковників”, нині знає ціну демократії.
Громадянське суспільство там хоч і “гаряче”, але дуже дієве. Воно змогло за два тижні поміняти п’ятьох президентів, установивши своєрідний світовий рекорд. Негативне реноме таких швидких змін затінить оптимістична перспектива, що в країні ніколи більше не володарюватиме той, хто не до вподоби суспільству. Для українців така ситуація виглядає майже неймовірною. |
